Cправочник агронома

Кормові коренеплоди

З кормових коренеплодів в республіці вирощують буряки, моркву, брук­ву, турнепс. Найбільші площі займають кормові буряки (97 %). Буряки і моркву вирощують в усіх областях, а брукву і турнепс у північних і західних.

Всі вони дворічні культури. У перший рік життя утворюють соковитий, м’ясистий коренеплід і розетку прикореневих листків, на другий, після висаджування коренеплоду навесні, рослини формують розетку листків, а згодом вступають у фазу цвітіння й утворення насіння.

Біологічні особливості кормових коренеплодів наведені в таблиці 195.

Оптимальна температура грунту для проростання насіння 10—12°. По­требують великої кількості води: оптимальна вологість середньо - і легко - суглинкових грунтів 60—70 % НВ. Світлолюбні рослини. При недостатньо­му освітленні ріст і розвиток їх уповільнюється, а врожай різко знижує­ться.

Потреба коренеплодів у світлі більше проявляється на початку їх ро­сту й розвитку і менше — в другій половині вегетаційного періоду.

Всі коренеплоди дають високі врожаї на добре окультурених родючих грунтах, проте найбільш вибагливі до грунту кормові буряки.

Кращими для коренеплодів є легко - і середньосуглинкові, супіщані і чорноземні грунти. Важкі, глинисті й сильноопідзолені грунти з підви­щеною кислотністю для них не придатні.

На торфових грунтах поживність коренеплодів нижча, ніж на міне­ральних.

Кращими попередниками для кормових буряків і моркви є озимі зер­нові, зернобобові, силосні культури з ранніми строками збирання, помі­дори, огірки, капуста; для турнепсу і брукви — озимі зернові, буряки, од­норічні бобові. Не можна розміщувати кормові буряки після столових, а брукву і турнепс — після капусти, редиски та інших капустових (хресто­цвітих) культур.

Обробіток грунту такий самий, як і під цукрові буряки (див. «Цукрові буряки», с. 173).

Обов’язковим заходом підготовки грунту під кормові коренеплоди є ретельне вирівнювання його поверхні. Перед сівбою грунт коткують для підняття вологи та більш рівномірного загортання насіння.

Урожай і якість кормових коренеплодів значною мірою залежать від забезпеченості їх поживними речовинами. Найбільше вони засвоюють калію, особливо в період формування коренеплодів та нагромадження в них сухої речовини (табл. 196).

Орієнтовні коефіцієнти використання коренеплодами поживних речо­вин із мінеральних добрив такі: N — 50—60; Р2О5 — 20—25, К2О — 50—60; із гною — відповідно ЗО—40, 15—20 і 60—70.

Щоб одержати високі врожаї коренеплодів, необхідно вносити до­статню кількість добрив, насамперед органічних (табл. 197).

Підвищення норми внесення калію на дерново-підзолистих грунтах до 160 кг/га збільшує вміст каротину в коренеплодах моркви. Ефективність добрив залежить від строку їх внесення. Повну норму органічних і 2/з норми фосфорно-калійних добрив дають під зяблеву оранку, азотні — під культивацію, решту NPK під час сівби з насінням та в підживлення.

Дані Українського НДІ кормів показують, що кожен кілограм пожив­ної речовини азотних добрив забезпечує приріст врожаю кормових буря­ків, еквівалентний 25 кормовим одиницям.

У дослідах Українського НДІ кормів на сірих лісових грунтах най­більш ефективна норма мінеральних добрив на фоні гною (20 т/га) під буряки сорту Екендорфські жовті становила N240P240K240, при цьо^у одер­жано по 90—100 ц/га сухих речовин.

Важлива роль у підвищенні врожаю і його якості належить мікродоб­ривам, з яких на торфо-болотних грунтах вносять мідь з розрахунку 20— 25 кг мідного купоросу на 1 га, а на чорноземах — марганець по 15— 20 кг/га у формі 25%-ного сульфату марганцю або марганізованого супер­фосфату, що містить 10—15 % марганцю. При внесенні бору (1,5—2 кг/га) в коренеплодах турнепсу і брукви збільшується вміст цукру і аскорбіно­вої кислоти.

Кормові коренеплоди дуже чутливі до кислотності грунту, тому на кислих грунтах треба провадити вапнування. Норми внесення вапна за­лежно від pH і механічного складу грунту наведені в таблиці 198.

Для сівби необхідно використовувати насіння високих посівних конди­цій кращих районованих сортів.

Перед сівбою насіння калібрують, намочують у розчинах Накро - і мікроелементів, дражують. Для кормових буряків кращою є фракція насіння — 4—5 мм, для брукви, турнепсу, моркви 2—3 мм.

У підвищенні енергії проростання і схожості насіння важливе значен­ня має прогрівання та намочування, однак насіння турнепсу і брукви на­мочувати не можна, бо воно при цьому розтріскується.

