Cправочник агронома

Деякі способи визначення можливого рівня врожаю сільськогосподарських культур за агрокліматичними факторами

Сонячна радіація, вологозабезпеченість та вуглекислота повітря — основні фактори формування врожаю. Вся агрономічна робота повинна спрямовуватися на забезпечення оптимальних умов для фотосинтезу.

Сонячна радіація не скрізь однакова. Сума середніх добових темпе­ратур повітря вище 10 °С у Степу становить 3075 °С, в Лісостепу — 2580, а на Поліссі — 2445 °С. Чим далі на південь, тим вищий біокліматичний потенціал.

Встановлено, що кожна 1000 °С сумарних температур вище 10 °С за вегетаційний період забезпечує 20 ц/га зерна озимої пшениці або таку саму кількість продукції іншої культури (еквівалентно за сухою речо­виною). З цього випливає проста формула визначення можливої уро­жайності (у):

у = (БКП)-Ку, (1)

St>10°C. „ . ...

де (БКП) =—іооо°С~ —бюкліматичнии потенціал (при достатній кіль­кості вологи) певного господарства або рівень урожаю у балах; 21>10°С — сума температур вище 10 °С за вегетаційний період певної культури, сорту, гібрида; 1000 °С — сума температур вище 10 °С на північній межі землеробства країни; Ку — константа врожаю зерна озимої пшениці (20 ц/га або еквівалентно за сухою речовиною іншої культури).

За цією формулою легко підрахувати можливий урожай у кожному господарстві. Наприклад, для поліського господарства врожайність ози­мої пшениці становитиме 48,9 ц/га 20), лісостепового— 51,6, сте­

пового— 61,5 ц/га.

Тепер відносно високі врожаї одержують при коефіцієнті викори­стання ФАР за вегетаційний період, який приблизно становить 2 %.

За даними таблиці 7 підраховують суму ФАР за вегетаційний пе­ріод, потрібну для певної культури, сорту, гібрида. Нехай для озимої пшениці в Степу, Лісостепу і на Поліссі вона становитиме відповідно 4,3; 4 і 3,4 млрд. ккал/га.

Маючи ці дані, можна визначити рівень можливого врожаю у кон­кретному господарстві за формулою:

2 ФАР • Кф /оч

У= 100 % • А ’ (2)

де у — можливий рівень урожаю певної культури, сорту, гібрида в абсо­лютно сухій речовині, ц/га; 2ФАР — сумарна фотосинтетично активна радіація за вегетаційний період певної культури, сорту, гібрида, ккал/га; К ф — коефіцієнт використання ФАР, %; А = 4000 — кількість ккал, яка акумулюється рослиною на 1 кг абсолютно сухої речовини, ккал/кг.

Урожай біологічної маси визначають за формулою:

Усг = 100 % — С ' 100 0/о’ ^

де v„ - урожай біологічної маси при стандартній вологості, ц/га; у —

урожай абсолютно сухої маси, ц/га; С — стандартна вологість, зокрема пшениці, 14 %.

Нагромадження, збереження й економне використання вологи — це найголовніша проблема сучасної агрономії. При високій культурі земле­робства, освоєнні правильних сівозмін, створенні оптимального живлен­ня рослин, впровадженні продуктивних сортів і гібридів, науково об­грунтованій системі обробітку грунту сама рослина може в 1,5—2 рази менше витрачати вологи на створення одиниці сухої речовини. Отже, транспіраційні коефіцієнти — це не константні, а змінні величини, які систематично уточнюють. Для цього користуються даними таблиці 8 і 9. ГІо них, насамперед, підраховують затрати води на створення одиниці врожаю для певних культур, сортів, гібридів і за середніми сумами річних опадів визначають можливий урожай. Наприклад:

Со ■ к„ • 10

к„

де у — врожайність абсолютно сухої маси, ц/га; С0—сума опадів за рік, мм; Кп—коефіцієнт продуктивної вологи, який на рівнинній місце­вості становить 0,7—0,8, на схилах 0,6—0,7; Кн—коефіцієнт водоспожи­вання (відношення сумарної витрати вологи з поверхні грунту та рос­лин до величини врожаю); 10 — коефіцієнт для переведення суми опа­дів у тонни (1 мм=10 т/га).

Сумарне випаровування можна розраховувати за спрощеною форму­лою водного балансу—цс різниця між запасами вологи на початку і в кінці вегетації плюс кількість опадів за цей час.

Якщо коефіцієнт водоспоживання озимої пшениці на певному полі у Степу становить 410, Лісостепу 420, на Поліссі 450, середня багато­річна сума опадів — відповідно 400; 500 і 560 мм, а коефіцієнт продук­тивної вологи — 0,8, 0,75 і 0,7, тоді можлива врожайність при тому ж

560 - 0,7 ■ 10 ■ =8,7 т/га,

співвідношенні зерна до соломи па Поліссі буде у = :

87

або 87 ц/га сухої, а біологічної масиуа = — . юо =101 ц/ra, у тому числі

00

зерна—39, соломи—62 ц/га. Аналогічно одержуємо врожайність у Лі­состепу (41 і 62 ц/га) і в Степу (33 і 45 ц/га).

Потребу у волозі сільськогосподарських культур можна також роз­рахувати за методом О. М. Алпатьєва. Згідно з його дослідженнями потреба рослин у волозі за період їх вегетації у різних грунтово-кліма­тичних умовах співпадає з випаровуваністю за той же період, а остання пропорціональна сумі дефіцитів вологості повітря. Біологічну потребу рослин у воді можна визначити (використовуючи дані таблиці 10) за формулою:

Е = 0,65 • Ы • 0,75, (5)

де Е —■ потреба рослин у волозі, що чисельно дорівнює сумарному ви­паровуванню фітоценозу при оптимальному зволоженні грунту, мм;

450

0,65 — середній (біологічний) коефіцієнт фітоценозу, що враховує темпи розвитку рослин, хід нагромадження біологічної маси тощо; 2d—сума середніх добових дефіцитів вологості повітря (мб) за період вегетації культури; 0,75 — коефіцієнт для переведення мілібарів (мб) у мілі­метри (мм).

Отже, в наведених розрахунках одержимо різні показники можливої врожайності озимої пшениці на суходолі, ц/га:

Під час проведення балансових розрахунків внесення окремих видів добрив, при плануванні інших факторів, які не лімітуються, відповідно до закону мінімуму слід орієнтуватися на рівень врожайності пшениці, роз­рахований по вологозабєзпєченню, тобто — відповідно по зонах: на 33, 41 і 39 ц/га.

Винятки з цього правила необхідно робити у таких випадках: на зрошуваних землях, де вологозабезпеченість не є лімітуючим фак­тором, рівень урожаю треба планувати за біокліматичним потенціалом (БКП) або ФАР;

при сівбі озимої пшениці по чорному пару, який за ефективністю прирівнюється до поливних земель, урожай планують за фактором со­нячної радіації або сумою опадів за період від збирання попередника до збирання врожаю пшениці, тобто за 21—22 місяці. Звичайно, всієї пологи не зберегти;

у роки, коли річна сума опадів дещо більша, розраховані по серед­ніх багатобічних сумах опадів норми добрив та інші заходи перетво­рюються в лімітуючі. Тому в такі роки на суходолі розрахункові норми добрив збільшують на 10—15 %.