Cправочник агронома

Мета і основні принципи обрізування плодових дерев

Обрізування провадять з мстою вкорочення або видалення частин пло­дового дерева як у період спокою, так і під час вегетації з тим, щоб шілішутп в бажаному напрямку на його ріст, розвиток та продуктивність. За допомогою обрізування формують кропу, забезпечують добру її освіт­леність, посилюють чи послаблюють ріст окремих гілок, усувають періо­дичність плодоношення, поліпшують якість плодів та подовжують продук­тивний період життя дерен.

Обрізування є сильнодіючим агротехнічним заходом, а тому застосо­вувати його необхідно вміло, чітко визначивши завдання, які досягати­муться тим чи іншим прийомом, з врахуванням біологічних особливостей сорту, росту і розвитку дерева і навіть окремих його частин.

У садівництві розрізняють обрізування з мстою формування крони молодих дерев і обрізування для регулювання росту і плодоношення сформованих дорослих дерев.

Основним завданням обрізування молодих дерев є правильне форму­вання крони, максимальне скорочення непродуктивного періоду та при­скорення нарощування врожайності. Тому обрізування молодого дерева зводять до мінімуму, виконуючи тільки формуючі операції.

Головне завдання обрізування плодоносних дерев полягає у збільшен­ні врожайності й забезпеченні щорічного плодоношения насаджень, під­вищенні продуктивності праці під час збирання врожаю та догляду за садом.

В останні роки життя дерев за допомогою обрізування можна не тільки регулювати їх ріст і плодоношення, але й подовжити вік.

При кронах усіх форм обрізування починають тільки знизу дерева, дотримуючись правила: кожна нижня гілка має бути довша за наступ­ну верхню на 20—40 см так, щоб дерево мало форму трапеції (трикут­ника), вершина якого спрямована до сонця.

Способи обрізування. Розрізняють два основних способи обрізування: вкорочування і проріджування. При вкороченні зменшують довжину па-

/ z

Рис. 4. Способи обрізування плодових дерев:

1, 3 — проріджування; 2—4 — вкорочування.

гонів, гілочок, плодових утворень тощо, а при проріджуванні пагони, пло­дові гілочки, кільчатки і навіть цілі гілки вирізують зовсім (рис. 4).

Залежно від довжини відрізуваних частин укорочення буває сильне, або коротке, якщо відрізують більшу частину пагона, і слабке, або дов­ге, коли відрізують небагато, близько 'А частини пагона чи гілки.

Спосіб та інтенсивність обрізування визначаються завданнями, що ставляться з врахуванням індивідуального стану дерева. Як свідчить досвід, вищеназвані способи обрізування звичайно доповнюють один одного.

Застосовуючи той чи інший прийом (укорочування, проріджування, відхилення чи згинання пагонів), потрібно чітко уявляти, як впливатиме кожний з них на ріст бруньок, галуження, обростання і силу росту ске­летних гілок та обростаючої деревини.

У період посиленого росту та на початку плодоношення застосовують переважно проріджування крони, особливо її верхньо" частини, видаляю­чи всі обростаючі гілочки, розташовані близько до пагонів продовжен­ня стовбура, скелетних гілок і розгалужень. Таке обрізування посилює ріст, розвиток і довговічність обростаючої деревини середньої та нижньої частин скелетних гілок і розгалужень. Цьому сприяє також згинання і нахилення добре розвинутих обростаючих гілочок, залишення яких у кроні, крім того, збільшує листкову поверхню І прискорює вступ дерева у плодоношення. Разом з тим зігнуті й відхилені гілки інтенсивно об­ростають квітковими бруньками. Ослаблення росту цих гілок за допо-

•«

могою згинання и відхилення та дальшого поступового їх видалення дає можливість набагато зменшити обсяг вирізуваної деревини у молодих дерев.

Формуючи крони, потрібно чітко розмежовувати скелетні гілки та об­ростаючі гілочки, щоб надати першим домінуючого положення.

У період посиленого росту й на початку плодоношення дерева пагони подовження центрального стовбура, скелетних гілок і розгалужень у переважній більшості порід не вкорочують, бо вкорочені гілки ростуть швидше. Якщо ж потрібно викликати розгалуження, пагони подовження

10 - і у і :і

вкорочують незначну бо при більшому вкороченні з’являється велика кількість зайвих обростаючих гілок.

Обрізування, особливо вкорочування однорічної деревини, дуже впли­ває на пробуджуваиість бруньок і силу росту пагонів, розташованих близько до зрізу, що зумовлено локальним характером перерозподілу по­живних речовин. З цієї причини укорочування однорічних пагонів у моло­дих дерев спричиняє з’явлення біля місця зрізу великої кількості жиро­вих пагонів (вовчків).

У зв’язку з цим обрізування і особливо вкорочування пагонів моло­дих дерев взагалі слід зводити До мінімуму, однак перше обрізування після висаджування дерев у сад має бути більшим, щоб урівноважити надземну частину дерева з дуже зменшеною кореневою системою.

Укорочування гілок на багаторічну деревину посилює пробуджува - ність бруньок і ріст пагонів, розташованих біля зрізів, забезпечуючи водночас рівномірніший, ніж при вкорочуванні однорічних пагонів, роз­поділ поживних речовин між точками росту. Тому тепер рекомендують укорочувати гілки здебільшого старше одного року. Вкорочування па багаторічну деревину застосовують головним чином для омолодження дерева, окремих гілок та плодових утворень.

Однорічні гілки вкорочують порівняно рідко, переважно тоді, коли біля зрізу потрібно викликати ріст сильних пагонів, які в майбутньому виконуватимуть роль скелетних гілок, за винятком персика, укорочуван­ня однорічних пагонів якого застосовують часто, щоб сприяти утворенню змішаних плодових гілок.

