Організація території
Організація угідь і сівозмін тісно пов’язана з організацією сільськогосподарського виробництва і технологією його окремих галузей. Це зумовлює необхідність розробки питань організації угідь і сівозмін у тісному зв’язку з перспективним планом розвитку господарства, системами заходів по землеробству і тваринництву.
Під організацією угідь і сівозмін розуміють трансформацію та поліпшення угідь, встановлення складу сільськогосподарських угідь, видів, кількості й розмірів сівозмін та раціональне їх розміщення.
Територія землекористування господарств та їх виробничих підрозділів, як правило, неоднорідна за рельєфом, фізичними властивостями й родючістю грунтів тощо. Щоб створити найкращі умови для постійного росту врожайності й систематичного підвищення родючості грунтів, під кожне угіддя і сівозміну відводять землі, які за природними властивостями відповідають культурам певної сівозміни чи угіддя.
Для поліпшення організації виробничих процесів і зменшення транспортних затрат земельні ділянки під багаторічні насадження повинні знаходитися близько від населених пунктів і по можливості мати прямокутну форму.
Під овочеві та інші спеціальні сівозміни виділяють землі, розміщені в основному в долинах річок і добре зволожених днищах балок. Враховуючи великий обсяг робіт, необхідність внесення значної кількості добрив, а також можливість зрошення, овочеві та інші спеціальні сівозміни розміщують недалеко від населених пунктів і водних джерел.
Кормові сівозміни, насичені в основному культурами зеленого конвейєра, впроваджують біля тваринницьких ферм і літніх таборів, на родючих і достатньо зволожених грунтах, які забезпечують одержання високих урожаїв однорічних культур (кукурудза, кормові буряки, баштанні та інші) в основних і проміжних посівах.
Основні масиви орних земель, що залишились після розміщення овочевих, кормових, грунтозахисних та інших сівозмін, кращі за умовами рельєфу й грунтів, відводять під польові сівозміни.
На Україні найбільш поширені 7—10-пільні сівозміни. При меншій кількості культур і обмеженому розмірі поля доцільно впроваджувати
5— 7-пільні сівозміни з коротшою ротацією. Для кожної сівозміни розробляють схему чергування культур і вказують групу близьких за вимогами до попередників культур (озимі, просапні, багаторічні й однорічні трави, зернобобові та ін.).
Види сівозмін, їх кількість і розміри залежать від розмірів та спеціалізації виробничих підрозділів (відділки, бригади).
Кожне поле сівозміни повинно знаходитись на одному масиві, крім місцевості з незначною контурністю, де поля розміщують на окремих ділянках. Бажано, щоб поля мали форму прямокутника або близьку до нього форму з паралельними довшими сторонами. Найкраща довжина полів у Степу — 2000—2500 м, у Лісостепу— 1500—2000 і на Поліссі — 800—1000 м. Ширину їх визначають залежно від площі й довжини з врахуванням вимог правильної розбивки на робочі загінки.
Враховуючи організаційно-господарські умови, рельєф місцевості, розміщення населених пунктів, лісосмуг, раціональне використання машин і знарядь доцільно збільшувати малі за розміром сівозміни й доводити середню площу поля у Степу до 200—600 га, Лісостепу — 150—500, на Поліссі — 80—200 га з відношенням сторін — відповідно 1:3; 1:3 і 1:4 — 1:5. На окремих грунтових масивах Полісся площа полів може бути й меншою.
33 |
2 4-2713
У польових сівозмінах різниця в розмірах полів від середньої величини не повинна перевищувати 5—10 %. При більшій різниці утруднюється дотримання встановленого чергування культур.
Проектування кормових, овочевих і грунтозахисних сівозмін має свої особливості. У кормових допускається відхилення площі поля від середнього розміру до 15—20 %, в грунтозахисних, де поля розміщуються на схилах, іноді дуже порізаних вимоїнами та ярами, ці відхилення можуть бути ще більшими.
12. Орієнтовні розрахунки структури посівних площ на прикладі колгоспу ім. Ілліча Переяслав-Хмельницького району Київської області (спеціалізація—виробництво свинини)
|
В овочевих сівозмінах поля повинні мати правильну форму. Відхилення від середнього розміру поля може становити до 10—15 %.
Структура посівних площ—іі, е співвідношення між групами культур чи окремими зерновими,, технічними й кормовими культурами в господарстві, районі, області, республіці, виражене в процентах до загальної площі всіх культур, чорних і сидеральних парів. Науково обгрунтована структура посівних площ є економічною основою сівозмін. її розробляють відповідно до спеціалізації й концентрації виробництва та державних планів продажу сільськогосподарської продукції з врахуванням природних умов і біологічних особливостей культур (табл. 12).
Виходячи з багаторічних даних наукових установ і передової практики, на найближчу перспективу для різних типів спеціалізованих колгоспів і радгоспів по зонах республіки можна рекомендувати структуру посівних площ, яка наведена в таблицях 13—15. Питома вага окремих груп і нидів пул і. тур буде змінюватись навіть у межах одного типу спеціалізації залежно від розмірів завдань по виробництву продуктів тваринниці на, технічних і овочевих культур, наявності в господарстві природних сінпжатсії і пасовищ, грунтових та кліматичних умов.
('.уміснісгь культур. Дослідні установи в нашій країні та за рубежем ніоіан. іш основні причини несумісності польових культур і встановили велику санітарну роль сівозмін як біологічного фактора в боротьбі з грунтовтомою, токсичністю кореневих виділень, хворобами, шкідниками, Гіур’янами тощо.
