Осушення земель
Осушення заболочених і перезволожених земель та високоефективне їх використання — одна з важливих складових частин дальшої інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.
Агрохімічні та водно-фізичні властивості. За властивостями і сільськогосподарським використанням осушені грунти ділять на дві групи: лучні заболочені та дерново-підзолисті; торфо-болотні й торфовища.
Лучні заболочені грунти поширені головним чином у Лісостепу та на південному Поліссі. Вони багаті гумусом (4—7 %) та поживнимй речовинами. В середній частині профілю значна кількість закисного заліза. Реакція здебільшого нейтральна або слабокисла.
Найбільші площі дерново-підзолистих грунтів на Поліссі. За механічним складом вони в основному піщані, супіщані й подекуди суглинкові. Порівняно з лучними грунтами менше містять гумусу (2—4 %) та
поживних речовин. Значні площі займають дерново-підзолисті сильно - глейові та поверхнево оглеєні грунти.
Серед торфових грунтів зустрічаються низинні, перехідні й верхові. Найбільш поширені у республіці низинні торфовища (90 %), які за глибиною торфового шару діляться на мілкі (0,5—1 м), середні (1—2 м) та глибокі (більше 2 м). Грунти з торфовим шаром 0,25—0,5 м належать до торфо-глейових.
Основні агрохімічні показники низинних торфових грунтів наведено в таблиці 81.
81. Агрохімічні властивості низинних торфових грунтів
|
Болота, що утворились внаслідок заростання водоймищ, часто мають у придонній частині сапропелі — суміш мінерального й органічного мулу. Сапропелі діляться на органічні (зольність 10,2—36,3%), кремнеземні (60—64 %) та вапнякові (зольність 43—56 %). Сапропелі можна використовувати для виготовлення добрив, вони містять 1,5—2 % азоту, 0,25—1 фосфору, 0,5—1,5 калію, до 40 % окису кальцію й мікроелементи (кобальт, мідь, марганець, молібден та ін.).
Водно-фізичні властивості осушених мінеральних і торфових грунтів не однакові (табл. 82).
Під час сільськогосподарського використання водно-фізичні властивості осушених грунтів змінюються (особливо торфових), але найбільше
82. Водно-фізичні властивості осушених грунтів
|
об’ємна маса (табл. 83) та повна вологоємкість. Між ними виявлено обернену залежність, за якою можна з достатньою для практичного користування точністю визначити повну вологоємкість торфового або мінерального грунту на основі відомих показників об’ємної маси. Ці дані, а також дані інших таблиць можна використовувати при розрахунку елементів водного режиму, норм мінеральних добрив та ін.
83. Залежність об’ємної маси орного шару (0—ЗО см) торфових грунтів від інтенсивності їх освоєння
Грунти, зона |
Інтенсивність освоєння |
Об’ємна маса, г/см3 |
Слабокислі торфові Полісся |
Слабоосвоені |
0,18—0,23 |
Староорні |
0,25—0,35 |
|
Карбонатні торфові Лісостепу |
Слабоосвоені |
0,20—0,26 |
Староорні |
0,30—0,38 |
Регулювання водного режиму. Способи регулювання водного режиму осушених грунтів залежать від грунтово-кліматичних умов та біологічних властивостей сільськогосподарських культур.
Основними показниками, які використовують під час розрахунку вологозабезпеченості рослин, є сумарне випаровування (транспірація плюс випаровування з грунту), кількість атмосферних опадів (табл. 84—85)
і вологість |
грунту. |
Остання |
залежить від кількості атмосферних опадів |
|||||
і рівня підгрунтових вод. |
||||||||
84. Атмосферні опади |
та сумарне випаровування води сільськогосподарськими |
|||||||
культурами |
за вегетаційний період при середніх урожаях |
|||||||
Місяць |
Ссрсдпьобагаторічна сума опадів, мм |
Сумарне водоспоживання, мм |
||||||
Лісостеп |
Полісся |
багаторічні трави |
КОРМОВІ буряки |
кукурудза на силос |
кар топля |
капу ста |
морква |
|
IV |
37 |
38 |
40 |
|||||
V |
50 |
53 |
125 |
40 |
51 |
60 |
50 |
67 |
VI |
64 |
72 |
120 |
112 |
65 |
110 |
96 |
100 |
VII |
73 |
77 |
170 |
188 |
127 |
185 |
135 |
121 |
VIII |
61 |
73 |
115 |
195 |
100 |
120 |
149 |
117 |
IX |
47 |
49 |
85 |
115 |
21 |
20 |
71 |
81 |
IV—IX |
332 |
362 |
655 |
650 |
364 |
495 |
501 |
486 |
У конкретних умовах господарства сумарне водоспоживання можна визначити, виходячи з запланованого врожаю та коефіцієнтів водоспоживання культур (табл. 86) за формулою 17.
