РОСЛИННИЦТВО

Горох

Значення. Г орох вирощують головним чином як продовольчу і кормову культуру. Насіння гороху в середньому містить 28% білка, 52% вуглеводів, 1,6% жиру, 2,5-3% зольних речовин. Білок гороху засвоюється краще, ніж білок пшениці, що пояснюється більшим вмістом і кращим співвідношенням в ньому амінокислот. В білку гороху міститься 4,7% лізину, 11,4% аргініну, тоді як у складі білка пшениці - тільки 2,32% лізину та 3,6% аргініну. Проте біологічна цінність білка гороху дещо погіршується із-за недостатнього вмісту метіоніну і триптофану.

("зелений горошок") і недозрілих плодах овочевих сортів гороху міститься до 25-30% цукру, багато вітамінів (А, В1, В2, С) і мінеральних речовин.

Зерно гороху використовують як концентрований корм і як білковий компонент для комбікормів. В 1 кг зерна міститься 1,17 корм. од. і 180-240 г перетравного протеїну. На корм тваринам використовують зелену масу, сіно, а також солому гороху, кормова цінність яких, завдяки високому вмісту білка, значно вища, ніж злакових культур. Г орохо-злакові суміші використовують для приготування силосу, трав’яної муки, на зелений корм.

При високій агротехніці горох залишає в ґрунті 50-70 кг/га азоту і є добрим попередником для зернових культур. Має значення як парозаймаюча і сидеральна культура.

Походження, поширення. В культурі відомий дуже давно, походить із країн Центральної, Передньої і Південно-Східної Азії (Іран, Закавказзя, Туркменія). В середземноморських країнах (Іспанія, Італія, країни Балканського півострова) був відомий за 5 тис. років до н. е. В Україні горох почали вирощувати за 500 років до н. е., про що свідчать розкопки, проведені поблизу Харкова.

Тепер горох вирощують у всіх країнах Європи, в США, Росії, Канаді, Китаї та ін. Світова площа посіву його 14-15 млн. га. В нашій країні - це основна зернобобова культура. Вирощується на площі до 1,3 млн. га. Найбільші посівні площі зосереджені в Лісостепу (55% від загальної посівної площі). Вирощують горох в Степу (25% посівних площ) і на Поліссі (до 20%). Середня урожайність 22-24 ц/га, а в багатьох кращих господарствах 40-45 ц/га.

Біологічні особливості. Горох холодостійка, не вимоглива до тепла рослина. Насіння лущильного гороху проростає при температурі 1 -20С, цукрового - при 4-50С. Сходи витримують приморозки до мінус 6-70С. Більш стійкий до приморозків польовий горох (пелюшка). Недозрілі боби підмерзають при мінус 2-30С. Оптимальна температура для проростання насіння і росту рослин в першу половину вегетації 15-180С, а в період наливання і дозрівання зерна - близько 250С.

До вологи горох вимогливий. При проростанні насіння поглинає 100­110% води від своєї маси. Має високий транспіраційний коефіцієнт - 400-450. Оптимальна вологість ґрунту 70-80% НВ. Найбільше вологи горох споживає в період масового цвітіння - формування бобів. Нестача вологи в цей час негативно впливає на процеси цвітіння і плодоутворення. При надмірній волозі розвивається велика вегетативна маса, рослини сильно уражуються хворобами. Погано росте і розвивається і при неглибокому заляганні ґрунтових вод.

До ґрунтів горох вимоглива культура. Краще росте, розвивається і забезпечує високі врожаї на середніх за механічним складом суглинкових і супіщаних чорноземних ґрунтах, багатих на фосфор, калій, кальцій, з нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6-7). Добре родить на осушених торфовищах. Легкі піщані, щільні глинисті перезволожені ґрунти, які мають кислу реакцію ґрунтового розчину для гороху непридатні. На кислих ґрунтах пригнічується діяльність бульбочкових бактерій.

