Cправочник агронома

Формування крони

Формуванням кропи необхідно: створити міцний скелет дерева, здат­ний витримувати масу найбільшого врожаю та дію інших навантажень (вітру, опадів) без додаткових підпор; правильно і рівномірно розмістити на стовбурі скелетні гілки з тим, щоб кожна з них мала потрібний про­стір і не затінювала іншу, а освітленість листкової поверхні у всіх части­нах крони була продуктивною: сприяти максимальній механізації вироб­ничих процесів по догляду за грунтом і деревами та підвищенню про­дуктивності праці на збиранні плодів; домогтися рівномірного розміщен­ня плодових гілочок на основних скелетних і напівскелєтних гілках, част­ка яких має бути найменшою; створити кропу обмежених розмірів, щоб забезпечити густіше, в допустимих межах, розміщення дерев па одиниці площі; прискорити вступ дерев у пору плодоношення без його періо­дичності.

При формуванні крон слід прагнути до мінімальних трудових і мате­ріальних затрат, що у великій мірі знижуватиме собівартість врожаю.

У зв’язку з вищспавсдспим, приступаючи до формування, потрібно, насамперед, добре ознайомитися з властивостями тієї чи іншої крони. Усі крони умовно поділяють на дві групи: природні, або звичайні, та штучні.

П р и р одними прийнято називати крони, під час формування яких дереву тільки допомагають створювати кропу, не змінюючи штучно при­родне розміщення скелетних гілок і розгалужень.

В штучних кронах гілки розміщують у заздалегідь визначеному положенні, не властивому гілкам, які вільно ростуть.

Звичайні природні кропи, в свою чергу, поділяють на крони з цен­тральним провідником (ярусна розріджена та поліпшена ярусна, лідер - на без’ярусна) та крони без Центрального провідника (чашоподібна і поліпшена чашоподібна).

Штучні крони поділяють на штучні округлі (грузбек, шпіндельбуш та ін.), а також навскісні та інші пальмети.

З крон усіх типів обирають ту, яка найбільше відповідає конкретним умовам і найдешевша у створенні.

Формування розрідженоярусної крони. Ця форма крони на-йбільш до­цільна для ущільнених насаджень зерняткових і кісточкових порід. Під час садіння дерева треба слідкувати за тим, щоб основні гілки крони були спрямовані в бік міжрядь, а не в ряд. У ряд спрямовують тільки основні гілки другого і третього порядків, як! менш розвинуті, ніж гілки першого порядку. Плки другого порядку, що розташовані на гілках пер - nmro порядку першими від стовбура, треба спрямовувати в міжряддя, а ті, що розташовані другими,— в бік ряду.

Щоб сформувати таку крону в дворічних саджанців, їх обрізують так: найвищу бічну гілку вкорочують на ЗО—35 см, а всі інші бічні гілки — на одному рівні із зрізом верхньої бічної гілки. Центральний провідник має бути на 20—25 см довшим за найвищу бічну гілку. У кроні закладають три яруси з відстанню 60—70 см один від одного.

У першому ярусі має бути не менше трьох гілок, другому — не менше двох і в третьому — 1—2. При цьому способі формування вище першого ярусу можна закладати й поодинокі гілки з відстанню першої гілки від нижнього ярусу 60—70, а останніх двох-трьох гілок — на ЗО—40 см одна від одної.

У напівкарликових дерев відстань між ярусами має становити 50— 60 см, а при поодинокому розміщенні перша гілка має бути на відстані 50—60 см від нижнього ярусу, а наступні — на 20—ЗО см одна від одної.

Основні скелетні гілки в другому і третьому ярусах краще закладати ие з суміжних бруньок, а розріджено, через 3—5 бруньок.

Скелетні гілки, що відходять від стовбура дерева під кутом 45—50°, обрізують над зовнішньою, а ті, що ростуть під кутом понад 55°,— над внутрішньою брунькою. Гілки, які відходять від стовбура під гострим кутом (менше 45°), відгинають від стовбура на 45—55° розпірками.

Дерева, посаджені навесні, обрізують зразу після садіння, а ті, що посаджені восени, обрізують весною.

