РОСЛИННИЦТВО

М’ята перцева

Значення, поширення. М’ята перцева - цінна ефіроолійна культура. В листках м’яти міститься 2,5-3,5% ефірної олії, основною складовою частиною якої є ментол (50-75%). Чим більш в олії ментолу, тим вища її якість. М’ятну олію використовують у фармацевтичній, харчовій, парфумерно-косметичній та лікеро-горілчаній промисловості. Настойку і відвар з листків застосовують як болезаспокійливий засіб, сухе листя - як прянощі при консервуванні.

М’ята перцева відома в культурі більше 250 років. Походить вона з Англії. В Україні її почали вирощувати наприкінці ХІХ ст.. Основні площі розміщені в Чернігівській, Черкаській, Сумській, Полтавській та Київській областях. Середній урожай сухого листя складає 18-20 ц/га. У передових господарствах збирають до 30 ц/га.

Біологічні особливості. М’ята перцева (Mentha pipеrita L.) багаторічна трав’яниста рослина родини ясноткових (рис. 40). По відношенню до тепла м’ята невибаглива. Вона добре перезимовує навіть при невеликому сніговому покрову. Навесні відростання починається при температурі 3-5оС. Вегетація відновлюється при температурі 3-6оС. Приморозки до мінус 8оС добре переносить. Оптимальна температура для росту і розвитку м’яти перцевої 18-20оС.

М’ята - вологолюбна рослина. Оптимальні умови для її росту і розвитку складаються при вологості ґрунту не нижче 80%. Особливо вибаглива до вологи у період від початку галуження до цвітіння. М’ята не виносить тривалої посухи і добре відзивається на поливи.

М’ята - світлолюбна культура довгого дня. При достатньому освітленні формує високі врожаї з більшим вмістом якісної олії. По відношенню до ґрунтів і поживних речовин м’ята дуже вибаглива культура. Кращими для неї є супісчані або легкі суглинкові чорноземи та окультурені торфовища зі слабокислою реакцією ґрунтового розчину. Непридатні для м’яти важкі, солонцюваті, піщані та кислі ґрунти. Вегетаційний період триває 120-130 днів.

Сорти: Заграва, Краснодарська 2, Лубенчанка, Лідія, Мама, Прилуцька 14, Українська перцева та ін.

Особливості технології вирощування. М’яту у сівозміні розміщують після озимих по удобрених парах, зернобобових, картоплі, цукрових буряків, багаторічних трав. М’яту вирощують у спеціальних сівозмінах на одному полі

2- 3 роки.

Після стерньових попередників проводять лущення і зяблеву оранку на глибину 22-25 см. При розміщенні м’яти по просапних попередниках проводять оранку після збирання врожаю. Навесні поле боронують, а перед посадкою культивують на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням. На забур’янених полях застосовують гербіцид трефлан (6-8 л/га).

М’ята добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Під зяблеву оранку вносять 30-40 т/га гною та повне мінеральне добриво (N60-70P30- 45К30-40). Якщо гній не вносять, то дози мінеральних добрив збільшують (N90- 120Р90-120К95-120). Урожайність м’яти підвищується при підживленні у фазі галуження азотними добривами у дозі 30-60 кг/га.

Розмножують м’яту вегетативно - кореневищами та розсадою. Висаджують м’яту рано навесні одночасно з сівбою ранніх ярих зернових культур широкорядним способом з міжряддями 70 см. Для садіння нарізають борозни глибиною 8-10 см. Висаджують кореневища за допомогою спеціальних машин, укладаючи їх на дно борозни у вологий ґрунт однією або двома суцільними стрічками і присипають вологим ґрунтом. Норма садіння 12-15 ц кореневищ на гектар. При вирощуванні м’яти розсадою, її висаджують у политі борозни з міжряддями 70 см на відстані 10-15 см між рослинами. Розсаду висаджують розсадосаджалками СКН-6А з розрахунку 130 тис рослин на 1 га (8-10 шт. на 1м рядка).

Садивний матеріал м’яти перцевої заготовляють на спеціально відведених розсадниках. При садінні кореневищами необхідно 0,1-0,15 га площі розсадника, а при садінні розсадою - 0,1 га. На зиму розсадники укривають гноєм або торфом, а зимою проводять снігозатримання. Навесні, перед посадкою м’яти, кореневища вибирають з використанням культиваторів і борін. Розсаду заготовляють вручну, коли висота рослин досягає 8-12 см.

Після посадки кореневищ сходи з'являються через 28-30 днів. До з'явлення сходів на посадках м’яти проводять 2-3 разове боронування легкими або середніми боронами упоперек рядків, а під час вегетації - 2-3 міжрядних розпушування.

Навесні, на другий рік використання м’яти до її відростання, вносять гербіциди, поле боронують, а насадження проріджують. Плантації м’яти третього року обробляють дисковими боронами БДТ-3 на глибину 5-6 см.

Після кожного скошування посадки м’яти підживлюють мінеральними добривами в дозі N90P120K90.

М’ята добре реагує на зрошення. При зрошенні збирають два врожаї в рік. Поливами підтримують вологість ґрунту на рівні 80-85% НВ. Кращим

-5

способом поливу є дощування поливною нормою 450-500 м /га води.

Збирають м’яту першого року в період масового цвітіння, а в наступні роки - у фазі бутонізації. Скошують м’яту косарками на низькому зрізі (6-8 см). Скошену м’яту протягом 1-2 днів пров’ялюють до вологості 30-35%, після чого валки підбирають і відправляють на переробку.