Cправочник агронома

Впровадження і освоєння сівозмін

Перед впровадженням сівозмін визначають основний напрям госпо­дарства, його спеціалізацію і структуру посівних площ, потім кількість сівозмін, склад і чергування культур у них. Після цього проводять зем­левпорядкування і складають план освоєння сівозмін.

Впровадженою вважають сівозміну, в якій структура посівних площ і чергування культур затверджені в установленому порядку і поля пере­несені на територію господарства.

При впровадженні сівозмін складають план переходу до їх освоєння. У ньому науково обгрунтовують розміщення культур після поперед­ників.

План переходу до освоєння сівозмін розраховують на 2—3 роки, після чого культури займають свої місця згідно з прийнятим чергуван­ням. Освоєною сівозміною вважається така, в якій розміщення культур у полях відповідає прийнятій схемі й витримуються межі полів.

В освоєних сівозмінах іноді виникає потреба внесення змін у наборі культур, що зумовлюється розвитком господарства, його спеціалізацією і погодними умовами. Але основні принципи побудови сівозмін, правиль­не розміщення культур, порядок використання полів і їх межі повинні зберігатися, а культури забезпечуватися добрими попередниками.

Не можна вважати порушенням сівозміни, якщо заміна однієї куль­тури іншою не порушує основного принципу чергування культур, не призводить до зниження родючості грунту й засмічення полів бур’янами. Так, не вважають порушенням сівозміни, якщо озиму пшеницю й озиме жито через дуже висушений грунт не можна сіяти і їх заміняють ярими зерновими, приблизно рівноцінними за впливом на родючість грунту і врожай наступних культур. Не порушується також сівозміна, якщо зріджені багаторічні трави замінюють однорічними, які при цьому за­безпечують високі врожаї й не знижують родючості грунту.

У той же час в районах недостатнього й нестійкого зволоження зменшення площі чистих парів висіванням у них ярих культур є вже порушенням сівозмін, бо це призводить до заміни кращого попередника гіршим. Тому площі чистих парів треба доводити до розмірів, передба­чених проектами внутрішньогосподарського землевпорядкування.

Під час складання плану освоєння сівозмін в окремих господарствах можливі деякі відхилення, які треба погоджувати з головним агрономом районного управління сільського господарства.

Щоб правильно розміщувати культури і застосовувати агротехнічні заходи по їх вирощуванню, необхідно знати історію кожного поля сіво­зміни. Тому кожне господарство повинно вести Книгу історії полів. У ній записують всі типи й види сівозмін, системи обробітку грунту, удобрення тощо.

Регулярне ведення записів допомагає агроному краще спланувати й розробити заходи по підвищенню врожаю всіх сільськогосподарських культур на наступний рік і на перспективу, правильно планувати вне­сення органічних і мінеральних добрив, поліпшувати систему обробітку грунту в ланках сівозмін, систему боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами. Тому Книгу історії полів треба вести своєчасно й старанно, за що відповідає головний (старший) агроном господарства.

Два рази на рік (після закінчення весняно-польових робіт і осін­ньої сівби) спеціальна комісія перевіряє фактичне розміщення сільсько­господарських культур у полях сівозмін і складає «Акт перевірки роз­міщення культур у сівозмінах».

Щорічно колгоспи й радгоспи надсилають звіти за формою № 17 — сг «Про введення і освоєння сівозмін» станом на 1 листопада в районне статистичне управління. Головний агроном управління сільського гос­подарства складає статистичний та агрономічний звіти про освоєння сіво­змін по району і надсилає їх вищим сільськогосподарським органам, які звітують перед Міністерством сільського господарства республіки.