Коріандр
Значення, поширення. Коріандр - одна з найважливіших ефіроолійних культур. В плодах коріандру міститься 1,4-2,1% ефірної олії, головним компонентом якої є терпеновий спирт - ліналоол, який використовується як вихідна речовина для синтезу пахучих речовин. Ефірну олію коріандру та її складові частини використовують у парфумерно-косметичній, кондитерській, лікеро-горілчаній, тютюновій та в інших галузях промисловості.
Крім ефірної олії, у плодах коріандру міститься 18-22% жирної олії, яку застосовують у текстильній і металургійній промисловості, а також для виготовлення мила та поліграфічних фарб.
|
|
Рис. 36. Коріандр (загальний вигляд рослини).
Насіння коріандру застосовують у хлібопекарському та кондитерському виробництві, та як пряну приправу при консервуванні риби, солінні огірків тощо. Шрот коріандру, який містить близько 6% жиру та до 30% білку, використовується на корм худобі. Коріандр є також цінною медоносною культурою.
Походить коріандр із Середземномор’я належить до найдавніших культивованих рослин. В Україні вирощується з початку ХІХ ст. і тепер є провідною ефірною культурою. Поширений в Миколаївській, Кіровоградській областях. Урожайність насіння 12-15 ц/га.
Біологічні особливості. Коріандр (Coriandrum sativum L.) - однорічна рослина родини селерових - Apiaceae (рис. 36). До тепла середньовимогливий. Насіння його починає проростати при температурі 6-8оС. Дружні сходи з'являються при температурі 10-120С. Сходи витримують заморозки до мінус
7- 8оС. Коріандр найбільш вимогливий до тепла в фазі цвітіння і достигання. Проте надмірно висока температура в цей час негативно позначається на формуванні плодів. Сума позитивних температур для повного достигання плодів коріандру - 1900-2000ОС.
До вологи коріандр вимогливий. Насіння його проростає при поглинанні 120-125% води. Найбільше споживає води у фазах гілкування і цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт близько 600.
До ґрунтів і поживних речовин коріандр досить вибагливий. Кращими для нього є ґрунти, які мають добру структуру, достатній запас поживних речовин та нейтральну реакцію ґрунтового розчину. Найвищі врожаї забезпечує на родючих чорноземах при внесенні фосфорно-азотних добрив. Непридатні для нього важкі глинисті, піщані та солонцюваті ґрунти.
Коріандр належить до світлолюбних рослин довгого дня. Вегетаційний період триває 80-120 днів. Протягом вегетації проходить такі фази: сходи, стеблування, цвітіння і достигання. На початку вегетації коріандр через повільний ріст пригнічується бур’янами.
Сорти: Айдар, Кіровоградський, Нектар, Оксамит, Пікантний, Янтар.
Особливості технології вирощування. Кращими попередниками у сівозміні для коріандру є озимі зернові, зернові бобові і просапні культури. Не слід сіяти його після культур, які пізно звільняють поле (соняшник, цукрові буряки, суданська трава). Повертати на попереднє поле слід не раніше як через
4- 5 років.
Основний обробіток ґрунту на полях засмічених однорічними бур'янами включає два лущення дисковими лущильниками на глибину 4-6 см та оранку на глибину 25-30 см. Після просапних культур оранку проводять на глибину 22-25 см. Весняний обробіток ґрунту складається з боронування, шлейфування та передпосівної культивації з одночасним боронуванням. На чистих від бур’янів полях обмежуються однією культивацією на глибину загортання насіння (3-4 см).
Коріандр добре реагує на добрива. Основне значення в підвищенні врожайності коріандру належить органічним і азотно-фосфорним добривам Калійні добрива на чорноземних ґрунтах мають незначний вплив.
При розміщенні коріандру після удобрених гноєм попередників під зяблеву оранку вносять на чорноземних ґрунтах тільки азотно-фосфорні добрива (N60P60), а на сірих лісових ґрунтах - повне мінеральне добриво (N60P90K60). Якщо під попередник органічних добрив не вносили, їх треба внести під коріандр (20-30 т/га). При сівбі коріандру вносять фосфор в рядки з розрахунку 10-15 кг/га д. р.
Сіють коріандр рано навесні одночасно з ранніми ярими зерновими культурами. Перед сівбою насіння протруюють ТМТД (4 кг/т). Ефективна також ферментація ( пророщування) насіння. На чистих від бур’янів полях, а також при застосуванні гербіцидів перевагу надають звичайному рядковому способі сівби. В посушливих умовах, а також на забур’янених полях сіють коріандр широкорядним способом (45 см) буряковою сівалкою ССТ-12Б. Норма висіву при звичайній рядковій сівбі 25-30 кг/га, або 3,4-3,6 млн. схожих насінин на 1 га, а при широкорядній - 16-18 кг/га, або 2,2-2,4 млн. насінин на 1 га. Насіння загортають на глибину 3-4 см. Після сівби поле коткують кільчастими котками.
Догляд за посівами коріандру починають з досходових боронувань. Перший раз боронують через 4-5 днів після сівби, другий - коли накільчиться насіння. Післясходове боронування проводять при утворенні розетки з 2-4 листків. На широкорядних посівах проводять 2-3 міжрядних обробітки для знищення бур’янів і розпушування ґрунту. Для боротьби з бур’янами застосовують гербіциди. Під передпосівну культивацію вносять трефлан (6-8 л/га). На забур’янених полях до з'явлення сходів коріандру застосовують амінну сіль 2,4Д (0,8 - 1,2 кг/га). Для поліпшення запилення на посіви коріандру в період цвітіння вивозять пасіки з розрахунку по дві бджолосім’ї на 1 га.
Коріандр достигає неодночасно. Перезрілі плоди легко обсипаються і засмічують поле падалицею. Крім того, в перестиглих плодах збільшується кількість жирної і зменшується вміст ефірної олії. У зв’язку з цим коріандр збирають здебільшого роздільним способом. До збирання приступають при побурінні 30-40%, а на насінних ділянках - понад 80% плодів. Коріандр скошують жатками, залишаючи стерню висотою 20-25 см. При досягненні плодами в валках вологості до 15%, валки підбирають і обмолочують зерновими комбайнами при зменшеній кількості обертів барабана (500-600 об./хв).
Для прискорення достигання коріандру, в період побуріння 40-50% зонтиків посіви обробляють хлоратом магнію (десикація) в дозі 5-10 кг/га д. р. Через 3-5 днів коріандр збирають прямим комбайнуванням.
Насіння очищають, сортують, просушують до вологості не більше 12% і зберігають в сухих приміщеннях.