Вирощування культур у сівозміні зменшує ураженість їх грибними і а бактеріальними хворобами. Наприклад, якщо пшеницю сіяти на одному місці 2—3 роки, її дуже уражують коренева гниль та бура листкова іржа; ячмінь — попелюха; кукурудзу — пухирчаста сажка, фузаріоз; картоплю— фітофтора, вертицильоз (грибне в’янення), чорна ніжка і кільцева гниль; люпин і льон — фузаріоз.
У повторних і особливо беззмінних посівах цукрові буряки дуже пошкоджують довгоносики, зернові культури — жужелиця, клоп-черепашка та зернова совка, бобові — бульбочковий довгоносик.
Освоєння сівозмін має важливе значення і в боротьбі з бур’янами. Науково обгрунтоване чергування культур — гарантія значного очищення полів від бур’янів.
Щоб одержувати високі врожаї сільськогосподарських культур, важливо не тільки розміщувати їх після відносно кращих попередників, але й враховувати реакцію на тривалість періоду між повторним вирощуванням на тому самому полі, або час повернення культури на попереднє місце в сівозміні. Особливо це має істотне значення для культур, які значно знижують урожай у повторних посівах (соняшник, цукрові буряки, люпин, горох, озима пшениця). При розміщенні культур у сівозміні мінімально допустимий період повернення їх на попереднє місце для люпину становить 7—8 років, льону — 6—7 і соняшнику — 7—9, картоплі, ячменю, озимого жита—1—2, озимої пшениці — 2—3, гороху — 3—4, цукрових буряків у районах достатнього зволоження — 2—З, а в районах недостатнього і нестійкого — 3—4 роки.
Кукурудзу можна вирощувати беззмінно 3—5 років без істотного зниження врожаю при внесенні достатньої кількості органічних і мінеральних добрив і дотриманні інших вимог агротехніки.
Не можна розміщувати в одному полі декілька років підряд різні, близькі за біологічними особливостями культури, особливо зернові.
Проміжні культури. Залежно від способу й часу сівби та періоду використання проміжні культури діляться на післяжнивні, післяукісні, озимі й підсівні.
Післяжнивні культури вирощують після збирання зернових на зерно, післяукісні — після культур, зібраних на зелений корм і силос, а озимі проміжні — після збирання основних культур. Післяжнивно і післяукісно вирощують озимий ріпак, горох, кукурудзу, горохо-вівсяну, вико-вівсяну та інші сумішки.
Серед проміжних посівів кращі умови без зрошення створюються для озимих, бо вони найкраще використовують осінні й весняні опади. Кукурудзу на силос і зелений корм висівають після озимих проміжних культур на зелений корм.
При внесенні під післяжнивні посіви добрив урожай наступних культур у сівозміні не знижується. Крім того, вони забезпечують одержання
■J |
35
Спеціалізація господарств |
||||||
ВІДГОДІВЛЯ |
виробництво |
|||||
Культура |
вироб ництво молока |
великої рогатої худоби |
свиней |
вирощу вання нетелей |
яєць і м’яса птиці |
молока та овочів |
Зернові |
49—51 |
48—52 |
58—64 |
49—55 |
59—65 |
44-46 |
Технічні |
10-12 |
10-12 |
10—12 |
10—12 |
10—12 |
4-6 |
Картопля, овочі і баштанні |
2-3 |
2—3 |
2—3 |
2—3 |
2—3 |
9—13 |
Кормові |
29—32 |
30—34 |
17—20 |
28—32 |
17—19 |
32—36 |
Кукурудза на силос і зелений корм |
10—12 |
11—14 |
3-5 |
10-12 |
10—13 |
|
Кормові коренеплоди |
2—4 |
2-3 |
2 |
2-3 |
1—2 |
3—5 |
Багаторічні трави |
11-13 |
11-13 |
7-9 |
11—13 |
7—9 |
13—15 |
Однорічні трави |
4—6 |
4-6 |
3—4 |
4—6 |
3—4 |
4—6 |
Чорний пар |
7-8 |
7—8 |
8—9 |
7—8 |
7—8 |
7—8 |
Проміжні посіви однорічних культур на корм (післяукісні) до землі в обробітку |
5-7 |
5-7 |
3—5 |
5-7 |
3-5 |
8—10 |
14. Структура посівних площ з врахуванням рівня спеціалізації господарств Лісостепу, % до землі в обробітку
Спеціалізація господарств
|
Спеціалізацій господарств |
|||||
виробництво |
|||||
Культура |
вироб ництво молока |
відгодівля великої рогатої худоби |
Вирощу вання нетелей |
СВИНИНИ і продукції птиці |
молока 1 овочів |
Зернові |
46—42 |
47—49 |
47—49 |
54—56 |
32—34 |
Технічні |
8—10 |
8—10 |
8—10 |
8—10 |
|
Картопля й овочі |
6-10 |
6—10 |
7—9 |
7—9 |
15—20 |
Кормові Кукурудза, люпин на силос і зе |
36—40 |
34—42 |
26—40 |
26—30 |
47—50 |
лений корм |
12—13 |
10—12 |
10—14 |
4—6 |
12—18 |
Кормові коренеплоди |
4—6 |
2—3 |
2—3 |
2—4 |
5—6 |
Багаторічні трави |
19—21 |
18—22 |
20—22 |
14—16 |
20—28 |
Однорічні трави Проміжні посіви однорічних культур на корм (післяукісні та післяжнивні) до землі в обро |
4—5 |
5—7 |
5-7 |
5—7 |
7—9 |
бітку |
10—12 |
12—14 |
10—12 |
10—12 |
12—14 |
додаткової кількості кормів, збільшують вміст у грунті органічних решток, а також зменшують кількість бур’янів, шкідників тощо.
Проміжні культури підвищують продуктивність сівозміни в цілому на 4—5%, а в районах достатнього зволоження — на 10—12%.