Цибуля-різанець, або шніт-цибуля
Багаторічна трав’яниста рослина, яка відростає рано навесні, утворюючи ніжні, тонкі листки з гострим смаком та багаті на вітаміни.
На одному місці може рости до десяти років, але її вирощують не більше п’яти років, бо при тривалому вирощуванні якість листків погіршується, а врожай знижується. Цибулю-різапець використовують і як декоративну культуру завдяки її гарним суцвіттям з чєрпоио-фіолетовп - мн квітками.
Вирощують цибулю-різапець з насіння, розсади і частіш кущів па родючих суглинкових землях або супіщаних нсзабур’янсішх, краще па запільних ділянках з низьким стоянням підгрунтових вод, захищених від холодних вітрів, що добре обігріваються сонцем. Основне добриво вносять перед зяблевою оранкою з розрахунку 80—100 т гною, 2—3 ц суперфосфату і 1—2 ц хлористого калію на гектар. Крім того, весною під культивацію дають по 1—2 ц/га суперфосфату і хлористого калію та по
1,5— 3 ц/га аміачної селітри.
Сіють цибулю навесні і влітку з міжряддями 45 см. Норма висіву насіння 10 — 12 кг/га, глибина загортання 1—2 см.
Більш доцільно цибулю-різапець вирощувати з розсади або частіш куща.
Розсаду вирощують у парниках і висаджують у 50—60-дешюму віці. Догляд за рослинами при цьому такий, як і за розсадою цибулі ріпчастої.
При розмноженні частинами кущів рослини викопують навесні, ділять па кілька частин і висаджують на відстані 25—ЗО см у рядку і 45 см між рядками. Навесні, через рік після садіння кущі проріджують на зелену продукцію. Протягом вегетаційного періоду рослини 2—3 рази підживлюють і прополюють, а міжряддя та рядки розпушують. Під час підживлення вносять 1 —1,5 ц/га аміачної селітри і по 0,8—1 ц/га суперфосфату та калійної солі.
Вологість грунту для вирощування шніт-цибулі має велике значення. Навіть короткочасна посуха призводить до грубінпя листя та зменшення в ньому вмісту цукрів.
Селекційних сортів на Україні немає, вирощують місцеві форми.
