РОСЛИННИЦТВО

Рицина

Значення. Рицина - важлива високоолійна культура. В її насінні міститься 50-55% невисихаючої олії (йодне число 82-86), а в ядрі - 65-70%. Олія дуже в’язка, не застигає при низьких температурах (мінус 15-180С), загоряється тільки при високій температурі (300-3 1 00С), слабо розчиняється в бензині та інших органічних розчинниках. Тому вона є найкращим мастилом для авіаційних двигунів і механізмів, що працюють в складних умовах.

Рицинову олію використовують у різних галузях промисловості - авіаційній, шкіряній, парфумерній, електротехнічній, миловарній, текстильній, фармацевтичній, металообробній та ін. Застосовується олія для виготовлення лінолеуму, різних синтетичних речовин і в будівельній справі.

В насінні і макусі накопичується дуже отруйна речовин - рицин (токсальбумін), тому на корм тваринам не використовується. З макухи виготовляють клей, використовують як добриво (містить близько 7% азоту та 1,7% фосфору).

Для медичних потреб використовують касторову олію, відпресовану холодним способом, яка не містить отруйних речовин.

Листя рицини можна використовувати для вигодовування деяких видів шовкопряду.

Походження, поширення. Рицина походить з Африки. Здавна її вирощували в Єгипті, звідти вона поширилась в Азію і Америку, а пізніше - в Європу.

Світова площа посіву становить близько 1,7 млн. га. Найбільші площі під рициною зосереджені в Індії, Китаї, Бразилії, Аргентині. Сіють рицину в деяких країнах Європи (Італія, Угорщина, Румунія, Болгарія).

Площа посіву рицини в нашій країні - 100-120 тис. га. Вирощується переважно в південних областях: Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській та в Криму. Урожайність рицини на високому агротехнічному рівні - 8-12 ц/га, а при зрошенні 20-22 ц/га.

Біологічні особливості. Рицина (Ricunus communis) належить до роду Ricunus (рис.25), родини молочайних (Еир^гЬіасеае). Це теплолюбна рослина, її насіння починає проростати при температурі 12-130С. Проте дружні сходи з'являються при 16-180С. Сходи рицини гинуть при заморозках мінус 1 0С, а дорослі рослини восени не витримують зниження температури до мінус 30С. Нормальний ріст і розвиток рослин відбувається при температурі 25-300С. При більш низьких температурах термін достигання затягується, урожайність і олійність насіння зменшується. Негативно на врожайності позначаються високі температури. Для формування нормального врожаю необхідна сума активних середньодобових температур 3000-35000С.

Рицина вимоглива до вологи культура. В районах, де за вегетаційний період випадає менш як 300 мм опадів виростити високий урожай неможливо без застосування заходів по нагромадженню вологи в ґрунті (глибока оранка, зрошення та ін.). Транспіраційний коефіцієнт коливається в широких межах - від 300 до 600. Оптимальна вологість ґрунту 70-80% НВ. Проте надмірна вологість, особливо в осінній період, призводить до надмірного росту вегетаційної маси, подовжує період вегетації та зменшує олійність насіння.

Рицина - світлолюбна рослина короткого дня. Нестача світла у період формування генеративних органів негативно позначається на її продуктивності. На рості і розвитку рослин негативно також позначається наявність в посівах бур’янів та надмірне загущення рослин. Тому для кращого освітлення рицини важливо своєчасно знищувати бур’яни та сформувати оптимальну густоту рослин.

Вибагливість до ґрунтів і поживних речовин у рицини досить висока. Кращими для неї є добре проникні, родючі супісчані та суглинисті чорноземи, каштанові і сірі лісові ґрунти. Непридатні для рицини важкі глинисті, заболочені, засолені та легкі піщані ґрунти. Оптимальна реакція ґрунтового розчину рН 6-7,3. За виносом поживних речовин рицина значно перевищує озиму пшеницю. З утворенням 1 ц насіння вона виносить з ґрунту 6,4-6,8 кг азоту, 1,4-2 кг фосфору, 5,2-5,6 г калію.

Рицина належить до пізніх культур. Вегетаційний період продовжується 95-120 днів. Від сходів до утворення центральних суцвіть рослина росте досить повільно і посіви її можуть заростати бур’янами.

Сорти. Найбільш поширені сорти рицини: ВНИИМК 165 поліпшена, Громада, Донська крупнокістна, Кубанська 15, Хортицька 1, Щербинівська та ін.

