РОСЛИННИЦТВО

Цукрові буряки

Значення. Цукрові буряки - важлива технічна культура України, яка вирощується для одержання із її коренеплодів цукру, як цінного продовольчого продукту. Цукор легко засвоюється організмом і є засобом відновлення його енергетичної здатності. Фізіологічно обґрунтована норма цукру для людини не перевищує 100 г на добу.

кг перетравного протеїну, 0,5 кг кальцію та 0,5 кг фосфору. В урожаї 300 ц/га коренеплодів і 150 ц/га гички міститься 10500 корм. од. Значну кормову поживність мають також відходи, що залишаються після збирання (гичка, головки коренеплодів) та заводської переробки цукрових буряків (меляса, жом). Гичка досягає 35-50% і більше від маси коренеплодів. В ній міститься 26,5% сухих речовин, зокрема 2,5-3,5% білка, 0,8% жиру, багато вітамінів. 100 кг гички відповідає 18-20 кормовим одиницям.

В 1 ц свіжого жому міститься 8 корм. од. та 0,9 кг перетравного протеїну, а в 1 ц сухого жому - 85 корм. од. і 3,9 кг перетравного протеїну. Меляса містить до 60% цукру і за кормовою цінністю наближається до зерна: 100 кг її відповідають 77 кормовим одиницям і 4,5 кг перетравного протеїну. Загальна кормова цінність відходів, одержаних при збиранні і переробці цукрових буряків, при врожайності коренеплодів до 300 ц/га складає близько 5 тис. корм. од.

Мелясу використовують також для виготовлення спирту, гліцерину та ін.

Як просапна культура, під яку проводиться глибокий обробіток ґрунту, вносяться багато органічних і мінеральних добрив, ведеться ретельний догляд за посівами, цукрові буряки є цінним попередником для багатьох сільськогосподарських культур. Вони забезпечують підвищення культури землеробства і продуктивності польових сівозмін.

Походження. Цукрові буряки, порівняно з іншими рослинами, дуже молода культура. Родоначальна форма цукрових буряків - біла огородня, або сілезька, виникла в результаті відбору із природних гібридів листкових буряків з малоцукристими, але продуктивними коренеплідними буряками кормового типу. Наявність цукру в коренеплодах було відкрито в 1747 р. німецьким вченим Маркграфом, а можливість його одержання була доказана в кінці ХУІІІ ст.

Початком виробництва цукру в Росії з буряків вважають 1802 р., коли в селі Аляб’єве Тульської губернії була збудована перша цукроварня. Широке виробництво цукру із цукрових буряків відноситься на кінець ХІХ ст. На той період в Росії цукрові буряки вирощувались на площі 500 тис. га, а виробництво цукру сягало 800 тис. т. щорічно.

Широкий розвиток цукрового виробництва в Україні започатковано починаючи з 1840 р., коли в с. Сміла був збудований потужний цукровий завод.

Цукрові буряки спочатку вирощували розсадним способом, а сівбу насінням запроваджено з середини ХІХ ст. В цей час, завдяки селекційній роботі і відповідній агротехніці, значно підвищилась цукристість буряків. На 70-і роки ХІХ ст. вона вже досягла 13-14%.

Поширення. Світова площа посівів цукрових буряків складає більше 9 млн. га. Близько 80% усіх посівних площ та валового збору цукрових буряків припадає на країни Європи. Найбільші площі зосереджені в Росії, Франції, Німеччині, Чехії та ін. Вирощують цукрові буряки в деяких країнах Азії, США. Посіви буряків в Україні на кінець ХХ ст. були в межах 1,6-1,7 млн. га. За останні роки вони значно зменшились. В 2002 р. цукрові буряки вирощувались на площі 0,7 млн. га. Найбільше цукрові буряки вирощують у Вінницькій, Черкаській, Київській, Хмельницькій, Полтавській, Харківській і Тернопільській областях.

Цукрові буряки - високоврожайна культура. При вирощуванні за інтенсивною технологією врожайність в багатьох господарствах бурякосіючих районів досягає 450-550 ц/га.

Ботанічні та біологічні особливості. Цукрові буряки (Beta vulgaris L.) належать до родини лободових (Chenopodiaceae) і відносяться до геофітів, у яких епікотиль (головка), гіпокотиль (шийка) і власне корінь перетворились в коренеплід - орган накопичення запасних поживних речовин, а бруньки, з яких формуються квітконосні пагони на другому році розвитку, закладаються на головці коренеплоду близько від поверхні ґрунту (рис.23).

На першому році життя цукрові буряки проходять такі фенологічні фази росту: сходи (фаза сім’ядольних листочків), перша пара справжніх листків, третя пара справжніх листків, змикання листків у міжряддях, розмикання листків у міжряддях.