Горох - рослина довгого світлового дня і в північних районах він розвивається швидше. Для нього характерне самозапилення, але в суху і спекотну погоду можливе і перехресне запилення. В розвитку рослин гороху розрізняють такі фази: проростання насіння, поява сходів, бутонізація-цвітіння, достигання і 12 етапів органогенезу. Проте, внаслідок тривалості в часі диференціації генеративних органів, орієнтуватись на формування елементів урожайності за етапами органогенезу майже неможливо. В зв’язку з цим етапи органогенезу поділяють на 3 періоди органогенезу: 1 - й (І-ІІ етапи) - формування та ріст вегетативних органів, кореневої системи, стебла, листя; 2-й (Ш-УШ етапи) - закладання, формування та ріст генеративних органів; 3-й (ІХ-ХІІ етапи) - формування, ріст і достигання репродуктивних органів (бобів і насіння).

Горох - скоростигла культура. Вегетаційний його період в залежності від сорту і умов зовнішнього середовища коливається від 75 до 115 днів (рис.13).

Сорти. Найбільш поширеними є такі сорти гороху: Аграрій, Акціонер, Вінничанин, Інтенсивний 92, Інтенсивний 96, Надійний, Світязь, Топаз 2, Таловиць 50, Харківський 85, Харківський янтарний.

Кормові укісні сорти: Богун, Донбас, Зерноградський урожайний, Кормовик, Люлінецький 1, Подільський, Резонатор, Усатий 90.

Технологія вирощування. Попередники. Кращими для гороху слід вважати попередники, які залишають поля чистими від бур’янів, не висушують надмірно ґрунт і забезпечені поживними речовинами. В залежності від ґрунтово-кліматичних умов попередниками для гороху можуть бути: озимі зернові, кукурудза, картопля, лен, ячмінь, овес, а в зоні достатнього зволоження і цукрові буряки. Повертати горох на попереднє поле треба не раніше, як через 5-6 років. При більш ранньому повертанні гороху на те ж поле, він страждає від "гороховтоми" ґрунту, яка обумовлюється розвитком різних хвороб, особливо кореневих гнилей, і негативно позначається на урожайності.

Не слід розміщувати горох після соняшника, який сильно висушує ґрунт, зернових бобових і багаторічних бобових трав, які мають спільні хвороби і шкідники. В сівозміні для гороху треба застосовувати просторову ізоляцію від посівів бобових культур не менше 500 м.

Горох добрий попередник для озимих зернових, ярих зернових, кукурудзи та ін.

Обробіток ґрунту. Головне завдання обробітку ґрунту під горох є збереження вологи в ґрунті і очищення поля від бур’янів. Тому необхідно застосовувати покращений або напівпаровий обробіток ґрунту в залежності від ґрунтово-кліматичних умов і попередника. На полях після стерньових попередників при наявності однорічних бур’янів проводять одне дискування (ЛДГ-15) на глибину 6-8 см і зяблеву оранку плугами ПЛН-5-35 або ПЛН-6-35 на глибину 20-22 см, на деградованих чорноземах на 25-27 см, на дерново - підзолистих ґрунтах - на глибину орного шару. На полях засмічених коренепаростковими бур’янами через 12-15 днів після першого дискування проводять друге на глибину 10-12 см. Якщо поле забур’янене кореневищними бур’янами, його дискують двічі - вздовж і впоперек важкими дисковими боронами БДТ-7 на глибину 10-12 см. Зяблеву оранку проводять на глибину 20-22 см. В Лісостепу і на Поліссі віддають перевагу ранній зяблевій оранці, що дає змогу в подальшому застосовувати напівпаровий обробіток для боротьби з бур’янами і нагромадження вологи.

Поля після кукурудзи дискують в двох напрямках важкими дисковими боронами (БДТ-3, БДТ-7) на глибину 10-12 см і орють на зяб на 25-27 см. При розміщенні гороху після картоплі і цукрових буряків обмежуються, як правило, лише оранкою на глибину 22-25 см.

