Cправочник агронома

Створення та раціональне використання культурних пасовищ

Культурні пасовища є однією з важливих форм організації лукопасо­вищного господарства, джерелом збільшення виробництва і раціонально­го використання зелених кормів.

Організація території культурних пасовищ. Культурні пасовища тре­ба створювати в першу чергу на природних кормових угіддях з родючи­ми грунтами поблизу тваринницьких ферм і водних джерел. Основою раціонального використання культурних пасовищ є загінна система випа­сання, яка забезпечує підвищення продуктивності пасовища до 35 %, збільшує повноту використання травостою на 10—15 %, сприяє поліпшен­ню якості корму і скорочує потребу в пасовищній площі на 25—ЗО %. Для забезпечення загінного випасання пасовища розбивають на загони. Кількість загонів визначають за формулою Кз= (Пв : 4) +Кпв, де Пв — період відростання трав після спасування, Кпв — кількість підкошуваних з весни загонів. Оптимальною кількістю вважають 10—12 загонів.

Площа загонів встановлюється залежно від урожайності пасовищ, кількості худоби, швидкості відростання трави. Найбільш доцільною площею загонів є 4—5 га, кількість корів для них становить 200—250 го­лів, молодняка великої рогатої худоби 300, овець—до 1000 голів. На од­ну дорослу голову великої рогатої худоби при урожайності травостою 200—220 ц/га зеленої маси необхідно виділити 0,4—0,5, а для відгоді - вельного чи ремонтного молодняка 0,2—0,4 га пасовища. На зрошуваних пасовищах з урожайністю 400—500 ц/га на одну корову виділяють 0,25— 0,3 га. Для підходу тварин до пасовища, водопою, а також переходу їх із загону в загін влаштовують постійні прогони шириною 8—10 м. З про­гону в загони обладнують ворота шириною 6—8 м. Довжина і ширина загонів на зрошуваних пасовищах має бути рівною або кратною захва­ту дощувальних машин. Оптимальні розміри сторін загонів 1:2 і 1:3.

223. Орієнтовні зрошувальні норми 1 кількість поливів на культурних пасовищах по зонах (в розрахунку на середньозабезпечений опадами рік)

При створенні пасовищ слід передбачити повне забезпечення тварин доброякісною водою. Непридатна для напування тварин дуже солона, застійна вода з канав, калюж, боліт, що виділяють гази та інше. Еко­номічно найбільш вигідно підводити воду на пасовище по трубах з водо­напірної башти. Коли віддаль від пасовища до ферми значна, на куль­турних пасовищах обладнують літні табори з приміщенням для утри­мання худоби, електродоїнням, автонапуванням, пунктом штучного осі - меніння, родильним приміщенням та іншим.

Для зрошення пасовищ використовують води рік, озер, ставків, артезі­анських свердловин, які містять не більше 1,5 г/л розчинних солей. Спів­відношення солей натрію, кальцію і магнію має бути 1:1:1. Найшкід - ливіші для рослин солі натрію, особливо ЫагСоз і NaCl. Допускається також зрошення стічними водами, якщо вміст шкідливих речовин у них ire перевищує, мг/л: фенолу — 100—250, нафтопродуктів — 100, ацетону — 40, бензолу — 25, формальдегіду—100, міді—1,2, свинцю — 0,16. Опти­мальна температура води для зрошення 15—20°.

Зрошувальні норми визначають за сумарним використанням води тра­востоєм за вегетаційний період. Для цього врожай пасовища в сухій ре­човині (ц/га) помножують на коефіцієнт водоспоживання, тобто кіль­кість води, необхідної для одержання 1 ц сухої маси (м3/ц). Для пасо­вищних трав залежно від природно-кліматичних умов і агротехніки він становить 80—120 м3. Різниця між сумарним водоспоживанням і при­родним надходженням становитиме дефіцит вологи, що має бути попов­нений за рахунок зрошення. Сумарне водоспоживання пасовищних трав за вегетацію на Поліссі становить 4—5 тис., в Лісостепу — 5,5—7, у Сте­пу— 6,6—8,5 тис. м3/га.

Природне надходження включає в себе: кількість продуктивних опа­дів + активні запаси вологи в зоні кореневої системи на початку веге­тації рослин + кількість грунтових вод, що використовуються травами.

Активні запаси води в шарі 0—60 см становлять на піщаних грунтах 200—400 м3/га, легкосуглинкових 500—600, важкосуглинкових 600— 900 м3/га.

За даними А. Н. Корягіна та ін., кількість підгрунтових вод, які мо­жуть використовуватись травами при рівні їх залягання 1; 1,5 і 2 м на середніх за механічним складом грунтах, становить на Поліссі відповідно 1600—2400; 900—1200 і 400—600 м3/га; в Лісостепу — 2200—2800; 1100— 1400 і 500—700, а в Степу — 2600—3400; 1300—1700 і 600—900 м3/га.

В таблиці 223 наведені орієнтовні зрошувальні норми для пасовищ. У посушливі роки витрата води рослинами на випаровування значно зро­стає, тому, зрошувальні норми необхідно збільшувати в 1,5—2 рази.