Вегетаційний період першого року життя умовно розділяють на три періоди: формування листкової поверхні і кореневої системи (перші 1,5 місяці життя рослин); інтенсивний ріст листя і коренеплоду (продовжується більше двох місяців, добовий приріст коренеплоду до 10 г); інтенсивне накопичення цукру (останній місяць вегетації, цукристість за добу збільшується на 0,07­0,1%).

На другий рік життя рослини проходять такі фенологічні фази: утворення розетки листків на коренеплодах, ріст стеблових пагонів, цвітіння, достигання. Тривалість вегетаційного періоду в перший рік життя становить 160-170 днів, а на другий - 100-125 днів.

Рослини, на яких квітконосні пагони утворюються вже в перший рік життя, називають цвітушними. Цвітушність спричиняє зниження цукристості, здерев’яніння тканин і зменшення маси коренеплоду. Основною причиною цього явища є посів цукрових буряків в непрогрітий ґрунт і затяжна холодна весна.

Коренеплоди містять в середньому 75% води і 25% сухих речовин, до складу яких відноситься 17,5% цукрози та 7,5% нецукрів. Із загальної кількості нецукрів близько 5% припадає на нерозчинні (клітковина - 2,5%, пектинові речовини - 2,4, білки і зола - 0,1%). До розчинних нецукрів відносяться безазотисті речовини (0,8%), азотисті речовини (1,1%) та зола (0,6%).

При переробці коренеплодів цукрових буряків одержують цукор, яким вважається тільки цукроза (С12Н22О11). Всі інші вуглеводи, органічні і мінеральні речовини відносяться до нецукрів. Найбільш шкідливими із них є пектинові речовини, які негативно впливають на фільтрацію і кристалізацію цукру. Азотисті речовини діляться на дві групи: нешкідливі (білкові речовини) і шкідливі (бетаїн, аміди та ін.). Шкідливі азотисті речовини в процесі виробництва цукру залишаються в мелясі.

Цукрові буряки досить вимоглива до умов зовнішнього середовища культура.

Вимоги до тепла. По відношенню до тепла цукрові буряки є помірно теплолюбною культурою. Мінімальна температура ґрунту для проростання насіння - 3-40С. При температурі 15-180С сходи з’являються через 6-7 днів. Сходи дуже чутливі до заморозків. У фазі "вилочки" заморозки до мінус 3-40С можуть призвести до їх загибелі. З появою першої пари справжніх листків сходи витримують зниження температури до мінус 80С. Оптимальна температура для фотосинтезу і росту рослин 20-220С, але активний ріст і накопичення цукру у коренеплодах продовжується до настання осінніх температур нижче 60С. Сума ефективних температур за вегетаційний період в основних районах вирощування цукрових буряків досягає 2400-26000С, у північних районах - 1900-20000С і на півдні - 3000-32000С.

Перша пара справжніх листків з’являється через 6-8 днів після сходів, потім друга, третя і четверта пара. Пізніше листя з’являються по одному - спочатку через 2-3 дні, в середині вегетації - через 1 -2 дні, а в кінці вегетації темпи утворення листя знову уповільнюються. За вегетаційний період першого року життя на одній рослині утворюється 60-90 листків.

Листки урожайних сортів ростуть швидше ніж цукристих, але останні більш довговічні. Активна діяльність кожного листка в середньому продовжується близько 25 днів. Термін діяльності листків залежить від температури, вологості ґрунту та живлення, особливо азотного. Формування площі листкового апарату і його активна діяльність залежать від рівня агротехніки і умов зовнішнього середовища. Більшу листкову поверхню і тривалішу діяльність листків мають посіви цукрових буряків, вирощені в умовах оптимального забезпечення теплом, світлом, поживними речовинами і вологою. Оптимальна площа листя на 1 га цукрових буряків складає 45-50 тис. м2.

Вимоги до світла. Цукрові буряки - вибаглива до світла рослина довгого дня. Від тривалості і інтенсивності сонячного освітлення залежить ріст і розвиток рослин і особливо цукристість. Інтенсивність утворення цукру в листках і відкладання його в коренеплодах знаходиться в прямій залежності від кількості сонячних днів у серпні-вересні, при умові достатнього забезпечення рослин вологою і поживними речовинами.

