Cправочник агронома

Особливості обрізування плодоносних дерев різних порід

Особливості обрізування яблуні та груші. За характером росту яблу­ня й груша мало чим різняться, а тому обрізують їх майже однаково, головним чином проріджуванням та вкорочуванням гілок з мстою обме­ження їхнього розміру та омолоджування. Дерева цих порід у перші роки плодоношення обрізують слабо, оскільки сильне обрізування не­гативно впливає на врожайність дерев і їхній загальний розвиток. .

Проріджуючи крону, вирізують па кільце: конкуренти пагонів подов­ження основних гілок, обростаючі гілки, які густо розташовані на скелет­них гілках і спрямовані у середину кропи, щоб вони залишались на від­стані приблизно 10—12 см одна від одної, поламані й пошкоджені чер­вицею в’їдливою та уражені чорним раком гілки і пагони. Гілки, які ростуть не густо, але переплітаються й труться, вкорочують над кільчат - кою або бічною гілочкою.

З віком дерев та збільшенням урожайності проріджування поступово посилюють. У роки з рясним цвітінням дерева проріджують сильніше, ніж у роки з помірним та слабким.

Після того, як дерева досягнуть необхідного розміру (на сильнорос­лих підщепах — понад 4—4,5 м у висоту, 6—6,5 м у ширину міжрядь і

3,6— 3,7 м у рядах при садінні 8X4 м, а на півкарликових відповідно на 3— 3,5, 4—4,5 і 3,6—3,7 м при садінні 6X4 м), провадять обмежувальне обрі­зування. При цьому основні скелетні гілки вкорочують до потрібної висоти над бічними гілками або кільчатками. У міру розростання крони таке обрізування повторюють. Водночас вирізують гілки, які звисають до землі і заважають механізованому обробітку грунту.

Якщо плодоносні дерева за високого рівня агротехніки дають дрібні плоди і мають слабкий річний приріст (10—12 см і менше), провадять омолоджувальне обрізування, вкорочуючи скелетні і напівскелетні гілки на 2-4-річну деревину, а плодові гілочки в середині крони — на третину або половину довжини. Вкорочують також весь однорічний приріст.

Омолоджувальне обрізування необхідно провадити один раз у 5— 6 років у міру зменшення довжини річного приросту, а проріджувати кро­ни треба щороку. Бічні гілочки й кільчаткн, над якими омолоджують скелетні гілки, мають бути спрямовані вгору або вбік.

Навесні наступного року після омолоджувального обрізування про­ріджують кропу. Верхній, добре розвинутий пагін, залишають для про­довження омолодженої гілки. Один з розташованих нижче бічних паго­нів залишають для бічної гілки відповідного порядку, а всі інші, які роз­винулись з верхніх бруньок на плодових гілочках (кільчатках, списиках та інших гілочках), якщо вони не густо розташовані, вкорочують до 20— ЗО см, щоб перетворити їх у плодові гілки. Якщо ці пагони ростуть надто густо, їх проріджують, залишаючи на відстані 10—12 см один від одного.

Жирові пагони середньої сили росту під час проріджування залиша­ють иа основній гілці на відстані 15—18 см один від одного, вкорочую­чи до ЗО—40 см для перетворення иа плодові гілочки, решту вирізують на кільце. Наступного року новий приріст вкорочують до 20—25 см над найелабкішим бічним пагоном.

Обрізування сливи. Дерева сливи формують за розрідженоярусним способом. Пагони подовження скелетних гілок укорочують до 70, а біч­ні— до 30 см. Якщо вони менші вказаної довжини, їх не вкорочують.

Після закінчення формування крони обрізування зводиться до легкого проріджування. Вирізують сухі, поламані, дуже пошкоджені та уражені хворобами гілки, слаборослі, оголені плодоносні гілочки у місцях за­гущення. З ослабленням росту дерев та оголенням скелетних гілок їх омолоджують і одночасно знижують крони. Якщо дерева ще не потре­бують омолодження, але досягають висоти понад 4 м, то їхні крони зни­жують без омолодження.

