Агробіологічне обґрунтування строків, способів сівби і норми висіву
Строки сівби різних культур залежать від їх біологічних особливостей та ґрунтово-кліматичних умов. Проведена в оптимальні строки сівба дозволяє створити для культури найбільш сприятливі умови водного, теплового, поживного і світлового режимів, запобігти забур’яненню та пошкодженню шкідниками та хворобами. Несвоєчасна сівба може призвести до втрати врожаю, оскільки рослини можуть пошкоджуватись або гинути від заморозків, посухи, суховії та інших несприятливих умов. Серед польових культур є озимі, ранні і пізні ярі, літні проміжні. Їх висівають в різні строки - восени, навесні, влітку. Залежно від виду і сорту культури можуть бути ранньо - середньо - і пізньовесняними, осінніми, літніми. Деякі культури висівають в різні строки - рано або пізно навесні, влітку, в літньо-осінній період. До них належать ріпак, редька олійна, кукурудза на зелений корм, люцерна, еспарцет, костриця лучна, грясниця збірна та інші.
Ярі культури поділяються на культури раннього і пізнього строку сівби. До першої групи належать яра пшениця, ячмінь, овес, горох, боби, сочевиця, люпин, соняшник, цукрові буряки, льон-довгунець та інші. Насіння цих культур проростає при температурі нижче 50С. До культур пізнього строку сівби, насіння яких проростає при температурі ґрунту 8-120С, належать кукурудза, просо, сорго, рис, картопля, соя, квасоля, арахіс, бавовник та інші.
Озимі зернові культури висівають за 50-60 днів до настання стійкого похолодання і припинення осінньої вегетації. Надто ранні посіви озимих восени переростають, ушкоджуються хворобами і шкідниками. Такі посіви можуть гинути взимку від вимерзання і випрівання.
Способи сівби сільськогосподарських культур залежать від біологічних особливостей, родючості і забур’яненості ґрунту, забезпечення вологою. При правильному способі сівби рослини рівномірно розміщуються на площі, що створює умови для інтенсивного формування врожаю.
Розрізняють звичайний рядковий, вузькорядний, перехресний,
широкорядний, смуговий, пунктирний, гніздовий, квадратно-гніздовий та інші способи сівби.
Звичайний рядковий спосіб сівби - це висівання насіння з міжряддями від 10 до 25 см, вузькорядний має міжряддя менше 10 см, широкорядний - більше 30 см. При перехресному способі сівби насіння висівається рядковим способом у двох взаємно перпендикулярних напрямках половинними нормами висіву.
Звичайним рядковим, вузькорядним і перехресним способами висівають культури з невеликими площами живлення рослин (зернові, крім кукурудзи і сорго, зернобобові, багаторічні трави). Ці способи забезпечують рівномірне розміщення насіння на площі. Недоліком перехресного способу сівби є двократне засівання поля, що збільшує енергетичні затрати і призводить до руйнування структури ґрунту.
Широкорядні посіви застосовуються при вирощуванні культур, рослини яких потребують великих площ живлення і інтенсивного освітлення сонячними променями (кукурудза, соняшник, картопля, цукрові буряки). Цукрові буряки висівають з міжряддями 45 см (при зрошенні і на торфових ґрунтах - 60 см), картоплю, соняшник, кукурудзу - 70 см. На забур’янених ґрунтах широкорядним способом висівають просо і гречку. Культури, які вирощують широкорядним способом називають просапними. На посівах просапних культур періодично розпушують міжряддя для боротьби з бур’янами.
При стрічковій сівбі насіння розміщують стрічками по 2-3 рядки з відстанню між ними 7,5-15 см, а між стрічками - 45-60 см. Стрічковим способом найчастіше висіваються культури, які потребують доброго освітлення, повільно ростуть на початку вегетації і слабо конкурують з бур’янами. До таких культур відносяться просо, гречка та ін.
Пунктирний спосіб сівби - це широкорядний спосіб з розміщенням насіння в рядках на певній відстані одне від одного (пунктиром). При цьому способі створюються сприятливі умови ґрунтового і повітряного живлення рослин. Для сівби використовується лише каліброване насіння. Пунктирна сівба застосовується при вирощуванні кукурудзи, соняшнику та цукрових буряків.
При квадратно-гніздовому способі сівби насіння групами розміщується по кутах квадратів. Цим способом можна висівати всі культури широкорядного способу сівби - кукурудзу, сорго, соняшник, бавовник, рицину, баштанні культури та ін. При квадратно-гніздовому способі сівби створюються найкращі умови для високого рівня механізованого догляду за посівами.
Норма висіву - це кількість або маса насіння, яку висівають на площі 1 га. Величина норми висіву залежить від біологічних особливостей культури, сорту, зволоження та родючості ґрунту. Кожний вид рослин, сорт, гібрид формує найвищу врожайність лише при оптимальній кількості рослин на площі. В зв’язку з цим оптимальні площі живлення рослин і норми висіву у
різних культур неоднакові. Так, площа живлення рослин льону-довгунця
2 2 2 становить 4-5 см2, пшениці - близько 20 см2, кукурудзи - близько 0,3 м2.
Відповідно на 1 га висівають 25-30 млн. насінин льону, 4-6 млн. насінин
пшениці і 40-80 тис. насінин кукурудзи.
Сорти зернових культур з високою кущистістю і схильні до вилягання необхідно сіяти меншою нормою висіву, ніж сорти, які слабо кущаться і стійкі проти вилягання. Скоростиглі сорти висівають густіше, ніж пізньостиглі. Густота рослин на посівах у посушливих районах має бути меншою, ніж у районах достатнього зволоження. Для більшості культур на бідних ґрунтах норма висіву повинна бути більшою, ніж на родючих. Залежно від родючості ґрунту та вологозабезпеченості норма висіву однієї і тієї ж культури може змінюватись в значних межах. Так, норма висіву озимої пшениці в посушливих умовах зони Степу складає 4-4,5 млн. штук насінин на 1 га, а в умовах достатнього зволоження зони Полісся вона сягає 6-6,5 млн. штук насінин на 1 га. Оптимальні норми висіву в кількості насінин на 1 га визначають дослідним способом, а масову норму висіву розраховують за формулою М = Н - А - 100: ГП, де М - норма висіву, кг/га; Н - норма висіву, млн. схожих насінин, на 1 га; А - маса 1000 насінин, г; ГП -господарська (посівна) придатність насіння, %.