Оптимальний світловий режим посівів цукрових буряків складається лише за умови достатнього надходження і використання фотосинтетичної радіації (ФАР), ресурси якої в умовах України при оптимальних строках сівби і збирання складають 1,4-1,7 тис. МДж/м поверхні поля. Цукрові буряки краще використовують ФАР ніж інші культури. Так, якщо для більшості культур ефективність використання ФАР становить в середньому 0,55%, то для цукрових буряків - 1-1,25%. За рахунок фотосинтезу в коренеплодах цукрових буряків утворюється 90-95% сухої речовини і 100% цукрози. Більшість факторів підвищення інтенсивності фотосинтезу, в тій чи інший мірі, регулюється за рахунок відповідних агротехнічних заходів. Винятково велике значення в цьому відношенні мають ранні строки сівби, оптимальна густота рослин та рівномірність їх розміщення на площі, більш пізні строки збирання врожаю та ін.

Вимоги до вологи. Цукрові буряки вибагливі до вологи починаючи з проростання насіння, хоч водночас є і посухостійкими. Для бубнявіння і проростання насіння потрібно 150-170% води від маси клубочків. Транспіраційний коефіцієнт в залежності від умов живлення, освітлення, температури, а також від фази розвитку змінюється від 240 до 400. Використовують воду цукрові буряки економніше за інші культури, проте загальні витрати води на 1 га посіву досить значні, що пов’язано з формуванням великої органічної маси. На утворення 1 ц коренеплодів і відповідної кількості листя при урожайності 400-500 ц/га буряки

-5

використовують з ґрунту 80 ц води, або 3200-4000 м /га.

Найбільше води буряки потребують в період посиленого росту (в липні - серпні). За даними Верхняцької дослідної станції, витрати води цукровими

-5

буряками за добу складають у травні 8 м /га, червні - 25, липні - 34, серпні -

-5

29, вересні - 14 м /га. Нестача вологи в липні-серпні згубно впливає на врожайність буряків, призводить до збільшення вмісту шкідливого азоту в коренеплодах.

Розвиваючи добре розвинену кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт, цукрові буряки менше ніж інші культури страждають від недостатньої кількості опадів. Краще ростуть, розвиваються і формують високий урожай буряки при вологості ґрунту 65-75% НВ.

Особливості живлення. При формування врожаю цукрові буряки виносять з ґрунту багато поживних речовин. Так, за даними дослідних станцій, при утворенні 100 ц коренеплодів і відповідної кількості листя вони виносять з ґрунту в середньому 50-60 кг азоту, 15-20 кг фосфору, 65-70 кг калію, а також значну кількість мікроелементів.

Для одержання високих урожаїв коренеплодів цукрових буряків з високою цукристістю і хорошими технологічними якостями необхідно забезпечити помірне азотне живлення в період проростання насіння і на ранніх фазах росту рослин, оптимальний рівень живлення всіма мінеральними елементами в період інтенсивного формування листкового апарату і підвищене живлення фосфором і калієм, при дещо обмеженому живленні азотом в кінці вегетації. Наприкінці вегетації потреба в азоті може задовольнятися за рахунок його реутилізації з більш старих листків.

Цукрові буряки засвоюють також натрій, кальцій, магній, сірку та ін. Вони також вимогливі до наявності в ґрунті мікроелементів - бору, цинку, молібдену, заліза, міді та інших. При нестачі кальцію послаблюється ріст рослин і особливо кореневої системи. Мікроелементи позитивно впливають на життєдіяльність цукрових буряків. Бор, марганець, цинк, молібден і мідь активізують фотосинтетичну діяльність рослин. Бор, мідь і цинк, крім того, беруть участь у переміщенні цукрів із листків у коренеплоди. Відсутність деяких мікроелементів, особливо бору, може викликати різні фізіологічні захворювання (гниль сердечка, хлороз та ін.).

Вимоги до ґрунтів. Цукрові буряки дуже вимогливі до родючості ґрунту. Краще ростуть вони і формують більш високий урожай на глибоких, родючих, багатих органічною речовиною, добре проникних ґрунтах. Це, в першу чергу, чорноземи, а також темно-сірі та дерново-лучні ґрунти. Придатні ґрунти низин і заплав. Високі урожаї одержують також на удобрених органічними добривами і добре оброблених темно-каштанових і дерново - підзолистих ґрунтах. Цукрові буряки - солестійка культура і на солонцюватих ґрунтах забезпечуються високі урожаї коренеплодів. Бідні піщані і важкі глинисті ґрунти для цукрових буряків не придатні. Для буряків більш придатні ґрунти, які мають нейтральну або слаболужну реакцію (рН 7-7,5).

Цукрові буряки краще розвиваються на пухких ґрунтах, об’ємна маса

З з

яких становить 1-1,2 г/см. При об’ємній масі 1,35-1,45 г/см порушується

нормальний ріст коренеплодів.

