Cправочник агронома

Основи насінництва зернових, зернобобових, олійних та інших культур

Агротехніка цих культур на насінних посівах в основному така сама» як і на товарних, за винятком нижчснаведених особливостей.

Чергування культур у насінних сівозмінах має забезпечити не тільки вирощування високих урожаїв, але й виключити будь-яку можливість засмічення посіву падалицею попередньої культури і сорту, а також ураження рослин хворобами, зокрема такими, збудники яких передаю­ться через грунт.

Не можна розміщувати насінні посіви озимої пшениці після озимого жита, озимого та ярого ячменю і, навпаки, посіви ярих колосових післй озимих культур і ячмінь після вівса. Не допускається також вирощу­вання одного сорту певної культури після іншого сорту цієї самої культури.

ГІрн розміщенні у полях сівозмін перехреснозапильних культур (жито, гречка, соняшник та ін.) необхідно дотримуватися просторової ізоляції між сортами і культурами (табл. 226).

Між посівами м’якої і твердої пшениці треба дотримуватися про­сторової ізоляції 150—200 м.

Для уникнення механічного засмічення насіння між посівами куль­тур, насіння яких важко відокремлюється одне від одного (пшениці та ячмешо, вівса і ячменю тощо), залишають ізоляційні кордони шириною в 1—2 проходи сіяльних агрегатів (3,6—7,2 м) і засівають їх судан­ською травою або кукурудзою па зелений корм, які скошують після збирання основної культури. Між посівами різних репродукцій одно­йменного сорту досить мати доріжки 0,5—0,8 м, які необхідно утриму­вати чистими від бур’янів.

План розміщення насінних посівів у полях сівозміни має бути по­годжений з іншими бригадами (відділками), а також з сусідніми гос­подарствами, що підтверджується відповідним документом.

Для культур звичайного рядкового та вузькорядного посівів реко­мендовані такі самі норми висіву, як і для виробничих посівів, а для соняшника та інших культур, які не кущаться, площу живлення рослин необхідно збільшувати зменшенням норми висіву на 15—25 %.

Насіння проса, гречки, суданської трави, сорго краще висівати широ­корядним способом. При цьому густоту рослин у рядку слід збільшу­вати на 20—30 % проти вузькорядного чи звичайного рядкового посіву.

З метою прискореного розмноження насіння перспективних і дефі­цитних сортів треба сіяти широкорядним способом (на ЗО—45—60 см) із зменшеною нормою висіву, чим досягається збільшення коефіцієнта розмноження.

Щоб уникнути зрідження посівів, краї поля на початку сівби реко­мендується обсівати на ширину поворотів сіяльного агрегату. Не дозво­ляється проїжджати і робити повороти сіяльними агрегатами на сусідніх полях, де розміщуються посіви іншої культури з важковідокремлюваним насінням. Краї поля засівають насінням тієї самої партії, що й усього масиву, і не допускають засіву іншим сортом. По закінченні сівби сорту сівалки очищають на тому самому полі, де провадилася сівба. Переїзд на інші поля з неочищеними сівалками забороняється.

Після з’явлення сходів біля кожного насінного посіву встановлюють польову табличку із зазначенням бригади (відділка), номера поля, куль­тури, сорту, репродукції, площі. Польова табличка є паспортом посіву.

Специфіка догляду за насінними посівами полягає і в проведенні ви­дових та сортових прополювань.

Високі посівні якості та врожайні властивості насіння значною мірою залежать від строків і способів збирання, своєчасного очищення, сорту­вання і зберігання насінного матеріалу.

Врожай з насінних посівів зернових і зернобобових культур зби­рають, як правило, двофазним способом. Скошують озиму та яру пше­ницю, ячмінь у валки в фазі повної воскової стиглості, вівса, проса, суданської трави — при настанні повної стиглості насіння у верхній і середній частинах волоті, гречки — при побурінні 2/з усіх плодиків, го­роху— при достиганні 65—70 % бобів. Однофазний спосіб збирання практикують за дощової погоди.

Завчасно складається план жнив. Маршрути комбайнів розробляють у такій черговості, щоб виключити збирання одним комбайном двох сортів однієї культури або культур, насіння яких важко відділити одне від одного. Щоб уникнути засміченості сортів, у плані відображають розміщення культур, сортів і репродукцій на токах, у насіннєсховищах, бункерах активного вентилювання, а також черговість очищення, сушіння і сортування насіння. На період збирання за комбайнами необхідно за­кріпити автотранспорт. Забороняється протягом робочого дня при зби­ранні різних культур і сортів переїжджати автомобілям від одного ком­байна до іншого.

Перевозити насіння від комбайна необхідно тільки по полю, де по­сіяний даний сорт, і по постійних дорогах. Після закінчення збирання кожного сорту, культури, на тому самому полі очищають усі частини комбайна, а також кузови автомобілів, які перевозили зерно.

Комбайнер може починати збирання іншої культури (сорту) тільки з дозволу агронома, після перевірки ним якості очищення комбайна. На початку збирання іншого сорту чи культури один-два бункери вимолоче­ного насіння використовують на товарні цілі. Цим самим комбайн «промивається» від насіння попередньої культури. При двофазному зби­ранні дуже важливо, щоб скошена маса не перележувала тривалий час у валках.

Щоб запобігти травмуванню і обрушуванню насіння під час обмо­лочування, протягом дня регулюють зазори між барабаном і декою. Вранці, до 11—12 год, якщо маса зволожилася за ніч і зерно важко вимолочується, зазори зменшують, а з 12-ї до 16—17-ї години збіль­шують. Ввечері знову піджимають деки для кращого вимолочування. Втрати від недомолоту і травмування насіння зменшуються при вико­ристанні комбайнів з двобарабанним молотильним апаратом, які менше пошкоджують насіння.

Послабити травмування зерна пшениці, жита, ячменю можна також зменшенням частоти обертання барабана до 800—900, а проса, гречки, бобових до 350—400 об/хв. Не рекомендується використовувати на зби - ран'.ні насінних посівів нові комбайни, які недостатньо відрегульовані і більше травмують насіння.

Особливості насінництва сої. Сіють як просапну культуру широкоряд­ним способом з міжряддями 45—60 см і нормою висіву 400—500 тисяч насінин на 1 га (ранньостиглі сорти з меншою, пізньостиглі — з більшою площею живлення).

