Просо
Біологічні особливості. Просо вибагливе до тепла й світла, тому в перший період вегетації дуже повільно розвивається і вимагає спеціальної підготовки грунту з метою очищення його від бур’янів. Насіння починає проростати при температурі грунту 6—8 °С, а дружно проростає при
12— 15 °С. Сходи пошкоджуються приморозками і можуть гинути при зниженні температури до 3—3,5 °С. Під час вегетації рослини досить стійкі проти високих температур. Вегетаційний період скоростиглих сортів 60—70 днів, середньостиглих — 70—90, пізньостиглих — 100—120 днів.
Коренева система розміщується у верхньому шарі грунту й характеризується низькою засвоювалыюю здатністю, тому рослини вибагливі до поживного режиму грунту й добре використовують пряму дію й післядію органічних і мінеральних добрив. Інтенсивно засвоює поживні речовини у період від кущіння до достигання зерна.
Найкраще росте на чорноземах і каштанових легкого механічного складу грунтах.
Місце в сівозміні. Розміщують просо по пласту багаторічних трав, після просапних (картопля, цукрові буряки, соняшник), бобових культур і удобрених озимих. Ярі зернові через більшу забур’яненість — гірші попередники.
Обробіток грунту. При розміщенні проса після зернових лущать стерню па 6—8 см, а при з’явленні бур’янів і вдруге на 10—12 см. Після просапних поле орють у кіпці вересня па глибину 22—25 см. У південних районах республіки, де спостерігається вітрова ерозія, грунт обробляють плоскорізами па 25—27 см. Навесні закривають вологу і до сівби поле двічі культивують й боронують. Перший раз па глибину 8—10 см, а другий па глибину загортання насіння. Безпосередньо перед сівбою грунт коткують, що сприяє рівномірному загортанню насіння.
Удобрення. Під просо здебільшого вносять повне мінеральне добриво у нормі ЗО—60 кг/га поживної речовини кожного елемента. Фосфорно - калійні добрива, як правило, застосовують під зяблеву оранку, а азотні навесні під культивацію. У рядки дають—NmPisKio. Посіви перший раз підживлюють у фазі кущення (N20-30), а другий — під час виходу в трубку (РзоКзо).
Сівба. Перед сівбою насіння протруюють гранозаном (1 кг/т) або меркурбензолом. Сіють, коли температура грунту на глибині загортання насіння становить 10—12 °С, тобто в кінці квітня — на початку травня. Спосіб сівби на слабоокультурених, забур’янених грунтах та при недостатньому зволоженні — широкорядний з шириною міжрядь 45 см, а на окультурених і при достатньому зволоженні, крім широкорядного, застосовують звичайний рядковий.
У Степу при широкорядній сівбі висівають 2—3 млн./га, у північному Лісостепу, на Поліссі та в західних районах республіки — 3—4, у центральному Лісостепу — 2,5—3, а при звичайному рядковому — відповідно—5—6, 3,5—4,5 і 3—4 млн./га схожих насінин. За посушливих умов глибина загортання насіння 5—7 см, при нормальному зволоженні —
З—4, а на запливаючих і вологих грунтах — 1,5—2 см.
Догляд за посівами. Для знищення бур’янів слідом за сівбою вносять по 2—2,5 кг/га діючої речовини симазину чи атразину. Після цього площу коткують і боронують легкими боронами. При з’явленні бур’янів та ущільненні грунту його до сходів боронують або розпушують ротаційними мотиками впоперек рядків. Після з’явлення сходів обробляють грунт у міжряддях (широкорядні посіви) на глибину 5—6 см культиваторами, обладнаними лапами-бритвами. Неудобрені посіви підживлюють. На початку кущіння рослин — проти бур’янів застосовують гербіциди. Якщо немає відповідних гербіцидів або з інших причин, під час кущіння рослин вдруге розпушують грунт у міжряддях на глибину 8 см, а при з’явленні волотей ще раз на 6—7 см.
Збирання врожаю. Просо збирають двофазним способом, скошуючи у валки при достиганні 70—75 % зерна у волотях. Для запобігання обрушуванню і подрібненню зерна частоту обертання молотильного барабана зменшують до 500—600 об/хв. Зерно після обмолочування очищають і досушують до вологості 13—14 %.