Інтегрований захист рослин від бур’янів, хвороб та шкідників
При зростаючому забезпеченні рослинництва добривами, енергетичними потужностями щорічні втрати від бур’янів, хвороб і шкідників досягають 20-30% валового урожаю, а по деяких культурах і більше. Середні втрати свідчать про значні потенційні можливості росту урожаю при ефективній боротьбі з бур’янами, хворобами та шкідниками, про важливе місце захисту рослин в системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності рослинництва.
Наукові дослідження і практичний досвід вказують на те, що використання окремих, навіть виключно ефективних заходів захисту рослин не забезпечує тривалого зменшення чисельності шкідливих організмів. Цього можна досягнути лише при систематичному комплексному застосуванні профілактичних (запобіжних) і винищувальних заходів.
Інтегрований захист рослин - це сукупність засобів і методів боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками на різних етапах розвитку рослин, який передбачає: високий рівень агротехніки, що сприяє одержанню добре розвинутих рослин, стійких до несприятливих умов; вирощування сортів, стійких до хвороб і шкідників; використання активних заходів, насамперед біологічних і хімічних, спрямованих на зменшення чисельності шкідливих організмів на основі детального аналізу агробіоценозу при об’єктивній оцінці прогнозованого розвитку шкідливих організмів.
На відміну від попередньої боротьби, при якій посіви оброблялись пестицидами часто без врахування чисельності бур’янів, шкідників та хвороб, при інтегрованій боротьбі винищувальні заходи застосовують лише при чисельності шкідливих видів вище економічного порогу шкодочинності, тобто коли збережений урожай окуповує витрати на обробіток рослин.
Для організації комплексу захисних заходів і визначення оптимальних строків проведення окремих прийомів з врахуванням щільності популяції шкідливого організму важливе значення має система обстеження посівів польових культур. На основі обстеження посівів визначається об'єктивна оцінка фітосанітарного стану, встановлюється потенційна загроза шкідливих організмів і розробляється система захисних заходів.
Для застосування інтегрованих заходів захисту рослин необхідно враховувати: фенологію і динаміку розвитку основних хвороб і шкідників; фази розвитку і етапи органогенезу, в які більше всього культури пошкоджуються шкідниками і уражуються хворобами; вплив погодних умов на розвиток шкідників і хвороб і реакцію рослин на пошкодження; тривалий і короткостроковий прогноз на появу шкідників і хвороб; економічні пороги шкодочинності і територію, якій загрожує хвороба або шкідник; профілактичні і винищувальні заходи боротьби, які необхідно застосовувати у випадку фактичної загрози.
Заходи боротьби з бур’янами. Всі заходи боротьби з бур’янами об’єднуються у дві групи: запобіжні і знищувальні. До запобіжних заходів належать: своєчасне збирання врожаю до обсипання насіння бур’янів; очищення посівного матеріалу від насіння бур’янів; знищення насіння бур’янів у зернових відходах (перемелювання, запарювання, хімічна обробка); знищення насіння бур’янів у гною за допомогою правильного зберігання його і внесення в ґрунт у напівперепрілому стані; знищення бур’янів до цвітіння вздовж доріг, полів, каналів, на пустирях, межах, в лісосмугах; ведення сівозмін та ін. Знищувальні заходи - це знищення вегетуючих бур’янів на полях і їх вегетативних органів в ґрунті. Розрізняють агротехнічні, хімічні та біологічні знищувальні методи.
Агротехнічні методи боротьби з бур’янами. Для очищення ґрунту від насіння бур’янів та вегетативних органів їх розмноження застосовують метод провокації. Він полягає в тому, що на полях вільних від культурних рослин створюються сприятливі умови для проростання насіння бур’янів, після чого їх сходи знищуються дискуванням, боронуванням, культивацією, оранкою тощо. Багаторазові провокаційні обробітки за допомогою різноглибинних культивацій на парах і під час передпосівного обробітку ґрунту під пізні ярі культури сприяють доброму очищенню ґрунту від бур’янів.
Коренепаросткові бур’яни знищують методом виснаження. При цьому коренева система бур’янів відмирає при систематичному підрізанні сходів і поступовому виснаженні запасів пластичних речовин, які витрачаються на утворення нових пагонів.
