РОСЛИННИЦТВО

Перила

Значення, поширення. В насінні перили міститься 40-45% технічної швидковисихаючої олії (йодне число 181-200). Із перилової олії виготовляють високоякісні лаки і фарби, які при висиханні утворюють блискучу і еластичну плівку, що тривалий час не деформується і не руйнується. Тому лакофарбові вироби із перилової олії широко застосовують в автомобільній, авіаційній і суднобудівній промисловості. Використовують олію також для виготовлення непромокальних та ізоляційних виробів і медичних препаратів.

При переробці насіння крім олії одержують макуху, яка в своєму складі містить 11,7% жиру та 37,6% білка і є цінним концентрованим кормом для тварин. З листя перили добувають ще й ефірну олію, яку використовують в кондитерській промисловості. Перила - добрий медонос.

Походить перила із Східної Азії. Тепер вона найбільше поширена в Китаї, Кореї, Японії та інших країнах. В Україні перила перспективна культура. Найкращі умови для її вирощування в зоні Лісостепу, де збирають по 8-10 ц/га насіння.

Біологічні особливості. Перила, або судза (Perilla ocymoіdes L.) - однорічна трав’яниста рослина родини губоцвітих (рис. 33). Перила досить вимоглива до умов вирощування. Вона теплолюбна рослина. Насіння починає проростати при температурі 7-8оС, а дружні сходи з'являються при 10-12оС. Сходи витримують заморозки до мінус 2оС. Дорослі рослини гинуть при мінус

1-2оС.

Високі температури (вище 28оС) в період цвітіння зумовлюють опадання квіток, неповний налив насіння і зниження врожаю.

Перила - вологолюбна рослина. Вона найбільш вимоглива до вологи в період цвітіння. Перила - рослина короткого дня, вимоглива до родючості ґрунтів. Найвищі врожаї одержують на звичайних та вилугуваних структурних чорноземах та на ґрунтах річкових заплав. При врожаї повітряно-сухої маси 40 ц/га перила виносить з ґрунту 60 кг азоту, 22,5 кг фосфору, 19,6 кг калію.

Вегетаційний період перили 120-140 днів. На початку вегетації (до фази 4 пар листків) перила дуже повільно росте.

Із сортів перили вирощують Новинку.

Особливості технології вирощування. У сівозміні перилу розміщують після озимих зернових, зернобобових та просапних культур. Основний обробіток ґрунту під перилу проводять так само, як під інші ярі культури. Навесні, крім раннього боронування ґрунту, проводять не менш як дві культивації (на 8-10 і 5-6 см) з боронуванням і допосівне коткування кільчасто - шпоровими котками.

Перила позитивно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Застосування 30 т/га гною під зяблеву оранку збільшує врожай вдвічі. Орієнтовні дози мінеральних добрив - N45P60K40 кг/га. Фосфорно-калійні добрива вносять під зяблеву оранку, азотні - в передпосівну культивацію.

Для сівби використовують насіння чистотою не менше 95% і схожістю не нижче 75%. Перед сівбою насіння протруюють ТМТД (3 кг/т). Сіють перилу при прогріванні верхнього шару ґрунту до 12оС. Спосіб сівби - широкорядний з міжряддями 45-60 см. Норма висіву 5-8 кг/га. Глибина загортання насіння

3- 4 см, на важких ґрунтах - не більше 2 см.

Догляд за посівами перили включає: руйнування ґрунтової кірки до сходів легкими зубовими боронами, боронування у фазі 2-3 пар листків легкими боронами для знищення бур’янів, міжрядні обробітки 3-4 разові на глибину 4-5 і 6-8 см.

При достиганні насіння перили легко обсипається. Тому починати збирати її слід на початку достигання насіння, коли 20% набуває нормального забарвлення. Збирають перилу переважно роздільним способом. Валки підбирають і обмолочують комбайнами, обладнаними пристосуваннями для збирання дрібнонасінних культур. Зберігають насіння при вологості не вище 9%.

4. 11. Лялеманція

Значення, поширення. Насіння лялеманції містить 23-38 висихаючої олії (йодне число 162-202) і 24% білка. За технічними якостями олія лялеманції наближається до олії перили. З неї виготовляють високоякісні лакофарбові вироби. Використовують для виготовлення водонепроникних тканин, клейонок, ізоляційного матеріалу для електропроводки та ін.

Рафіновану олію лялеманції використовують як харчову. Макуху, яка містить 31-38% білка, використовують як концентрований корм для тварин.

Походить лялеманція із країн Малої Азії. В Європі її почали вирощувати як олійну культуру в ХІХ ст.., а з 1930 р. - в Україні. Тепер посіви лялеманції в Україні обмежені. За своїми біологічними особливостями вона може вирощуватись в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Середній урожай 10-12 ц/га.

Вегетаційний період лялеманції 70-80 днів. Вона переважно самозапильна рослина, але можливе і перехресне запилення.

В Україні вирощують такі сорти лялеманції: Донська Л-152, ДСС-24, ДСС-2 та ін.

Особливості технології вирощування. Кращими попередниками для лялеманції є озима пшениця і просапні культури. Маючи короткий вегетаційний період, вона є добрим попередником для озимих і післяжнивних культур. Обробіток ґрунту складається з зяблевої оранки з попереднім лущенням після зернових культур, ранньовесняного боронування і передпосівної культивації на глибину 4-6 см з одночасним боронуванням та шлейфуванням. Лялеманція чутлива до внесення добрив. Під зяблеву оранку вносять гній ( 25-30 т/га) або мінеральні добрива (N45P45K45).

Насіння перед посівом протруюють ТМТД ( 3 кг/т). Сіють лялеманцію рано, коли ґрунт на глибині 5-7 см прогріється до 4-5оС. Спосіб сівби - звичайний рядковий, норма висіву 18-20 кг/га. На півдні можна висівати лялеманцію і широкорядним способом з міжряддями 45 см. Норма висіву для цього способу сівби 10-12 кг/га. Глибина загортання насіння 2-3 см, а в сухі роки на легких ґрунтах - до 4 см.

Догляд за посівами включає 2-3 боронування сходів легкими зубовими боронами і 2-3 міжрядні розпушування на широкорядних посівах. Насіння лялеманції при достиганні має здатність обсипатись, особливо в сиру погоду. Ознакою початку збирання є набуття насінням нижніх мутовок темного забарвлення. Збирають лялеманцію переважно прямим комбайнуванням на низькому зрізі. Очищене насіння зберігають при вологості не більше 10%.