Cправочник агронома

Капуста

Вирощують кілька видів капусти: головчасту (білоголову і червоно­голову), цвітну (з різновидністю броколі), савойську, кольрабі, брюс­сельську, пекінську. Найбільш поширена білоголова капуста, сорти якої за тривалістю вегетаційного періоду поділяють на ранньо-, середньо - і пізньостиглі. Вирощують капусту на добре зволожених землях.

Капуста білоголова. При вирощуванні ранньостиглих сортів, таких як Димерська 7, Дитмаршер фрюер, Іюньська та ін., під зяблеву оранку вносять мінеральні та органічні добрива. Перепрілий гній і компости на малородючих грунтах дають у нормах 40—60, на чорноземах — 20— 40 т/га. Норми мінеральних добрив у лівобережному Лісостепу і Степу становлять NsoPaoKso, в інших зонах — NeoPeoKso. Вирощують ранньостиглу капусту тільки розсадою. Розсаду, одержану в парниках або плівкових теплицях, висаджують у відкритий грунт в 55—60-денному віці за наяв­ності 6—8 листків. У південному Степу розсаду ранньої капусти висад­жують орієнтовно в період між 25 березня і 5 квітня, в інших підзонах Степу—1 —15 квітня, в Лісостепу — 5—15, на Поліссі—10—20 квітня.

Садіння провадять розсадосадильними машинами СКНБ-4, СКН-6 та іншими. Розсаду найчастіше садять за схемою 70X25—ЗО см, що забезпе­чує 48—50 тис. рослин на гектарі.

На зрошуваних землях капусту відразу після садіння або на 4—5-й день після цього поливають при нормі витрати води 250—300 м3/га.

Одночасно підсаджують рослини. Після закінчення ремонту планта­ції міжряддя розпушують на глибину 6—8 см, а згодом провадять ще дві-три міжрядні культивації, збільшуючи глибину до 10—14 см. Добрі результати дає підживлення рослин, яке провадять через два тижні після висадження розсади, повним мінеральним добривом у нормі N15-20P20K20. При достатньому зволоженні грунту доцільно підживити вдруге на по­чатку зав’язування головок. З цією метою, крім мінеральних добрив, ви­користовують пташиний послід (5—7 ц/га), коров’як (10—12 т/га), гноїв­ку (2—4 т/га). На плантаціях ранньостиглої капусти провадять 2—3 руч­них прополювання в рядках, при з’явленні шкідників своєчасно обприску­ють посіви отрутохімікатами, при потребі — поливають. Врожай збирають вибірково декілька разів, починаючи з головок масою 300—500 г.

Середньостиглі сорти дають продукцію наприкінці липня — в серпні. Найбільш поширений з них сорт Слава 1305. Розсаду для одержання більш раннього врожаю вирощують у парниках або плівкових теплицях при висіві насіння в Степу 10—20 березня, а в інших зонах на декаду пізніше. Для вирощування розсади використовують також утеплені гряд­ки. Розсаду висаджують у 45—50-денному віці через два тижні після ранніх сортів за схемою 70X40—50 см (близько 30 тис. рослин на 1 га), а при достатній зволоженості густіше — 70X35—40 (36—41 тис. на 1 га). Добрива вносять у таких самих нормах, що й під пізню капусту.

Грунт до висадження розсади двічі культивують. Для одержання пізньої продукції середньостиглу капусту можна вирощувати безроз­садним способом. Догляд за середньостиглою капустою такий самий, як і за ранньостиглою, тільки кількість поливів більша. Врожай збирають за 2—3 рази в міру достигання.

Пізньостиглі сорти добре реагують на органічні й мінеральні добри­ва. Гній обов’язково вносити на дерново-підзолистих грунтах (ЗО— 60 т/га), на чорноземах капусту можна розміщувати після угноєного попередника, вносячи лише мінеральні добрива. Орієнтовні норми їх на чорноземах при зрошенні становлять N120P120K45-90, без зрошення — NgoPgoIOs. Добрива вносять під зяблеву оранку.

Розсаду пізньостиглої капусти вирощують у відкритому грунті. Площу для розсадника удобрюють восени, вносячи під зяблеву оранку 50— 70 т/га перепрілого гною. Навесні ріллю боронують і культивують. Міне­ральні добрива дають з розрахунку: аміачної селітри 3—4 ц/га, супер­фосфату— 4—5, хлористого калію—1,5—2 ц/га. За 35—45 днів до ви­саджування розсади насіння висівають у розсадник тракторною сівал­кою СО-4,2 з шириною міжрядь 45 см. Перед сівбою насіння протрую­ють препаратом ТМ'ГД (5—8 г на 1 кг насіння). Норма висіву насіння па 1 га розсадника 10—12 кг, глибина загортання 2,5—3 см. Після сівби ділянку коткують. На гектар пізньостиглої капусти потрібно 140—200 м2 розсадника. Щоб запобігти пошкодженню рослин блішками під час з’яв­лення сходів, розсадник обприскують 20 %-ною емульсією метафосу в концентрації 0,2—0,3 %, а падалі 0,2—0,3%-ним розчином хлорофосу.