Оптимальна глибина загортання насіння на суглинкових грунтах 4— 5, а на легких — 5—6 см. При пересиханні верхнього шару на структур­них грунтах її можна збільшити до 6—8 см

Посіви сої розміщують у просапних лапках сівозмін, иа чистих від бур’янів полях з достатніми запасами вологи і поживних речовин у грунті. Найкращими попередниками є озима і яра пшениці, озиме жито, ячмінь, кукурудза на силос і зелений корм, картопля та овочеві культу­ри. Погані попередники сої — суданська трава, соняшник, багаторічні трави і однорічні зернобобові культури.

Соя добре реагує па внесення добрив. Норми їх встановлюють за­лежно від родючості грунту. Кращим співвідношенням основних еле­ментів живлення є Ызо-боРбо-9оКзо~45 у поєднанні з внесенням нітрагіну і мікроелементів.

Для боротьби з бур’янами поєднують агротехнічні й хімічні заходи, зокрема використовують гербіциди трефлан, прометрин, лінуроп та ін. (див. «Боротьба з бур’янами», с. 534).

На насіння сою збирають у повній стиглості. При цьому повністю осипається листя з рослин, підсихають їхні стебла, буріють боби. Воло­гість насіння у цей час становить 20—22 %. Збирати врожай насіння краще однофазним комбайнуванням, иа низькому зрізі й малій швид­кості. Для зменшення частоти обертання барабана до 450—600 об/хв переставляють шківи па валу барабана і контрпривода. Насіння збері­гають при вологості 8—9 % і температурі 5—6°.

Особливості насінництва кукурудзи. Сучасне насінництво кукурудзи грунтується на виробництві гібридного насіння. Завдяки гетерозису гіб­риди перевищують сорти за врожайністю зерна і силосної маси на 15—30 %.

За прийнятої тепер системи насінництва дослідні та елітно-насінниць­кі господарства науково-дослідних установ і учбово-дослідних госпо­дарств сільськогосподарських вузів і технікумів вирощують насіння су- переліти, еліти, першої репродукції самозапильних ліній, їх стерильних аналогів, апалогів-закріплювачів стерильності й відповлювачів фертиль­ності; насіння супсреліти і еліти сортів, які є батьківськими формами гібридів, їх стерильних аналогів, аналогів-закріплювачів стерильності й відповлювачів фертильності, а також насіння супереліти й еліти райо­нованих сортів; насіння вихідних форм і еліти або першої репродукції районованих гібридних популяцій.

Крім того, вони зобов’язані:

вирощувати насіння першого покоління стерильних і фертильних простих міжлінійнпх гібридів, які є материнськими формами подвійних міжлінійних, трилінійних і сортолінінних гібридів;

виробляти насіння першого покоління батьківських простих гібридів як схрещуванням стерильної лінії з лінією-відновлювачем фертильності, так і схрещуванням фертильних ліній з обриванням волотей;

розмножувати шляхом пересіву насіння першого покоління батьків­ських простих гібридів для одержання в потрібній кількості насіння дру­гого покоління;

вирощувати насіння першого покоління трилінійних гібридів, які є батьківськими формами п’ятилінійних гібридів;

розмножувати до першої, а в разі потреби й до другої репродукції стерильні аналоги сортів та сортів-відновлювачів фертильності.

Спеціалізовані насінницькі господарства вирощують насіння першого покоління подвійних міжлінійних, три-, п’яти - і сортолінійних та міжсор­тових гібридів, а також простих гібридів фуражного призначення; роз­множують насіння районованих сортів і гібридних популяцій до першої, а в разі потреби і до другої репродукції.

Сортооновлення насіння сортів і гібридних популяцій для виробничих посівів радгоспів і колгоспів треба провадити після п’ятої репродукції.

Гібридне насіння кукурудзи вирощують на ділянках гібридизації. Врожайні властивості його залежать насамперед від повноти запилення материнських рослин пилком батьківської форми. Тому на ділянках гібридизації важливо не допускати цвітіння волотей на рядках материн­ських рослин. Гібридне насіння кукурудзи вирощують як з обриванням волотей і видаленням пасинків на фертильних материнських рослинах, так і з використанням цитоплазматичної чоловічої стерильності (ЦЧС) без обривання волотей. Вирощують насіння кукурудзи першого поколін­ня па стерильній основі за схемою відновлення або змішування. Якщо пилок батьківської рослини гібрида має здатність відновлювати у на­ступному поколінні цвітіння у 35—50 % рослин, то такий гібрид виро­щують за схемою відновлення. На ділянках, де насіння вирощують за схемою відновлення, волоті, як правило, не обривають.

Особливістю насінництва гібридів за схемою змішування є нездат­ність батьківської форми відновлювати фертильність у стерильних мате­ринських рослин, внаслідок чого потомство насіння першого покоління дає волоті з нежиттєздатним пилком. Тому насіння першого покоління такого гібрида не можна використовувати у виробництві, не додаючи деяку кількість (не менш як 7з) насіння фертильної форми цього самого гібрида, вирощеного з обриванням волотей. Щоб одержати гібридне на­сіння, здатне давати добрий урожай зерна, на ділянках гібридизації, крім батьківських рослин, висівають стерильну і фертильну материнські форми з чергуванням стерильних і фертильних рядків. На рядках фер­тильної материнської форми пасинкують рослини і обривають волоті. Качани з материнських рядків стерильних і фертильних рослин зби­рають разом. Після їх обмолочування утворюється суміш гібридного насіння першого покоління, потомство якого дасть рослини з стерильни­ми і фертильними волотями. За рахунок фертильних рослин і відбуває­ться запилення їх на виробничих посівах.

До назви стерильних гібридів додають; ТВ — техаський тип стериль­ності з відновлювачем фертильності; MB — молдавський тип стерильнос­ті з відновлювачем фертильності; ТС—техаський тип стерильності; МС — молдавський тип стерильності.

Ділянки гібридизації треба розміщувати після найкращих поперед­ників, обов’язково по зяблевій органці. Не можна сіяти гібриди після кукурудзи, соняшнику, суданської трави. Підготовку грунту, сівбу і догляд за посівами треба провадити на якнайвищому агротехнічному рів­ні. При цьому на ділянках гібридизації має застосовуватися індустріаль­на технологія вирощування кукурудзи на зерно з дотриманням норм просторової ізоляції (табл. 227).