На другий рік після садіння вирізують на кільце конкуренти пагонів подовження основних гілок і центрального провідника, а також пагони, які ростуть па основних бічних гілках у середину крони. Пагін подовжен­ня на центральному провіднику, якщо він добре розвинутий, укорочують на висоті гілок другого ярусу.

На третій рік провадять проріджування без укорочування однорічних пагонів подовження основних скелетних гілок, за винятком тих плодо­вих дерев, що мають приріст однорічних пагонів понад 70 см. У останніх пагони вкорочують до 70 см залежно від сорту.

Під час проріджування також вирізують на кільце конкуренти паго­нів подовження основних гілок і центрального провідника, пагони та гіл­ки, уражені хворобами і дуже пошкоджені шкідниками. Водночас укоро­чують гілки, які переплітаються. На центральному провіднику залишають дві гілки для наступного ярусу крони, а всі інші вкорочують у зернятко­вих порід до 20—26, кісточкових — до ЗО см.

Пагін подовження центрального провідника вкорочують на висоті 70— 80 см у сильнорослих і 60—.70 см у напівкарликових дерев від верхньої гілки нижнього ярусу для утворення основних скелетних гілок. Пагони, що ростуть усередину крони, вирізують на кільце, а якщо вони менші 20 см, їх залишають без укорочування.

На основних гілках першого порядку закладають гілки другого по­рядку — в зерняткових порід на відстані 40—50, кісточкових — ЗО—35 см одна від одної почергово з одного і другого боків гілки або ярусами по дві гілки через 70—80 см ярус від ярусу в зерняткових і 60—70 см у кісточкових порід.

Пагони, з яких будуть формувати гілки другого порядку, не вкорочу­ють, а всі, що розміщені між ними, вкорочують у зерняткових порід до 20—25, кісточкових — до ЗО см для перетворення їх на плодоносні гілочки.

На четвертий рік і До кінця формування (до ше’Сти-, семирічного віку) дерева обрізують так само, як і в третьому році. Крім того, проріджу­ють густо розміщені обростаючі гілки, залишаючи їх на відстані 10— 12 см одна від одної. Одночасно слідкують за силою розвитку основних
. 7. Схематичне зображення п’ятирічної яблуні, сформованої за системою стрім­кого веретена.

бічних гілок крони. Якщо нижні гілки починають відставати в рості від верхніх, то провідник останніх уко­рочують нарівні з бічними гілками. Висота дерев після закінчення їх фор­мування має бути на насінних під­щепах 4—5 м, напівкарликових — 3—

3,5 і на карликових — 2,5—3 м (не більше) залежно від сили росту. Цен­тральний провідник у зерняткових порід на сьомий-восьмий рік, а в кі - / сточкових — па шостий-сьомий вирі­//// //// //// //// //// //// //// //// зують над самою верхньою бічною

гілкою.

Рано вирізувати центральну провідну гілку не можна, бо верхня бічна гілка змінить свій напрямок і буде розвиватися вертикально.

Ширина кропи у загущених насадженнях має досягати таких розмі­рів, щоб у міжряддях залишалось не менше 2—2,5 м, а між деревами в ряду — 35—40 см для проходу машин і знарядь.

Формування крони дерев за ярусним способом. За цим способом формують в основному дерева черешні й вишні. У їхніх кронах створю­ють три яруси з відстанню між ними 50—70 см. Основні гілки вище пер­шого ярусу краще закладати не з суміжних бруньок, а розріджено — через 3—5 бруньок. У першому ярусі залишають не більше чотирьох, а в решти — не більше трьох гілок. Усі інші роботи по формуванню та обрізуванню дерев викопують так само, як і за розріджспояруспого способу.

Формування крони за без’ярусним способом. Дворічні саджанці, сформовані в розсаднику за без’яруенпм способом, мають 3—4 основні бічні гілки. Після садіння у сад до їх формуючого обрізування приступа­ють тільки рано навесні, до початку сокоруху. Як і при попередньому формуванні, дерево у перший рік обрізують сильно: гілки — на 5—6, а центральний провідник — на 3—4 добре розвинуті бруньки, щоб урівно­важити надземну частину з укороченою кореневою системою.

