Cправочник агронома

Столові коренеплоди

Столові коренеплоди містять багато вітамінів та поживних речовин, добре зберігаються і тому їх можна споживати у свіжому вигляді про­тягом року.

Рослппп порівняно холодостійкі. Так, редиска добре росте і розпиває­ться при температурі 10—12°, сходи буряків і моркви витримують корот­кочасні приморозки до —2...—3°.

Коренева система добре розвинута, наприклад, у моркви і буряків коріння проникає до 2 м і більше вглиб і розростається в радіусі до 60— 70 см.

У більшості цс дворічні рослини, які в перший рік після посіву утво­рюють коренеплоди, а в наступному році формують квіткові стебла, квіт­ки і насіння.

Орієнтовні строки та способи сівби столових коренеплодів наведені в табл. 138.

Морква. Холодостійка культура помірно теплого і вологого клімату. Оптимальною температурою для її росту і розвитку є 18—20°.

Сіють моркву в перші дні польових робіт сівалками СО-4,2 на тязі тракторів типу МТЗ, ЮМЗ шнрокосмужним способом. Перед сівбою і після неї поле коткують гладенькими або кільчастими котками.

Догляд за посівами полягає у досходовому і післясходовому борону­ваннях (у фазі 2—3 листків), розпушенні грунту в міжряддях, прополю­ванні та руйнуванні кірки.

Збирають моркву в два прийоми—спочатку гнчкозбнральною маши­ною УБД-3 обрізають вегетативну масу, а потім переобладнаним буряко­комбайном РКС-6 чи цибулезбиральною машиною ЛКГ-1,4 викопують коренеплоди і укладають їх у валки або вантажать у транспортні засоби на ходу. З валків коренеплоди підбирають вручну, доочищають і заванта­жують у контейнери, а при навантаженні в транспортні засоби доочшца-

ють і сортують на лінії ПСК-6. Затарені контейнери вантажать з допомо­гою ПГ-0,5 і перевозять до сховища або місця реалізації.

Для збирання моркви використовують також комбайн ЕМ-11 вироб­ництва НДР. Це однорядкова морквозбиральна машина, яка за один прохід підкопує і висмикує коренеплоди з грунту, очищає від землі й гички і навантажує їх у транспортні засоби, що рухаються поряд. Цю машину можна застосовувати на звичайному рядковому і широкосмуж - ному посівах при ширині смуги не більше 6—8 см.

Столові буряки — порівняно посухостійка і світлолюбна культура. Не­достатнє освітлення пригнічує розвиток рослин. Сходи буряків, як і моркви, витримують приморозки до —1...—2°, а дорослі рослини до —3°. Кращою для розвитку рослин є температура в межах 18—25°.

Сіють сівалками СО-4,2, ССТ-12А. Після сівби через 6—8 днів при потребі посіви боронують легкими боронами ЗБП-0,6А. Буряки можна боронувати і по сходах у фазі 2—3 справжніх листків, якщо сходи друж­ні й густі. Після боронування або першого міжрядного обробітку посіви проривають, залишаючи рослину від рослини на відстані 6—8 см.

Наступний догляд за столовими буряками полягає в розпушуванні грунту в міжряддях, прополюванні в рядках, поливанні, а прн потребі й боротьбі з шкідниками і хворобами.

Врожай збирають за допомогою бурякопідіймачів або морквозбнраль - ного комбайна ЕМ-11.

Петрушка належить до пряних коренеплодів. Розрізняють кореневу і листкову петрушку. Технологія цієї культури майже така сама, як і моркви. Сіють рано навесні, до і після сівби площу коткують. Широко­рядні посіви проріджують: перший раз при з’явленні 2—3, другий 5— 6 листків. Після другого проріджування на 1 м рядка має залишитись ЗО—55 рослин. Збирають петрушку в міру потреби протягом усього літа і закінчують пізно восени. При масовому викопуванні коренеплодів ви­користовують ті самі машини, що й на збиранні моркви.

Пастернак відзначається великим вмістом вітамінів Сі, Ві, Вг, ефір­ної олії і мінеральних солей, що сприяють кращому засвоєнню їжі. Тех­нологія вирощування така сама, як і моркви. Сходи проріджують двічі, після другого проривання відстань між рослинами в рядку має стано­вити 5—6 см.

Наступний догляд полягає в розпушуванні грунту в міжряддях, зни­щенні бур’янів у рядках або смугах і поливанні. Збирають врожай у ті самі строки і такими ж машинами, як і моркву.

Селера — цінна ароматична рослина, коренеплоди і листки якої ви­користовують як приправу до супів, соусів і гарнірів. Є кілька різновид­ностей, але на Україні вирощують лише кореневу селеру. Вимоглива до вологи, а тому її треба вирощувати на зрошуваних землях. У відкритий грунт розсаду висаджують, коли зона має 5—6 листків у ті самі строки, що й ранню капусту.

Полив провадять перед садінням або під час садіння. Грунт біля ви­саджуваної рослини добре ущільнюють і слідкують, щоб не засипати землею її верхівкову бруньку.

В період вегетації грунт у міжряддях добре розпушують і своєчасно знищують бур’яни. Збирають врожай - восени, одночасно з петрушкою і пастернаком.

Редиска. Серед усіх столових коренеплодів редиска найбільш скоро­стигла. Товарну продукцію її одержують через 20—25 днів, а найбільш пізню — через 40—45 днів після сівби. У відкритому грунті її вирощують навесні й восени як проміжну або післязбиральну культуру.

З метою подовження строків надходження товарної продукції редиску весною висівають у декілька строків з інтервалами 8—Ш днів. При на­станні літньої сухої погоди сівбу припиняють, бо за таких умов вона утворює грубі нетоварні коренеплоди і швидко стрілкується. Восени, коли настає прохолодна і волога погода, редиску вирощують після збирання огірків, картоплі чи інших культур. Догляд за посівами полягає в боро­нуванні сходів, періодичному прополюванні, а на зрошуваних землях та­кож у поливанні.

Збирають врожай вибірково в міру достигання. Зібрані коренеплоди сортують і в’яжуть у пучки.

Редька. За часом достигання коренеплодів поділяється на літню і зи­мову. Сорти літнього споживання сіють рано навесні одночасно з морк­вою, а зимового — у червні.

Обробіток грунту і сівба такі самі, як і в моркви. Проріджують редь; ку при утворенні 3—4 листків. Розпушувати міжряддя треба через кожні 10—12 днів, бо на щільних грунтах редька стрілкується і дає виродливі дерев’янисті коренеплоди.

Для літнього споживання врожай збирають поступово за потребою, а для осінньо-зимового одноразово і закінчують до настання приморозків. ГІрн цьому використовують такі самі машини, що й для збирання моркви і столових буряків.

Бруква. Потребує невисоких температур, підвищеної вологості грунту й повітря. Тому її вирощують переважно в західних і північно-західних областях республіки.

Технологія вирощування й збирання врожаю така, як і редьки.

Ріпа. Ця культура також вологолюбна і вирощують її в тих самих областях, що іі брукву. Сіють для літнього споживання рано навесні, а для зимового — в першій половині серпня за 70—80 днів до настання стійкого осіннього похолодання. Проривають, коли на рослинах утворить­ся 1—2 справжніх листки. Коренеплоди для літнього споживання збира­ють тоді, як воші досягнуть 4—5 см у діаметрі.