Лучне кормовиробництво
Луківництво як галузь сільського господарства є складовою частиною кормовиробництва, яка включає систему організаційних заходів і технологічних прийомів, спрямованих на підвищення продуктивності природних кормових угідь, їх раціональне використання і покращення, а також створення сіяних сіножатей і пасовищ. Луківництво як наукова дисципліна вивчає ботанічну і біологічну характеристику лучних трав і технологію їх вирощування і тісно пов’язано з ґрунтознавством, загальним землеробством, рослинництвом та іншими дисциплінами.
Головним завданням луківництва є забезпечення сільськогосподарських тварин пасовищним кормом та заготівля на зиму сіна, сінажу, силосу, трав'яного борошна, брикетів і гранул. Корми з сіножатей і пасовищ - повноцінні за поживністю, збалансовані за протеїном, містять вітаміни та макро - і мікроелементи. Пасовищна трава є найдешевшим кормом. З поліпшених пасовищ і сіножатей одержують 200-250 ц/га пасовищного корму, 50-80 ц/га сіна. Один кілограм сухого лучного корму містить 0,8-0,9 корм од. або за поживністю наближається до концентрованих кормів.
Проте високу продуктивність сіножатей і пасовищ можна забезпечити систематичним поверхневим і докорінним їх поліпшенням. Проведення тільки нескладного поліпшення підвищує продуктивність угідь в 1,5-2 рази, а докорінного поліпшення - в 4-5 і більше разів. На покращених природних і сіяних сіножатях і пасовищах одночасно з підвищенням урожайності кормів, покращується і їх якість.
За останні десятиріччя проведені значні наукові дослідження пов’язані з підвищенням продуктивності кормових угідь і їх раціональним використанням. Розроблені теоретичні основи і заходи з комплексного поліпшення і використання природних кормових угідь. Теоретичною основою для наукового обґрунтування підбору травосумішок при формуванні штучних рослинних фітоценозів в різних екологічних умовах стало вивчення видів трав і їх ценотичних зв’язків.
Площа природних кормових угідь в Україні за останні роки зменшилась з 6,8 млн. га до 5,4 млн. га. З цієї площі сіножаті складають 1,5 млн. га і пасовища 3,5 млн. га. Зменшились площі, на яких проводиться поверхневе і докорінне поліпшення. Різко знизилась продуктивність кормових угідь. Урожай сіна за останні роки не перевищує 14-15 ц/га, а пасовищної маси - 58 ц/га. Погіршився культурний стан природних сіножатей і пасовищ. В багатьох господарствах вони заросли чагарником, значні площі перезволожені, мають кислі або засолені ґрунти і потребують проведення на них меліоративних заходів. Великі площі взагалі непридатні для використання і поліпшення.
Поліпшення природних сіножатей й пасовищ і підвищення їх продуктивності можливе лише при впровадженні наукових досягнень в лучне кормовиробництво. В першу чергу це впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій поверхневого і докорінного поліпшення лук, використання рекомендованих високопродуктивних траво - і сортосумішей для залуження, зокрема тих, які одночасно дозрівають, запровадження ефективних систем удобрення сіножатей і пасовищ з використанням при залуженні сидератів і біогумусу. Значну роль в підвищенні продуктивності природних угідь відіграє також раціональне використання сіножатей і пасовищ, селекція і насінництво трав, вдосконалення технології заготівлі і збереження кормів.