Надалі дотримуються таких правил. У кропі яблуні й груші за без’ярусної системи має бути 5—7, у черешні, абрикоса, сливи та сильно­рослих сортів вишні — 5—6 скелетних гілок. Перші 3—4 скелетні гілки в яблуні повинні бути розміщені на відстані 10—12 см одна від одної, а в груші, сливи, абрикоса — на 10—)5 см. Наступні гілки закладають на відстані 20—ЗО см одна від одної. У черешні та сильнорослих сортів вишні перші 3—4 бічні гілки закладають на відстані 8—15 см одна від одної, а наступні — на )5—ЗО см.

В усіх порід і сортів скелетні гілки мають бути добре розвинуті й правильно розташовані, а непотрібні пагони видалені або вкорочені. Кож­на скелетна гілка повинна відходити від стовбура під великим кутом, а стовбур має бути більш розвинутим, ніж бічні гілки. Нижче розміщені гілки завжди мають бути сильнішими від верхніх.

Формування стрімко закругленого веретена, або грузбека. Формуван­ня площинних крон потребує великих додаткових затрат і високої квалі­фікації працівників, оскільки найменші помилки, допущені при цьому, уповільнюють плодоношення та знижують урожайність дерев. Тому при бажанні створити крону, позбавлену недоліків навскісної пальмети та
інших площинних крон, вдаються до формування стрімко закругленого веретена, або грузбека.

Доросле дерево за такого формування має вигляд витягнутого трикут­ника з шириною основи 1 —1,5 м і гострого на вершині. Висота дерева у 4 -5-річному віці, прищепленому на парадизці, не більше 2,5, на дусе­ні — до 3 м. Сформоване за цією системою дерево має виразно помітний стовбур, на якому розміщені обростаючі гілочки (рис. 7).

Основний принцип формування крони у перші 3—4 роки полягає в залишенні всіх горизонтальних і видаленні вертикальних гілок, які могли б конкурувати в рості з стовбуром. Слід постійно дотримуватися супідрядності всіх гілок на центральному провіднику, який укорочують лише при необхідності посилити гілкування.

Обростаючі гілочки у віці понад три роки вирізують для омолоджен­ня: у верхній частині дерева сильніше, а внизу — слабкіше. Нижні гілоч­ки на кільце не вирізують, а лише вкорочують, бо внизу нові гілки на­ростають повільно і центр плодоношення переміщується у верхню части­ну крони, що не бажано.

Внаслідок того, що коренева система дусена 3, парадизки 9 та інших карликових підщеп не дуже міцна і не завжди здатна витримувати вели­ке навантаження плодів, не пізніше як через 2—3 роки після садіння дерев у саду необхідно встановити дротяну шпалеру.

Протягом вегетаційного періоду за деревами старанно доглядають, за­хищають їх від шкідників і хвороб, регулярно, через кожні 12—15 днів, поливають. Останній вегетаційний полив провадять не пізніше 5 серпня. Вологозарядкові поливи роблять за 3—5 днів до повного замерзання грунту, при цьому поливна норма має становити близько 800 м3 води на гектар.

Для захисту кореневої системи карликових підщеп від вимерзання грунт мульчують перегноєм або торфокришкою шаром завтовшки 10 см, застосовуючи на цій роботі спеціально переобладнані гноєрозкидачі, що значно зменшує затрати ручної праці.

Найкраща пора року для садіння дерев — осінь, але можна висаджу­вати їх і навесні. Закладають сад переважно однорічками. Посаджені дерева вкорочують тільки навесні. Залежно від сили росту, сорту й під­щепи однорічку обрізують на висоті 85—95 см, а якщо з’являються передчасні пагони — то й на 95—110 см. Останні в усіх випадках обрі­зують з врахуванням їхнього стану, розміщення та загального розвитку саджанця: короткі горизонтальні залишають, а довгі вертикальні вирізу­ють на кільце (рис. 8). Наприкінці травня доцільно видалити 2—3 верх­ніх пагони-конкуренги, якщо вони ростуть під гострим кутом На кільце треба вирізати й пагони, що з’являються на майбутньому штамбі, висота якого має становити 40—50 см.

