Овес
Значення. Високий вміст в зерні вівса білка (12-18%), крохмалю (40,8%), жиру (4,67%) і золи (4,05%) визначають його продовольче і кормове значення. Овес є незамінним концентрованим кормом для коней, молодняку інших видів тварин і птиці. Зерно високопоживне: 1 кг його відповідає одній кормовій одиниці із вмістом 85-92 г перетравного протеїну, В зерні вдосталь вітамінів (В1, В2) і мікроелементів (кобальт, цинк, марганець). Із нього виготовляють крупи, особливо цінну крупу “Геркулес”, галети, печиво, толокно, замінники кави. Вівсяне борошно не містить клейковини і для випікання хліба в чистому вигляді не застосовується. Страви із вівса характеризуються високим засвоєнням організмом і мають велике значення в дієтичному і дитячому харчуванні.
Вівсяна солома (100 кг її становить 31 кормову одиницю) і полова (100 кг - 46 кормових одиниць) за поживністю і засвоєнням найкращий грубий корм. Овес висівають на зелений корм і сіно в суміші з викою, горохом, чиною.
Перші спогади про вирощування вівса відносяться до IV сторіччя до н. е. Як землеробська культура овес посівний відомий народам південно-східної Європи за 1,5-1,7 тис. років до н. е. В Росії овес почав вирощуватись в Нечорноземній зоні з VII ст. Тепер поширений в Росії, США, Канаді, Європі, особливо в Німеччині, Франції, Фінляндії, Швеції. Світова площа посівів вівса біля 26 млн. га.
На Україні овес вирощують переважно в Лісостепу і на Поліссі на площі 0,5-0,6 млн. га. За середньою урожайністю (18,9 ц/га в 2002 р) поступається ярому ячменю. Проте відзначається досить високим потенціалом продуктивності. Так, на сортодільницях України урожайність вівса досягає 65-80 ц/га.
Біологічні особливості. Овес найбільш холодостійка культура серед зернових. Насіння його починає проростати при температурі 1-20С. Сходи легко переносять заморозки до мінус 3-40С і навіть - до мінус 8-90С. При заморозках вище мінус 100С вузол кущення не пошкоджується і рослині при потеплінні відновлюють вегетацію. Оптимальна температура під час цвітіння і достигання 20-220С. Високі температури і посуху овес переносить гірше ячменю і пшениці. При 38-400С продихи паралізуються дуже швидко ( через 45 год.). Сума ефективних температур за вегетацію в залежності від скоростиглості сортів коливається в межах 1000-1800°С.
Овес дуже вимогливий до вологи. При проростанні насіння поглинає найбільше води, ніж інші хліба першої групи (60-65% від маси насіння). У нього найвищий транспіраційний коефіцієнт - 450-500. Найбільше вологи потребує овес у період трубкування - викидання волотей, особливо за два тижні до викидання волоті, коли активно формуються генеративні органи. Посуха в цей період призводить до значного зниження урожайності. Проте і дощова погода наносить посівам вівса великої шкоди: розвивається велика вегетативна маса, утворюється багато підгону, затягується вегетаційний період.
До ґрунтів овес мало вибагливий. Його можна вирощувати на піщаних, суглинкових, глинистих дерново-підзолистих ґрунтах. Це пояснюється тим, що у нього добре розвинена коренева система, яка проникає на глибину 1,2 м. Переносить підвищену кислотність ґрунту (рН5-6), в зв’язку з чим його вирощують на освоюваних торфових і болотистих ґрунтах. Погано росте він лише на солонцюватих ґрунтах. При формуванні 1ц зерна виносить з ґрунту 3 кг азоту, 1 кг фосфору і 5 кг калію.
Овес - рослина довгого дня, самозапильна. Можливе і перехресне запилення при підвищених температурах. Кущиться овес гірше за ячмінь. Загальна кущистість 3-4 пагони, а продуктивна - 1,5-2. Коренева система спроможна поглинати із ґрунту важкорозчинні поживні речовини, особливо фосфорну кислоту із фосфатів. Тривалість вегетаційного періоду залежно від зони і особливостей сорту становить 100-120 днів.
Сорти. На Україні районовано 14 сортів. Серед них найбільш поширеними є: Буг, Деснянський, Львівський 1, Полонез, Синельниківський 68, Славутич, Скакун, Чернігівський 27 та ін.
Технологія вирощування. Висівається в сівозміні після багатьох попередників, кращими з яких вважаються: озимі зернові і удобрені просапні (кукурудза, картопля), зернобобові культури (горох, люпин), льон-довгунець. Не рекомендується висівати його після цукрових буряків, які мають спільних з ним шкідників.
Обробіток ґрунту під овес проводять у відповідності з особливостями попередників, ґрунту, погодних умов. Основний і передпосівний обробіток ґрунту проводять так само, як і під ярий ячмінь. Враховуючи вологолюбність вівса, в системі обробітку ґрунту слід передбачити такі прийоми, які сприяють накопиченню і збереженню вологи. Це снігозатримання, та своєчасна і високоякісна передпосівна підготовка ґрунту. Закриття вологи слід проводити вибірково, по мірі набуття ґрунтом фізичної стиглості. Передпосівну культивацію проводять з мінімальним розривом в часі з сівбою.