Методом удушення знищують кореневищні бур’яни (пирій). Для цього після кожного відростання бур’янів проводять перехресне дискування на глибину 10-12 см. Дружні сходи бур’янів, які з'являються через 10-12 днів після дискування, глибоко заорюють плугами з передплужниками. Зароблені в ґрунт частини кореневищ утворюють проростки, які гинуть, не досягнувши поверхні ґрунту.
Велике значення в боротьбі з бур’янами мають прийоми догляду за посівами. Дворазове боронування кукурудзи, картоплі, цукрових буряків до з'явлення сходів і одно-, дворазове після їх з'явлення дає можливість на 60-70% знищити сходи однорічних бур’янів, а в поєднанні з наступними міжрядними обробітками забезпечити високі врожаї цих культур без ручного прополювання і застосування хімічних заходів.
Хімічні методи боротьби з бур’янами полягають у застосуванні хімічних речовин - гербіцидів (герба - трава, цидо - убиваю). За впливом на рослини гербіциди бувають вибіркової (селективної) і суцільної дії. Перші при застосуванні у певних дозах і у відповідні строки знищують тільки бур’яни, не пошкоджуючи при цьому культурних рослин. До них належать препарати 2,4 Д, 2М-4Х. Селективні гербіциди можуть мати властивість широкої вибірковості, якщо їх дія поширюється на рослини цілого ботанічного класу (протидводольні, протиоднодольні), вузької вибірковості, коли знищуються окремі види бур’янів, та дуже вузької вибірковості, коли пошкоджуються з ботанічної родини певні види бур’янів.
Г ербіциди суцільної дії знищують як бур’яни, так і культурні рослини. Їх застосовують для повного знищення бур’янів у каналах, при будівництві штучних водоймищ, а також для боротьби зі злісними бур’янами (гірчак звичайний, пирій повзучий та ін.).
Кожна група гербіцидів поділяється на контактні й системні. Контактні діють тільки на ті частини рослин, на які вони потрапляють, викликаючи пошкодження внаслідок реакції, що відбувається між хімічною речовиною гербіциду й рослиною. Гербіциди системної дії проникають усередину органів рослин і викликають зміни патологічного характеру. Внаслідок цього порушується обмін речовин рослин, і вони через деякий час гинуть.
Біологічні способи боротьби з бур’янами полягають в знищенні бур’янів за допомогою комах, грибів, бактерій і вірусів, для яких бур’яни є джерелом живлення. Важливе значення для боротьби з бур’янами має запровадження науково обґрунтованих сівозмін. Правильне чергування культур у сівозмінах значно зменшує їх забур’яненість, оскільки багато бур’янів пристосувалось до життя в посівах певних культур.
Перспективним методом боротьби з бур’янами є використання комах, які знищують певний вид бур'яну, не завдаючи шкоди культурним рослинам. Так, для знищення вовчка соняшникового застосовують мушку фітомізу, личинки якої пошкоджують насіння і стебла вовчка. Пошкоджені рослини відмирають, а ті що виживають, не плодоносять. Для цього заготовлені коробочки вовчка з лялечками фітомізи просушують і зберігають при температурі 6-70С. Навесні мішечки з фітомізою (один мішечок на 1 га по 1000 шт. лялечок) розвішують на кілках. На амброзію полинолисту згубно діють каліфорнійська совка та амброзієвий смугастий листоїд. Гусениці совки, личинки та жуки листоїда живляться лише рослинами амброзії. Для боротьби з карантинним бур’яном гірчаком повзучим використовують гірчакову нематоду, личинки якої навесні проникають у стебло і живляться його тканинами. На наступний рік 50-60% рослин гірчака гине.
Вовчок соняшниковий на 70-80% гине також при внесенні в ґрунт культури гриба фузаріума, а обробка пошкоджених вовчком посівів водною суспензією гриба альтернація практично повністю знищує бур’ян через 12-20 днів. Насіння багатьох бур’янів уражується сажкою. Цей грибок на 50-60% уражує насіння мишію сизого, гумаю, свинорию пальчастого, пажитниці льонової та ін.
