РОСЛИННИЦТВО

Озимий ріпак

Значення. Серед капустяних (хрестоцвітих) культур озимий ріпак найбільш високоолійна культур (рис.26). Насіння його містить 45-50% напіввисихаючої (йодне число 94-112) харчової і технічної олії. Ріпакова олія містить 60-70% олеїнової кислоти і її широко використовують як харчову, а також для виготовлення маргарину. Проте в складі ріпакової олії є значна кількість шкідливої для організму ерукової кислоти (до 40-45%), яка знижує її харчові якості. Останнім часом виведені сорти озимого ріпаку з незначним вмістом ерукової кислоти (0-5%), що значно підвищило їх харчові якості і наблизило за якістю до соняшникової олії.

Як технічну сировину олію ріпаку широко використовують у лакофарбовій, миловарній, металургійній, текстильній та інших галузях промисловості.

Крім олії в насінні ріпаку міститься до 20% білка і понад 17% вуглеводів, які залишаються в макусі і шроті. Шрот і макуха озимого ріпаку - високобілковий концентрований корм для тварин. Вихід їх з насіння ріпаку становить 56%. Ці відходи багаті білком (38-40%) з високим вмістом незамінних амінокислот. В 1 кг ріпакового шроту міститься 413 г перетравного протеїну і його згодовують тваринам невеликими дозами.

Озимий ріпак як кормова культура ціниться ще й тим, що його вирощують на зелену масу, для виготовлення силосу і сінажу. 100 кг його зеленої маси відповідають 16 кормовим одиницям, а на одну кормову одиницю припадає 190 г перетравного протеїну, або в 2 рази більше порівняно з зеленою масою кукурудзи. В зеленій масі містяться вітаміни А і С, вона відрізняється високою перетравністю.

Озимий ріпак - цінна медоносна культура. З 1 га його посіву отримують до 100 кг меду. Він рано звільняє поле, мало висушує ґрунт і тому є одним з кращих попередників для озимих і ярих зернових культур. Вирощують озимий ріпак як озиму проміжну і післяжнивну кормову і сидеральну культуру.

Батьківщиною ріпаку є країни Середземномор’я, звідти він поширився в Азію. В культурі відомий за 4 тис. років до н. е. В Європі ріпак вирощують з XVI ст., а в Україну з XVIII ст. Нині його світова площа посіву досягає 12 млн. га. Озимий ріпак широко вирощують у Франції, Голландії, Бельгії, Англії, Швеції, Фінляндії, Польщі. Значні площі займає ріпак в Індії, Китаї, Канаді та інших країнах. В Україні посіви озимого ріпаку зосереджені переважно в правобережній частині Лісостепу. Урожайність насіння досягає 22-25 ц/га.

Біологічні особливості. Насіння озимого ріпаку починає проростати при температурі 1-3оС, однак оптимальною температурою для одержання дружних, повноцінних сходів є 15-18оС. Зимостійкість озимого ріпаку невисока. Він витримує зниження температури до мінус 10оС. При своєчасному посіві і доброму загартуванні витримує зниження температури до мінус 12-14оС. Проте може витримувати морози до 23-25оС при сніговому покриві товщиною

8- 10 см. Рослини, що не пройшли загартування, гинуть при температурі мінус

6- 8оС. Негативно діють на рослини ріпаку різкі коливання температури. Навесні ріпак починає відростати при прогріванні ґрунту до 3-4оС. Оптимальна температура для росту ріпаку 18-20оС, а в період цвітіння і достигання - 22-23оС.

Озимий ріпак вибаглива до вологи рослина і не переносить посуху. Транспіраційний коефіцієнт його коливається від 500 до 700. Особливо терпить від нестачі вологи ріпак в перші півтора два місяці життя. Найбільше води вимагає в період цвітіння - наливання насіння.

Із всіх олійних капустяних культур ріпак найбільш вибагливий до родючості ґрунту і добре реагує на органічні та мінеральні добрива. Кращими для нього є чорноземи, сірі і темно-сірі опідзолені ґрунти. Непридатні ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод, важкі глинисті, заболочені, засолені, кислі та легкі піщані. Оптимальна реакція ґрунтового розчину рН 6,5-6,7.

Озимий ріпак на формування 1 ц насіння використовує значно більше поживних речовин, ніж зернові культури. Середній винос з 1 ц насіння становить: 6 кг азоту, 2,4 кг фосфору, 4,7 калію.

Ріпак - рослина довгого дня. Вегетаційний його період становить 290-320 днів.

Сорти. Атлант, Іванна, Горизонт, Світоч, Галицький, Ксаверівський, Митницький 2 та ін.

Технологія вирощування. Кращі попередники озимого ріпаку - чорний і зайнятий пар, зернові бобові культури, злаково-бобові суміші на зелений корм. Можна вирощувати його після конюшини на один укіс і ранньої картоплі. Не слід повертати його на теж поле раніш як через 4-5 років, а також висівати його після гірчиці, капусти та інших культур з родини капустяних. Озимий ріпак поліпшує структуру ґрунту, підвищує його родючість, очищає від бур’янів, значно поліпшує фітосанітарний стан поля. Тому він є добрим попередником озимих і ярих зернових, кукурудзи і проміжних кормових та сидеральних культур.

