РОСЛИННИЦТВО

Соняшник

Значення. Соняшник - основна олійна культура в нашій країні. На його долю припадає близько 96% площ посіву всіх олійних культур.

Насіння сучасних сортів містить 50-55% олії (на абсолютно суху масу насіння). Олія належить до групи напіввисихаючих (йодне число 112-124). Порівняно з іншими олійними культурами соняшник забезпечує найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні).

Маючи високі смакові і поживні якості, соняшникова олія використовується безпосередньо як харчова. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55-60%), яка має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на стан здоров'я.

містить також фосфатиди, вітаміни (А, Д,Є, К) і інші органічні речовини, які підвищують її біологічну цінність.

Нижчі сорти олії використовують у лакофарбовій миловарній і інших галузях промисловості, застосовуються для виробництва стеарину, лінолеуму, водонепроникних тканин, електроарматури тощо.

Побічні продукти переробки насіння на олію - макуха і шрот - цінний високобілковий концентрований корм для тварин. В макусі в середньому міститься 38-42% перетравного протеїну, 20-22% безазотистих екстрактивних речовин, 6-7% жиру, 14% клітковини, 6,8% золи. За поживністю 1 кг макухи відповідає 1,09 корм. од. і 363 г. перетравного протеїну.

Лузга (вихід 16-22% від маси насіння) є цінною сировиною для виробництва гексозного і пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентозного - фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна, міцного скла та інших виробів.

Обмолочені кошики соняшнику (вихід 56-60% від маси насіння) використовують на корм для тварин. В 1 кг борошна, виготовленого із сухих кошиків міститься 0,8 корм. од. і 38-43 г протеїну. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовуються в кондитерській промисловості. Попіл з сухих стебел соняшнику є цінним фосфорно-калійним добривом (містить до 36% окису калію і 4% фосфору). З стебел можна виготовляти папір.

Вирощують соняшник і як кормову культуру в чистому посіві чи в сумішах з іншими кормовими культурами. Урожайність зеленої маси при вирощуванні високорослих сортів соняшника, досягає 400-500 ц/га. Силос із соняшнику, зібраного в фазі цвітіння, за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13-0,16 корм. од.

Соняшник - важлива медоносна культура. З 1 га його посівів медозбір досягає до 40 кг. Жовті пелюстки язичкових квіток мають лікувальне значення.

Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях для снігозатримання.

Походження. Походить соняшник з південно-західної частини Північної Америки, де і до цього часу зустрічаються дикі форми близькі до сучасного культурного соняшнику. В Європу соняшник потрапив на початку XVI ст. В Росії відомий з початку XVIII ст., але тривалий час вирощувався як декоративна рослина і з метою одержання насіння, яке споживали як ласощі замість горіхів. Вперше соняшникову олію одержав в 1829 році селянин слободи Олексіївка Воронезької губернії (тепер Белгородська область) Д. С. Бокарьов із вирощеного ним насіння. У 1833 році в цій же слободі з'явилась перша олійня на кінній тязі, а в 1965 р.- перший завод по виробництву соняшникової олії. Пріоритет у формуванні культурного соняшника належить видатним вченим царської Росії і Радянського Союзу, до складу яких входила і Україна. Виняткова заслуга у виведені високоврожайних, високоолійних сортів соняшнику належить вченим-селекціонерам В. С. Пустовойту та Л. А. Жданову.

Поширення. Соняшник вирощується на всіх континентах. В світі соняшник вирощується на площі понад 14.5 млн. га. На значних площах його вирощують в Росії, Аргентині, Румунії, Туреччині, Франції, Китаї, США та ін.

За останні роки площі посіву соняшнику в Україні значно зросли. Якщо в кінці XX ст. соняшник вирощувався на площі 1,4-1,5 млн. га, то станом на 2002р. - на площі 2,8 млн. га. Основні посіви соняшнику зосереджені в південному регіоні України, а саме в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях. Середня урожайність соняшнику в Україні в останні роки становить 16-18 ц/га. В господарствах, де соняшник вирощують за інтенсивною технологією урожайність досягає 34-35 ц/га, а в умовах зрошення - 38-42 ц/га.