Загальні запаси вологи в 0,5-метровому шарі осушених грунтів значно вищі, ніж у суходільних мінеральних. Визначати їх можна за формулою:
W = h X ПВ х У X Вф, (19)
де W — загальні запаси вологи в грунті, м3/га; h — шар грунту, в якому
Грунт |
Червень |
Липень |
Серпень |
Торфовий |
93—195 |
112—180 |
140—195 |
Мінеральний |
90—108 |
112—133 |
102—135 |
Примітка. Для переведення кількості опадів чи випаровування в метри кубічні або в тонни |
|||
на гектар води необхідно показники в міліметрах помножити на Ш. |
86. Орієнтовні коефіцієнти використання вологи сільськогосподарськими культурами (основна продукція) на осушених землях |
Озима пшениця Яра пшениця Овес Кукурудза на зерно |
700—900 Кормові буряки 65—85 470—600 Багаторічні трави на сіно 390—560 560—620 Люцерна на сіно 500—650 600—700 Картопля 180—220 55—65 Капуста 65—86 |
визначають запаси вологи, м; ПВ — повна вологоємкість грунту, % до сухого грунту; у — об’ємна маса, т/м3; Вф — фактична вологість грунту, % від ПВ.
У кожному грунті певна кількість води становить «мертвий» її запас і не може бути використана рослинами. В торфовому грунті цей запас становить приблизно 40 % ПВ. Тому продуктивні запаси вологи грунту завжди менші від загальних її запасів і визначають їх за формулою;
И7П = h X ПВ X У X (Вф — ВВ), (20)
де — продуктивні запаси вологи, м3/га; ВВ — вологість в’янення («мертвий» запас вологи), % від ПВ; її, ПВ, у— як і в попередній формулі.
Вологість грунту в процентах до абсолютно сухого грунту можна перевести в проценти від ПВ за такою формулою:
Б — ВС,^ВІ0° ■ (21)
де В—вологість грунту, % від ПВ; Вс — вологість грунту, % від абсолютно сухого грунту.
Навесні, коли осушений грунт майже повністю насичений водою, зайва кількість якої сходить через дрени у відкриті канали, вологість грунту близька до ПВ. У цей період продуктивні її запаси становлять 35—60 % загальної потреби рослин у воді на формування врожаю. За рахунок атмосферних опадів рослини забезпечуються вологою на 40— 90 % (див. табл. 84), решту (до 25 %) необхідно забезпечити за рахунок регулювання водного режиму протягом вегетації.
Водний режим осушених земель регулюють акумуляцією весняних талих вод у водосховищах з наступним використанням їх для зрошення, а при відсутності водосховищ — затриманням частини весняного стоку в канавах, а також шлюзуванням (подача води в канави з водосховищ
по кротових дренах) і дощуванням. Останні є найбільш прогресивними способами двостороннього регулювання водного режиму осушених земель. Вони дають можливість підтримувати оптимальну вологість грунту протягом вегетації (табл. 87).
87. Оптимальна вологість осушених грунтів, % від ПВ в 0—30-сантиметровому шарі
|
Вологість грунту визначають термостатно-ваговим методом у процентах до абсолютно сухого грунту з наступним перерахунком від ПВ. У виробничих умовах часто немає такої можливості. На мінеральних грунтах при встановленні поливних норм вологість грунту визначають вологомірами. Приблизне значення вологості торфового грунту можна визначити за формулою:
В = 95 — 43 ---- y) , (22)
де В—'вологість торфового грунту, % від ПВ; Н — глибина залягання підгрунтових вод під час визначення вологості, м; h — глибина шару грунту, в якому визначають вологість, м.