Технологія вирощування. Кращими для рицини є ті попередники, які залишають поле чистими від бур’янів і не висушують ґрунт на значну глибину. Розміщують рицину в таких ланках сівозміни: чорний пар - озима пшениця - рицина; кукурудза на силос - горох - рицина. Попередниками рицини можуть бути також ярі зернові та кукурудза на силос. Не рекомендується сіяти рицину після соняшнику, кукурудзи на зерно та суданської трави, які висушують ґрунт на значній глибині. Зважаючи на загрозу ураження рослин фузаріозом, рицину повертають на теж саме поле не раніш як через 8 років. Рицина є добрим попередником для ярих зернових культур.

Обробіток ґрунту повинен забезпечити збереження вологи, знищення бур’янів, запобігання ерозії ґрунту.

Поля засмічені однорічними бур’янами два рази дискують на глибину 6-8 та 8-10 см і в другій половині вересня - першій половині жовтня орють на глибину 25-27 см. На полях, забур’янених коренепаростковими бур’янами, застосовують пошаровий обробіток ґрунту за допомогою культиваторів (КПШ - 9, КПЄ-3,8) на глибину 6-8 та 10-12 см. Оранку проводять після відростання бур’янів на глибину 27-30 см.

У районах поширення вітрової ерозії застосовують безполицевий обробіток ґрунту, який включає 2-3 лущення культиватором-плоскорізом КПП-

1,2 на глибину 10-12 см та глибоке (на 25 см) безполицеве розпушення плоскорізом - глибокорозрихлювачем КПГ-250 або КПГ-150.

Навесні проводять шлейфування і боронування, культивацію на глибину 10-12 см та передпосівну культивацію на глибину загортання насіння (6-8 см).

Для боротьби з бур’янами під передпосівну культивацію або через

5- 7 днів після сівби рицини використовують гербіцид трефлан. Оптимальна норма гербіцидів на легких ґрунтах 6, а на середніх і важких - 8 кг/га. Ці

препарати токсичні як для одно-, так і для двосім’ядольних бур’янів.

Удобрення. Рицина добре реагує на органічні добрива. Внесення 20 т/га гною значно підвищує врожай насіння. Ефективність мінеральних добрив залежить від особливостей ґрунтів. На вилугуваних чорноземах найбільші прирости врожаю забезпечують азотно-фосфорні, а на карбонатних та звичайних чорноземах - фосфорні або азотно-фосфорні. В основне удобрення вносять органічні та мінеральні добрива (N40P60 або Р60). На вилугуваних чорноземах дози азотно-фосфорних добрив збільшують до N60P90. Досить ефективним є внесення добрив в рядки під час сівби із розрахунку N10P10-15. Якщо добрива восени не вносились, то навесні їх вносять локальним способом одночасно з сівбою, загортаючи на 7-8 см глибше за насіння.

Дози азотних і фосфорних добрив при вирощуванні рицини в умовах зрошення збільшують до 90-120 кг/га.

Сівба. Урожайність рицини, як і інших культур, залежить від якості посівного матеріалу. Для сівби використовують відсортоване і відкаліброване насіння районованих сортів, схожістю не нижче 85%, чистотою -98%. Перед сівбою насіння обігрівають на сонці і протруюють ТМТД (4 кг/т) чи іншими препаратами, застосовуючи машини АПС-4, ПСШ-3, ПСШ-5, “Мобітокс”

Сіють рицину, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до 8-100С. Запізнення з сівбою призводить до пересихання верхнього шару ґрунту, що спричиняє появу недружних і зріджених сходів. Спосіб сівби - пунктирний з шириною міжрядь 70 см. Сіють сівалками СУПН-8, СУПН-12 або СПЧ-6М. Глибина загортання насіння - 6-8 см, на легких ґрунтах у суху погоду - 8-10 см.

Оптимальна густота посіву рицини - 50-60 тис/га, а в умовах зрошення 50-60 тис. рослин на гектар. Норма висіву, яка забезпечує таку густоту посіву, дрібнонасінної рицини 10-12 кг/га, крупнонасінної - 20-25 кг/га. Галузисті сорти сіють рідше, оскільки значну частину насіння вони формують за рахунок бічних суцвіть. Густота посіву таких сортів повинна бути в межах 30-40 тис. рослин/га.

Догляд за посівами рицини починають з досходового боронування упоперек посіву зубовими боронами. При з'явленні на рослинах 2-3 справжніх листків добрі результати забезпечує післясходове боронування. Боронувати по сходах слід у денні години, коли спадає тургор рослин. З появою бур’янів ґрунт у міжряддях розпушують на глибину 6-8 см з одночасним засипанням землею бур’янів в рядках і підгортанням рослин.