Приступати до сівби самозапильних ліній як на ділянках розмножен­ня, так і на ділянках гібридизації простих гібридів треба тоді, коли грунт на глибині 10 см прогрівся до 13° і ця температура стійко три­мається не менше трьох діб. При цьому насіння самозапильних ліній висівають на глибину 5—7 см, обов’язково у вологий шар. В тому разі, коли материнська і батьківська форми різняться за часом цвітіння, їх висівають на ділянках гібридизації у неоднакові строки з тим, щоб усунути цю різницю. Для запобігання змішуванню насіння батьківських гібридів після закінчення сівби сорту, лінії, гібрида до переходу на інший сівалки треба ретельно очищати від залишків насіння.

На ділянках гібридизації і ділянках розмноження стерильних форм поперечні обсіви кінців поля не допускаються, оскільки при цьому не­минуче змішування материнських і батьківських рослин.

Щоб розпізнати рядки батьківських форм, треба під час сівби в насіння батьківської форми додавати насіння маячної культури — со­няшнику, конопель, гречки, сої, квасолі чи ін. Забороняється використо­вувати як маячну культуру соняшник у районах поширення несправж­ньої борошнистої роси, lie можна висівати й такі маячні культури, які гинуть від гербіцидів, що застосовуються під кукурудзу.

Батьківські форми гібридів потрібно висівати з таким розрахунком, щоб качани материнських найповніше запилювались пилком батьків­ських рослин, а також, щоб урожай на ділянках гібридизації можна було збирати механізованим способом.

У більшості районів при вирощуванні насіння подвійних три-, п’яти-, сортоліпійппх і міжсортових гібридів сіяти треба з чергуванням рядків материнських і батьківських форм як 4 : 2 (М М Б Б М), де М — рядки материнської, Б — батьківської форм. Такий же порядок засипання на­сіння у висівні банки і для гібридів, насіння яких вирощують на сте­рильнії! основі.

Якщо гібридне насіння вирощують за схемою змішування, то чергу­вання рядків має бути таким: Мф Мс Б Б Мс Мф, де Мс—насіння сте­рильної, Мі), —насіння фертильної материнської форм.

В районах достатнього зволоження батьківські форми можна висі­вати па ділянках гібридизації або на ділянках розмноження стерильних форм при співвідношенні материнських і батьківських форм 6:2, 6:3, 9:3 і 8:4. Чергування рядків батьківських форм при співвідно­шенні 6:2 можна досягти використанням агрегату із двох спарених квадратно-гніздових шестирядних сівалок, а також однієї восьми - або чотирирядної. сівалки. При спарених сівалках співвідношення такс: Б ММММММББМММ, а за схемою змішування — Б Мс Мс Мф Мф Мс Мс Б Б Мс Мс Мф. При сівбі однією восьмпрядною сівалкою СКНК-8 співвідношення М М М Б Б М М М.

За цією схемою можна також сіяти і двома шестирядними пунктир­ними сівалками СПЧ-6 або СКНК-6. В цьому разі дві сівалки працюють одночасно і послідовно, а на кінцях загінок розвертаються як спарені.

При співвідношенні рядків материнських і батьківських форм 8 :4 слід дотримуватися чергування за схемою: ММММББББМММ М М М М М Б Б (схема відновлення) або Б Б Мс Мс Мф Мф Мф Мф Мс Мс Б Б (схема змішування).

Насіння простих, а також сортолінійних гібридів, у яких батьківсь­кою формою є самозапильна лінія, краще вирощувати з чергуванням материнських і батьківських форм 4 : 2, 2 : 1 (М Б М М Б М) або 2 : 2 (Б М М Б Б М).

Щоб запобігти засміченню на ділянках гібридизації та розмноження стерильних аналогів, категорично забороняється будь-яке підсівання на­сіння при зрідженні сходів.

На всіх посівах самозапильних ліній, в тому числі на ділянках гібри­дизації, а також на ділянках розмноження еліти сортів треба обов’язко­во провадити сортове прополювання, починаючи з фази 6—8 листків. Кількість сортових прополювань (крім проривання) на ділянках роз­множення самозапильних ліній та сортів має бути не менше трьох, а на ділянках гібридизації — не менше двох. Останнє сортове прополю­вання провадять перед початком викидання волотей. Під час прополю­вання видаляють рослини-домішки, які відрізняються від рослин лінії або сорту. На ділянках розмноження стерильних аналогів самозапильних ліній і сортів, а також на ділянках гібридизації для одержання сте­рильних простих гібридів сортові прополювання продовжують і в період викидання волотей. В рядках стерильної форми протягом усього періоду викидання волотей видаляють (вирубують) усі рослини з фертильними або папівстерильними волотями.

На ділянках гібридизації для одержання простих гібридів сортове прополювання треба особливо ретельно провадити в рядках батьківської форми і обов’язково закінчувати до початку цвітіння. У рядках бать­ківської форми слід також видаляти зайві рослини маячної культури.

Після проведення кожного сортового прополювання складають акт і роблять відповідний запис у акті польової апробації. Акти про прове­дення сортових прополювань зберігають у господарстві як особливо важливі документи.

На ділянках гібридизації, де вирощують гібридне насіння на звичай­ній фертильній основі або за схемою змішування, щоб не пропустити з’явлення волотей, треба за 7—10 днів до початку їх викидання встано­вити щоденне спостереження. До початку викидання волотей треба також запасннкувати рослини материнських фертильних форм.

Особливо ретельно необхідно видаляти волоті на ділянках гібриди­зації простих гібридів, які використовуються для вирощування на то­варні цілі. Зірвані волоті тут же кидають на землю. Виносити їх на край поля забороняється. В тому разі, коли волоть зацвітає у розтрубі листка (в посушливі роки), її слід видалити з верхнім листком.

Період з’явлення волотей звичайно розтягується на 10—15 і більше днів. Тому на рослинах материнської форми їх треба видаляти щоден­но, незалежно від погоди, проходячи уздовж рядків. Не можна перери­вати цю роботу навіть на один день, тому що волоті можуть зацвісти. Коли на материнських рослинах залишиться менше 10 % волотей, їх видаляють протягом дня. При цьому волоті, які не вийшли із розтруба верхнього листка, обривають разом з одним або двома верхніми лист­ками.