Біологічні особливості. Соняшник(Не1іапШш annus L.) - однорічна рослина з родини айстрових - Asteraceae (рис.24).

По відношенню до тепла соняшник є теплолюбною культурою. Насіння його починає проростати при 4-60С, однак сходи при такій температурі з'являються на 18-20 день. Оптимальна температура проростання 200С. Сходи при такій температурі з'являються на 6-7 день. Сума активних температур від сівби до сходів становить 140-1600С. Сходи соняшнику можуть витримувати заморозки до мінус 80С, проте при цьому затримується і послаблюється ріст і розвиток рослин. У фазі цвітіння і в наступний період найсприятливіша температура 25-270С. Температура вище 300С пригнічує ріст рослин, а при 400С припиняються процеси фотосинтезу. Сума ефективних температур за вегетацію - 1600-1800°С для ранньостиглих і 2000-2300°С - для пізньостиглих сортів.

Соняшник - посухостійка культура. Проте вимоги до наявності в ґрунті вологи досить високі. Витрати води на одну рослину за вегетаційний період перевищують 200 л. Транспіраційний коефіцієнт значно вищий, ніж у багатьох інших рослин і становить 450-570. Проте, маючи добре розвинену кореневу систему, яка проникає в ґрунт на глибину 3-3,5 м, соняшник задовольняє потребу в воді із глибоких шарів ґрунту. Протягом вегетації соняшник витрачає вологу нерівномірно. За період від сходів до утворення кошика він використовує 23%, від утворення кошика до цвітіння - 60% і від цвітіння до збирання - 17% від загальної кількості необхідної вологи. Вирішальне значення для формування високого врожаю має вологозабезпеченість соняшнику в фазі цвітіння - наливання насіння. При нестачі вологи в цей період різко знижується врожайність внаслідок значної пустозерності, неповної виповненості насіння та зменшення насіння в кошику. Тому при вирощування соняшнику в посушливих умовах велике значення має нагромадження в ґрунті вологи шляхом снігозатримання, зрошення та ін.

Соняшник дуже вимогливий до світла. При затіненні і хмарній погоді послаблюється ріст і розвиток рослин, утворюються дрібні листя і невеликі кошики, що негативно впливає на врожай. Соняшник - рослина короткого дня. На Півночі вегетаційний період подовжується.

Соняшник дуже вимогливий до родючості ґрунтів. Кращими для нього є супісчані і суглинисті чорноземи та каштанові ґрунти з нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6,0-6,8). Малопридатні для соняшнику важкі безструктурні, а також легкі піщані, солонцюваті і дуже кислі ґрунти. Соняшник краще за інші культури використовує поживні речовини з ґрунту і на одиницю врожаю виносить їх більше. Так, на 1 ц насіння виноситься 6,5кг азоту, 2,7 кг фосфору, і 15,5кг калію. Поживні речовини по фазах використовуються нерівномірно. Найбільше азоту соняшник споживає в період від початку утворення кошика до кінця цвітіння, фосфору - від сходів до цвітіння і калію - від утворення кошика до достигання.

Протягом вегетаційного періоду соняшник проходить такі фази: сходи, перша пара справжні листків, утворення кошика, цвітіння, достигання. Тривалість міжфазних періодів для найпоширенішої середньостиглої групи сортів соняшнику складає: від сівби до сходів 14-16 днів, від сходів до початку утворення кошика 37-43, від початку утворення кошика до цвітіння 27-30, а від цвітіння до достигання 44-50 днів. Загальна тривалість вегетаційного періоду цієї групи сортів 120-140 днів. У ранньостиглих сортів міжфазні періоди скорочуються. Тривалість вегетаційного періоду сортів і гібридів, в залежності від їх скоростиглості, коливається в межах від 80 до 140 днів.

