Аніс
Значення. В плодах анісу міститься 2,5-4% ефірної, 16-22% жирної олії і до 20% білка. Головною складовою частиною анісової ефірної олії є спирт анетол (80%), який широко використовується в медицині, ветеринарії, парфумерній, харчовій і фармацевтичній промисловості.
Насіння анісу використовують у хлібопеченні, при виготовленні консервів і кондитерських виробів. Молоді листки і суцвіття застосовують для соління і маринування овочів і фруктів.
Із жирної олії виготовляють лаки, фарби, мило, олеїнову кислоту та ін. Макуху використовують як добрий концентрований корм для тварин. В 100 кг макухи міститься 85 корм. од. Аніс - медоносна культура.
Походить аніс із Малої Азії. Тепер його вирощують в багатьох країнах Азії і Європи. В Україні аніс вирощують на невеликих площах в зоні Лісостепу. Урожайність 10-15 ц/га.
Рис. 37. Аніс (загальний вигляд рослини).
Біологічні особливості. Аніс (Pimpinela anisum L.) - однорічна рослина родини селерових (рис. 37). Аніс, порівняно з коріандром, більш вибаглива культура до тепла. Насіння починає проростати при температурі 4-5оС, але дружні сходи з'являються при 10-15оС. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 24-25оС. Рослини анісу найбільш чутливі до тепла в період цвітіння, плодоутворення і достигання.
Аніс - вологолюбна рослина. Для бубнявіння насіння потребує близько 150% води від його маси. Найбільш вибагливий до вологи в період цвітіння і плодоутворення.
До ґрунтів і поживних речовин аніс досить вибагливий. Кращими для нього є родючі легко - і середньосуглинкові чисті від бур’янів ґрунти. Непридатні глинисті і піщані ґрунти, а також ґрунти з високим стоянням ґрунтових вод. Аніс особливо чутливий до наявності в ґрунті азоту і калію.
Аніс - світлолюбна рослина. Тривалість вегетаційного періоду 120-150 днів.
В реєстр рекомендованих сортів включений сорт Артек.
Особливості технології вирощування. У сівозміні аніс розміщують після озимих зернових, просапних культур, однорічних трав. Не слід висівати після коріандру, який засмічує посіви падалицею.
Обробіток ґрунту складається з зяблевої оранки на глибину 22-25 см, ранньовесняного боронування і передпосівної культивації. Під оранку вносять повне мінеральне добриво з розрахунку по 45-60 кг/га азоту, фосфору і калію. При сівбі застосовують гранульований суперфосфат (10 кг/га Р2О5), а при утворенні розетки листя підживлюють азотно-фосфорними добривами (по 10-15 кг/га).
Перед сівбою проводять повітряно-тепловий обігрів і протруювання (ТМТД, 4 кг/т) насіння. Сіють аніс одночасно з ранніми ярими зерновими культурами. На чистих від бур’янів полях застосовують звичайний рядковий, а на забур’янених - широкорядний спосіб сівби (45 см). Норма висіву за звичайного рядкового способу сівби 20-22 кг/га, а за широкорядного - 10-15 кг/га. Насіння загортають на глибину 3-4 см.
Догляд за посівами включає досходові і післясходові боронування і не менше трьох міжрядних обробітків на площах з широкорядним способом сівби.
Достигає аніс нерівномірно і при перестої легко обсипається. Збирати його починають у період достигання середніх зонтиків. Плоди в цей час набувають зеленувато-сірого забарвлення. При такому стані посіви анісу збирають роздільним способом. Прямим комбайнуванням збирають зріджені і полеглі посіви на початку повної стиглості плодів. Насіння очищають, сортують, підсушують і зберігають при вологості не більше 12%.