На ділянках гібридизації подвійних міжлінійних, трилінійних, склад­них, сортолінійних, міжсортових та простих гібридів, насіння з яких використовують для сівби на товарних площах, замість польової апроба­ції провадять три польові обстеження і визначають якість обривання волотей або повноту стерильності. На ділянках розмноження стерильних форм і на ділянках гібридизації простих і трилінійних гібридів (бать­ківських форм гібридів) поряд з польовим обстеженням провадять також: апробацію посівів.

Залежно від схеми вирощування насіння першого покоління районо­ваних гібридів на фертильній основі та з використанням ЦЧС польові обстеження мають свої особливості. Спільним для всіх схем е лише те, що за 10—15 днів до початку цвітіння качанів материнської форми про­вадять попереднє польове обстеження, під час якого встановлюють, чи дотримувалося господарство просторової ізоляції від найближчих посі­вів кукурудзи, чи не було порушень у чергуванні рядків та сортового засмічення в них, чи висівали маячну культуру в рядках батьківської форми. Про результати попереднього польового обстеження складають акт, який додається до акта польових обстежень.

При вирощуванні гібридного насіння па фертильній основі на ділян­ках гібридизації обстежують якість видалення волотей, а при вирощу­ванні на стерильній основі і одержанні насіння стерильних форм (ліній і сортів) иа ділянках розмноження визначають повноту стерильності волотей на рослинах материнської форми. Перше обстеження провадять на початку цвітіння качанів материнської форми (5%), друге—коли їх цвіте 40—60 % і третє — наприкінці цвітіння качанів (90—100%) — з’явлення приймочок. На ділянках гібридизації звичайних фертильних гібридів кількість рослин з невидаленими волотями материнської форми не повинна перевищувати 2 %. Однак, коли під час першого обстеження таких рослин налічується понад 2%, а з квітучими качанами — до 5%, то такі ділянки не вибраковують, а негайно обривають волоті. При вирощуванні гібридів за схемою відновлення при першому польовому обстеженні кількість рослин з квітучими волотями (в тому числі Й Ііа - півфертіїльнимн) має становити не більше 2 %. Якщо на день обстежен­ня кількість їх перевищує 2 %, а рослин, у яких з’явилися приймочки не більше 5 %, то посів не бракують. В цьому разі на ділянках протягом доби всі волоті материнської стерильної форми потрібно обірвати. Під час другого і третього обстежень допускають таку кількість рослин з квітучими волотями: для подвійних міжлініііних, п’яти - і трилінійних гібридів, а також простих гібридів товарного призначення — до 3, для сортолінійних та міжсортових — не більше 4 %•

Польовій апробації підлягають усі посіви дефіцитних і перспективних сортів, самозапильних ліній як на ділянках розмноження, так і на ді­лянках гібридизації, простих гібридів, а також посіви простих гібридів, проведені з мстою розмноження в насінницьких господарствах, селекцій­них та дослідних установ. Апробують посіви на початку повної або під час воскової стиглості, коли добре виражена консистенція і забарвлення зернівок та стрижня.

Комірнііі апробації підлягає весь врожай суперсліти, еліти та першої репродукції самозапильних ліній, супереліти і еліти сортів, а також першого і другого покоління простих і трилінійних гібридів, які є бать­ківськими формами, що вирощуються в дослідно-виробничих господар­ствах науково-дослідних установ і в учбово-дослідних господарствах сільськогосподарських вузів і технікумів. Крім того, комірній апробації підлягає урожай гібридного і сортового насіння в колгоспах і радгоспах, якщо насінні качани перебирають у цих господарствах. Комірна апроба­ція кукурудзи доповнює польову апробацію та польові обстеження.

Граничні норми типовості й ксенінності для насінних посівів кукуруд­зи наведені в таблиці 228.

Сортову однотиповість і ступінь стерильності самозапильних ліній, сортів та їхніх фертильних аналогів-закріплювачів стерильності, а також ступінь стерильності простих гібридів, вирощених на стерильній основі, перевіряють на ділянках грунтового сортового контролю. Представники районної насінної інспекції та установи, де вирощують насіння, відби­рають середній зразок масою не менш як 1 кг і разом з актом відбору і свідоцтвом на насіння надсилають не пізніше 31 грудня у Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи (адреса наведена у додатку 5). Про результати грунтового контролю повідомляють господарства, що надіслали насіння, та Насінпром УРСР.

Збирання кукурудзи на насіння треба починати при настанні його повної стиглості комбайнами «Херсонец-7» або «Херсонец-200». Щоб не допустити змішування качанів материнських і батьківських форм, їх збирають окремо. Рядки рослин батьківських форм збирають на силос у фазі молочно-воскової або воскової стиглості.

Якщо врожай з батьківських рослин використовується у вигляді стиглого зерна, то рядки материнської чи батьківської форм обов’язково скошують різними комбайнами. Качани, які впали при збиранні на зем­лю, на насіння не використовують.

При перебиранні врожаю на току видаляють недорозвинуті, уражені хворобами, значно пошкоджені й нетипові качани, а з незаповненою верхівкою і череззерницею залишають.

Насіння самозапильних ліній, сортів і гібридів, яке використовується при виробництві гібридного насіння на стерильній основі, фарбують

(одночасно з протруюванням) у різні кольори спеціальними барвниками. Насіння стерильних ліній, простих гібридів і сортів фарбують у синій, а відновлювачів фертильності — у червоний колір, фертильний закріплю­вач не фарбують. Вологість насіння після фарбування та протруювання має бути не вище 18 %.

Соняшник. Насінництво соняшнику має вестись за схемою, при якій загальні (товарні) посіви в колгоспах і радгоспах засіваються, як прави­ло, насінням першої репродукції. Тому спецнасінгоспи розмножують елі­ту соняшнику до першої репродукції, в окремих випадках — до другої, відповідно до площ виробничих посівів колгоспів, радгоспів та інших господарств району.

Щоб не допустити ураження соняшнику вовчком (заразихою), не­справжньою борошнистого росою та іншими хворобами, слід розміщува­ти його на таких ділянках, де цю культуру не висівали протягом 8— 10 років. Найкращими попередниками соняшнику є озима пшениця, зернобобові й кукурудза. В районах, де запаси грунтової вологи обме­жені, для вирощування насіння соняшнику треба відводити ділянки з підвищеною вологозабезпеченістю. Між посівами різних сортів має бути просторова ізоляція не менш 1000, а при наявності перешкоди (ліс, будівлі) — 500 м.