В районах вітрової ерозії проводять пошаровий обробіток ґрунту дисковими боронами на глибину 10-12 см, а після з’явлення сходів бур’янів - плоскорізами КПГ-2-150, КПГ-250 на глибину 25-27 см.

Передпосівний обробіток ґрунту передбачає збереження вологи, створення пухкої, дрібногрудкуватої структури та вирівнювання поля для рівномірної сівби і створення умов для збирання врожаю. Цей обробіток включає боронування та шлейфування для закриття вологи і вирівнювання поля при настанні фізичної стиглості ґрунту важкими або середніми боронами БЗТС-1 в комплексі з шлейфами та передпосівну культивацію на глибину 6-8 см культиваторами КПС-4 в агрегаті з середніми боронами БЗСС-1,0 впоперек або по діагоналі до напрямку оранки. На важких запливаючих ґрунтах та у посушливу весну передпосівний обробіток краще проводити комбінованими агрегатами РВК-3, РВК-3,6, які одноразово виконують чотири операції: культивацію, вирівнювання, боронування і коткування ґрунту.

Удобрення. Горох для формування врожаю виносить з ґрунту значну кількість поживних речовин. З 1 т зерна і відповідною кількістю соломи з ґрунту використовується 45-60 кг азоту, 17-20 кг фосфору, 35-40 кг калію, 25- 30 кг кальцію, 8-13 кг магнію і мікроелементи молібден та бор. Безпосередньо при удобренні гороху вносять тільки мінеральні добрива та використовують післядію органічних добрив, внесених під попередники.

Зважаючи на те, що значну частину потреби в азоті горох задовольняє завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями, його вносять тільки на бідних дерново-підзолистих та інших ґрунтах з невисоким вмістом гумусу. Удобрюють горох переважно фосфорними та калійними добривами, які сприяють кращому розвитку кореневої системи і підвищують активність бульбочкових бактерій. Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, а азотні - під передпосівну культивацію врозкид машинами РУМ-5, РУМ-8, ІРМГ-4. В рядки, під час сівби гороху, вносять фосфорні добрива дозою 10-15 кг/га. За дослідними даними науково-дослідних установ, середні дози добрив на різних за родючістю ґрунтах по 45-60 кг/га азоту, фосфору та калію.

Для покращання умов фіксації азоту бульбочковими бактеріями застосовують мікроелементи молібден і бор. Для цього вносять в рядки під час сівби гранульований суперфосфат, збагачений молібденом і бором, або обробляють насіння молібдатом амонію і борною кислотою перед сівбою гороху. Краще один мікроелемент вносити з суперфосфатом в рядки, а інший - з обробленим насінням. Кислі ґрунти, які використовуються під горох, обов’язково необхідно вапнувати.

Сівба. Для сівби використовують добре сформоване, крупне, не пошкоджене гороховим зерноїдом (брухусом) кондиційне насіння 1-3

репродукції. За 2-3 тижні до сівби насіння протруюють фундазолом (3 кг/т), тигамом (4-6 кг/т) та ін. Перед сівбою насіння обробляють мікробіологічним препаратом ризоторфіном. Якщо для протруювання використовується фундазол, то можна одноразово провести обробіток насіння молібденом і ризоторфіном. Інші протруювачі в поєднанні з ризоторфіном згубно діють на бульбочкові бактерії.

Горох - культура ранніх строків сівби, сіють його одночасно з ранніми ярими зерновими (ячмінь, овес). Ранні посіви менше пошкоджуються борошнистою росою і попелицею. Запізнення з сівбою на 5-10 днів знижує урожай в західному Лісостепу на 4-7 ц/га, східному 4-9, центральному на

5- 8 ц/га.

Сіють горох вузькорядним та звичайним рядковим способами. Проте перевагою користується звичайний рядковий спосіб. Використовують сівалки СЗ-3,6, СЗП - 3,6. Норма висіву на Поліссі 1,4-1,5 млн. схожих насінин на 1 га, в Лісостепу 1,3-1,4 млн., в Степу 0,9-1 млн. Низькорослі сорти сіють на 0,1-0,2 млн. насінин густіше, ніж високорослі. Крупнозерні сорти сіють рідше, ніж дрібнозерні. За вузькорядної сівби норму висіву збільшують на 10-15%.