Обрізування вишні. Вишні за особливостями росту і плодоношення по­діляють на кущові та деревоподібні. Основним видом обрізування дерев першої групи є проріджування крони без укорочування однорічних паго­нів. Лише на другий-четвертий рік після садіння, якщо дерева сильно ростуть, для формування крони дуже довгі однорічні пагони вкорочують. При цьому пагони подовження скелетних гілок укорочують до 60—70 см, а пагін подовження центрального провідника в тому місці, де буде за­кладатись наступний ярус гілок. Крім того, вкорочуючи центральний провідник, враховують, що стовбур має розвиватися дещо сильніше від скелетних гілок нижнього ярусу, інакше він буде витіснений ними і рано всохне, що часто спостерігається у кущових вишень. Такі дерева роз­чахуються і передчасно гинуть.

Бічні пагони проріджують на 10—15 см, вирізуючи насамперед роз­винуті конкуренти, які відходять під гострим кутом, та сильнорослі паго­ни, що ростуть у середину крони. Серед залишених довгі пагони злегка вкорочують, а всі інші, довжина яких не перевищує 50 см, залишають не- вкороченими.

У дерев, які починають плодоносити, потрібно систематично проріджу­вати крону, щоб не допускати її загущення та надмірного видовження плодоносних гілок. При цьому однорічні пагони вкорочувати не можна. Під час проріджування крони вирізають сухі, поламані та тонкі слабо­розвинуті гілочки, що закінчуються короткими (до 10 см) однорічними пагонами з поодинокими квітковими бруньками. Краще розвинуті багато­річні плодоносні гілочки, що обвисають і стикаються з іншими гілками, вкорочують на бічне відгалуження.

У сильнорослих сортів треба обмежувати висоту дерев, щоб вона не перевищувала 3—3,5 м.

У період формування крони в деревоподібних вишень пагони подов­ження скелетних гілок укорочують більше, ніж у кущових, до 50 см. Бічні пагони завдовжки понад ЗО см також укорочують, щоб перетворити їх у плодоносні гілочки.

Дерева, які мають добрий приріст (30—50 см), не потребують майже ніякого обрізування. У них вирізують лише сухі, поламані та дуже, пошкоджені гілки і обмежують висоту крони до 3,5—4 м. Якщо пагони подовження скелетних гілок у дерев обох груп коротші 10—12 см, дерева омолоджують на одно-, трирічну деревину.

Обрізування черешні. Дерева черешні формують за ярусною системою із наближенням ярусів до 60—70 см. Формуючи крони, пагони подовжен­ня скелетних гілок укорочують до 70—90 см, а якщо довжина їх менша, залишають певкорочепими. Скелетні гілки обрізують так, щоб їхні вер­хівки були приблизно на одному рівні з центральним провідником або з невеликим перевищенням останнього (па 10—15 см). Тому гілки вищих ярусів укорочують більше, ніж гілки нижчих.

Бічні пагони на скелетних гілках завдовжки понад 50 см, які кон­курують з провідниками та ростуть у середину крони, в перші 2—3 роки формування вирізують на кільце. Пагони, що залишаються на плодоносній гілочці, не вкорочують, якщо довжина їх не перевищує 50 см. Якщо вони мають більшу довжину, їх укорочують у такому місці, де бажано викли­кати розгалуження, щоб наступного року гілочку вкоротити на бічний пагін, спрямований у вільний простір між скелетними гілками.

На четвертий-п’ятий рік після садіння обрізування дерев має бути ще слабкішим, ніж у попередні роки. Вирізувати на кільце можна лише довгі пагони (50—70 см і більше) у місцях загущення гілок, які ростуть у середину крони, стикаються та перехрещуються. Пагони меншої довжи­ни вирізувати і вкорочувати не потрібно, якщо вони навіть перехре­щуються.

На п’ятий-шостий рік обрізування полягає в основному в обмеженні росту дерев угору до 4—5 м зрізуванням центрального провідника та верхніх гілок на бічні відгалуження, при цьому злегка вкорочують також окремі напівскелетні та плодоносні гілки, якщо вони надмірно роз­ростаються.

У перші роки плодоношения дерева черешні майже не потребують обрізування. У цей час видаляють лише поламані та сильно пошкодже­ні гілки. В окремих випадках укорочують на бічні розгалуження напів - скелетні гілки, якщо вони сильно розростаються і загущують крону.