Обробіток ґрунту після зайнятих парів і рано зібраних попередників включає лущення, оранку і обробіток по типу напівпару. Лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. Оранку проводять на глибину 20-22 см плугами з передплужниками в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками і середніми боронами. З появою бур’янів або ґрунтової кірки проводять культивацію або боронування. Після непарових попередників поле орють на

20- 22 см і одночасно боронують. Перед сівбою поле обов’язково вирівнюють, що сприяє зменшенню строкатості стеблостою, запобігає вимоканню і зменшенню втрат врожаю при збиранні. Для цього застосовують борони БЗСС-1,0, вирівнювачі МВ-6 і ВПН-5,6, культиватори УСМК-5,4, шлейф - борони ШБ-2,5. Глибина передпосівного обробітку ґрунту 4-5 см.

Удобрення. Органічні добрива вносять під попередник в дозі 35-45 т/га. В залежності від родючості ґрунту та якості попередників під озимий ріпак вносять також мінеральні добрива дозою N80-150P60-80K80-100. Повну дозу калійних і більшість фосфорних добрив вносять під оранку. Азотні добрива краще вносити роздрібним способом: восени під оранку (30-40 кг/га), навесні по мерзлоталому ґрунту (50-80 кг/га) і в підживлення в фазі бутонізації (30-50 кг/га). Під час сівби в рядки вносять фосфорні добрива в дозі 10-20 кг д. р. в формі гранульованого суперфосфату.

Сівба. Для сівби використовують кондиційне насіння схожістю не нижче 85%. Для доброго загартування рослин сіяти озимий ріпак слід в такі строки, щоб його осіння вегетація продовжувалась 50-60 днів. Оптимальні строки сівби на Поліссі 1-5 серпня, в Лісостепу 5-10 і в Степу 10-20 серпня.

Сіють озимий ріпак широкорядним з міжряддями 45 см або звичайним

рядковим способом. Норма висіву повинна забезпечити густоту рослин восени

2 2 не менше 100-120 шт. на 1 м, а навесні, після перезимівлі - 60-100 шт. на 1 м.

При звичайному рядковому способі висівають 10-12 кг/га насіння, а при

широкорядному - 6-8 кг/га. Загортають насіння на глибину 2-3 см, а при

підсиханні верхнього шару ґрунту глибину загортання збільшують до 3-4 см.

Догляд за посівами. Після сівби ріпаку поле коткують, особливо при посушливій погоді. При утворенні ґрунтової кірки або з'явлення бур'янів в фазі білої нитки проводять досходове боронування легкими боронами. В фаз 4-6 листків посіви рапсу боронують легкими або середніми боронами. На широкорядних посівах проводять не менше двох міжрядних розпушень. Перший міжрядний обробіток проводять восени в фазі другої пари листків, другий - до змикання рослин в міжряддях. Навесні, після підживлення ріпаку азотними добривами, поле боронують зубовими боронами упоперек рядків.

Для боротьби з бур’янами, крім агротехнічних заходів, застосовують, при необхідності, і хімічні. Проти злакових і дводольних бур’янів застосовують трефлан. Його вносять до сівби (3,5-4л/га). У фазі 3-4 листків восени посіви ріпаку обробляють гербіцидом лонтрел-300 (0,3-0,4 л/га).

Ріпак пошкоджується багатьма шкідниками та хворобами. Для захисту від хрестоцвітих блішок, ріпакового квіткоїда, ріпакового пильщика, капустяної попелиці, капустяного білана та інших, посіви ріпаку обприскують інтексицидом ф'юрі (0,07 л/га).

Проти несправжньої борошнистої роси застосовують цинеб (2,4 кг/га) або 80% полікарбацин (2,5 кг/га). Для запобігання загибелі бджіл не слід обробляти посіви ріпаку в період цвітіння.

Збирання. Ріпак достигає нерівномірно, дозрілі стручки розтріскуються і насіння з них висипається. Збирають ріпак як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих від бур’янів посівах і при рівномірному достиганні в фазі повної стиглості насіння.

Проте, з метою зменшення втрат насіння, перевага надається роздільному способу збиранню При цьому ріпак скошують у валки жатками ЖВН-6, ЖБА-3,5, ЖБР-4,2, коли нижні листки обпадають, близько половини стручків набувають лимонно-зеленого кольору, а вологість насіння знижується до 30-40%. Обмолочують валки в міру підсихання при вологості насіння 10-11%. Для обмолоту використовують зернові комбайни, переобладнані для збирання дрібнонасінних культур. За сухої і жаркої погоди для зменшення втрат насіння обмолот проводять у ранішні, вечірні та нічні години.

Насіння очищають і засипають на тривале зберігання при вологості не більше 8%.