Нут
Значення. Нут вирощують як цінну продовольчу і кормову культуру (рис.17). Для продовольчих цілей використовуються, головним чином, білонасінні сорти нуту, насіння якого добре розварюється. В насінні міститься 25-34% білка, 47-60% БЕР, 4,2-7,2% жиру, 2,3-4,9% золи. За смаковими якостями насіння нуту і харчові вироби з нього нагадують горох. З насіння виготовляють консерви, кондитерські вироби, сурогати кави, готують різні страви.
На корм худобі використовують сорти нуту з темним забарвленням насіння. В зв’язку з тим, що в вегетативній масі нуту міститься багато органічних кислот (яблучна, щавлева) зелена маса і солома на кормові цілі мало придатна. Солому згодовують лише вівцям і козам.
|
|
Рис. 17. Нут.
Крупнонасінний нут походить із середземноморських країн, а дрібнонасінний із Південно-Західної Азії.
В світовому землеробстві нут займає близько 12 млн. га, з них в Індії - 8 млн. га. В нашій країні нут вирощують в степових районах на незначній площі (близько 8-10 тис. га). За інтенсивної технології збирають 30-35 ц/га і більше зерна.
Біологічні особливості. Нут належить до холодостійких культур. Насіння починає проростати при температурі 2-50С, а дружні сходи з’являються при 4-80С. Витримує заморозки до мінус 8-100С. Проте під час цвітіння, формування бобів і достигання нут досить вимогливий до тепла.
Нут дуже посухо - і жаростійка культура. Добре витримує повітряну і ґрунтову посуху, але негативно реагує на надмірну вологість. Рослини уражуються в таких умовах фузаріозом та аскохітозом. Висока посухостійкість пояснюється добре розвиненою кореневою системою і економною витратою води на одиницю сухої речовини.
До ґрунтів нут невибагливий. Добре росте на чорноземних і каштанових ґрунтах, гірше на піщаних і солонцюватих.
Нут - рослина довгого дня, вегетаційний період триває 80-120 днів.
Найбільш поширені сорти Стоїк, Дніпровський, Красноградський 213, Колорит, Луганець, Орнамент, Смачний.
Технологія вирощування. В польових сівозмінах кращими попередниками нуту є озимі та просапні культури. Після нуту можна висівати ярі зернові і кукурудзу.
Основний і передпосівний обробіток ґрунту такий же, як і під інші ярі і зернобобові культури. Добре реагує на ранню глибоку зяблеву оранку, під яку вносять фосфорно-калійні добрива (Ns^oR^^). Під передпосівну культивацію вносять азотні добрива в дозі 20-30 кг/га.
Для сівби використовують відсортоване насіння схожістю 90-95%. Перед сівбою насіння протруюють фундазолом (2-3 кг/га) і обробляють ризоторфіном.
В зв’язку з тим, що насіння нуту при проростанні поглинає багато води і не вимагає особливого прогрівання ґрунту, сівбу його починають рано, одночасно з ранніми зерновими культурами. При пізніх строках сівби посіви нуту зріджуються, пізніше достигають, внаслідок чого урожайність зменшується.
Сіють нут широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см. На чистих від бур’янів полях застосовують звичайний рядковий посів. Норма висіву при широкорядному способі сівби становить 0,5-0,8 млн. схожих насінин на 1 га (100-120 кг/га), а при звичайному рядковому - 0,7-0,9 млн. (120-200 кг/га) залежно від крупності насіння.
Насіння загортають на глибину 5-7 см, а при підсиханні верхнього шару ґрунту - на 8-10 см. Широкорядний спосіб сівби забезпечують буряковою сівалкою ССТ-12, а звичайний рядковий - зерновими сівалками СЗ-3,6, СЗП-3,6.
Догляд і збирання. Після сівби ґрунт коткують кільчасто-шпоровими котками. Подальший догляд складається з досходового і післясходового боронувань і міжрядних обробітків. Для боротьби з бур’янами, при необхідності, застосовують гербіциди.
Нут починають збирати при пожовтінні більшості бобів. Збирають, як правило, прямим комбайнуванням і тільки забур’янені посіви - роздільним способом. Частоту обертів барабана при обмолоті нуту зменшують до 400-600 об/хв. Після обмолоту насіння очищають, сортують і сушать до 14% вологості.