Перспективним у боротьбі з бур’янами є застосування біологічних препаратів міко - та біогербіцидів (мікоген, коллего, девайн та ін.). Досягнуто певних успіхів при застосуванні антибіотиків, токсинів, грибних препаратів тощо. Так, позитивним є застосування антибіотика бластицидину для боротьби з вовчком на посівах кавунів, токсинів та актиноміцетів проти щириці, грибних препаратів, що згубно діють на багато видів бур’янів. На бур’яни згубно діють також кореневі виділення деяких культурних рослин.
Біологічні методи боротьби з бур’янами не шкідливі для навколишнього середовища, економічно ефективні і дуже перспективні з точки зору заміни ними хімічних методів.
Заходи боротьби з шкідниками і хворобами. До агротехнічних заходів належать насамперед введення сівозмін, своєчасний і високоякісний обробіток ґрунту, вчасне збирання і боротьба з втратами врожаю, впровадження стійких проти шкідників і хвороб сортів, внесення достатньої кількості органічних і мінеральних добрив.
В освоєній сівозміні зменшується загроза нагромадження певного виду шкідників на одному і тому ж полі, тому що більшість з них пристосована до однієї культури. Так, буряковий довгоносик живиться переважно буряками, а колорадський жук - картоплею.
Своєчасний і високоякісний обробіток ґрунту зводить до мінімуму шкідливість гессенської і шведської мух, клопа-черепашки і жука-кузьки. Боротьба з втратами врожаю і знищення падалиці зменшують поширення іржі зернових культур. Велике значення має впровадження стійких проти хвороб сортів. Так, багато сортів озимої пшениці, що рекомендовані для вирощування стійкі проти видів іржі. Виведені і вирощуються панцирні сорти соняшника, стійкі проти соняшникової молі, а сорти картоплі - проти рака і фітофтори.
Біологічні методи боротьби є альтернативними хімічним засобам захисту рослин. Одним з перспективних напрямків захисту рослин від хвороб і шкідників є пошук антагоністів, гіпер - або суперпаразитів збудників хвороб, біофунгіцидів (антибіотиків). Мають значення також екстракти з вищих рослин та збудників хвороб з послабленою патогенністю. Незважаючи на труднощі при застосуванні біопрепаратів, в останні роки намітились певні успіхи. Так, для захисту картоплі від парші і мокрої бактеріальної гнилі використовується бактерія ахінетобактер, а проти септоріозу колосся пшениці - альтернарія СП. Антибіотик різоплан можна використовувати для захисту ячменю від кореневих гнилей, хітозан (УЄА) - для протруювання насіння кукурудзи, люцерни, ріпаку.
Останнім часом в США, Канаді, Німеччині для захисту рослин від хвороб і шкідників використовують рослинні препарати, які виготовляють із ромашки далматської, мелії та ін. За ефективністю вони не поступаються перед хімічними препаратами.
Для боротьби з шкідниками (фітофагами) використовують комах, які можуть їх знищувати або послаблювати розмноження. У боротьбі проти совок використовують трихограми, мух-тахін, браконід та ін. Розвиток цих паразитів від яйця до дорослої комахи відбувається в тілі шкідників або їх личинок (гусениць). Трихограму використовують і для боротьби з кукурудзяним метеликом.
Проти жуків - коваликів застосовують муху-пелетієрію. Дротяників можуть знищувати параковдруси, тафірініди та ін. Для боротьби з клопом - черепашкою використовують теленомусів. Попелиць на посівах зернобобових культур знищує комаха сонечко.
Хімічні заходи боротьби пов’язані із застосуванням хімічних препаратів: проти шкідників - інсектицидів, проти хвороб - фунгіцидів. Головною причиною широкого застосування пестицидів є їх швидка дія, тоді як альтернативні методи вимагають комплексного підходу і не дають швидкого ефекту.
Проте слід мати на увазі шкідливість пестицидів для навколишнього середовища, яка часто зумовлюється їх застосуванням без урахування потенційної шкоди від шкідників чи хвороб, що пов’язується з відсутністю науково-обґрунтованого прогнозу. Тому навіть при значно ширшому застосуванні агротехнічних та біологічних методів захисту рослин, можуть виникнути ситуації для вжиття рішучих заходів, застосовуючи пестициди при епізоотії окремих видів шкідників (метелика лучного, совки люцернової, сарани та ін.).