Рівень підгрунтових вод на осушених торфових грунтах (табл. 88) протягом вегетації найкраще регулювати кротовим дренажем, який на-
88. Орієнтовні рівні підгрунтових вод на осушених торфових грунтах, см
|
різують через кожні 2—3 роки. Глибина дрен 70—90 см, діаметр 20— 25 см, відстань між ними 5—10 м, довжина — до 200 м. Створюють кротовий дренаж після збирання врожаю, коли підгрунтові води знаходяться нижче глибини закладання дрен.
На осушених мінеральних грунтах рівень підгрунтових вод регулюють залежно від типу грунту та вирощуваних культур (табл. 89).
У посушливі роки доводиться зрошувати сільськогосподарські культури як на осушених мінеральних, так і на торфових чи торфо-глейових грунтах (табл. 90).
Грунти |
|||
Культури |
піщані та супіщані |
глинисті |
лучно-карбонатні й суглинкові |
Кормові та напівцукрові буряки, кормова капуста, овес, вико - овес, ЛІ. ОИ |
45—55 |
70—90 |
70-85 |
Ячмінь, пшениця, морква |
55—65 |
90—110 |
80—90 |
Овочс'ві, картопля |
60—75 |
100—110 |
85—100 |
Цукрові буряки, коноплі |
70—85 |
110—120 |
95—110 |
Кукурудза |
65—75 |
110—130 |
90—100 |
Сіножаті |
40—50 |
60—80 |
50—60 |
Пасовища й сіяііі багаторічні трави |
55-65 |
80—110 |
65—75 |
90. Режим зрошення сільськогосподарських культур на осушених землях
|
Багаторічні трави сінокісного або пасовищного використання найбільш доцільно поливати після кожного укосу чи циклу випасання і внесення мінеральних добрив під наступний укіс або цикл випасання. Поливну норму для осушених мінеральних грунтів визначають за формулою 16, а для торфових за формулою:
от = А X a х (Вопт. — Вфакт ) х ПВ, (23)
де т — поливна норма, м3/га; h — розрахунковий шар грунту (м) для осушених земель — 0,3 м; V— об’ємна маса, т/м3; Вопт. — оптимальна ВОЛОГІСТЬ грунту ДЛЯ ТІЄЇ ЧИ ІНШОЇ культури, % ВІД ПВ; Вфакт-— фактична вологість грунту перед поливом, % ПВ; ПВ — повна вологоємкість.
Дощування слід застосовувати як доповнення до природного чи штучного підгрунтового зволоження на осушених гончарним дренажем мінеральних грунтах, мілких торфовищах і торфо-глейових грунтах, і насамперед на культурних пасовищах і сінождтях, а також на однорічних культурах з неглибокою кореневою системою.
Найбільш ефективним способом осушення заболочених та періодично перезволожених мінеральних грунтів є гончарний дренаж. Прокладають його з стандартних випалених глиняних трубок, довжиною 330 мм, внутрішнім діаметром — 50, 65, 75, 80, 100, 125, 130, 150, 160, 200 мм. Маса
однієї трубки від 1,4 (діаметр 50 мм) до 8 кг (діаметр 200 мм). Глибина закладання дрен залежить в основному від глибини промерзання грунту і на Україні становить 0,9—1,2 м.
Відстані між гончарними дренами залежать від типу грунту та водного живлення, уклону поверхні й від того, які культури будуть вирощувати на осушеній площі (табл. 91).
91. Орієнтовні відстані між гончарними дренами на мінеральних грунтах в умовах України
|
На важких слабоводопроникних глинистих грунтах краще застосовувати комбінований дренажі, який являє собою поєднання гончарних дрен з кротовими і глибоким розпушуванням. Це сприяє відведенню зайвих вод з верхнього шару грунту в нижні шари і частковій акумуляції вологи.
Кротовий дренаж нарізують впоперек ліній гончарних дрен на глибині 0,7—0,8 м з відстанню між дренами 5—8 м. Діаметр дрепера 10—12 см.
Глибоке розпушення проводять залежно від глибини залягання ущільненого горизонту, але не менше як па 60—70 см впоперек гончарних дрен або під кутом до них розпушувачами ГР-80, РНТ-08 або РГІ-80Б один раз в 3—4 роки. Комбінований дренаж рекомендується створювати в першу чергу на полях, які готують до сівби просапних культур, овочевих, кормових коренеплодів, силосних, капусти і картоплі.