У перший період розвитку (2-3 пари листків) соняшник росте порівняно повільно. Пізніше приріст поступово збільшується, досягаючи максимуму (2-3 см за добу) в період від утворення кошика до цвітіння. У фазі цвітіння ріст сповільнюється і в кінці цвітіння припиняється.

Початок утворення кошика у скоростиглих сортів відмічається при утворенні двох пар, середньостиглих - 3-4 пар листків. Цвітіння одного кошика триває 8-10 днів, а ріст - до пожовтіння. Найбільш інтенсивно він росте протягом 8-10 днів після закінчення цвітіння. Наливання сім’янок триває 32-42 дні після запліднення. На початок цвітіння в рослинах нагромаджується до 50% сухої речовини.

Соняшник - перехреснозапильна рослина, Повноту запилення квіток можна підвищити, якщо на посіви соняшника, вивозити пасіки.

Сорти і гібриди. За тривалістю вегетаційного періоду сорти соняшнику поділяють на скоростиглі (80-100 днів), ранньостиглі (100-120 днів), середньоранні (110-130 днів), середньостиглі (120-140 днів). До найбільш поширених сортів належать: скоростиглі - Одеський 149, Харківський 49, Український скоростиглий, Запорізький 14 та ін.; ранньостиглі - Одеський 122, Одеський 249, Постолянський та ін.; середньоранні - Казіо, Одеський 123, Одеський 504, Оріон, Харківський 58, Супер 25 та ін.; і середньостиглі - Запорізький кондитерський, СПК, Харківський 3 та ін.

Технологія вирощування. Інтенсивна технологія передбачає вирощування в господарстві двох - трьох високопродуктивних сортів соняшнику різних строків достигання, комплексну механізацію всіх агротехнічних заходів в оптимальні строки та ін.

Місце в сівозміні. Соняшник дуже чутливий до чергування культур у сівозміні. Він не переносить беззмінних посівів. У беззмінних посівах врожайність соняшнику різко знижується через пошкодження рослин шкідниками, хворобами, та бурянами-паразитами. Навіть повернення соняшнику на теж поле через 4-5 років призводить до значного ураження рослин хворобами (вовчок, біла і сіра гниль, несправжня борошниста роса та ін.), що зменшує врожайність насіння і погіршує його якість. Тому соняшник розміщують у просапному полі сівозміни таким чином, щоб він повертався на те саме поле не раніше, як через 8-10 років. Основною вимогою при виборі попередників під соняшник є наявність в ґрунті вологи. Враховуючи це, кращими попередниками в Степу слід вважати озиму пшеницю і кукурудзу. У зоні Лісостепу, де кращі умови зволоження, соняшник можна вирощувати і після ранніх ярих зернових культур (ячмінь, овес). Не слід висівати соняшник після цукрових буряків, люцерни, суданської трави, які висушують ґрунт на значну глибину. В зв’язку з тим, що соняшник глибоко висушує ґрунт і залишає багато падалиці, він є одним із гірших попередників в сівозміні. Поля, на яких вирощувався соняшник залишають під чистий пар, який дає змогу відновити запаси вологи в ґрунті.

Обробіток ґрунту передбачає боротьбу з бур’янами, створення умов для нагромадження вологи, розпушування ґрунту, запобігання вітровій і водній ерозії. Кращим способом основного обробітку ґрунту в зонах вирощування соняшнику є поліпшений зяблевий обробіток.

Після зернових культур, засмічених однорічними бур’янами, проводять два лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 - перше на глибину 6-8 см, друге - через 10-12 днів на глибину 8-10 см. На полях засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами перше лущення проводять дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, а друге, в міру з'явлення бур’янів, - лемішними лущильниками ППЛ -10-25 або культиваторами - плоскорізами КПШ-5, КПШ-9 на глибину 10-12 см. Ефективним способом боротьби з коренепаростковими бур’янами є поєднання зяблевого обробітку ґрунту з застосуванням гербіцидів амінної солі 2,4 Д (5-6 кг/га) в суміші з аміачною селітрою (8-10 кг/га). Їх вносять після відростання бур’янів на злущеному полі. Цей спосіб забезпечує загибель 94% осоту і 96% березки польової.