Просторова ізоляція 500 м потрібна також між посівами різних репро­дукцій одного сорту.

Підготовка грунту під насінні посіви соняшнику така сама, як і під товарні. Незважаючи на те, що насіння соняшнику починає проростати при температурі 3—5°, дружні й здорові сходи можна одержати прн середньодобовій температурі повітря 10—12° і грунту 7—8° на глибині 10 см. В цьому разі сходи з’являються через 8—12 днів. Для сівби в більш ранні строки провадять інкрустацію насіння.

В останні роки проблема підвищення врожайності соняшнику вирі­шується шляхом створення гетерозисних гібридів, які мають комплексну стійкість проти основних захворювань. На виробничих посівах гібридів соняшнику висівається насіння тільки першого покоління, одержане на ділянках гібридизації.

Самозапильні (інбредні) лінії розмножують при вільному перезапи­ленні па ізольованих площах, де контролюють і бракують нетипові рос­лішії. Підтримання біологічної цінності ліній у таких випадках дося­гають просторовою ізоляцією, зокрема нестійких проти хвороб ліній і сортів не менш як 5000 м. Для підтримання найбільшого ефекту гете­розису у першому поколінні просторова ізоляція має бути 2500— 3000 м.

Насіння еліти батьківських форм вирощується у господарствах науко­во-дослідних установ і за рознарядками облеортпаеінпромів розподіляє­ться між насінгоспами, які вирощують гібридне насіння.

Сівбу на ділянках гібридизації провадять сівалками точного висіву типу СУПН-8, СПЧ-6М з нормою 55—80 тисяч насінин на гектар залеж­но від зони з тим, щоб після боронування сходів, проривання і біоло­гічних прочисток до збирання врожаю залишилось 25—30 тис. рослин па гектарі. Посів батьківської форми для більш раннього й рясного виділення пилку загущують на 15—20 % порівняно з материнською фор­мою, а при значній різниці у строках цвітіння між цими формами їх сіють неодночасно. Соняшник висівають у співвідношенні материнських і батьківських форм як 2:1 або 3 : 1. У цьому разі сіють двома 6-ряд - ковими агрегатами. У сівалку першого агрегату засипають насіння батьківської, у сівалку другого — материнської форми. Щоб не допусти­ти його змішування, до батьківського компонента додають насіння маяч­ної культури і залишають незасіяні міжряддя шириною 140 см за схемою: ХББББХММММММММММММХБ Б...., де М — рядки материнської, Б — батьківської форми, X — незасіяні (розді­ляючі) рядки.

Схеми посіву можуть бути різними, уточнює їх і рекомендує устано - ва-оригінатор.

Догляд за посівами на ділянках гібридизації практично не відріз­няється від догляду за насінними ділянками районованих сортів, при цьому обов’язковим заходом є внесення під передпосівну культивацію гербіциду трефлану в нормі 1,5 кг/га діючої речовини або його аналогів (у відповідних нормах).

Усі роботи по формуванню густоти рослин, сортові й біологічні про­чистки виконують під безпосереднім керівництвом і контролем агронома. Під час проривання материнської форми загущені посіви проріджують і формують густоту, приблизно однакову з прийнятою для товарних по­сівів. Густоту рослин батьківської форми залишають на 15—20 % біль­шою, ніж материнської. Підсівання чи підсаджування не дозволяється. При біологічних і сортових прочистках до початку цвітіння з рядків материнської форми видаляють нетипові, уражені несправжньою борош­нистою росою, вовчком (заразихою) та іншими хворобами, а також гіллясті рослини. Якщо батьківська форма має рецесивну ознаку гілляс­тості, то на її посівах видаляють прямостоячі, негіллясті форми.

З початком цвітіння основну увагу звертають на своєчасне видалення з посівів материнської стерильної лінії (сорту або гібрида першого по­коління при вирощуванні трилінійних гібридів) фертильних рослин, які продукують пилок. Зрізані кошики придавлюють квітками до землі. Цю роботу провадять щодня на світанку, до початку повного цвітіння всіх рослин. Видаляють усі кошики з фертильними квітками. Важливо не до­пустити, щоб на рослинах з фертильними квітками залишились бічні па­ростки. Водночас видаляють нетипові, гіллясті, уражені вовчком, несправ­жньою борошнистою росою та іншими хворобами рослини, які були випад­ково залишені під час перших прочисток або з’явилися після них.

На посівах батьківської форми з рецесивною гіллястістю видаляють негіллясті або гіллясті, високорослі, нетипові для даної лінії форми. З посівів негіллястих форм видаляють гіллясті, нетипові рослини, які відрізняються від батьківської форми. Для кращого запилення за всіх обставин треба поблизу ділянки гібридизації розміщувати пасіку з розрахунку одна бджолосім’я на гектар посіву.

Прочистки провадять перед початком збирання або перед десикацією чи зрізуванням кошиків і начепленням їх на стебло. При цьому вида­ляють кошики або рослини, уражені сірою гниллю, кошиковою чи при­кореневою (видаляють разом із стеблом) формами склеротинії. Рослини батьківської форми після закінчення цвітіння скошують спеціальними дворядковими прокошувачами або самохідними кормозбиральними ком­байнами з фронтальними жатками (КСК-ЮО, ЖКН-2,8, Е-280, Е-301.)

Збирають соняшник зерновими комбайнами з приставками ПСП-1,5 або 34-103, зменшуючи частоту обертання барабана до 300 об/кв. Слі­дом за обмолотом провадять первинне очищення насіння, а при необхід­ності сушать його в сушарках при температурі 35—40°. Після цього доводять насіння до посівних кондицій очищенням і сортуванням на насіннєочисних лініях або заводах і затарюють у мішки.

Польові обслідування та апробацію посівів на ділянках розмноження батьківських ліній (сортів, гібридів) і гібридизації провадять за ін­струкціями, затвердженими Міністерством сільського господарства, СРСР.

В усіх документах, що підтверджують сортові й посівні якості на­сіння, до назви стерильної лінії (аналога) дописують букву А, фертиль­ного аналога (закріплювача стерильності) — букву Б, батьківської фор­ми гібрида, що відтворює фертильність,— слово «відтворювач».