Обов’язковим прийомом передпосівної підготовки насіння є протрую­вання за 2—3 дні до сівби гранозаном з барвником або меркурбензолом у нормах відповідно 2—4 і 1—2 кг препарату на 1 т насіння. ПротруЮЮТЬ водною суспензією препарату або із зволоженням насіння водою (10 л води на 1 т насіння).

Кормові коренеплоди сіють буряковими комбінованими сівалками встановленими на ширину міжрядь 45, а на торфових грунтах 60 см.' На осушених торфових грунтах моркву доцільно висівати звичай%м ряд­ковим способом. Більш рівномірний висів досягається змішуванням на­сіння з наповнювачем — піском, тирсою, суперфосфатом тощо. Дяя ран­нього Обробітку Грунту В МІЖРЯДДЯХ ДО з’ЯВЛЄННЯ СХОДІВ КуЛЬїур; що особливо важливо для моркви і турнепсу, їхнє насіння змішують з на­сінням маячних культур, додаючи до гектарної норми по 2—3 кг вівса або гречки.

Норми висіву насіння кормових коренеплодів такі (кг/га): буряків —

8— 10, моркви — 3—4, турнепсу і брукви—2—3.

Основними заходами догляду за посівами коренеплодів є розпушення грунту, боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами, проріджування у рядках, підживлення, полив.

Важливим агрозаходом, спрямованим иа одержання дружних сходів і знищення бур’янів, є боронування легкими боронами за 3—7 днів до з’явлення сходів, а також при з’явленні перших справжніх листочків.

Одна з найбільш відповідальних робіт — формування густоти посіву. Запізнення з ним може призвести до витягування і ослаблення рослин, погіршення їхнього розвитку і зниження врожаю. Особливо чутливі до запізнення із проріджуванням кормові буряки. Тому їх необхідно прорід­жувати якнайраніше при утворенні першої пари справжніх листків. Брук­ву і турнепс проріджують в фазі 2—3 пар, а моркву — в фазі 4—5 справ­жніх листків.

Після проріджування і перевірки орієнтовна густота рослин має бути такого: буряків 60—80 тис./га па мінеральних грунтах і 50—60 тис. па торфових; брукви і турнепсу — 50—80 па мінеральних і 35—50 на тор­фових, моркви — 500—700 тис./га за шнрокосмужпого способу сівби. Як тільки позначаться рядки, міжряддя обробляють в міру з’явлення бур’я­нів і ущільнення грунту (2—3 рази за літо).

Останнім часом для боротьби з бур’янами на посівах коркових коре­неплодів застосовують гербіциди (див. «Боротьба з бур’янами», с. 534).

Достигання кормових коренеплодів починається з пожовтіння листя і значного зменшення маси гички порівняно з масою коренеплоду. За теплої з опадами осені ріст кормових коренеплодів і накопичення в них сухої речовини можуть тривати до кіпця жовтня. Але збирати врожай треба раніше, з тим щоб коренеплоди не пошкоджувалися морозом. По­чинають збирання з поля кормових буряків тих сортів, у яких значна частіша коренеплоду знаходиться на поверхні грунту. Потім збирають моркву, турнепс і останні. оіо — брукву.

/(ля механізованого збирання кормових коренеплодів використовують бурякові іі переобладнані картоплезбиральні комбайни. За день слід зрі­зати гичку і викопувати стільки коренеплодів, скільки їх за наявних транспортних засобів можна вивезти з поля. Закінчувати збирання треба в середині жовтня.

Кормова цінність коренеплодів визначається вмістом перетравного протеїну (табл. 199), легкозасвоюваних вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів. Введення їх у раціони поліпшує перетравність усіх кормів і сприяє підвищенню продуктивності тварин.

Коренеплоди є добрим молокогінним кормом, за винятком турнепсу, в коренеплодах і листках якого міститься багато гірчичної олії. Тому при великих добових нормах турнепсу для дійних корів смакові якості моло­ка знижуються. Турнепс рекомендують згодовувати за 1,5—2 год до доїн­ня. Силосування зменшує концентрацію гірчичного масла.

Особливо великого значення набувають коренеплоди при годівлі тва­рин різними замінниками рослинного протеїну, такими як сечовина, бі­карбонат амонію тощо.

Технологія вирощування і збирання коренеплодів на насіння (маточ­ників) така сама, як і на корм. На зберігання закладають тільки добре розвинуті, здорові коренеплоди. Оптимальна маса маточних коренепло­дів кормових буряків 400—600, моркви — 150—200 г. Зберігають маточ­ники у спеціальних сховищах, траншеях і кагатах.

Висаджують їх у грунт весною якомога раніше з допомогою висадко - садильних машин ВПГ-4 і ВПГ-4Б. При садінні коренеплодів усіх видів необхідно дотримуватися просторової ізоляції: на закритій місцевості[9] від 200 до 500 м, відкритій — до 2000 м.

Збирати насіння кормових буряків починають при побурінні 20— 25 % клубочків, моркви — коли побуріють великі зонтики, брукви і тур­непсу— на початку пожовтіння стручків. Обмолочують комбайнами, після чого сушать, очищають і доводять до посівних кондицій.