Сорти і гібриди. Сучасні технології вирощування цукрових буряків неможливі без застосування високопродуктивних однонасінних сортів і гібридів. На 98% посівних площ вирощуються однонасінні диплоїдні сорти та однонасінні гібриди вітчизняної селекції, які за продуктивністю не поступаються сортом зарубіжної селекції. Найбільш поширені такі сорти та гібриди: Веселоподільський 29, Білоцерківський однонасінний 45, Уладівський однонасінний 35, Ялтушківський однонасінний 64, Ювілейний, Уманський ЧС - 5, Верхняцький ЧС-72, Український ЧС-70, Олександрія, Білоцерківський ЧС - 51, Лідер та ін.

Технологія вирощування. Вирощування цукрових буряків за інтенсивною технологією на основі науково-обґрунтованих зональних систем землеробства сприяє максимальній реалізації можливостей росту урожайності.

Попередники. В зоні достатнього зволоження запаси вологи в ґрунті після різних попередників майже однакові, що дає можливість значно розширити склад попередників цукрових буряків без зниження їх продуктивності. Проте найсприятливіші умови створюються при розміщенні цукрових буряків після озимих зернових, які йдуть після багаторічних трав на один і два укоси, гороху та пару, зайнятого однорічними культурами на зелений корм і силос.

В дослідах Уладово-Люлинецької дослідної станції високий урожай було одержано також при розміщенні цукрових буряків по озимій пшениці, яка йшла після гречки, кукурудзи на силос, картоплі та ін.

У зоні нестійкого зволоження найбільш високі врожаї цукрових буряків отримують після озимої пшениці по зайнятому пару, гороху і багаторічних травах на один укіс, а в південно-східних районах - і по чистих парах. При загибелі озимої пшениці, як попередника, цукрові буряки можна розміщувати після вівса, гороху і ячменю.

У зоні недостатнього зволоження правильне чергування культур у сівозміні набуває особливого значення як фактор регулювання водного режиму. В цій зоні найбільш сприятливий водний режим буває в ланці з чорним паром. Якщо площа буряків більша за площу чорного пару, їх розміщують у ланках з багаторічними травами однорічного використання на один укіс або з однорічними травами на зелений корм.

Повертати цукрові буряки на попереднє поле слід не раніше як через 3-4 роки. Цукрові буряки добрий попередник ярих зернових, зернобобових та інших культур.

Обробіток ґрунту. Завдання основного обробітку ґрунту під цукрові буряки полягає в поліпшенні фізичних властивостей ґрунту, водного, повітряного, теплового і поживного режимів. Його проводять з метою заробки поживних залишків попередньої культури, органічних і мінеральних добрив, боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами тощо. Обробіток ґрунту під цукрові буряки здійснюють по типу напівпару або поліпшеного зябу.

Поліпшений обробіток більш ефективний у зонах нестійкого та недостатнього зволоження й на полях засмічених багаторічними бур’янами, а також при запізненні з сільськогосподарськими роботами. Ним передбачається дворазове лущення стерні і глибоку зяблеву оранку. На полях, де переважають багаторічні коренепаросткові бур’яни (осот, гірчак, березка польова та ін.) проводять дво - триразове лущення стерні, перше услід за збиранням озимих дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 6-8 см, або дисковими боронами БД-10А, БДТ-7, друге - після масової появи бур’янів через 10-12 днів на глибину 12-14 см лемішними лущильниками ППЛ-10-25 в агрегаті з важкими зубовими боронами, а в посушливу погоду - з кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6А. При потребі проводять третє лущення дисковими лущильниками після відростання бур’янів. Оранку на глибину 30-32 см проводять в кінці вересня - початку жовтня плугами ПН-4-35А, ПЛН-3-35, ПТК-9-35 або двоярусними плугами ПЯ-3-35, ПНЯ-4-40, які краще заробляють післяжнивні рештки і зменшують забур’яненість посівів. Така система обробітку дає можливість зменшити забур’яненість поля на 80-90%.

На полях, де багато кореневищних бур’янів (пирій повзучий, гострець, свинорий, хвощ та ін.), спочатку лущать лемішними знаряддями на глибину 12-14 см, щоб вивернути кореневища на поверхню, потім їх розрізають дисковими лущильниками. Оранку на глибину 30-32 см проводять при відростанні бур’янів.

В зоні достатнього зволоження, а також в зонах нестійкого та недостатнього зволоження з підвищеною забур’яненістю однорічними бур’янами застосовують напівпаровий обробіток ґрунту, який включає лущення стерні після збирання попередника дисковими лущильниками на глибину 6-8 см в два сліди і оранку в кінці липня-серпні на глибину 30-32 см плугами в агрегаті з боронами, а в посушливих умовах - з кільчасто - шпоровими котками. Зоране поле в міру випадання опадів та з’явлення бур’янів 1-2 рази обробляють важкими зубовими боронами або культиваторами в агрегаті з боронами. Наприкінці осені проводять безполицеве розпушування на глибину 16-20 см лемішними лущильниками без полиць або плоскорізами. Коренепаросткові бур’яни, які відростають після оранки при поліпшеному зяблевому обробітку, знищують культиваторами в агрегаті з боронами. Взимку на полях, призначених для посіву цукрових буряків, проводять снігозатримання снігорозорювачем-валкоутворювачем СВУ-2,6.

