Cправочник агронома

Огірки

Огірки теплолюбна культура. Стебло повзуче довжиною 0,5—3 м і більше. Коренева система слаборозвинута, корінь — стрижневий, розгалу­жений, його основна маса поширюється в орному шарі на глибині 20—25 см.

Огіркам властива однодомність і роздільностатевість, але останній час селекціонерами виведені частково дводомні сорти і гібриди, які від­значаються скоростиглістю і високою врожайністю. Огірки — перехресно­запильна культура.

Насіння починає проростати при температурі не нижче 14 °С, опти­мальна температура для росту й розвитку 25—28°. Короткочасні замороз­ки до — Г або тривалі похолодання до+3° згубно впливають на молоді рослини. Основний районований середньопізній сорт на Україні — Ніжин­ський 12, що відзначається високими технологічними якостями плодів. Недоліком його є порівняно низька урожайність і швидке жовтіння пло­дів. Вирощується також близький до нього за своїми властивостями сорт Ніжинський місцевий.

Для засолювання в південних областях районований сорт Росинка. Високою врожайністю відзначаються більш жаростійкі сорти Донський 175 і Урожайний 86, плоди яких призначені для засолювання. У західних областях районовані скоростиглий гібрид Молдавський 12 і середньо­пізній сорт Вітязь. У групі скоростиглих сортів районовані гібриди Юві­лей, Криниця, Сигнал 235, Призив 238, а також сорти Харківський, Кусто - вий і Ніжинка. Гібриди Сигнал 235, Призив 238 відзначаються підви­щеною тепловимогливістю і в холодні роки або при ранніх строках сівбп урожай їх може знижуватись. За таких умов краще всього вирощувати сорти Харківський і Воронезький. Сорт Харківський відзначається не тільки високою урожайністю, але її дружним плодоношенням, добре ви­тримує загущення посіву до 120—200 тис. рослин на гектарі і при дбай­ливому догляді дає 120—130 ц/га товарних плодів за один збір. На пів­дні республіки для консервної промисловості районовано сорт Конкурент, стійкіш проти борошнистої роси.

Огірки висівають після того, як температура грунту на глибині 5— о см досягне 12—15°. Оптимальні строки сівби в південних степових районах припадають на третю декаду квітня, лісостепових — пєршу-дру - гу декаду травня, на Поліссі — другу декаду травня. Для одержання ранньої продукції за теплої весни огірки можна сіяти і на два тижні раніше. Щоб одержати пізню продукцію для засолювання, дотримують­ся пізніх строків сівби: в Лісостепу в першій декаді червня, у Степу — першій декаді липня. Норма висіву 6—8 кг/га, глибина загортання на­сіння 3—4 см. Схема посіву стрічкова 90+50 см або однорядкова з між­ряддям 70 і 90 см.

Період від сівби до сходів триває 4—15 днів, залежно від темпера­турних умов. Після сівби до з’явлення сходів поле боронують 1—2 рази, знищують бур’яни в фазі білої ниточки. Кірку, що утворилася після дощів, до з’явлення сходів культури руйнують кільчастим котком. Після з’явлення сходів провадять культивацію міжрядь лапами-бритвами на глибину 5 см при уповільненому русі трактора, щоб не засипати рослин. Надалі провадять ще 3—4 розпушування міжрядь культиватором з доло­топодібними робочими органами на глибину 8—10 см. Після появи пер­шого справжнього листка рослини проріджують. На добре розвинутих загущених сходах застосовують поперечне букетування або обробляють вподовж рядків буряковим проріджувачем УСМП-5,4. Після розбирання букетів на гектарі повинно залишитись: більш пізніх сортів з довгим огудинням (Ніжинський 12, Донський 175, Урожайний 86 та ін.) —70— 90 тис., скоростиглих і більш короткостеблих (Харківський, Сигнал 235, Призив 238 та ін.) — 100—150 тис. рослин.

До цвітіння провадять 3—4 поливи, після кожного з яких грунт роз­пушують. На початку плодоношення провадять освіжні поливи по 50 м3/га після кожного збирання плодів. Збирати огірки необхідно регу­лярно через кожні 2—3 дні 12—15 разів за сезон. Запізнення із збиран­ням призводить до перестигання плодів, що різко знижує врожайність зеленцю. Підвищити продуктивність праці на збиранні огірків можна, якщо використовувати начіпну платформу ПОУ-2, агрегат АУС-1 та ін. Огірки збирають в контейнери, які вантажать на автомобілі і вивозять на приймальні пункти. При відсутності контейнерів використовують ящики місткістю 14—16 кг. Скоростиглі сорти збирають за допомогою комбайна КОП-1,5, а плоди сортують на лінії ЛДО.