Завдання обрізування другого року — це залишення горизонтальних гілочок, видалення конкуруючих з провідником, створення йому умов нормального росту і закладання плодових або вільноростучих, з великим кутом відхилення, гілок. Ступінь обрізування визначається кількістю конкурентів і сильно розвинутих гілок, які відходять під гострим кутом і можуть випередити в рості провідник. Тому агротехніка протягом пер­шого року вегетації має забезпечити нормальний, а не надмірний ріст пагонів.

Після другої вегетації, коли дерево вже напівсформоване, під час обрізування йому все більше надають витягнутої форми

Формування дерев - практично закінчується після гоетьої вегетації. В цей період обрізування спрямовують на підтримання оптимального розміру крони та на забезпечення високого, щорічного плодоношення. Надмірно розвинуті гілки, що залишились з попередніх років, вирізують
па кільце або переводять на слабші, надаючи їм більш горизонтального положення.

Після четвертої вегетації дерево вважається плодоносним. Основну увагу тепер звертають на проріджування й омолодження. Проріджуван­ня крони забезпечує рівномірне її освітлення, дає можливість доброякісно оприскувати всі її частини, а заміна обростаючої деревини сприяє одер­жанню щорічно великих плодів (рис. 9).

За попередніми даними, найкраще формуються у такий спосіб дерева сортів Слана переможцям, Папіровка, Джонатан, Боїїкеп та деяких пер­спективних гібридів. Непогані результати забезпечують сорти Мекіптош, Мелба, Кальвіль сніговий, Ренет Симнрепка, Новорічне та інші.

Щодо трудових затрат, то при їх визначенні слід керуватися не пло­щею саду, а кількістю дерев па гектарі, їх сортом і віком, характеристи­кою підщеп. Для прикладу можна зазначити, що один манстср-садівник на Мліївській дослідній станції садівництва доглядає за 5—6 тис. дерев

З—4-річиого віку на парадизці 9 із задернілими міжряддями та замуль­чованими торфом рядами. Низькорослість дерев, великий розмір плодів та розміщення їх на висоті до 1,5 м від поверхні грунту дають можли­вість збирати за робочий день 1,2—1,5 т плодів з розрахунку на одного збирача.

Формування вільноростучої площинної крони. Вільноростуча площин­на крона застосовується для вирощування середньо - і слаборослих сортів яблуні й груші па насінних підщепах, будь-якої сили росту сортів яблуні на напівкарликових підщепах або сильнорослих з слаборослою проміж­ною вставкою. Дерева з цією формою крони вирощують без шпалери з тимчасовими опорами або без них. Висота штамба 50—70 см. Меншу ви­соту залишають у середньо - і слаборослих дерев, у сортів з пірамідаль­ною, припіднятою формою крони, а більшу — в сильнорослих дерев та в сортів з розлогою, пониклою кроною. Вище штамба встановленої висоти формують перший ярус з двох основних гілок (при садінні дворічками), спрямованих по лінії ряду під кутом 45—50° до вертикалі з допустимим відхиленням молодих основних гілок до 20°. В перший рік їх вкорочують на 'І2—’/з довжини, а всі інші вирізують на кільце. Центральний провід­ник зрізують на 15—20 см вище зрізів основних гілок. У однорічок яблуні й груші на насінних, яблуні на напівкарликових, яблуні на на - > ■ І пі і х підщепах з проміжною вставкою слаборослої підщепи верхівку зрі - іують на висоті 60—70 см від землі. На другий рік добре розвинутий цен - грнлмшіі провідник вкорочують для формування другого ярусу: у дерев на насінних підщепах — на 90—100 см, яблуні на напівкарликових під­щепах і з проміжними слаборослими вставками — на 60—80 см вище верхньої гілки першого ярусу. Провідники з слабким приростом не вко­рочують. Другий ярус у таких дерев формують на третій рік. Перед дру­гою вегетацією у саджанців, висаджених з кроною, вирізують на кільце конкуренти провідників основних гілок першого ярусу і прирости, що ростуть на верхній частині скелетних гілок. Гілки, розміщені з боків ске­летних гілок, залишають вільно рости. Обростаючі гілки на стовбурі злегка проріджують, найбільш сильні вкорочують на ЗО—40 см від осно­ви. Всі сильні прирости на штамбі вирізують на кільце. Скелетні гілки першого ярусу за допомогою тимчасових розпірок відхиляють під кутом 46—50° від лідера. В сильнорослих гілок, що ростуть вертикально і майже паралельно лідеру, провідники вкорочують на Уз—7< довжини.