При розміщенні соняшнику після кукурудзи перед оранкою, для подрібнення поживних решток, ґрунт дискують дисковими боронами БДТ-7, БДТ-3 в двох напрямках.

Наприкінці вересня - початку жовтня проводять оранку на глибину 27-30, а на ґрунтах, не схильних до ущільнення і залипання, - на 20-22 см.

У зоні достатнього зволоження застосовують напівпаровий обробіток. При цьому способі спочатку проводять лущення і оранку плугами з передплужниками в агрегаті боронами. Надалі, в міру зволоження та проростання бур’янів, проводять культивації з одночасним боронуванням.

Проти вітрової ерозії, особливо в Степу, де часто бувають пилові бурі, рекомендується плоскорізний обробіток, який передбачає обробіток поля голчастих бороною БИГ-3 на глибину 6-8 см, а при з'явленні бур’янів - культиватором КПП-22 на глибину 10-12 см. Після повторного відростання бур’янів ґрунт розпушують плоскорізом КПГ-250 на глибину 25-27 см.

Весняний і передпосівний обробіток повинен забезпечити розпушення і вирівнювання поверхні ґрунту, знищення бур’янів, створення умов для рівномірного загортання насіння соняшнику і гербіцидів. На якісно оброблених восени полях обмежуються тільки передпосівною культивацією. Якщо зяблевий обробіток проведений з порушенням агротехнічних вимог, то на таких полях проводять боронування для закриття вологи з вирівнюванням поверхні ґрунту, трохи пізніше ранню культивацію і закінчують передпосівною культивацією, яку поєднують із сівбою. Передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння соняшнику (6-8 см), використовуючи культиватор КПС-4 або УСМК-5,4 в агрегаті з боронами і шлейфами.

Передпосівний обробіток при цьому проводять одночасно з загортанням гербіцидів. Для боротьби з бур’янами в посівах соняшнику застосовують гербіцид трефлан, який знищує проростки однорічних злакових і двосім’ядольних бур’янів. Доза трефлану на легких ґрунтах становить 1,25 кг/га, д. р, а на середніх і важких - 1,5 кг./га д. р. На окультурених полях краще вносити розчин гербіцидів смугами 30-35 см завширшки з відстанню між їх серединами 70 см.

Удобрення. Система удобрення соняшнику складається з основного удобрення під зяблеву оранку і внесення добрив в в рядки під час сівби. Безпосередньо під соняшник вносять тільки мінеральні добрива, а органічні - під попередник. При використанні їх безпосередньо під соняшник, подовжується його вегетаційний період.

Для формування врожаю соняшник виносить з ґрунту найбільше калію. Проте на звичайних і південних чорноземних ґрунтах калійних добрив не вносять, тому що ці ґрунти калієм добре забезпечені. У Південному Степу найбільший ефект забезпечує внесення азотно-фосфорних добрив в дозі N30-60 Р40-90, а в Центральному Степу - N40P60. На менш родючих ґрунтах Північного Степу і Лісостепу рекомендується вносити повне мінеральне добриво в дозах, відповідно N60 Р40-60 К40-60, N45-60P45-60 К45-60.

Враховуючи те, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, недоступна для рослин, а частину елементів живлення, особливо калію, рослини поглинають з ґрунтових запасів, норму добрив і співвідношення поживних речовин для кожного поля уточнюють. Для цього користуються поправочними коефіцієнтами забезпеченості ґрунту поживними речовинами. Поправочний коефіцієнт при дуже низькій забезпеченості - 1,5, низькій - 1,3, середній - 1, підвищеній - 0,7, високій - 0,5. Наприклад, на полі, де забезпеченість ґрунту фосфором низька, а рекомендована норма фосфору становить 60 кг/га, її множать на коефіцієнт 1,3. Так само визначають норми внесення інших поживних речовин.

