Cправочник агронома

Агрохімічна служба

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про створення єди­ної спеціалізованої агрохімічної служби в країні» відповідальність за науково обгрунтоване й ефективне використання добрив та засобів за­хисту рослин покладена на єдину агрохімічну службу. З 1980 р. у рес­публіці почало діяти республіканське виробничо-наукове об’єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства Укрсільгоспхімія, до складу якого входять усі служби та підприємства, що займаються застосуванням органічних і мінеральних добрив, меліорантів і хімічних засобів захисту рослин від хвороб та шкідників, боротьбою з бур’янами (зональні агрохімічні лабораторії, станції по захисту рослин, загони по виробничому обслуговуванню колгоспів і радгоспів, служба постачання і збереження добрив та ін.).

Республіканське й обласні об’єднання Облсільгоспхімія вирішують такі основні питання: раціональне розміщення на території області мере­жі агрохімічних центрів, прирейкових та глибинних сховищ для збері­гання і переробки добрив, хімічних засобів захисту рослин, використан­ня сільськогосподарської авіації; розглядають і погоджують виробничо - фінансові плани по вивезенню і застосуванню добрив, пестицидів, біологічних засобів захисту рослин, проведенню окремих видів культур­технічних робіт та ін.; збирають замовлення і розподіляють фонди ра­йонам та районним агрохімцентрам на мінеральні добрива, пестициди, техніку для застосування засобів хімізації; надають технічну допомогу у розширенні діючих і організації нових агрохімцентрів та пунктів хімі­зації; впроваджують у виробництво досягнення науки й передового до­свіду, удосконалених технологій; організовують і проводять семінари по підвищенню кваліфікації спеціалістів з питань хімізації сільськогоспо­дарського виробництва; узагальнюють агрохімічну інформацію і дово­дять її до відома всіх підрозділів хімізації, плануючих і директивних органів; контролюють впровадження рекомендацій по раціональному

використанню добрив та здійснення заходів боротьби з втратами туків при транспортуванні, зберіганні й внесенні.

Зональні агрохімічні лабораторії вже провели дворазове й почали трете великомасштабне агрохімічне обстеження орних земель та інших сільськогосподарських угідь. Визначено вміст фосфору й калію, а також кислотність грунту.

В зв’язку з розширенням завдань по аналізу кормів, визначенню за­лишків пестицидів в грунтах та збільшенням обсягів робіт по розробці і впровадженню кошторисної документації на застосування добрив та хімічних меліорантів зональним агрохімічним лабораторіям надається статус обласних проектно-розвідувальних станцій хімізації сільського господарства.

Виробничою базою Облсільгоспхімії є районні агрохімцентри та пункти хімізації господарств. На території адміністративного району залежно від можливостей створюють міжгосподарські кооперативні чи державно-кооперативні агрохімцентри з мережею глибинних пунктіа хі­мізації. До їх складу входять колгоспи і радгоспи району, районні агро­хімічні й біологічні лабораторії, пункт сигналізації, станція захисту рос­лин, а також мережа пунктів хімізації, кількість яких залежить від розміру земельних угідь.

Районний агрохімцентр є спеціалізованим підприємством по агрохі­мічному обслуговуванню господарств району. Виробнича база його скла­дається із тукосховищ з під’їзними коліями. Оскільки агрохімцентр по­винен тривалий час зберігати добрива для внесення під основний обро­біток грунту, розміри сховищ мають забезпечувати одночасне зберігання не менш 50 % річного фонду добрив. Тут концентрується вся техніка по підготовці та застосуванню добрив.

Працівники агрохімцептру разом із спеціалістами господарств скла­дають щорічні плани використання добрив для кожного поля на основі розроблених зональними агрохімлабораторіямн рекомендацій. Завдяки добре налагодженому диспетчерському зв’язку агрохімцентр своєчасно і швидко доставляє та вносить добрива па поля.

Залежно від умов району застосовують безперевантажувальну, пере­вантажувальну чи перевалочну технології.

При безперевантажувальній (прямоточній) технології добрива вно­сять за схемою: склад—тукорозкидач — поле. Підготовлені на складі агрохімцептру мінеральні добрива завантажують у тукорозкидачі /і транспортують на поле, де рівномірно, згідно з його агрохімічним пас­портом, вносять у грунт одним агрегатом.

Перевантажувальна технологія: склад— перевантажувач —тукорозки­дач — поле. Добрива вивозять від агрохімцентру до поля і переванта­жують у тукорозкидачі транспортно-перевантажувальними (CA3-3502) або завантажувальними (ЗСА-40) засобами. Розкидач тільки вносить добрива в грунт, що різко підвищує його продуктивність.

При перевалочній технології (склад—автосамоскид — перевантажу­вальний майданчик — тукорозкидач — поле) мінеральні добрива вивозять на поле і розвантажують на спеціальному майданчику, з якого наван­тажувачами їх завантажують у розкидачі.

Досвід роботи районних агрохімцентрів показав, що спеціалізація агрохімічного обслуговування дає змогу вдвоє зменшити втрати міне­ральних добрив, у 2—2,4 раза підвищити продуктивність техніки і на 10—15 % збільшити окупність добрив.

Друга форма агрохімічного обслуговування — створення внутрішньо­господарських пунктів хімізації на базі певного господарства. Це спе­ціалізовані госпрозрахункові підрозділи колгоспу чи радгоспу з постій­но закріпленою технікою й складськими приміщеннями і укомплектовані

52. Класифікація грунтів за ступенем кислотності

1 TOC o "1-5" h z Червоний Дуже сильнокислі Менше 4

2 Оранжевий Сильнокислі 4—4,5

3 Жовтий Середньокислі 4,5—5

4 Зелений Слабокислі 5—5,5

5 Голубий Близькі до нейтральних 5,5—6

6 Синій Нейтральні Понад 6

кваліфікованими кадрами. Пункти виконують усі роботи, пов’язані з використанням мінеральних і органічних добрив, а також засобів хіміч­ного захисту рослин.

Агрохімічні картограми та їх використання. Результати агрохімічно­го обстеження грунтів кожного господарства узагальнюють у вигляді

агрохімічних картограм, які використовують при плануванні розподілу та внесенні добрив. Агрохімічна картограма — це план землекористу­вання колгоспу (радгоспу), на якому певним кольором нанесені агро­хімічні контури, які відповідають різним рівням забезпечення грунтів фосфором і калієм або їх кислотності. Картограми складають • окремо по елементах живлення (фосфор і калій) та за кислотністю.

Результати хімічних аналізів групують у шість класів (табл. 50—

52). Площі з однаковим вмістом елементів живлення виділяють в окре­мі контури. Детальне обстеження (один зразок, який відбирають на пло­щі 5—7 га з глибини 0—25 см у 15—20 місцях) дає можливість позна­чити на картограмі навіть окремі ділянки поля, які різняться по забезпеченню поживними речовинами.

При складанні системи удобрення сільськогосподарських культур рекомендовані науково-дослідними установами норми добрив під відпо­відні культури уточнюють для кожного поля залежно від забезпечення грунтів поживними речовинами (див. розділ «Методи розрахунку норм добрив», с. 87).