Для прискорення поверхневого стоку часто застосовують такі агроме - ліоративні заходи: планування поверхні поля; вибіркове борознування ділянок з наявністю безстічних западин; вузькозагінну оранку, тобто оранку всклад загонами шириною 12—18 м по уклону місцевості; профілювання поверхні поля, коли оранку проводять паралельно гончарним дренам таким чином, щоб розгінні борозни знаходились над дренажною засипкою.
При цьому вода з поверхні поля відводиться мережею борозен (роз - гінних і водовідвідних). Ці агромеліоративні заходи рекомендується застосовувати на полях, які готують до сівби озимих 1 ярих зернових культур, зернобобових, однорічних і багаторічних трав.
Вибір того чи іншого агромеліоративного заходу залежить від типу грунту та його агрофізичних властивостей (табл. 92—93).
Для правильної організації робіт по експлуатації внутрішньогосподарської осушувальної мережі в господарстві при наявності осушених земель від 150 до 350 га має бути технік-гідротехнік, від 360 до 750 — інженер-гідротехнік, від 750—до 2500 — старший інженер-гідротехнік, а понад 2500 га — головний інженер-гідротехнік.
За каналами, гідротехнічними спорудами та іншими елементами меліоративної системи доглядають руслові ремонтери. При визначенні кількості їх виходять з розрахунку: 1 чоловік на 10—15 км канав. Якщо
92. Характеристика поверхнево перезволожених грунтів Української РСР
(дані Українського НДІ гідротехніки і меліорації)
Характеристика ущільнених горизонтів |
||||
Група грунтів |
Грунти |
глибина залягання, см |
коефіцієнт фільтрації, м/добу |
об’ємна маса, г/см3 |
І Періодично поверхнево перезволожувані суглинкові безструктурні
II Те саме + супіщані безструктурні грунти Полісся III Періодично та тимчасово перезволожувані з гумусованими підорними шарами, суглинкові
1 Дерново-підзолисті поверхнево оглеєні
2 Дерново-глейові (Карпати)
3 Світло-сірі (сірі) лісові поверхнево оглеєні (Лісостеп)
1 Дерново-підзолисті глейові
2 Дерново-глейові
1 Дернові опідзолені поверхнево оглеєні
2 Темно-сірі лісові та чорноземно-лучні поверхнево оглеєні й глеюваті
25—150 |
0,005—0 |
1,5-1,6 |
25—100 |
0,01—0 |
1,5—1.7 |
35—90 |
0,05—0,001 |
1,4—1,6 |
20—80 25—70 |
0,02-0,01 0,1 |
1,6—1,8 1,6—1,8 |
70—140 |
0,01—0 |
1,5—1,6 |
60—100 0,01—0,001 1,4—1,6
93. Схема меліоративної оцінки періодично перезволожуваних грунтів Української РСР (дані Українського НДІ гідротехніки і меліорації)
|
Закритий матеріальний дренаж
Дренаж без розпушення підорних шарів
Суцільне глибоке розпушення підорних шарів для докорінного поліпшення агрофізичних властивостей Хімічна меліорація:
вапнування внесення високих норм
органічних добрив
Глибоке розпушен - ня; та кротування на глибину 0,9— 1 м для поліпшення дії дренажу
Усі грунти І, II, III груп
Грунти III групи Грунти І, II груп
Грунти І і II груп
Група II — всі; сильно - і середньо- підзолисті, група І
Грунти III групи
Глеюваті, слабо - оглеєні (1, 2, III, 1)
Грунти II групи
Поверхнево оглеєні й глейові відміни грунтів III групи
Грунти III групи
Дерново-підзолисті, сірі лісові — група І, темно-сірі лісові — група III
Грунти І групи
Глеюваті, слабоог- леєні в областях (III.2, ІІІ. З, III.) Грунти І групи
Глеюваті та слабо - оглеєні грунти III групи
Вапновані грунти III групи
Чорноземні, лучно - чорноземні III групи
Грунти II групи
в господарстві більше БО—100 га осушених земель, створюють меліоративну ланку:
Площа, га 50—100 100—300 300—500 500—1000 |
Кількість чоловік з 5 7 10 |
Освоєння осушених земель. Новоосушені землі потребують попереднього окультурення. Для цього вирощують на них відповідні культури, застосовують специфічні заходи по удобренню, обробітку та вапнуванню кислих і гіпсуванню засолених грунтів. Попереднім окультуренням передбачається створення в перші роки умов для розкладу органічної речовини і нагромадження рухомих елементів живлення, поліпшення фізико - хімічних властивостей грунту. Залежно від типу грунту найкращими попередніми культурами на осушених землях є овес, озиме жито, вико-вів - сяні сумішки, картопля, турнепс, просо та ін. Після окультурення низинних торфовищ тут можна вирощувати інтенсивні культури, в тому числі й просапні, застосовуючи підвищені норми мінеральних добрив та більш глибоку оранку. На осушених мінеральних грунтах після проведення культуртехнічних робіт для підвищення їх родючості впроваджують типові для даної зони сівозміни. Після осушення на дерново-підзолистих грунтах з неглибоким гумусовим горизонтом (12—15 см) спочатку сіють багаторічні трави.