Мінеральні добрива вносять під зяблеву оранку розкидачами РУМ-5, 1РМГ-4, РУМ-8. На полях, де восени не внесено повної норми добрив, їх вносять одночасно з сівбою локально-стрічковим способом на відстані 6-10 см від рядка на глибину 10-12 см. Якщо добрива восени внесені в повній нормі, то і тоді обов’язкове внесення добрив в рядки при сівбі в дозі Р10-15 у вигляді гранульованого суперфосфату.

Сівба. Для сівби використовують кондиційне насіння сортів (рН 1-3) схожістю не нижче 87%, чистотою - 98% (із вмістом облущеного насіння не більше 2%); гібридів (Г1) - відповідно 85 та 98% (із вмістом облущеного насіння не більше 3%). Проти хвороб, насіння за 1,5-2 місяці до сівби протруюють, використовуючи протруювач ТМТД (3 кг/т). Протруюють насіння напівсухим способом на машинах ПС-10 або “Мобітокс”. Перед сівбою можна провести також інкрустацію насіння з застосуванням NaКМц або ПВС.

Соняшник слід висівати в добре прогрітий ґрунт, коли температура на глибині 8-10 см досягне 8-100С. Це стосується, в першу чергу, високоолійних сортів і гібридів, які більш вимогливі до тепла. Сіють соняшник пунктирним способом з міжряддями 70 см пневматичними сівалками СУПН-8, СПЧ-6м. Глибина загортання насіння 6-8 см, в посушливих умовах - 8-10 см, а на важких ґрунтах - 5-6 см.

Густота посіву соняшнику залежить від ґрунтово-кліматичних умов і особливо від вологозабезпеченості. Рекомендована густота в південній частині Степу - 30-35 тис., в центральному Степу - 40-41 тис., в північному Степу - 45-50 тис., в Лісостепу - 50-55 тис. рослин на 1 га. В умовах зрошення густота посіву підвищується до 55-60 тис. рослин на 1 га.

Норма висіву залежить від густоти посіву. Проте, враховуючи, що різниця між польовою і лабораторною схожістю насіння становить 20-25%, а під час вегетації гине близько 8-10% рослин, до рекомендованої норми додають страхову надбавку 20-25%. Норма висіву за масою насіння повинна складати залежно від густоти - 6-10 кг/га.

Догляд за посівами. Після сівби соняшнику необхідно провести коткування. На посівах, де застосовувались високоефективні гербіциди і при низькому забур’яненні поля, необхідність у боронуванні і міжрядному розпушуванні відпадає. На полях, де не застосовувались гербіциди або при значному забур’яненні проводять до - і післясходове боронування і 2-3 міжрядні розпушування. Досходове боронування проводять середніми боронами через 5-6 днів після сівби. Післясходове боронування проводять у фазі 2-3 пар справжніх листків. Для запобігання пошкодження сходів боронувати слід в денні години, коли спаде тургор рослин.

Перше розпушування міжрядь проводять в період утворення 5-7 пар справжніх листків культиваторами КРН-4.2, КРН-5,6, КРН-8,4 на глибину 6-8 см, друге - при висоті рослин не більше 40-50 см на глибину 8-10 см. При першому обробітку культиватор обладнують прополювальними борінками, при другому - лапами-відвальниками для присипання землею бур’янів в захисних зонах і в рядках.

Для захисту посівів соняшнику від сірої та білої гнилі проводять обприскування дерозалом (0,5 кг/га) в період масового цвітіння.

Для прискорення достигання насіння і зменшення шкодочинності білої і сірої гнилей посіви обробляють десикантами. Десикацію проводять через 40-45 днів після масового цвітіння хлоратом магнію (20 кг/га), реглоном (2-3 л/га), або сумішшю хлорату магнію і реглону (10 кг/га+1 кг/га). Вологість насіння після десикації зменшується до 12-16%. Десикація дає змогу прискорити збирання на 7-8 днів не зменшуючи врожаю насіння та виходу олії.

