Cправочник агронома

Обробіток грунту

Основне завдання обробітку грунту в системі інтенсивного землероб­ства — створення оптимальних умов для росту й розвитку сільськогоспо­дарських культур, підвищення родючості земель і ефективний захист їх від ерозії. Для забезпечення високої продуктивності культурних рослин потрібно, щоб у грунті були в оптимальному співвідношенні вода, по­вітря й поживні речовини. За допомогою обробітку забезпечується необ­хідне розпушування грунту з перевертанням або без перевертання оброб­люваного шару, перемішування й ущільнення його, загортання добрив і післяжнивних решток. Обробіток грунту поліпшує його агрофізичні вла­стивості, водний, повітряний і тепловий режими, регулює біологічні й хімічні процеси в оброблюваному шарі, підтримує необхідний санітарний стан.

Проте шаблонне застосування обробітку грунту, який базується на ви­користанні переважно полицевих знарядь, може завдати шкоди землероб­ству. На обробіток припадає близько 40 % енергетичних і 25 % трудових затрат загального обсягу польових робіт. Тому зайві його прийоми підви­щують собівартість рослинницької продукції.

Для створення оптимальних умов росту й розвитку сільськогосподар­ських культур в сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон застосо­вують диференційований обробіток грунту залежно від його властивос­тей, окультурення, попередників, забур’янення тощо. Правильно поєд­нують глибокий, звичайний і поверхневий обробіток з використанням полицевих, плоскорізних, дискових та інших грунтообробних знарядь. Застосування будь-якого способу обробітку повинно забезпечувати не­обхідні умови для високоякісної сівбн, загортання насіння па оптималь­ну глибину та дружного ного проростання.

Одним із критеріїв якості обробітку є його вплив па агрофізичні параметри грунту. Висока щільність погіршує тепловий режим, зменшує вологоємкість, утруднює проникнення кореневої системи рослин у гли­бокі шари. У дуже розпушеному грунті збільшуються втрати вологи, порушується необхідний контакт з насінням і кореневою системою.

Оптимальна щільність оброблюваного шару для більшості сільсько­господарських культур на дерново-підзолистих грунтах становить 1,1 — 1,4 г/см3, на сірих лісових— 1,05—1,25 і на чорноземах звичайних —

1— 1,3 г/см3. Краще переносять підвищену щільність грунту зернові куль­тури й гірше просапні, особливо корене - і бульбоплоди. Добре розпушений поверхневий (2—4 см) шар надійно захищає глибші шари від пересихання, запобігаючи втратам вологи.

Доведено, що в коліях тракторів щільність грунту зростає на 20 % і більше, а водопроникність знижується на 60—90 %. При багаторазових проходах по полю сільськогосподарської техніки розпилюється і ущіль­нюється грунт, знижуються його родючість та протиерозійна стійкість.

В останні роки все більшого поширення набуває мінімалізація обро­бітку грунту, при якій різко зменшуються механічний вплив на грунт та енергетичні затрати. Для цього зменшують (періодично) глибину і кіль­кість прийомів обробітку, поєднують виконання кількох технологічних операцій в одному робочому процесі (агрегаті), застосовують широкоза­хватні агрегати та хімічні засоби боротьби з бур’янами тощо.

Ефективний спосіб мінімалізації обробітку грунту—застосування комбінованих агрегатів, які виконують кілька операцій за один прохід, наприклад, оранку і передпосівний обробіток; передпосівний обробіток, сівбу, внесення добрив, гербіцидів та ін. Наша промисловість випускає комбінований грунтообробний агрегат АКП-2,5, який за один прохід готує грунт для сівби, агрегат РВК-3,6 для передпосівного обробітку грунту, КА-3,6— одночасного обробітку грунту, сівби і внесення мінеральних доб­рив у рядки.

Найбільш сприятливі умови для мінімалізації обробітку створюються на чистих від бур’янів, окультурених грунтах з добрими агрофізичними й агрохімічними властивостями.

Проте мінімалізація обробітку грунту не повинна спрощувати агро­техніку, а підвищувати її рівень, забезпечувати безумовне виконання передбаченої технології. Вона вимагає, насамперед, високого рівня куль­тури землеробства.