Якість сівби цукрових буряків та рівень польової схожості насіння значною мірою визначаються своєчасністю та якістю весняного обробітку ґрунту. Він складається з ранньовесняного розпушування та вирівнювання, передпосівної культивації, а в умовах достатнього зволоження - із додаткового пошарового розпушення на глибину 7-8 см. Мета ранньовесняного обробітку - розпушення верхнього шару ґрунту в період фізичної стиглості до дрібногрудкуватого стану, що сприяє зменшенню втрат вологи, вирівнюванню поверхні поля та створенню сприятливих умов для передпосівного обробітку, сівби і догляду за посівами. Своєчасний і високоякісний весняний обробіток запобігає випаровуванню вологи, сприяє створенню рівномірно ущільненого нижнього шару ґрунту, знищує сходи зимуючих і озимих бур’янів, створює сприятливі умови для загортання насіння цукрових буряків у вологий шар ґрунту на оптимальну глибину.

Ранньовесняне розпушування проводять широкозахватними агрегатами, укомплектованими із зчіпок (С-11У, СП-16, С-18А, СГ-21) і зубових борін на тязі гусеничного трактора для запобігання утворення широких колій. У першому ряду розміщують важкі БЗТС-1,0 або середні БЗСС-1,0 борони, у другому - середні БЗСС-1,0, посівні ЗБП-0,6, або райборінки ЗОР-0,7. Вирівнювання поверхні ґрунту в умовах підвищеної вологості проводять через

1- 4 години після ранньовесняного розпушування в міру підсихання розпушеного ґрунту агрегатом, що складається із шлей-борін ШБ-2,5 (перший ряд) і борін ЗБП-0,6 або ЗОР-0,7 (другий ряд). На неущільнених ґрунтах і при швидкому достиганні ґрунту розпушування і вирівнювання здійснюють одним агрегатом із шлейф-борін і зубових борін за один-два проходи. Слід зазначити, що запізнення з закриттям вологи на один день призводить до непродуктивних втрат 60-120 т/га води. Глибина розпушеного ґрунту має становити 2,5-3 см, вміст грудок діаметром 20 мм не повинен перевищувати 20%, у тому числі 50 мм - не більше 5%.

У районах достатнього зволоження, особливо на безструктурних

схильних до запливання ґрунтах, після ранньовесняного розпушування проводять культивацію на глибину 6-10 см культиваторами УСМК-5,4Б в агрегаті з боронами і котками та з одночасним внесенням азотних добрив.

Передпосівний обробіток ґрунту є складовою частиною єдиного

технологічного процесу - сівби цукрових буряків і повинен здійснюватись без будь-якого розриву в часі. Передпосівна культивація повинна випереджувати сівбу не більше, як на 2-3 проходи посівного агрегату. Передпосівний обробіток проводять культиваторами УСМК-5,4А. Залежно від щільності і вологості ґрунту культиватор обладнують різними робочими органами:

стрілчастими лапами або однобічними плоскорізними бритвами. Обробіток ґрунту проводять човниковим способом під кутом 3-40 до напрямку сівби при швидкості руху агрегату до 7 км/год. Передпосівна культивація проводиться на глибину загортання насіння (2,5-4 см). Пухкий, неущільнений ґрунт перед сівбою обов’язково ущільнюють гладкими водоналивними або кільчасто - шпоровими котками.

Удобрення. Добрива в поєднанні з іншими агротехнічними заходами - найефективніший фактор інтенсифікації вирощування цукрових буряків.

Приріст урожаю коренеплодів цукрових буряків при внесенні 1 кг азоту становить в середньому 35,7 кг, 1 кг фосфору - 37,5 кг, 1 кг калію - 18,8 кг.

Система удобрення цукрових буряків передбачає основне удобрення, яке вносять восени під глибокий обробіток ґрунту; рядкове, яке вноситься під час

сівби в зону, близьку до проростаючого насіння; удобрення в період вегетації (підживлення). Основне удобрення включає органічні та мінеральні добрива, в рядки при сівбі вносять мінеральні мікро - та макродобрива, підживлюють мінеральними та рідкими органічними добривами.