Збирання. До ознак, за якими визначають достигання і можливість збирання соняшника, належать пожовтіння тильної сторони кошика, в’янення і опадання пелюсток язичкових квіток, типове для сорту забарвлення насіння, затвердіння в ньому ядра, засихання листя. Господарською стиглістю вважається період, коли в посівах соняшнику переважають рослини (84-85%) з бурими і сухими кошиками, а вологість насіння становить 12-14%. Посіви в такому стані збирають за 7-8 днів. Запізнення із збиранням призводить до значних втрат насіння і погіршення його якості.

Для збирання використовують зернозбиральні комбайни “Славутич”, СК-5, “Нива” із пристроями ПСП-1,5 м та ПУН-5 для подрібнення і розкидання стебел по полю. Комбайни Дон-1200 і Дон-1500 обладнують пристроями ПСП - 8 і ПСП-10 . Частоту обертів барабана при обмолоті соняшнику зменшують до 300 об/хв..

Після збирання проводять первинну очистку насіння ворохоочисними машинами ЗАВ-20, ЗАВ-40. Остаточне вторинне очищення насіння здійснюють машинами СВУ-5, СМ-4, а також на пневмосортувальних столах ПСС-2,5, БПСУ-3. Для тривалого зберігання товарне насіння досушують до 12%, а посівне - до 7%. Для сушіння використовують сушарки СЗПБ-2,5, СЗПЖ-8,0.

Зрошення. Незважаючи на посухостійкість, соняшник, як ніяка інша культура, реагує на зрошення. В посушливих умовах зрошення сприяє значному підвищенню його врожайності. Це пов’язане із значними витратами води на формування врожаю. Так, при врожайності 26-30 ц/га соняшник

-5

використовує 4500-5000 м води, зокрема в міжфазний період сходи - утворення кошика 20-30%, утворення кошика - цвітіння 40-50 і цвітіння - достигання кошика 30-40%. Зважаючи на те, що соняшник найбільш

вимогливий до вологи під час утворення кошика і цвітіння, саме в цей період необхідно проводити поливи. У Степу України для формування повноцінного врожаю соняшнику дефіцит вологи становить 1500-2000, а в посушливі роки 2500-2700 м3/га

Велике значення мають осінні вологозарядкові поливи поливною нормою

-5

1200-2000 м3/га і вегетаційні поливи соняшнику. У роки з середньою забезпеченістю вологою достатньо провести 2-3, а в посушливі

3- 4 вегетаційних поливів. Поливна норма, в залежності від вологості ґрунту, -

-5

600-800 м3/га. Перший вегетаційний полив проводять у фазі 2-3 пар листків, другий - на початку утворення кошиків, третій - на початку цвітіння, четвертий - в період наливання насіння. При зрошенні слід підтримувати вологість ґрунту на рівні 60-70% НВ до цвітіння і 75-80% від цвітіння до початку достигання. При поливі дощуванням поливна норма становить

-5

400-600, а по борознах - 700-800 м /га. Дощування здійснюють агрегатами ДДА-100М, ДДА -100МА, “Фрегат”, “Днепр” (ДФ-120).

При вирощуванні соняшнику на зрошувальних землях збільшують дози добрив (N60 Р120 К60). Доцільно провести одне вегетаційне підживлення фосфорно-калійними добривами (N20-30 Р30). Для кращого нагромадження в ґрунті вологи і поліпшення протікання мікробіологічних процесів перед оранкою застосовують глибоке щілювання ґрунту. Оранку проводять плугами з передплужниками на глибину 30-32 см. Густота посіву на час збирання урожаю має становити 55-60 тис. рослин на га.

Посіви підтримують в чистому від бур’янів стані за допомогою агротехнічних і хімічних заходів.