Укорочування молодих однорічних (зелених) пагонів влітку назива­ють пінцируванням (прищипуванням). Його провадять головним чином під час формування крони, вкорочуючи молоді пагони над п'ятим-шостим листком, щоб посилити ріст скелетних гілок та утворення плодових бру­ньок на вкорочених пагонах.

Прищипувати пагони можна протягом усього літа, але здебільшого цс роблять двічі за літо: перший раз — у середині червня, а другий — через місяць.

Залежно від піку дерева іі поставленої мсти обрізування буває: 1) формуюче, основні прийоми якого спрямовані на створення крони молодого плодоносного дерева; 2) для посилення плодоношення продук­тивного дерева, після проведення якого стимулюється закладання й роз­виток плодової деревини та плодових утворень (щорічно в необхідній кількості); 3) омолоджувальнс, що застосовують до дерев, які перестали рости, почали всихати і мають чітко виражену періодичність плодоношен­ня. Омолоджувальнс обрізування буває, як правило, сильне, бо завжди провадиться тільки на деревину старше одного-двох років. Завдяки омолоджуванню в деревах відновлюється і посилюється ріст молодих паго­нів, закладання плодових утворень, поліпшується якість плодів, підви­щується довговічність.

Строки, сила і послідовність обрізування. Найбільш доцільно обрізу­вати дерева у період спокою — пізно восени та взимку. Починати цю роботу треба зразу після опадання листя і провадити усю зиму в такій послідовності: спочатку обрізують морозостійкіші породи і сорти літ­нього строку достигання, потім — осіннього, а наприкінці зими — на по­чатку весни — зимові сорти та менш морозостійкі породи.

Насамперед вирізують усі сухі, хворі та пошкоджені гілки, а потім ті, що переплітаються, труться й затінюють одна одну.

Закінчивши проріджування, приступають до вкорочування, звертаючи увагу на те, щоб у кроні на залишилось так званих «розвилин», тобто однаково розвинутих гілок, які виходять з одного місця. Вкорочувати гілки потрібно переведенням на слабшу горизонтальнішу, регулюючи їх

Рис. 5. Відхилення (1) та згинання (і’) молодих пагонів.

силу росту так, щоб гілки вищих порядків були завжди менш розви­нутими від нижніх. Під час укоро­чування дотримуються такого пра­вила: чим сильніше дерево галу­зиться, тим менше вкорочують па­гони, і навпаки. Гілки, розміщені вище, знаходяться в кращих умо­вах живлення, ростуть сильніше, а тому їх укорочують більше. Нижні гілки вкорочують слабо або й зов­сім не вкорочують.

Під час обрізування старих де­рев' зберігають жирові пагони, з

яких формують нові скелетні та напівскелетні гілки у зріджених місцях крони. Деяку кількість жирових пагонів укорочують на зовнішню бруньку і перетворюють на плодові гілочки.

Відхилення та згинання гілок. Ріст, галуження та обростання скелет­них гілок залежать від кута їхнього нахилу: при вертикальному або близькому до нього положенні верхівки гілок відзначаються найбільш інтенсивним ростом, а розташовані біля верхівки бруньки утворюють сильні пагони, тоді як із зниженням розміщення бруньок сила росту па­гонів згасає.

Отже, чим більше скелетна гілка або розгалуження відходять від вертикального положення, тим більше ослаблюється як сила їхнього росту в цілому, так і сила росту нових пагонів, що утворюються на вер­хівках таких гілок. Водночас з наближенням положення гілки до гори­зонтального посилюється пробуджуваність бруньок біля основи пагона і сила приростів у середній частині та біля його основи, збільшується довговічність обростаючої деревини й уповільнюється оголення гілок. Ослаблений приріст, що утворюється в середній і нижній частинах гілок, недовговічний, у результаті чого знизу гілки оголюються значно швидше, що є небажаним і зумовлює необхідність регулювання цих процесів відхиленням та згинанням як молодих, так і старіших гілок (рис. 5). Особливо широко ці прийоми застосовують при переведенні жирових пагонів на плодоносні та регулюванні сили росту скелетних гілок у ін­тенсивних садах. Відхилені 'або зігнуті гілки підв’язують шпагатом або закріплюють у заданому положенні металевими чи дерев’яними гачками - розпірками тощо.

Кербування. Якщо крона зріджена і необхідно викликати появу нових, посилення або послаблення росту існуючих гілок без укорочення пагона

подовження основної гілки, то в останній роблять поперечні серпоподібні надрізи (кербування), видаляючи тоненький, 1 — 1 ^ 3 мм, шар кори й деревини (рис. 6). Для

появи нової або посилення росту існую­чої гілки надрізи роблять на 1—2 см вище бруньки або пагона, ріст яких по­трібно посилити.

Рис. 6. Кербування (поперечні надрізи):

1 — над брунькою; 2 — над гілкою.

Послаблення сили росту пагона досягається кербуванням з нижнього боку.

Деформацію крони та вкорочення центрального провідника дорослого дерева застосовують у садах звичайного типу переважно до сортів, які мають високу пірамідальну крону, щоб збільшити її освітлюваність. Ці роботи виконують тільки тоді, коли дерево вступить у пору плодоношен­ня. Відхиляють гілки при деформації крони у період спокою дерева й обов’язково поступово за 2—3 прийоми, щоб не допустити ламання гілок. Підв’язують гілки ближче до їхньої основи (приблизно на третину від основи), щоб не утворювалися дуги, на яких з’являються жирові пагони. Провідник також укорочують у період перебування дерева у стані спо­кою і лише тоді, коли дерево вступило у пору повного плодоношення. Вкорочують його приблизно на 'U—Vs висоти дерева, вирізуючи разом з гілками верхнього ярусу.