Найвищу продуктивність цукрових буряків забезпечує внесення органічних і мінеральних добрив. З органічних добрив під буряки використовують в основному напівперепрілий підстилковий гній, який одержують після 4-5 місяців зберігання в гноєсховищах чи буртах. З 1 т такого гною вноситься в ґрунт 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору та 6 кг калію. Гній рекомендується вносити восени безпосередньо під цукрові буряки або під попередник під глибоку оранку без розриву між розкиданням та заорюванням з розрахунку: у зоні достатнього зволоження 40-50 т/га, нестійкого зволоження - 30-40 т/га і недостатнього - 30-35 т/га. При вирощуванні буряків за українською інтенсивною технологією норми гною збільшують до 30-60 т/га залежно від умов зволоження.

Дози мінеральних добрив розраховують на заплановану урожайність. Орієнтовні дози мінеральних добрив, рекомендовані Інститутом цукрових буряків та мережею його дослідно-селекційних станцій для різних зон зволоження і типів ґрунтів, розраховані на отримання врожайності коренеплодів 350-500 ц/га. У зоні достатнього зволоження на чорноземах типових, вилугуваних слід вносити мінеральні добрива в нормі N160P170K160, на темно-сірих лісових ґрунтах і опідзолених чорноземах - N170P160K200, на сірих лісових ґрунтах - N180P150K200; у зоні нестійкого зволоження - відповідно N120P150K150, N140P140K190, N160P130K170; у зоні недостатнього зволоження -

відповідно N110P 140K100, N130P 120K150, N140P120K150.

Переважну частину рекомендованої чи розрахункової норми мінеральних добрив (70-90%) вносять в основне удобрення. В рядки мінеральні добрива вносять у всіх зонах в дозі N10P15-20K10-15. У зоні достатнього зволоження доцільні підживлення цукрових буряків у фазі 2-4 листків дозою добрив

N30P30K40. В цій зоні частину мінеральних добрив, особливо азотних, можна вносити і під передпосівну культивацію при умові, якщо добрива недовнесені під глибоку оранку. Проте треба мати на увазі, що весняне внесення добрив менш ефективне порівняно з використанням їх в основне удобрення.

На посівах цукрових буряків ефективне також позакореневе підживлення, яке застосовують у всіх зонах. Для позакореневого підживлення використовують карбамід (25-30 кг/га) або поєднання карбаміду (25 кг/га) і хлористого калію (20 кг/га). Урожайність коренеплодів від підживлення підвищується на 40-60 ц/га і цукристість - на 0,5-0,8%. Найефективніше проводити це підживлення перед змиканням листків цукрових буряків у рядках.

З форм азотних мінеральних добрив найбільш ефективними для цукрових буряків є аміачна селітра, сечовина (карбамід), сульфат амонію, натрієва селітра, кальцієва селітра та ін.; з фосфорних - суперфосфат (гранульований, простий, амонізований, концентрований), преципітат та ін.; з калійних - хлористий калій, сульфат калію, калімагнезія, каїніт та ін. Застосовують також складні мінеральні добрива - амофос, діамофос, нітроамофоску, нітрофоску.

Під цукрові буряки застосовують також борні, мідні, марганцеві, цинкові, молібденові та кобальтові мікродобрива. Борні добрива у формі борної кислоти чи борату магнію вносять в рядки з розрахунку 0,4-0,6 кг д. р. бору на га. Особливо ефективні на дерново-підзолистих та сірих лісових ґрунтах. Мідні мікродобрива застосовують переважно на осушених торфоболотних ґрунтах в формі сірчанокислої міді або піритних недогарків. Марганцеві добрива підвищують врожай цукрових буряків на чорноземах карбонатних, вилугуваних та на солонцюватих ґрунтах. Під глибоку оранку вносять 1,0-1,7 ц/га марганцевого шпату, чи в позакореневе підживлення - 250-300 л/га 0,1%-го розчину сірчанокислого марганцю.

Кислі ґрунти необхідно вапнувати. Вапнування підвищує життєдіяльність мікроорганізмів, які прискорюють мінералізацію органічних речовин і покращують поживний режим ґрунту. На кислих ґрунтах під цукрові буряки вносять вапнякові меліоранти у вигляді дефекату, сиромеленого вапняку, доломітів, крейди та ін. Дозу вапна (ц/га), залежно від вмісту в ньому вуглекислого кальцію, визначають множенням гідролітичної кислотності ґрунту на коефіцієнт 0,5. У буряковій сівозміні вапняні добрива вносять під озимі (попередник цукрових буряків) або безпосередньо під цукрові буряки - один раз за ротацію сівозміни.

На солонцюватих ґрунтах, які трапляються у зоні бурякосіяння, з метою поліпшення умов розвитку рослин цукрових буряків необхідно проводити гіпсування. Середні дози гіпсу на солонцюватих ґрунтах лівобережжя - 3-4 т/га, на плямах солонців - 6-10, на півдні - відповідно 2-3 і 5-6 т/га.