Після попереднього окультурення на осушених торфових грунтах з неглибоким шаром (50—60 см) торфу та торфо-глейовнх з метою збереження їх родючості вирощують лише багаторічні трави (культурні сіножаті й пасовища), а середні й глибокі торфовища використовують у системі сівозмін.
Найбільш продуктивними культурами на осушених землях є кормові та овочеві (табл. 94). Багаторічні трави в сівозмінах на торфових грунтах повинні становити 45—65 % площі залежно від інтенсивності мінералізації торфу.
На глибоких слабомінсралізованих грунтах однорічні польові культури можуть займати 50—60 % площі, в тому числі просапні — до 35, а на
94. Урожайність основних сільськогосподарських культур на осушених землях, ц/га
|
середньо мінералізованих торфових грунтах—відповідно 40—45 і 25%. Решту сівозмінної площі відводять під багаторічні трави.
Орієнтовна структура посівних площ та попередники культур на осушених торфових грунтах наведено в таблицях 95—96.
93. Раціональна структура посівних площ на середньомінералізованих торфових Грунтах, %
Зернові |
— |
20—25 |
— |
Картопля та овочеві |
5—6 |
5-6 |
12—18 |
Кормові коренеплоди |
12—14 |
6—7 |
7—8 |
Кукурудза на силос |
9—10 |
4—5 |
7—9 |
Льон-довгунець Трави |
- |
2—3 |
--- |
однорічні |
10—12 |
8—9 |
10—11 |
багаторічні |
64—58 |
55—45 |
64—54 |
Культура |
Лісостеп |
Полісся |
Приміські господарства |
36. Кращі попередники сільськогосподарських культур на осушених торфових грунтах
|
Травосумішки підбирають залежно від типу грунтів, інтенсивності їх осушення та характеру використання травостою (сіножать, пасовище).
На нормально осушених болотах, де підгрунтові води протягом вегетаційного періоду знаходяться на глибині 70—80 см, можна висівати такі травосумішки для 2—3-річного використання: тимофіївка лучна 10 кг/га + + конюшина червона — 5; для 3—4-річного використання на сіно — тимофіївка лучна — 8 + костриця лучна ■— 9 + конюшина червона — 4 кг/га.
На осушених грунтах, де підгрунтові води часто знаходяться на глибині 40—60 см, замість конюшини червоної висівають рожеву, а на постійно перезволожених грунтах (підгрунтові води на глибині 35—45 см) — канарник очеретяний, бекманію, тонконіг болотний.
Для 4—5-річного використання висівають таку травосумішку: тимофіївка лучна — 6 кг/га + костриця лучна — 7+ стоколос безостий — 8 + конюшина червона — 4 кг/га.
На сіножатях (осушені мінеральні грунти) для 3—4-річного використання висівають: тимофіївку лучну-—6 кг/га + кострицю лучну — 6+ стоколос безостий — 8 + конюшину червону — 4 кг/га.
На культурних пасовищах (осушені мінеральні грунти) вирощують: тимофіївку лучну —- 6 кг/га + кострицю лучну — 6 + грястицю збірну — 10 + конюшину білу — 3 кг/га.
Сіють трави на насіння звичайним рядковим способом, а для прискореного розмноження дефіцитних видів трав — широкорядним з міжряддям 45—50 см.