Затарювати насіння треба в паперові мішки різного кольору: для материнської лінії — червоного, батьківської — синього. Гібридне насін­ня засипають у непофарбовані мішки. Можна також пришивати до міш­ків клаптики тканини відповідного кольору або помічати мішки етикет­ками з незмивними літерами: насіння материнської форми позначають літерами Мс, батьківської Б, першого покоління — Fi (зеленою фарбою).

Льон-довгукець. Для поліпшення і збереження якісних показників районованих сортів льону в науково-дослідних установах провадять від­бір типових, здорових рослин, а потім найкращих сімей з метою ство­рення нових партій насіння маточної еліти, вирощування рослин на високому агрофоні для одержання високих врожаїв насіння. З науково - дослідних установ насіння маточної еліти другої генерації передають льононасінницьким станціям, які розмножують його у насінницьких господарствах до третьої репродукції.

Для сортооновлення чи сортозаміпи всю площу посіву льону нена - сішшцькпх господарств в зоні діяльності станції (льононасінницька одиниця) ділять на чотири рівні частини — гнізда сортозаміни. Вироще­не насіння третьої репродукції раз у чотири роки передають на в бо площу товарних посівів у черговому гнізді сортозаміни.

При сортозаміні насіння нового районованого сорту має бути впро­ваджене в льонарські господарства за три роки. Перший рік застосо­вують прискорену сортозаміну, використовують оригінальне насіння тре­тьої репродукції, що надходить у чергове гніздо, а також лишки насіння цього сорту з товарних посівів сусідніх гнізд сортозаміни. Насіння третьої репродукції, яке третій рік використовують у товарних посівах, відносять до категорії сортового насіння першої генерації. При пересіві його в наступні роки воно дістає назву насіння відповідно другої, тре­тьої та четвертої генерацій. Таким чином, на чверті площ у кожній насінницькій одиниці щорічно повністю замінюють насіння четвертої генерації насінням третьої репродукції. У зв’язку з цим сортооновлення на всій площі посіву льону колгоспів і радгоспів, які входять в льоно - насіпницьку одиницю, завершується за чотири роки.

Особливості агротехніки в насінницьких посівах. При вирощуванні маточної еліти застосовують стрічковий дворядковий спосіб сівби з висівом 170—200 насінин на 1 м рядка, або 35—45 кг/га. Насіння першої репродукції сіють вузькорядним способом з нормою ви­сіву 13—14 млн. схожих насінин на 1 га, другої — 20—21 і третьої — 22—23 млн.

Необхідно дотримуватися просторової ізоляції при вирощуванні на­сіння різних репродукцій, під час цвітіння провадити сортову прочист­ку. Щоб запобігти засміченню насінного посіву іншими сортами, в межах господарства насінництво ведуть з одним сортом.

На широкорядних посівах обов’язково провадять міжрядний обробі­ток грунту. Збирають врожай насіння у жовтій стиглості.

Цукрові буряки. За прийнятої у нашій країні системи насінництва дослідно-селекційні станції Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків (ВНІЦ) створюють нові високопродуктивні сорти і гібриди та вирощують насіння супереліти.

Елітно-насінницькі радгоспи розмножують це насіння до еліти. Після обробки на насінному заводі його передають спеціалізованим насінниць­ким господарством. Вирощене в цих господарствах насіння першої ре­продукції здається на насінні заводи, які реалізують його бурякосійним колгоспам і радгоспам.

Залежно від способів передпосівної підготовки насіння буває:

каліброване — розділене на окремі фракції з метою рівномірно­го висіву сівалками точного висіву. Найчастіше виділяють дві посівні фракції — діаметром 3,5—4,5 і 4,5—5,5 мм;

шліфоване, з якого частково знято оболонку (від 5 до 30%), що поліпшує сипучість і сприяє більш рівномірному висіву й прискоре­ному проростанню. Насінні заводи шліфують насіння, що за розміром перевищує 5,5 мм, інші фракції шліфуються при підготовці їх до дражу - вання. Найбільш ефективне шліфування насіння поліплоїдіє, характер­ною ознакою яких є розвинута оболонка;

сегментов а не — супліддя (клубочки) з 2—4 насінинами роз­щеплюють розрізанням чи роздавлюванням на окремі частини (сегмен­ти), які здебільшого мають по одному зародку і при проростанні дають по одному проростку. Такий спосіб підготовки насіння в поєднанні з наступним шліфуванням і дражуванням призводить до зниження схо­жості, тому є тимчасовим заходом у тих зонах, для яких ще не створені однонасінні сорти;

дражованс, якому надається форма кульки нанесенням на нього різних інертних, поживних, стимулюючих і захисних речовин для рівно­мірної на задані відстані сівби і підвищення польової схожості. Щоб надати йому контрастного з грунтом кольору таке насіння вкривають водонерозчиїшпми барвниками.

Незалежно від способу передпосівної підготовки насіння на насінних заводах обробляють захисними і захисно-стимулюючимн речовинами.

Для сівби використовують лише насіння районованих сортів вітчизня­ної селекції, яке за своїми посівними якостями відповідає вимогам дію­чих стандартів чи технічних умов.

Згідно з існуючими ГОСТами насіння за посівними якостями поді­ляють на І і II класи, що відповідають таким вимогам (табл. 229).

До відходу основної культури в насінні однонасінних цукрових буряків відносять плоди, що проходять через решето з довгастими отво­рами розміром 2,5X2 мм, у багатонасінних—-через решето з круглими отворами діаметром 3 мм.

Дражоване насіння за ГОСТом 21216-75 повинно мати схожість не менше 85%, одноростковість однонасінного — не менше 70, вирівняність за розміром —не менше 90 %.

Згідно з вимогами «Технічних умов» схожість насіння поліплоїдних однонасінних цукрових буряків фракції 3,5—4,5 мм має бути не менше 55%, фракції 4,5—5,5 мм — не менше 65%, поліплоїдних багатонасін­них—'відповідно 60 і 65%. За всіма іншими показниками вимоги до поліплоїдного насіння такі самі, які і диплоїдного.

За діючим прейскурантом введено такі розрахункові ціни на насіння цукрових буряків (табл. 230).