Для механізованого внесення органічних добрив використовують гноєрозкидачі ПРТ-10, ПРТ-16, РОУ-5, КСО-9 та ін. Мінеральні добрива вносять причіпними розкидачами 1РМГ-4, РУМ-8. Підживлення цукрових буряків проводиться культиваторами-рослинопідживлювачами УСМК-5,4В(Б), КОЗР-5,4. Вапнякові матеріали вносять машинами АРУП-8 і РУП-8.

Сівба. Для сівби цукрових буряків використовують одноросткове насіння районованих сортів і гібридів. Насіння одноросткових буряків це плоди, які містять по одній насінині і при проростанні утворюють тільки один росток. До сівби насіння готують на спеціалізованих насіннєвих заводах, де його очищають, шліфують, калібрують на фракції 3,5-4,5 мм і 4,5-5,5 мм, сортують за аеродинамічними властивостями та щільністю, обробляють захисними стимулюючими речовинами і дражують. Дражування - це комплексний захід, який включає нанесення на попередньо відшліфоване насіння інертних органічних та мінеральних речовин і надання йому кулястої форми, що забезпечує підвищення польової схожості і рівномірне висівання.

Недражоване насіння одноросткових сортів і гібридів, призначене для промислових посівів цукрових буряків, згідно з Державним стандартом України, має відповідати таким вимогам: схожість не менше 80%,

одноростковість не менше 80%, чистота не менше 98%, а дражованого - відповідно 90, 95, 99%. При сівбі на кінцеву густоту використовується насіння зі схожістю, одноростковістю і вирівняністю більше 90%.

Для боротьби з шкідниками та хворобами насіння на заводах обробляють інтексицидами (фурадан) та фунгіцидами (ТМТД, тачигарен).

Для розрахунків потреб у насінні введена посівна одиниця, яка дорівнює 100 тис. насінин. При сівбі цукрових буряків з шириною міжрядь 45 см висів однієї посівної одиниці на 1 га відповідає 4,5 насінинам на 1 поч. м. рядка.

До посіву цукрових буряків приступають з настанням фізичної стиглості ґрунту, коли середньодобова температура на глибині 8-10 см досягає 5-60С, ґрунт добре подрібнюється і містить достатню кількість вологи. Цей період припадає на час масової сівби ранніх зернових культур. Запізнення з сівбою лише на 5-6 днів призводить до зменшення врожаю коренеплодів на 30-40 ц/га. Дружні сходи та можливість своєчасного і якісного механізованого суцільного досходового розпушення та прорідження сходів, забезпечуються тільки тоді, якщо сівбу на кожному полі завершити за 1-2 дні.

Сіють буряки одночасно з передпосівним обробітком ґрунту, не допускаючи його висихання, механічними та пневматичними сівалками точного висіву ССТ-12В та ССТ-18В. Спосіб сівби - пунктирний з шириною міжрядь 45 см. Сівалка ССТ-15В у комплексі з підживлювачем ПОМ-630-1 забезпечує одночасно з сівбою смугове внесення у зону рядків рідких комплексних добрив. Застосування цієї сівалки порівняно з ССТ-12В дозволяє скоротити строки сівби, зменшити кількість проходів по полю.

При визначенні оптимальної норми висіву насіння цукрових буряків слід враховувати лабораторну схожість насіння, засміченість поля, способи боротьби з бур’янами, спосіб формування густоти рослин, рекомендовану густоту рослин на період збирання та інше. Оптимальна густота рослин на період збирання для зони достатнього зволоження становить 115-120 тис./га, нестійкого - 110-115 і недостатнього 95-100 тис./га.

Для досягнення такої густоти рослин застосовують два способи: сівбу на кінцеву густоту і формування густоти рослин механічним способом при сівбі вищими нормами. У першому випадку висівають 9-10 насінин на 1 м рядка (2-2,4 кг/га) з тим, щоб одержати 6-7 життєздатних рівномірно розміщених по довжині рядка рослин. Цей спосіб сівби ефективний на чистих від бур’янів полях, при надійному захисті сходів від шкідників і хвороб та при використанні насіння зі схожістю вище 90%, краще дражованого.

Якщо ж сівба цукрових буряків проводиться на забур’янених полях та при відсутності насіння з високими посівними якостями, застосовують звичайну технологію вирощування цукрових буряків, норму висіву при якій збільшують до 18-22 насінин на 1 м (5-6 кг/га). При дотриманні всіх вимог агротехніки, така норма висіву забезпечує одержання 14-16 сходів на 1 м рядка, що вимагає механічного формування оптимальної густоти посіву.

