Cправочник агронома

Цибуля-батун

Це багаторічна трав’яниста холодостійка рослина, найбільш пошире­на з усіх багаторічних видів цибулі. Рано навесні відростає, утворюючи зелені, ніжні, смачні листки, які використовують для приготування сала­тів, гарнірів, супів тощо. У листках і несправжніх цибулинах містяться цукри, білки, провітамін А, вітаміни Ві, Вг, РР, аскорбінова кислота, ефір­на олія та фітонциди, які зумовлюють бактерицидні, протистоцидні і протнгрибні властивості рослини.

Для вирощування батуна відводять чисті від бур’янів, родючі легкі грунти. Під оранку вносять на 1 га 50- 60 т гною, 2—3 ц суперфосфату та по 1—2 ц калійних і азотних добрив.

Сіють батуп навесні або влітку (в серпні) з міжряддями 45 см. Нор­ма ннсіву насіння 8—12 кг/га. Під час вегетації провадять прополювання в рядках та розпушують міжряддя. Незважаючи па те, що цибуля-батун може рости на одному місці протягом 4—6 років, вирощувати її на зеле­не перо доцільніше однорічною культурою, оскільки з кожним наступ­ним роком кущі її дуже розростаються, а стебла і листки грубішають і втрачають ножичні якості. Багаторічну культуру використовують здебіль­шого па насіння.

Збирають цибулю-батуп з цибулинами. Урожай листків і цибулин становить 120—200 ц/га, насіння — 6—8 ц/га.

Цибуля-батун ділиться на чотири підвиди:

1. Російський з дуже розгалуженими кущами, що має дві різновид­ності — ссрсдньоросійську і південну. Рослини першої різновидності мають гірко-гострий смак листків, відзначаються скоростиглістю, відростають рано навесні, починають рости ще під снігом, але рано грубіють. Росли­ни південної різновидності характеризуються гострим смаком листків, що грубіють через два місяці після відростання, а на поливних землях — пізніше.

2. Японський — серєдньокущистий з ніжними напівгострими листками.

3. Китайський, що поділяється на три різновидності (батун, утун і чуй). Всі вони неморозостійкі і тому можуть культивуватися лише в однорічній культурі.

4. Багатоярусний, що відзначається скоростиглістю. Рослини відро­стають на 5—6 днів раніше,, ніж вищезазначені підвиди. Використовує­ться для зимової вигонки в теплицях та ранньовесняної під плівкою.

Особливістю багатоярусної цибулі є те, що в її суцвітті, крім квіток, формуються також повітряні цибулинки. Через 10—12 днів після цвітін­ня вісь суцвіття починає рости, утворюючи нову квіткову стрілку, яка в свою чергу також закінчується суцвіттям з повітряними цибулинками. Таких суцвіть може утворюватись 2—4 залежно від умов вирощування. Урожай повітряних цибулинок становить 50—60 ц/га. Збирають їх у липні—-серпні і відразу ж висівають сівалками СЛН-6А або СЛН-8Б на глибину 5—6 см з міжряддями 45 см у добре підготовлений грунт. Нор­ма висіву 3—5 ц/га.

Перед оранкою на ділянку вносять 80—100 т/га органічних добрив та N45—боРбо-эоКбо—90. Навесні в зонах достатнього зволоження і в умовах зрошення підживлюють повним мінеральним добривом з розрахунку по

15— 20 кг поживної речовини кожного елемента на гектар. Насінні посіви другий раз підживлюють в період відростання листя, але азотні добрива в цей час не дають, оскільки вони хоч і сприяють відростанню листя, але затримують достигання повітряних цибулинок. Після з’явлення схо­дів і до кінця вегетаційного періоду грунт у міжряддях розпушують і виполюють бур’яни.

Урожай починають збирати в кінці квітня. Протягом вегетаційного періоду листя можна збирати 5—6 разів. У колгоспах і радгоспах багато­ярусну цибулю збирають один раз, викопуючи її з цибулинами. Урожай при цьому досягає 200 ц/га. На насінних посівах листя на продовольчі цілі не зрізують, тому що це призводить до зменшення та погіршення якості врожаю повітряних цибулинок.

Найбільш поширений сорт багатоярусної цибулі — Одеська зимова 12.