Удобрення. На всіх ґрунтах овес добре використовує післядію органічних добрив. Тому його висівають на другий або третій рік після їх внесення. Овес позитивно реагує на внесення мінеральних добрив. Особливо ефективні азотні добрива на достатньому фосфорно-калійному фоні. Залежно від особливостей ґрунту і попередників під овес добрива вносять з розрахунку від 30 до 60-90 кг/га діючої речовини. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту або під весняну культивацію. Азотні добрива, якщо розрахункова доза їх не перевищує 40-60 кг/га, краще вносити під передпосівну культивацію. Якщо доза вища, ніж 60 кг/га, то частину азотних добрив слід вносити в підживлення на початку трубкування. При цьому слід пам’ятати, що занадто високі дози азотних добрив можуть призводити до вилягання посівів. Під час сівби в рядки вносять 10-15 кг/га фосфору в формі гранульованого суперфосфату.
На кислих ґрунтах краще вносити фізіологічно-лужні азотні добрива, а також фосфоритне борошно, яке добре засвоюється вівсом і крім того, знижує кислотність ґрунту.
На торфових ґрунтах застосовують мідні добрива (піритні недогарки 3-4 ц/га або мідний купорос (20-25 кг/га). Кислі ґрунти обов’язково вапнують.
Сівба. Для сівби використовують крупне насіння, яке утворилось в колосках з перших квіток. Використання крупної фракції насіння, за даними досліджень, сприяє підвищенню урожаю зерна вівса на 5-6 ц/га. Схожість насіння повинна бути не нижче 92%, чистота не менше 98-99%, сила росту - 80%, маса 1000 насінин - 30-35 г. Перед сівбою або за 2-3 тижні насіння протруюють вітаваксом (3-3,5кг/т), фундазолом (2-3кг/га) з використанням плівкоутворювачів для інкрустації (NaKM^ ПВС). Для протруювання використовують такі машини: ПС-10, ПСШ-5, Мобітокс.
Сіють овес в перші дні весняних польових робіт, при настанні фізичної стиглості ґрунту і закінчують сівбу за 2-3 дні. Завдяки більш ранньому утворенню вузлового коріння овес менше терпить від запізнення з сівбою, ніж ярі пшениця і ячмінь. Сіють овес сівалками СЗ-3,6А, СЗП-3,6А. Найбільш поширеним способом сівби є звичайний рядковий. Можна також сіяти вузькорядним і перехресним способом.
В умовах, які забезпечують добрий розвиток рослин норму висіву вівса зменшують, а при гірших умовах - збільшують. Зменшують норму висіву також при нестачі вологи. При сівбі вузькорядним і перехресним способом допускається збільшення норми висіву на 15-20%. За рекомендаціями науко - дослідних установ на Поліссі слід висівати 5-6 млн. схожих насінин на 1га, у Лісостепу 4,5-5,5 і в Степу - 4-4,5 млн. га. Вагова норма висіву залежно від крупності насіння становить від 150 до 200-220 кг/га.
Насіння вівса загортають на меншу глибину ніж ячменю, але також у зволожений шар ґрунту. На важких зволожених ґрунтах насіння загортають на
3- 4 см, на легких ґрунтах з підсохлим верхнім шаром - на 5-6 см, у південних районах за посушливої погоди - на 6-7 см.
Догляд за посівами, збирання. В посушливу весну, щоб забезпечити дружність сходів вівса посіви обов’язково коткують кільчасто-шпоровими котками (ЗККШ-6). При утворенні кірки на посівах після дощу її руйнують легкими зубовими або голчастими боронами (БИГ-3).
Боротьбу з бур’янами в посівах вівса проводять, головним чином, агротехнічними методами і тільки при високій засміченості посівів застосовують гербіциди. В період кущення для знищення двосім’ядольних бур'янів посіви вівса обприскують розчинами таких гербіцидів: 2,4Д (1,52 кг/га), діалан (1,7-2 кг/га) та ін. Для боротьби з такими хворобами, як борошниста роса, іржа посіви обробляють тілтом (0,5 л/га), байлетоном (0,6 кг/га); проти шкідників (злакові мухи, клоп-черепашка) використовують БІ-58 новий (1,5 кг/га), сумітіон (0,6-1 кг/га) та ін.
Зерно вівса достигає нерівномірно: спочатку у верхній частині волоті, потім у середній і в кінці в нижній. Щоб запобігти обсипанню найціннішого зерна, починати збирати його треба тоді, коли зерно зверху волоті буде у повній, а в середині - у восковій стиглості. В зв’язку з цим ефективніше збирати овес роздільним способом, особливо високорослі та забур’янені посіви. Прямим комбайнуванням можна збирати низькорослі, зріджені, чисті посіви.