Рицина добре реагує на зрошення, яке підвищує її врожайність майже в

-5

два рази. Поливна норма при поливі по борознах становить 300-600 м /га води. Нижня межа вологості активного шару ґрунту (0-70 см) до цвітіння не менше 70%, під час цвітіння центральних і бічних китиць першого порядку - не менше 75-80%, а в період наливання - достигання насіння - 65-70% НВ. У роки з посушливою весною поливання починають у фазі 4-5 листків, наступні - у фазі цвітіння центральних і бічних суцвіть та наливання і достигання насіння бічних китиць. У перший період поливають один раз, у другий 2-3 і в третій 1-2 рази.

На посівах високорослих сортів, які вирощуються на ґрунтах з близьким заляганням ґрунтових вод, поливні норми зменшують в 1,5-2 рази порівняно з розрахунковими.

Кращим способом поливу є дощування. При дощуванні менше витрачається води на поливи та створюється кращий водно - повітряний режим. Залежно від забезпеченості вологою рослин загальні витрати води на

-5

посівах рицини коливаються в межах 3600-4600 м3/га.

В умовах зрошення краще вирощувати ті сорти, які рано галузяться. Азотні і фосфорні добрива вносять у нормі N60-80P90-120. Калійні добрива на чорноземних ґрунтах малоефективні. Під час сівби в рядки вносять по 0,5 ц/га гранульованих азотних і фосфорних добрив. Підживлення проводять до цвітіння одночасно з першим розпушуванням міжрядь. Для цього використовують амофос по 40-50 кг/га в перерахунку на оксид фосфору (Р2О5). Для малогіллястих сортів рицини (ВНИИМК 165 поліпшена, Донська крупнокістна) оптимальна густота становить 40-50 тис/га рослин, а для дуже гіллястих - 20-30 тис/га. При зрошенні рицини для зменшення вітровалу проводять підгортання рослин.

Прискоренню достигання і підвищенню врожайності сприяє чеканка рицини (видалення верхівкової точки росту головного пагона або бруньки бічних пагонів). Чеканку проводять при утворенні 4-5 справжніх листків. Видалення верхівкової бруньки головного пагона стимулює розвиток китиць гілок першого порядку, а видалення бруньок бічних пагонів стимулює розвиток центральної китиці і прискорює дозрівання насіння.

Для прискорення дозрівання рицини перед її збиранням проводять десикацію посівів, яка сприяє висушуванню рослин. Для десикації застосовують 60% - й хлорат магнію (15-20 кг/га), реглон (3-4 л/га) або суміш хлорату магнію (10 кг/га) з реглоном (1л/га).

Витрата робочої рідини при авіаобприскуванні - 100, при наземному - 200-250 л/га. Найбільш швидка дія десикантів виявляється при температурі повітря не нижче 16-180С. Обприскують рицину десикантами у фазі повного достигання насіння центральних китиць. Після десикації рицину починають збирати через 8-10 днів.

Збирання. Рицина достигає нерівномірно: спочатку нижні грона на головному стеблі, пізніше на розгалуженнях першого і другого порядків. Починають збирати рицину при підсиханні і побурінні коробочок у центральних гронах, а для розгалужених сортів - і в гронах першого порядку. Сорти рицини, на рослинах яких коробочки не розтріскуються збирають однофазним способом рицинозбиральним комбайном ККС-6. При цьому одержують 80% чистого насіння та до 20% недозрілих коробочок. Чисте насіння очищають, сортують і підсушують до вологості 12%. Зелені коробочки на току очищають від грубих домішок машиною ОВП-20А і просушують. За повітряно-сонячного сушіння ворох на площадках розстеляють шаром 10-15 см і періодично перелопачують. Тривалість сушіння залежно від погоди - 3-10 днів.

Насіння сушать також з використанням теплогенераторів ТГ-150, ВПТ-300(400), ТАУ-0,75(1,3) або електрокалориферів. Насінну рицину сушать при температурі 35-40, а товарну - 65-750С.

Сортують насінну рицину на очисних машинах ОС-4,5А, ОВА-1,0, СВУ-5, “Петкус-Гігант” та ін. Зберігають насіння при вологості не вище 100С.

Сорти рицини, коробочки яких при достиганні розтріскуються збирають вручну. При цьому зрізують китиці, звозять на тік, висушують і сортують.