Орієнтовні норми висіву трав на насіння такі, кг/га:
Спосіб сівби звичайний широкоряд-
Трави Тимофіївка лучна Костриця лучна Грястиця збірна Костриця очеретяна Костриця червона Мітлиця біла Тонконіг болотний Тонконіг лучний Лисохвіст лучний Бекманія Стоколос безостий Канарник очеретяний Конюшина рожева біла червона |
Основний обробіток торфового грунту залежить від попередників, інтенсивності осушення і розкладу торфу та від культури, під яку його готують (табл. 97).
Первинний обробіток осушених торфових грунтів після очищення від чагарників під зернові та інші однорічні культури звичайної сівби складається з дворазового фрезерування без оранки, під просапні — з оранки на глибину ЗО см з попереднім фрезеруванням в один слід.
На осушених мінеральних грунтах основний обробіток проводять диференційовано залежно від типу грунту, глибини гумусового горизонту й орного шару та від вимоги культури до глибини обробітку. На лучних грунтах без чагарників під зернові та льон орють на 18—20, а під просапні — до 25 см.
97. Орієнтовна схема основного обробітку торфового грунту залежно від ступеня
|
Озиме жито або картопля Багаторічні тра - Фрезерування + оранка на 30—35 см |
Коренеплоди |
Коренеплоди |
ви
Картопля
Кукурудза
Однорічні трави, кукуру - Кукурудза дза, зернові
у вересні
Оранка у вересні на Оранка у вересні на 25—27 см ЗО—35 см
Дискування у ве- Оранка у вересні на ресні на 10—12 см 22—25 см Оранка у вересні на 20—22 см
Багаторічні трави |
Однорічні трави Оранка у липні на Оранка у липні на або зернові 22—25 см 20—22 см
На дерново-підзолистих грунтах з неглибоким гумусовим горизонтом під культури звичайної рядкової сівби орють на повну його глибину, а під просапні—на 8—10 см глибше з застосуванням грунтопоглиблювачів і приорюванням гною та мінеральних добрив. Після зернових культур лущать стерню й орють на зяб у серпні — вересні, після просапних — орють слідом за збиранням урожаю.
Передпосівний обробіток осушених торфових грунтів полягає у диску - ванпі важкими дисковими боронами в два-три сліди і в коткуванні перед та після сівби важкими водоналивними котками.
Застосування добрив на осушених землях —один з найголовніших заходів високопродуктивного їх використання. Ефективність мінеральних добрив на осушених землях в 1,5—2,5 раза вища, ніж на суходільних мінеральних грунтах.
Співвідношення основних елементів живлення в добривах: для осушених мінеральних грунтів повинно становити NPK 1 : 0,7—0,8 : 1—1,3, осушених торфових під однорічні культури й багаторічні трави 1—2 років використання — РК 1 : 2, під багаторічні трави 3—6 років використання NPK 1 : 0,6—0,8 : 1,3—2.
Норми добрив на торфових грунтах (табл. 98) визначають залежно від ступеня розкладу торфу, забезпеченості грунту поживними речовинами та виносу їх рослинами (табл. 99). На торфовищах у перші роки їх освоєння норми мінеральних добрив вищі, ніж на староорних. На Поліссі грунти бідніші на зольні елементи, ніж у Лісостепу, тому й ефективність добрив, особливо фосфорних, тут вища. Калійні добрива на торфових грунтах високоефективні як на Поліссі, так і в Лісостепу.
Азотні добрива на торфових грунтах вносять на новоосвоєних, слабо - окультурених площах та на посівах багаторічних трав другого-третього і наступних років використання в нормах 60—120 кг/га поживної речовини.
Мідні добрива (5 ц/га піритних недогарків або 25 кг/га мідного купоросу) в усіх зонах вносять лише на глибоких торфовищах і насамперед під зернові культури, цукрові буряки та кукурудзу.