Дерева старшого віку злегка проріджують, вирізуючи тонкі оголені плодоносні гілочки, а потовщені, значно видовжені, вкорочують над од­ним з бічних розгалужень. Обмежують ріст дерев угору. В цілому верхня частина крони проріджується дужче нижньої, щоб забезпечити рівномір­не освітлення всіх частин дерева.

Коли ріст пагонів припиняється, скелетні гілки значно оголюються, а плоди дрібнішають та зменшується врожайність. У цей час дерева омолоджують.

Обрізування абрикоса. Дерева абрикоса формують за без’ярусною формою, відбираючи на скелетні гілки пагони, що відходять під кутом не менше 50°.

Під час обрізування молодих дерев пагони подовження вкорочують до 60—70 см, а бічні проріджують, залишені пагони не вкорочують, за винятком тих, що переплітаються.

У дерев середнього віку нормальним вважається приріст ЗО—50 см. У цей період дерева обрізують слабо, лише злегка проріджують у місцях надмірного загущення та видаляють сухі, поламані, пошкоджені гілки.

У південних районах республіки влітку (звичайно у першій декаді червня) пагони абрикоса вкорочують на ‘/г—7з, коли вони досягнуть 20— 25 см довжини. Це посилює ріст пагонів, а квіткові бруньки закладають­ся дещо пізніше, завдяки чому вони морозостійкіші й пізніше розпуска­ються навесні, що сприяє регулярному плодоношенню.

Обрізування персика. У персика формують чашоподібну крону з 3— 4 основних гілок, розміщених суміжно або розріджено, через Ш—Д> см, з висотою штамба до 40 см. Щоб запобігти надмірному росту молодих дерев, їх обрізують спочатку слабо, а з віком сильніше.

Під час формування крони пагони подовження скелетних гілок не вкорочують, якщо довжина їх не перевищує 50 см, а якщо перевищує, то вкорочують. Коли на них є передчасні пагони, самий верхній має бути нижче місця вкорочування провідника на відстані близько ЗО см. Якщо пагін подовження вкорочують на один з передчасних пагонів, то нижче нього на відстані 20—ЗО см вирізують усі передчасні пагони, щоб вони не конкурували з провідником. З решти передчасних пагонів вибирають найбільш придатні для закладання скелетних гілок вищих порядків, а інші проріджують на 10—15 см. Передчасні пагони, що залишилися на провіднику, вкорочують: верхні — на 2—3 нижні бруньки, а найнижчі — над 4—8-ю групами квіткових бруньок.

Нижче пагона подовження на скелетній гілці проріджують пагони та розгалуження обростаючих гілочок. Гіри цьому в місцях загущення ви­різують слаборослі (менше 20 см) квіткові пагони або вкорочують їх на

2— 3 нижні бруньки. Видаляють пагони, що ростуть угору і всередину крони, та жирові пагони, якщо вони не потрібні для формування гілок.

Найкращими для плодоношення є пагони завдовжки 20—40 см. По­ловину їх або третину залишають на плодоношення, а решту обрізують на 2—3 нижні бруньки для заміщення, щоб одержати на них нормальні пагони наступного року.

Пагони, залишені на плодоношення, вкорочують над 4—8-ю групами квіткових бруньок з таким розрахунком, щоб на кожній плодоносній гілочці зав’язувалося 3—5 плодів (не більше). Наступного року гілочки, що відплодоносили, вирізують, якщо на них не відросли нормальні при­рости і вони виявилися оголеними, або вкорочують на 1—2 нижні паго­ни завдовжки понад 20 см. Так само обрізують і дорослі дерева.

У консервних сортів, квіткові бруньки закладаються у верхній частині пагонів, тому пагони, які залишають на плодоношення, не вкорочують або вкорочують слабо.

Обрізування горіха волоського. Горіх волоський не потребує спеці­ального обрізування з метою формування крони. Він добре формується природно за ярусною чи без’ярусною формами крони. Щоб не допустити кущоподібного розростання дерев, в зоні штамба заввишки 70—90 см систематично видаляють бічні гілочки. Дорослі дерева проріджують.