Згідно з ГОСТом 20797-75 розрахункова ціна на насіння, що від­пускають насінні заводи і інші підприємства цукровим заводам, стано­вить 254 крб., а оптова па насіння, що відпускають для сівби цукрові заводи колгоспам, радгоспам і іншим бурякосійним господарствам УРСР,— 256 крб. за 1 ц.

Розрахункові іі оптові ціпи на насіння цукрових буряків встановлені на насіння II класу фракції 3,5—4,5 згідно з діючими ГОСТами і ОСТами.

Насіння цукрових буряків, що має відхилення за схожістю і засміче­ністю від норм П класу, а дражоване від норм, передбачених стандар­том на нього, оплачують із застосуванням надбавок до розрахункових ціп у таких розмірах (табл. 231).

За кожний процент зниження засміченості нижче встановленої міні­мальної норми (при умові, що насіння відповідає вимогам за схожістю) доплачується 2 крб.

Знижка за кожний процент зменшення схожості проти встановленої становить 10 крб., за кожний процент засміченості понад мінімальну, встановлену для насіння відповідної фракції,— 2 крб.

Люцерна. Насінники люцерни закладають у спеціальних насінних сі­возмінах з повторним розміщенням на одному полі не раніше як через З роки, щоб запобігти поширенню хвороб та шкідників. Не можна від­водити під насінники посіви, призначені на корм. Краще вони вдаються на схилах південної експозиції, поблизу лісів, лісосмуг, ярів, балок та масивів нерозораних земель.

Агротехніка насінних посівів відрізняється від звичайної лише де­якими, але суттєвими особливостями.

Нормальний ріст і розвиток люцерни забезпечується при pH грунто­вого розчину в межах 5,8—7,5. Для зниження кислотності грунту по­трібне вапнування. Виконувати цю роботу слід завчасно за 1—2 роки до сівби люцерни, а в разі безпосереднього внесення під люцерну вапно треба глибоко приорювати. Вносять, як правило, під зяблеву оранку повну норму вапна, визначену за гідролітичною кислотністю.

Посіви можуть бути весняні підпокривні, а також весняні й літні безпокривні, але перевагу треба віддавати літнім безпокривним посівам по чистих і зайнятих парах. Кращим способом сівби є широкорядний безпокривний, який провадять з ранньої весни до середини серпня у південних степових районах і до початку серпня — в Лісостепу. Більш пізні посіви не встигають до кінця вегетації розкущитися і закласти генеративні пагони. При весняній безпокривній сівбі можна одержати

1— 2 ц/га насіння вже в перший рік життя рослин. Застосовують такі посіви переважно для прискореного розмноження нових сортів. При широкорядних посівах з міжряддями 45 і 70 см достатньою нормою висіву є 2—3 кг/га, а при звичайних рядкових її збільшують до 8— 10 кг/га.

Для кращого запилення люцерни необхідно провадити заходи щодо збереження та розмноження комах-запилювачів. Зокрема в останні роки все більше поширюється метод інтродукції бджіл-запилювачів люцерни. Особливо добрі результати дають бджоли-листорізи, завезені із Канади. Перший досвід такої роботи мають спеціалісти колгоспу ім. Щорса Долинського району Кіровоградської області. Добрий ефект на запилен­ні забезпечують також дикі місцеві бджоли різних видів, в тому числі земляні.

Тому виявлені на посівах люцерни колонії земляних бджіл необхідно охороняти, виставляючи застережні знаки біля місць оселення цих корис­них комах.

Генеративні органи люцерни пошкоджують люцерновий клоп, різні види довгоносиків, люцернова товстоніжка та інші комахи. Успішна боротьба з шкідниками і хворобами досягається при своєчасному їх виявленні та виконанні комплексу робіт, що складається з агротехніч­них, біологічних і профілактичних заходів.

До агротехнічних належать: правильне чергування культур у сівозмі­ні, своєчасний і високоякісний обробіток грунту, розпушення міжрядь на широкорядних посівах, весняне боронування або дискування до під­ростання люцерни, знищення бур’янів. Нові посіви люцерни необхідно розміщувати не ближче 1,5—2 км від старих. Згрібання та спалювання післяжнивних решток також зменшує чисельність багатьох шкідників і збудників хвороб.

До' хімічних заходів вдаються в тому разі, коли обстеженням вияв­лена чисельність шкідників вище допустимої. Хімічні обробки посіву краще провадити ввечері (після 20 год) або вночі, коли на посівах немає бджіл.

Насіння можна одержувати з першого і другого укосів, але у по­сушливі роки кращий результат дають перші укоси. На зрошуваних землях Степу насіння одержують з полуторного і другого укосу.

Найбільш поширений спосіб збирання — двофазне комбайнування при скошуванні у валки в фазі побуріння 70—80 % бобів. У жарку погоду краще косити зранку або ввечері, що зменшує втрати насіння.

Якщо посіви чисті від бур’янів і боби рівномірно достигли, можна застосовувати однофазне комбайнування. Для прискорення підсихання рослинної маси застосовують обробку препаратами ДНОК, реглон та іншими.

Збирають насінники переобладнаним зернозбиральним комбайном СК-5 «Нива» з пристосуванням для обмолоту НСТ-54-108. Треба ретельно Підготувати комбайн до збирання, зокрема загсрметизувати, щоб запобіг­ти втратам насіння.

Практикують також повторні обмолоти соломистої маси, що дає до­датково 15—ЗО кг/га насіння.

Щоб насіння максимально вимолочувалось і не пошкоджувалось, у комбайнах СК-5 «Нива» встановлюють частоту обертання молотильного барабана 1100—1150 об/хв. Зазори між билами барабана і планками деки мають бути: на вході — 18, виході — 2 мм.

Конюшина. Насінництво цієї культури в основному таке саме, як і люцерни. При вирощуванні насіння тстраплоїдних сортів конюшини лучної і рожевої потрібно дотримуватись просторової ізоляції від зви­чайних диплоїдних сортів не менше 200 м.

Насінники конюшини червоної висівають звичайним рядковим спосо­бом з нормою висіву 14—18 кг/га насіння 100 %-ної господарської при­датності. Оптимальна густота посіву першого року користування на на­сінниках конюшини червоної має становити 90—120 рослин на 1 м2, або 350—450 продуктивних стебел, на яких є 700—900 добре розвинутих суцвіть. У широкорядних посівах густота має бути на 25—ЗО % нижче, ніж у звичайних рядкових.