Перед третьою вегетацією на стовбурі в зоні другого ярусу виділяють два найбільш розвинутих прирости для формування основних гілок дру­гого ярусу. Відстань між ними по стовбуру має становити 10—ЗО см, розміщують їх в тій же площині, що й гілки першого ярусу. Якщо гілки другого ярусу мають помірний ріст і відходять від стовбура під кутом 50—55°, їх не вкорочують. Якщо пагони сильні і ростуть під гострим кутом, то провідники таких пагонів вкорочують на ‘/з—‘А довжини. Всі інші сильні прирости на стовбурі в зоні другого ярусу вирізують на кільце. Сильні прирости між першим і другим ярусами вкорочують, щоб перетворити їх на плодові гілочки. В основних гілках першого ярусу виділяють центральний провідник, вирізують на кільце конкуренти про­відників і сильнорослі пагони, що ростуть над основною гілкою і в її основі. Бічні гілочки на основних гілках не вкорочують. Провідники основних гілок, що ростуть помірно і мають достатню кількість бічних розгалужень, не вкорочують.

Перед третьою вегетацією зрізують центральний провідник у дерев, у яких перед другою вегетацією його не вкорочували; вкорочують на 20— 40 см від основи сильні прирости, розміщені на ньому. Провідники основ­них гілок крони нижнього ярусу з помірним ростом і достатньою кіль­кістю бічних гілок не вкорочують. В сильнорослих основних гілках з малою кількістю бічних розгалужень провідники вкорочують на 7з— ‘А довжини.

Перед четвертою вегетацією у дерев, що утворюють невелику крону, формують гілки третього ярусу, ріст яких регулюють так, як і перших двох ярусів. Після закладання потрібної кількості ярусів формування крони закінчують. Ріст дерев у висоту і бічних гілок у міжряддя регулю­ють обрізуванням. На другий-третій рік після закладання останнього ярусу центральний провідник вирізують над однією з бічних гілок.

Шпалерно-карликовий сад. Дерева яблуні, щеплені на парадизці 9 і груші на айві «А», мають слабкий розвиток і малопотужну неміцну кореневу систему. Тому вони погано закріплюються в грунті, часто під вагою врожаю нахиляються і вивертаються. Щоб цього не допустити, такі дерева вирощують на шпалері. З цією метою квартал саду ділять на клітки завдовжки 100—150 м. На початку і в кінці кожного ряду вста­новлюють опорні стовпи і підтримувальний розкіс, спрямований в середи­ну ряду. На відстані 20—25 м від опорних стовпів і один від одного встановлюють підтримувальні стовпи завдовжки близько 3 м, закопуючи 'is у землю на 0,6—0,8 м. На них натягують оцинкований дріт діаметром З мм пе менше як у два ряди. Перший ряд натягують на ЗО—40 см вище нижнього ярусу крони, а самий верхній — на 10—20 см нижче верхньої частини стовпів.

Дерева у шпалерному саду формують у вигляді вільноростучої паль­мети з трьома ярусами, розміщеними на стовбурі на відстані 40—60 см один від одного. Для створення шпалерного саду можна використовувати одно - або дворічні саджанці яблуні на парадизці 9, груші — на айві «А», слаборослі сорти на напівкарликових підщепах М7, ММ106 з висотою штамба 40—50 см.

Після садіння в сад однорічні саджанці вкорочують над добре роз­винутою брунькою на висоті 50—55 см. При наявності в саджанця біч­них гілочок в зоні крони залишають чотири гілочки і центральний про­відник. Гілочки вкорочують над другою або третьою добре розвинутою брунькою, а пізніше з них формують перший ярус крони. Інші гілочки в кроні вирізують на кільце. Центральний провідник вкорочують на '/з—'А довжини.

