Cправочник агронома

Сівозміни

Сівозміною називають науково обгрунтоване чергування сільськогос­подарських культур і парів у часі і на території або тільки в часі.

При розробці сівозмін і розміщенні культур у полях враховують біологічні особливості кожної сільськогосподарської культури та її ви­робничу цінність. З біологічних особливостей насамперед беруть до ува­ги використання вологи та поживних речовин з різних шарів грунту протягом вегетації, кількість післяжнивних і кореневих решток, що

зо

залишаються у грунті після збирання врожаю, ступінь пошкодження культур шкідниками й ураження хворобами, втрати гумусу з грунту під різними культурами за вегетацію, токсичність грунту після кожної культури та як вона впливає на інші рослини.

Тепер при вдосконаленні сівозмін турбуються про збільшення вмісту органічних речовин (гумусу) у грунті, що краще досягається при виро­щуванні багаторічних трав.

Крім агротехнічного, сівозміни мають економічне й організаційне значення. Завдяки їх впровадженню підвищується ефективність усіх агрозаходів. Так, при освоєнні сівозмін із зерновими, просапними та іншими культурами зменшується напруження в господарстві, роботи розподіляються рівномірніше протягом більшої частини року, а при розвинутому тваринництві протягом усього року.

Вимоги до сівозмін. Інтенсивні сівозміни в кожному господарстві роз­робляють з врахуванням грунтово-кліматичних і економічних умов. Вони повинні забезпечувати: виконання державних завдань по вироб­ництву в необхідному асортименті дешевих продуктів рослинництва і тваринництва; систематичне зростання родючості грунту й підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур; створення найкращих умов для організації праці і високопродуктивного використання техні­ки; погодженість із перспективою розвитку господарства, підпорядкова­ність спеціалізації та концентрації виробництва; спеціалізацію на пев­них культурах; розміщення всіх культур по добрих попередниках і мож­ливість розширення площ багаторічних трав; захист грунтів від ерозії; закріплення та окультурення піщаних грунтів.

Типи і види сівозмін. За сучасною класифікацією розрізняють три типи сівозмін: польові, спеціальні й кормові. Тип сівозміни визначається основною продукцією, що виробляється (зерно, корми, овочі тощо).

Польові сівозміни — це сівозміни, де більше половини площі зай­мають зернові, технічні (цукрові буряки, соняшник та інші), картопля й овочеві культури. Кормові культури (багаторічні й однорічні трави, кукурудза на силос) можуть становити від 10 до 40—50 % площі. Вони одночасно є й попередниками озимих та передпопередниками технічних, картоплі й овочевих.

Спеціальні сівозміни призначені для вирощування однієї або декіль­кох культур, які становлять 40—60 % площі ріллі. Серед них виділяють овочеві, баштанні, коноплярські, рисові тощо.

Кормові сівозміни призначені для виробництва кормів (зелена маса, силос, коренеплоди, сіно й сінаж). Тут певьі площі можуть займати також зернові культури. Залежно від переваги тієї чи іншої групи кор­мових культур кормові сівозміни ділять на лукопасовищні, або сіво­зміни на природних кормових угіддях, і прифермські. В лукопасовищ­них переважають багаторічні трави на сіно та випас, а в приферм­ських— однорічні культури в основних і проміжних посівах на зелений корм, сіно, сінаж і багаторічні трави, можуть бути й кормові корене­плоди.

У господарствах, які мають природні кормові угіддя, лукопасовищні сівозміни вводять за рахунок їх розорювання. Прифермські сівозміни розміщують біля тваринницьких ферм. За набором. Ач> «оршли*

Сх'лгъчл сівозміни.

Типи сівозмін ділять на види: зерно-парові, зерно-паро-просапні, зерно-просапні, зерно-трав’яні, зерно-трав’яно-просапні (плодозмінні), трав’яно-просапні, просапні, сидеральні.

У зерно-паровій сівозміні зернові культури займають більшу частину площі (одне поле відведене під чистий пар), а в зерно-паро-просапній — половину площі або й більше (одне-два поля чисті пари, одне-два й

більше просапні культури). Залежно від просапної культури вони можуть називатися зерно-паро-буряковими, зерно-паро-картопляними та ін. Для боротьби з вітровою й водною ерозією просапні культури і пари розміщують смугами впоперек схилів між багаторічними травами чи озимими або ж впоперек основного напрямку вітрів.

У зерно-просапних сівозмінах вирощують ті самі культури, що й у зерно-паро-просапних, але тут немає чистих парів. їх також називають зерно-буряковими, зерно-картопляними, пшенично-кукурудзяними тощо. Вони поширені в районах нестійкого і достатнього зволоження, де ви­рощують товарне зерно й технічні просапні культури.

У зерно-трав’яних сівозмінах більшу частину площі займають зернові та непросапні технічні культури (озимий або ярий ріпак, льон, коноплі), а на решті площі (одне-два поля) розміщують багаторічні трави. У льонарських господарствах у таких сівозмінах вирощують льон (зер - но-льоно-трав’яні). При наявності чистого пару зерно-трав’яна сівозміна перетворюється в зерно-паро-трав’яну, яка залежно від спеціалізації може мати більш конкретну назву. Зерно-трав’яні сівозміни та їх різно­видності поширені в нечорноземній зоні та в районах вітрової й водної ерозії.

Зерно-трав’яно-просапні або плодозмінні сівозміни включають зерно­ві, просапні, однорічні й багаторічні бобові культури; під зернові від­водять не більше половини всієї площі. При такому співвідношенні здійснюють плодозміну, тобто зернові щорічно змінюються незерновою широколистяною культурою, що належить до просапних або бобових і відрізняється від них технологією вирощування та впливом на родю­чість грунту. Такі сівозміни впроваджують у районах достатнього й нестійкого зволоження (райони бурякосіяння) та на зрошуваних зем­лях, особливо в багатогалузевих господарствах.

У просапних сівозмінах під просапні культури (цукрові буряки, со­няшник, кукурудза та інші) відводять половину і більше площі. Вони включають одне-два поля однорічних непросапних культур і нерідко зустрічаються серед прифермських кормових і овочевих сівозмін без багаторічних трав. У польових сівозмінах різні просапні культури (цукрові буряки, соняшник, кукурудза, тютюн, махорка та інші) займають більшу частину площі; фактично просапні сівозміни майже не відрізняються від зерно-просапних. Вони поширені в районах з достат­ньою кількістю вологи і на зрошуваних землях.

У трав’яно-просапних сівозмінах просапні культури змінюються бага­торічними травами, що займають два і більше полів. Ці сівозміни як кормові насамперед поширені на зрошуваних землях, а також на осу­шених торфовищах і в заплавах. На осушених землях вони включають багаторічні трави 3—4-річиого використання і чотири-п’ять полів одно­річних культур, переважно просапних (кукурудза, картопля та інші), що відповідає спеціалізації молочно-тваринницького напряму. До цього виду сівозмін можна віднести також овочево-кормові, в яких одне-два поля займають багаторічні трави, три-чотири і більше полів — овочеві й кормові просапні культури.

Сидеральні сівозміни мають одне, а іноді й два поля культур, зелену масу яких заорюють на зелене добриво. Впроваджують їх насамперед на легких піщаних грунтах у районах достатнього зволоження.