Розсадник регулярно поливають, розпушують міжряддя, а при потре­бі рослішії підживлюють в фазі другого-четвертого листка, вносячи по N10 -1г, Ріп--иоКю па гектар.

Розсаду середньопізніх сортів висаджують на Поліссі 5—10 червня, у Лісостепу--10—15, у Степу—15—20, а в Криму—1 —10 липня. Сорти з тривалішим вегетаційним періодом потрібно висаджувати на 10 днів раніше. Садіння провадять розсадосадильними машинами СКН-6, СКНБ-4 та ін. за схемою 70X40—50 см або 70x35—40 (для сортів з невеликою розеткою) з одночасним поливом.

За період вегетації грунт у міжряддях розпушують 3—5 разів.

Пізню капусту можна вирощувати безрозсадним способом. Урожай при цьому не знижується, затрати ручної праці і собівартість зменшую­ться на 20—25 %. Грунт під безрозсадну культуру треба готувати більш ретельно (обов’язковими є зяблева оранка і одна-дві культивації з боро­нуванням). Одночасно з передпосівною культивацією вносять гербіцид трефлап у нормі 1,5—2 кг/га за д. p., культивацію провадять на глиби­ну 5—6 см, культиватори агрегатують з боронами і котками.

В Лісостепу насіння пізньостиглих сортів висівають наприкінці квіт­ня— в першій декаді травня, середньопізніх — у другій декаді травня. В Степу кращий строк сівби пізньостиглих сортів — друга, а середньо­пізніх— третя декада травня. Сіють тракторними сівалками СО-4,2 та іншими звичайним рядковим способом з міжряддям 70 см. Нор­ма висіву насіння—1,5 — 2 кг/га, глибина загортання 2—3 см. Після посіву грунт коткують. Коли у рослин з’являється другий-третій листок, рядки букетують, дотримуючись відстані між букетами 40—50 см і дов­жини букета 10—15 см. У фазі 4—5-го листка рослини проривають, за­лишаючи кращі з них. Велику увагу на безрозсадних масивах треба при­діляти своєчасній боротьбі з шкідниками, ’ особливо під час з’явлення сходів.

Дальший догляд за безрозсадною капустою такий самий, як і за роз­садною.

Врожай збирають за один раз. Для полегшення цієї роботи застосо­вують начіпний транспортер ТН-12, що подає продукцію в транспортні за­соби, а в останні роки і капустозбиральний комбайн МСК-1.

Серед районованих на Україні середньопізніх сортів найбільше по­ширені Брауншвейзька і Подарок, в окремих зонах вирощують також сорти Столична, Єленовська і Можарська місцева, з пізньостиглих — Амагер 611, Білосніжна, Харківська зимова, що призначені для трива­лого зимового зберігання у свіжому вигляді.

Червоноголова капуста відрізняється від білоголової червоним або червоно-фіолетовим забарвленням листків. Головки містять багато цукрів і вітамінів, їх використовують у свіжому вигляді в осінній і зимовий періоди. Найкращі сорти — Гако 741 і Міхневська.

Технологія вирощування червоноголової капусти така сама, як і пізньостиглої білоголової. її можна вирощувати як розсадним, так і без­розсадним способом. Площа живлення 70X30—35 см. Продукцію збира­ють у кілька строків у міру достигання головок.

Цвітна капуста вибаглива до родючості грунту. Потребує багато по­живних речовин і вологи. Менш морозостійка, ніж інші види. Для форму­вання головок потрібна температура 14—18°.

Технологія вирощування цвітної капусти подібна до технології ран­ньостиглої білоголової. Особливе значення має внесення органічних до­брив, зокрема перегною і компостів. Розсаду для ранніх строків збиран­ня вирощують у парниках і плівкових теплицях. У відкритий грунт її ви­саджують у 40—50-денному віці за схемою 70X25—30 см. Цвітну капусту рекомендується підживлювати, поєднуючи цю операцію з поливами. Через

7— 10 днів після висадження розсади провадять перше підживлення з роз­рахунку N is—2оРі5, а через два-три тижні —друге.

Поливи особливо потрібні при високій температурі повітря і низькій його вологості. Кращий спосіб поливу — дощування.

Урожай цвітної капусти починають збирати через два-три тижні після початку формування головок. Зрізують їх разом із трьома-п’ятьма зов­нішніми листками, які захищають продукцію під час транспортування.