У висаджених в сад однорічок в липні в зоні майбутньої крони ви­бирають 5—6 добре розвинутих пагонів: самий верхній — для централь­ного провідника, а два нижчих — для основних гілок першого ярусу кро­пи. Два пагони використовують для формування гілок другого порядку. Пагони, що з’являються в зоні штамба, видаляють тоді, коли вони ще перебувають в трав’янистому етапі. Інші пагони відхиляють і підв’язують. Перед другою вегетацією пагони, виділені для створення кропи, спрямо­вують під кутом 45° і підв’язують до дроту.

Пагони другого порядку також підв’язують до дроту, інші — вирізують на кільце.

Для закладання другого ярусу крони рано весною центральний провід­ник вкорочують на 60—70 см вище основи верхньої гілки першого ярусу. Основні гілки також вкорочують на ‘/з—'А їх довжини. Другорядним гілочкам першого ярусу падають горизонтального положення, підв’язую­чи їх до дроту. Коли утворяться нові нагони завдовжки 20 см, па стов­бурі виділяють центральний провідник, а па основних гілках — їхні про­відники. Конкуренти провідників вирізують на кільце. Видаляють також всі гілочки, що виросли па верхньому боці основних гілок. Влітку па центральному провіднику, в зоні другого ярусу, вибирають, як і для першого ярусу, три добре розвинутих і відповідно розміщених пагони: один — для центрального провідника і два для основних гілок другого ярусу. Всі сильні пагони, що утворились на центральному провіднику нижче другого ярусу, відхилюють до горизонтального положения і під­в’язують.

Перед третьою вегетацією гілки нижнього ярусу відхиляють від верти­кального положення па 45—50°, а другого — 50—60°. Центральний про­відник вкорочують на висоті, призначеній для закладання третього яру­су. Верхівки провідників основних гілок вкорочують приблизно на 'А їх довжини, видаляють сильнорослі пагони, що ростуть на основних гіл­ках і загущують крону. В червні — липні закладають третій ярус крони так само, як і другий. В кінці літа перед четвертою вегетацією основні гілки верхнього ярусу відхиляють під кутом 65—70° від вертикалі.

Після закінчення формування крони дерева щорічно обрізують так, щоб їхня висота не перевищувала 2,2, а товщина плодової стіни— 1,5 м. В період повного плодоношення щорічно проріджують крону видален­ням або вкорочуванням частини плодових гілочок чи переведенням їх на більш сильний однорічний приріст.

Щоб не допустити періодичності плодоношення і погіршення якості, плодів, обрізуванням регулюють зав’язування плодів. Старіючі дерева омолоджують. Віддають перевагу омолодженню плодових гілочок пере­веденням їх на нижчерозміщені бічні розгалуження.

Створення інтенсивного саду з раноплодоносних малогабаритних де­рен на сіянцевій підщепі. Сади з малогабаритних дерев районованих сортів на сіянцевій підщепі, технологія створення яких розроблена Мліїв - сі. кою дослідною станцією садівництва, забезпечують товарні врожаї на рівні карликових дерев на вегетативних підщепах і повністю позбавлені їхніх недоліків — слабкого закріплення у грунті й низької морозостій­кості.

Створення раноплодоносного дерева на сіянцевій підщепі починається і розсадника. Прищепи-живці беруть від спеціально відібраних і роз­множених у маточному саду раноплодоносних і високоврожайних клонів районованих сортів. Підщепа — сіянці Боровинки та Антонівки. Саджан­ці вирощують безпересадковою культурою та зимовим щепленням. Сад закладають тільки однорічками, що досягли 1 —1,5 м висоти незалежно від товщини штамба. Таким чином, травмування дерева зводиться до мінімуму, що також прискорює плодоношення.

Цьому сприяють і зменшення габаритності дерева та форма крони. Остання за основними параметрами нагадує площинне веретено, але має деякі принципові відмінності. Напівскелетні гілки створюють з усіх за­лишених для цієї мети бруньок, а не через одну-дві, як у площинного веретена, допускаючи при цьому їх загущення. Висота штамба в два-три рази менша загальноприйнятої — 20—ЗО см. Можлива навіть його повна відсутність. Практика показала, що низькоштамбовість при площинній кроні не заважає обробітку пристовбурних смуг. За нової технології всі зміни в конструкції дерева спрямовані на прискорення його плодоно­шення та розміщення врожаю в центральній частині дерева.