Дискування у травні на Оранка у жовтні 10—12 см на 20—22 см Дискування у серпні — Оранка у жовт - на початку вересня на ні на 20—22 см 10—12 см Оранка у липні на 20— Оранка у липні 25 см на 22—25 см |
На осушених мінеральних грунтах, особливо дерново-підзолистих і дерново-карбонатних, органічні добрива застосовують разом з мінеральними. Орієнтовні норми мінеральних добрив на цих грунтах наведені в
середньо розкладеного |
добре розкладеного |
||
нормально осушеного |
недостатньо осушеного |
нормально осушеного |
недостатньо осушеного' |
його осушення та розкладу |
і способи обробітку грунту |
Дискування - ф оранка у серпні — вересні на 25—27 см 30—35 см Оранка у вересні на 22—25 см |
Оранка у жовтні Оранка у жовтні на 25—27 см на ЗО—35 см Дискування у серп- Оранка у вересні на ні—вересні на 10— 25—27 см 12 см Дискування у трав- Оранка у жовтні ні на 10—12 см на 20—22 см Дискування у ве - Оранка у вересні ресні на 10—12 см на 20—22 см |
Дискування у лип - Оранка у липні на ні на 10—12 см 20—22 см
низька |
середня |
висока |
|||
р2о6 |
к2о |
р2о6 |
к2о |
р2о6 |
К20 |
Урожайність, ц/га |
Забезпеченість грунту поживними речовинами |
Зернові |
30—35 |
60 |
120 |
60 |
90 |
45 |
60 |
Кукурудза на зеле |
|||||||
ний корм |
450—600 |
90 |
150 |
60 |
120 |
45 |
60 |
Коренеплоди |
700—800 |
90 |
180 |
60 |
150 |
45 |
90 |
Картопля |
250—300 |
60 |
150 |
45 |
120 |
45 |
60 |
Капуста |
600—800 |
90 |
180 |
60 |
150 |
45 |
90 |
Однорічні трави на |
45 |
||||||
зелений корм |
300—350 |
60 |
90 |
60 |
— |
— |
|
Багаторічні трави |
|||||||
на сіно |
90—120 |
60 |
150 |
45 |
120 |
ЗО |
60 |
9!). Групуванні! торфових грунтів за забезпеченням рухомими формами поживних елементів
|
Культура |
таблиці 100. Органічні добрива вносять під коренеплоди, картоплю і кукурудзу в таких нормах: на дерново-підзолистих грунтах—ЗО—40, на лучних і дерново-карбонатних •—20—25 т/га. На кислих грунтах застосовують вапно, а на дерново-карбонатних грунтах разом з органічними вносять і борні добрива.
Азотні мінеральні добрива на осушених торфових грунтах необхідно вносити під багаторічні травн, починаючи з 2—3-го року використання, а в холодні й затяжні весни — і під просапні (кукурудзу, кормові, цукрові буряки, капусту) у нормах: під трави—60—120 кг/га, під просапні — 50—60 кг/га поживної речовини.
Якщо встановлені або розраховані норми азотних і калійних добрив перевищують 120 кг/га поживної речовини, то їх необхідно вносити рівними частинами під кожний укіс (на сіножатях) або цикл випасання (на пасовищах).
Забезпеченість грунту поживними речовинами |
||||||||
Культурп |
У рожа іі- |
N |
низька |
середня |
висока |
|||
НІСТЬ, ц/га |
р, о5 |
к2о |
р2о5 |
к2о |
р2о6 |
К20 |
||
ВеріишІ |
40-50 |
90—120 |
80—90 |
100—120 |
60-70 |
90—100 |
45—50 |
70—80 |
Коренеплоди |
500 |
130—160 |
100—110 |
150—180 |
90-100 |
130—150 |
60—70 |
90—100 |
Кпрі’ОІІЛЯ Кукурудза на си |
300 |
80— 90 |
80—90 |
100—120 |
60-70 |
80—90 |
40-60 |
50—60 |
лос багаторічні зла |
400 |
120—150 |
80—90 |
100—110 |
60—70 |
80—90 |
40—50 |
60—70 |
кові трави на сіно |
60—60 |
100—120 |
70—80 |
100—110 |
60—70 |
80—90 |
40—60 |
60—70 |
Економічна ефективність використання осушених земель.
Одним з основних показників економічної ефективності використання осушених земель є віддача капіталовкладень або строк їх окупності. Визначають цей показник на основі даних суми капітальних вкладень на будівництво осушувальних систем та освоєння меліорованих земель і суми додаткового чистого доходу за такою формулою:
Т = К + С ■, (24)
Чд
де Т — кількість років окупності (за проектом у середньому 4—5 років); К — капітальні вкладення на будівництво осушувальної мережі, крб.; С — капітальні вкладення на освоєння цих земель, крб.; Чд — приріст річного чистого доходу з меліорованих земель, крб.