Зважаючи на те, що при проростанні насіння горох не виносить на поверхню сім’ядолі, його можна загортати на глибину 8-10 см. На важких ґрунтах насіння загортають на 4-5 см, на середніх і легких - на 6-7 см. При надмірно мілкому загортанні насіння зменшується схожість.

Догляд. В посушливу весну слід провести післяпосівне коткування поля кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6, яке сприяє підтягуванню вологи і кращому контакту насіння з ґрунтом. Для боротьби з бур’янами проводять досходові і післясходові в фазі 3-5 листків (до утворення вусиків) боронування посівів, використовуючи борони БЗС-1, ЗБП-0,6А та ін. Післясходові боронування, для запобігання травмування рослин, слід проводити вдень в суху погоду, коли рослини втрачають тургор.

Для боротьби з бур’янами в посівах гороху можна застосовувати і гербіциди. Для цього посіви в фазі 3-4 листків обприскують такими гербіцидами, як 2М-4Х (2,5-3,8 кг/га) або базаграном (3-4 л/га). Можна вирощувати горох і без застосування гербіцидів, якщо за допомогою агротехнічних заходів будуть створені умови для ефективної боротьби з бур’янами. Суть безгербіцидної технології полягає в тому, що комплекс агротехнічних заходів складається з високоякісного зяблевого обробітку ґрунту та досходових і післясходових боронувань посівів гороху, за допомогою яких знищується 80-85% бур’янів.

Для боротьби з бульбочковим довгоносиком сходи гороху у фазі 3-4 листків обприскують карате (0,1-0,125л/га). Проти попелиці в фазі бутонізації посіви гороху обробляють БІ-58 (1,5 кг/га), базудином (1,5-1,8 кг/га) та ін. В фазі цвітіння для знищення зерноїда посіви обприскують розчином таких інтексицидів: БІ-58 (1,5 кг/га), базудин (1,5-1,8 кг/га), карате (0,12-0,15 кг/га) та ін. Повторюють обприскування через кожні 6-8 днів, зменшуючи дозу препарату на 40-50%.

Збирання. Боби гороху на рослинах дозрівають нерівномірно - спочатку у нижніх, пізніше у верхніх ярусах. Рослини з дозрілими бобами вилягають, а боби розтріскуються, внаслідок чого обсипається і втрачається найцінніше насіння. Тому до збирання приступають, коли 70-75% бобів пожовтіє, насіння в них затвердіє, а його вологість знизиться до 30-35%. Не слід поспішати із збиранням, бо це призводить до зменшення врожаю (маса 1000 насінин недозрілого насіння на 10-20 г менша).

Збирають горох переважно роздільним способом. В валки його скошують косарками КС-2,1, КЗН-2,1, які обладнують пристроями ПВ-2,1 і здвоювачами валків ПБ-4, або косарками ЖБР-4,2 та ін. Скошування в валки слід проводити в стислі строки (4-5 днів). На 3-4-й день після скошування і підсихання валків, коли вологість зерна знизиться до 16-18%, їх підбирають і обмолочують зерновими комбайнами “Славутич”, СК-4, СК-5 при зменшеній частоті обертів барабана до 450-600 об./хв, що запобігає травмуванню зерна. Короткостеблові сорти гороху, що не обсипаються, збирають прямим комбайнуванням при повній стиглості бобів з вологістю насіння 14-15%.

При збиранні гороху інколи застосовують і подвійний обмолот. При першому обмолоті з частотою обертів барабана 400-600 за хв збирається найбільш цінне насіння із зрілих бобів. Солома з недозрілими бобами вистеляється за комбайном в валки, які обмолочуються через 3-4 дні після їх підсихання.