Висаджувати цвітну капусту бажано в кілька строків. Для одержан­ня самої ранньої продукції розсаду вирощують і висаджують у грунт слідом за ранньостиглою білоголовою капустою. Надалі розсаду можна вирощувати у відкритому грунті і висаджувати у середині червня. В цьому разі продукцію буде одержано у серпні ■— вересні. Можна вирощувати цвітну капусту і для споживання взимку. Для цього рослини з дрібними нетоварними головками, вирощені у відкритому грунті, восени викопують з корінням і переносять у котловани парників або в підвали, де уклада­ють щільно одна до одної і присипають коріння вологим грунтом. За рахунок поживних речовин, нагромаджених у листках і стеблах, триває ріст головок. Парники треба постійно провітрювати, а хворі рослини ви­браковувати. Дорощування відбувається в темряві при температурі 1— 3° і триває до січня — лютого. Щоб одержати розсаду цвітної капусти, призначеної для дорощування, насіння слід висівати на відкриті грядки наприкінці червня, а на півдні — на початку липня. Через ЗО—35 днів розсаду висаджують на постійне місце.

Найбільш ранньостиглі сорти цвітної капусти — МОВІР 74, Гарантія і Сніжинка.

Броколі відрізняється від цвітної капусти будовою головки, що скла­дається з нормальних або деформованих бутонів зеленого чи фіолетово­го кольору. Відзначається добрими смаковими якостями і високим вмі­стом легкозасвоюваних поживних речовин, а також аскорбінової кислоти, вітамінів Ві, В2) каротину, мінеральних солей. Належить до дієтичних овочів.

До умов вирощування менш вибаглива, ніж цвітна капуста, і добре росте на різних грунтах. Агротехніка вирощування розсади, як і в цвітної капусти. Можна вирощувати і безрозсадним способом, висіваючи насін­ня в квітні і протягом усього травня. Посів звичайний рядковий з між­ряддям 70 см, відстань між рослинами в рядку до 50 см.

Врожай збирають кількаразово, коли головки щільно зімкнуті, серед­нього розміру. Головки броколі швидко псуються, тому їх зберігають не­довгий час у холодильниках в поліетиленовій тарі.

Районований сорт — Вітамінна, вирощується також Грюн спроутінг із зеленими головками.

Савойська капуста відзначається ніжною консистенцією пухирчастих листків, високим вмістом цукрів, білків і вітамінів. Технологія вирощу­вання, як і ранньої білоголової капусти. Районований середньопізній сорт Вертю 1340 вирощують як пізню білоголову капусту. Продукцію збирають восени. Головки використовують для приготування салатів, супів та інших страв. Для квашення і тривалого зберігання непридатна.

Кольрабі утворює стсблоплід, тобто потовщене і укорочене стебло звичайно округлої чи округлошісскатої форми. Стсблоплоди смачні, дуже поживні, вживаються в їжу в сирому і вареному вигляді.

Розсаду вирощують у теплих парниках і висаджують у грунт одно­часно з ранньою білоголовою капустою за схемою 50X15—25 см. Під­готовка грунту і догляд за рослинами такий самий, як і за білоголовою капустою. Кольрабі вирощують і безрозсадним способом, висіваючи на­сіння весною у два строки з інтервалом три-чотири тижні. Збирають про­дукцію вибірково, коли стеблоплоди досягнуть 6—7 см у діаметрі. Райо­нований сорт — Віденська біла 1350.

Брюссельська капуста перевершує білоголову за вмістом сухої речо­вини, білка, вітаміну С (у 2,5 рази), містить важливі для людини аміно­кислоти, солі калію і тому належить до цінних дієтичних продуктів. На її високому стеблі у пазухах листків утворюється велика кількість голо­вок діаметром 2—5 см. Використовують їх у вареному і тушкованому вигляді, для приготування супів, гарнірів, а також для консервування.

Брюссельська капуста потребує багато поживних речовин. Під зяб­леву оранку рекомендується вносити ЗО—40 т/га органічних добрив або мінеральні з розрахунку — суперфосфату до 5 ц/га, аміачної селітри — З, калійної солі 2 ц/га. Розсаду вирощують у розсадниках, висіваючи на­сіння водночас з пізньою білоголовою капустою. Висаджують розсаду за схемою 70X60—50 см. Догляд протягом вегетації такий, як і за пізньою білоголовою капустою. Обов’язковим заходом є вершкування — відламу­вання верхньої бруньки, а згодом і всієї верхівки стебла, що прискорює ріст і достигання головок.

Збирають брюссельську капусту після білоголової, оскільки вона добре витримує приморозки. Окремі головки можна збирати в міру їх достигання. Для зимового зберігання рослини виривають з корінням, ви­даляють бічні листки і прикопують в пісок у підвалах або дорощують у парниках. Рекомендується середньопізній сорт Геркулес 1342.

Пекінська капуста відзначається найбільшою скоростиглістю. Містить багато білків (вдвічі більше, ніж білоголова) і вітамінів. Але найцінні­ша її властивість у тому, що вона може використовуватися в лютому — березні як салатна культура.