Для прискореного розмноження перспективних сортів використовують широкорядні (міжряддя 45 см) безпокривні посіви з нормою висіву насіння 5—G кг/га. Па безпокривних посівах конюшини, а також при підсіванні її під кукурудзу для боротьби з бур’янами під передпосівну культивацію доцільно вносити гербіцид сптам з розрахунку 3—4 кг/га діючої речовини з негайним загортанням ного у грунт.

Конюшини рожевої і білої на звичайних рядкових посівах під покрив висівають по 8—9, а на широкорядних — по 4—5 кг/га. Глибина загор­тання насіння на легких і середніх за механічним складом грунтах

1— 2, а на важких — до 1 см.

Насіння конюшини червоної, як правило, збирають з другого укосу, конюшини білої — з першого чи другого, конюшини рожевої — з першо­го. При збиранні насіння з другого укосу перший укіс зеленої маси слід провести не пізніше фази бутонізації.

Крупне насіння еліти тетраплоїдних сортів конюшини червоної слід відбирати на решетах з круглими (1,7—2 мм) або довгастими (1,5— 2 мм) отворами.

Еспарцет. Найвищі врожаї насіння дає на чорноземах і лише з пер­шого укосу. Найкращими попередниками еспарцету є озима пшениця та інші зернові культури. Сіють його після глибокої зяблевої оранки рано весною безпокривним способом або під покрив ячменю чи кукурудзи. Норма висіву насіння 0,8—1 ц/га. На добре підготовленому грунті на­сіння загортають на глибину 4—5 см. Збільшення глибини до 6 см можна допускати лише при сівбі еспарцету одночасно з покривною куль­турою.

Після збирання останньої поле боронують упоперек рядків. У рік сівби восени еспарцет не підкошують.

На наступний рік весною посів боронують упоперек рядків важкими боронами. Протягом літа знищують бур’яни. У перший і наступні роки, коли рослини добре вкореняться, замість боронування провадять культи­вацію з боронуванням упоперек рядків. При цьому треба слідкувати за тим, щоб рослини не пошкоджувались робочими органами грунтообробних знарядь.

Великої шкоди квіткам і насінню еспарцету можуть завдати еспарце­товий зерноїд, товстоніжка та інші комахи, тому з ними треба вести боротьбу.

Рекомендується також на посів вивозити пасіку.

Повноцінні врожаї насіння (8—10 ц/га) збирають на другий рік жит­тя. Еспарцет при перестоюванні на пні може осипатись, тому при побу­рінні 60—65 % бобів на головних пагонах провадять двофазне збирання в стислі строки. Підбирають валки ранком або вночі. Насіння еспарцету достигає недружно, тому його треба підсушити після збирання і слідом очистити на зерноочисних машинах.

Багаторічні злакові трави. їхні насінники треба розміщувати на кра­щих, чистих від бур’янів грунтах, ізольовано від товарних посівів. У Степу насінники доцільно створювати на зрошуваних землях. При розміщенні насінних посівів необхідно дотримуватися просторової ізоля­ції між сортами одного виду не менше 600 м.

Багаторічні злакові трави висівають рано навесні або влітку з сере­дини червня до 15 вересня. На Поліссі, в західному Лісостепу та в передгірних районах Карпат краще висівати під покрив ранніх ярих культур, які збирають на зелений корм і сіно, але можна сіяти і влітку з половини червня до кінця липня, а тимофіївку лучну і райграс пасо­вищний також у серпні по зайнятих парах—після вико-горохо - та лю- пино-вівсяних сумішок, які збирають на зелений корм, а також після ранньої картоплі.

Насінники злакових трав можна сіяти звичайним рядковим (15 см) і широкорядним (45—60 см) способами, однак останній здебільшого за­безпечує вищі врожаї.

Тонконіг лучний, канарник очеретяний та кострицю червону потрібно висівати на насіння лише широкорядним способом, бо інакше вони по­гано виколошуються і дають низькі врожаї.

З мстою прискореного розмноження злакові трави висівають свіжо­зібраним насінням влітку по пару широкорядним способом з міжряддям 45—70 см.

Для поліпшення сипучості насіння під час сівби до нього додають ЗО кг/га гранульованого просіяного суперфосфату.

У боротьбі з бур’янами на насінниках поряд із загальними агротех­нічними заходами на посівах першого року життя у фазі кущіння трав застосовують гербіциди групи 2,4-Д, а на широкорядних посівах насін­ників другого та наступних років життя провадять 2—3 розпушення культиваторами з долотоподібними робочими органами навесні та одне в кінці серпня на початку вересня.

Під час виколошування злакових трав потрібно провести видове прополювання насінників. З посівів стоколосу безостого виполюють ко­стрицю лучну, райграси, стоколос прямий; з костриці лучної — кострицю червону, райграс пасовищний, грястицю збірну; з посіву тимофіївки луч­ної—лядвенець рогатий, конюшини білу та рожеву. Насінники багатьох видів злакових трав використовують на насіння 3—4 роки підряд і одержують його лише з першого укосу. При цьому треба ретельно сте­жити за достиганням злакових трав, тому що в більшості видів насіння

легко осипається. При запізненні із збиранням на 1—2 дні у трав деяких видів втрати насіння досягають 50 % і більше.

На практиці час збирання злакових трав визначають так. У кількох місцях на ділянці зривають суцвіття і злегка вдаряють ними по долоні. Якщо із зірваних суцвіть висипається кілька стиглих насінин, то через 2—3 дні на цій ділянці можна починати збирання. У восковій стиглості насінники збирають дво - або однофазним комбайнуванням.

У районах надмірного зволоження насінники злакових трав, які утворюють велику вегетативну масу, краще збирати двофазним способом з подвійним обмолотом. При цьому травостій скошують комбайном на висоті ЗО—35 і вимолочують більш стигле насіння. Під час першого збирання підбарабання молотильного апарату ставлять у найнижче по­ложення. Днище соломокопнувача знімають і злегка вимолочена маса залишається на стерні. Через 4—5 днів валки підбирають комбайном і обмолочують як звичайно, за винятком тимофіївки лучної, при обмолоті якої частота обертання молотильного барабана має бути не більше 800 об/хв. Солому після обмолоту негайно збирають, а стерню обов’яз­ково скошують на висоті 5 см і вивозять з поля.