Формують крону так. Посаджений ранньою весною саджанець зрізу­ють на висоті 70—80 см від землі. Коли набубнявіють бруньки, їх ошмор­гують на відстані 15—ЗО см від землі (майбутній штамб). Пагони, що виросли з усіх залишених над штамбом бруньок, весною другого року відгинають у напрямку ряду (майбутньої плодової стіни) під кутом 75— 80° і вкорочують на ‘/з—V* довжини. Нижні пагони вкорочують менше, верхні — більше. Нижні відігнуті пагони підв’язують шпагатом до вби­тих у землю кілочків у площині ряду, а верхні — до нижніх. У наступні роки всі верхні гілки підв’язують до вже здерев’янілих нижніх. Пагін подовження вкорочують (залежно від сили росту і гілкування) на 25— 40 см. Якщо провідник зрізати вище, то можуть утворитися розриви (вікна) в кроні, що призведе до збільшення висоти дерева і зменшення його продуктивності.

Через 10—15 днів, як тільки набубнявіють бруньки, їх видаляють (ошморгують) на верхній частині по всій довжині майбутніх напівскелет - них гілок, проводячи зверху рукою в рукавиці від кінця гілки до її осно­ви біля центрального стовбура. Завдяки цьому усувається можливість появи жирових пагонів, а утворені з бічних бруньок гілки розміщують­ся паралельно землі і швидко обростають плодовими гілочками.

Формування дерева повністю закінчується на п’ятий-шостий рік. Тому, роблячи обрізування в цьому віці, центральний провідник видаляють з переведенням його на слабку горизонтальну гілку. Габарити дорослого дерева: висота 2,5—3 м, ширина в ряду 4—4,5 м, товщина плодової сті­ни 2—2,5 м. У зв’язку з цим оптимальною схемою садіння буде 5X4— 5 м або 6X5 м, тобто 400—500 дерев на гектарі.

Уся система агрозаходів має бути спрямована на прискорення плодо­ношення дерева та нарощування максимальної листкової поверхні. Якщо в перший-другий рік з’являються плоди, їх весною не видаляють, а за­лишають достигати на дереві.

Справжнє обрізування починають тільки з п’ятого-шостого року, до того ж при умові доброго цвітіння та високого врожаю. Воно полягає, головним чином, у прорідженні (для забезпечення кращого освітлення) та вкороченні напівскелетних гілок, що змикаються з гілками сусіднього дерева. Вкорочують напівскелетні гілки тільки переведенням на слабкий пагін, а сильні верхівкові видаляють. Якщо на центральному стовбурі та в основі напівскелетних гілок утворюються жирові пагони, їх не вирі­зають, а відгинають, переводячи у плодові, але вкорочують на ’/з—'А довжини.

При закладанні саду дворічками або кронованими однорічками з ви­соким штамбом (80—100 см) краще зменшити його на 25—ЗО см. Для цього сформовану в розсаднику крону до початку сокоруху зрізують на висоті 70—80 см як несформовану однорічку. Наступні операції викону­ють так само, як при закладанні саду однорічками.

У рік садіння дерева поливають два-три, а наступного року — один - два рази.

У колективних та індивідуальних садах на другий рік міжряддя мож­на засівати травами. За цих умов насадження треба регулярно полива­ти з розрахунку 40—50 л води па дерево через кожні два тижні. Бажано також поливати і трави в міжряддях.

Перед садінням дерев під плантажну оранку вносять гній по 80— 100 т/га, а прп садінні ще й в кожну ямку — по 15—20 кг перегною, змішаного з верхнім шаром грунту. Такс основне удобрення заміняє під­живлення дерев протягом перших трьох-чотирьох років.

У зв’язку з швидким настанням плодоношения та підвищенням уро­жайності норми мінеральних добрив на п’ятий-шостий рік збільшують у 1,5—2 рази. Азотні добрива вносять під час весняного закриття вологи.

Калійні й фосфорні добрива вносять в однакових нормах у червні — серпні та зразу після збирання врожаю. Всі мінеральні добрива загор­тають у грунт дискуванпям або культивацією. Норми туків встановлю­ють за результатами агрохімічного обстеження грунту.