Головною умовою при встановленні глибини загортання насіння є необхідність загортання його у вологий ґрунт. Необхідно враховувати також і те, що в насінні цукрових буряків невеликий запас поживних речовин, що при проростанні воно виносить на поверхню ґрунту сім’ядолі, внаслідок чого не витримує глибокого загортання. На окультурених полях у районах достатнього зволоження насіння загортають на глибину 2-3 см, нестійкого і недостатнього - 3-4 см. На важких, схильних до запливання ґрунтах глибина загортання насіння повинна бути не більше 2-3 см.

Догляд за посівами. При вирощуванні цукрових буряків за інтенсивною технологією системі догляду за посівами належить надзвичайно важлива роль. Вона сприяє швидкому і дружному з’явленню сходів, формуванню оптимальної густоти рослин, ефективній боротьбі з бур’янами, поліпшенню повітряного та водного режимів ґрунту, стійкості до захворювання коренеїдом, інтенсивному росту рослин. Система догляду ґрунтується на застосуванні комплексу машин і механізмів для виконання всіх технологічних операцій з мінімальними затратами ручної праці або повному виключенні її. Вона включає суцільне розпушування ґрунту до появи сходів (суцільні боронування), розпушування ґрунту в міжряддях і в зоні рядків (шарування), суцільне розпушування ґрунту після появи сходів, формування густоти стояння рослин, розпушування ґрунту в міжряддях з присипанням бур’янів в рядках, захист рослин від шкідників і хвороб.

Суцільне розпушування ґрунту до появи сходів проводять на 4-5 день від початку сівби при з’явленні проростків бур’янів в стані "білих ниточок". Глибина цього обробітку повинна бути не більш як /3 глибини загортання насіння. У затяжну холодну весну, коли проростання насіння буряків затримується, проводять дво - або триразове суцільне досходове розпушування ґрунту. Якщо після сівби пройшли дощі і можливе утворення ґрунтової кірки, особливо на запливаючих ґрунтах, досходове розпушування ґрунту слід проводити відразу, як тільки буде можливість роботи агрегатів у полі. Досходові обробітки припиняють, коли проростки буряків досягли 1 см. Для досходового розпушування застосовують культиватори УСМК-5,4Б(В), КОЗР - 5,4-01, обладнані ротаційними робочими органами РБ-5,4 з прутковими роторами без шлейфів. На полях, де висівалось 15 і більше насінин на 1 м рядка, застосовують широкозахватні агрегати, укомплектовані зубовими боронами. На ущільнених ґрунтах використовують середні БЗСС-1,0 або легкі посівні ЗБП-0,6А, на розпушених - райборінки ЗБП-0,6А. Обробіток проводять упоперек напрямку рядків зі швидкістю до 7 км/год.

Перше розпушування ґрунту в міжряддях і в зоні рядків (шарування) проводять при позначенні рядків сходів буряків. Обробіток проводиться на глибину 3-4 см з шириною захисної зони з кожного боку рядка не більше 6-7 см. При цьому ґрунт повинен бути розпушений до дрібногрудкуватого стану, повністю знищені бур’яни в міжряддях, а кількість засипаних і підрізаних рослин буряків не повинна перевищувати 5%. Для шарування використовують культиватори УСМК-5,4Б(В), обладнані захисними дисками й однобічними плоскорізальними лапами-бритвами з шириною захвату 150 мм (по дві на кожне міжряддя), а також ротаційними батареями, що переміщуються в міжряддях і зонах рядків. Швидкість руху агрегату 6 км/год.

Суцільне розпушування ґрунту після появи сходів застосовують для боротьби з бур’янами та часткового прорідження сходів. Цей обробіток проводять в фазі першої пари справжніх листків при густоті посівів не менше 10 рослин на 1 м рядка. Виконують культиваторами УСМК-5,4Б(В), обладнаними ротаційними робочими органами РБ-5,4 або райборінками ЗОР-0,7 чи посівними боронами ЗБП-0,6. Якісного виконання операції з мінімальним присипанням рослин буряків ґрунтом досягають при швидкості агрегату до 6-7 км/год. з напрямком руху вздовж рядків. Для виконання післясходового розпушування застосовують також агрегати, які складають з легких посівних борін ЗБП-0,6 або райборінок ЗОР-0,7, а на ущільнених ґрунтах —з середніх борін ЗБСС-1,0. Боронування проводять під кутом 25-300 до рядків або впоперек поля зі швидкістю руху агрегату 3 км/год.

Для створення сприятливих умов росту і розвитку рослин цукрових буряків необхідно своєчасно сформувати оптимальну густоту посіву, яка в зоні достатнього зволоження повинна становити 115-120 тис., нестійкого - 110-115 і недостатнього - 95-100 тис. рослин на 1 га. При запізненні з проведенням цієї операції наступає явище "стікання" коренеплодів, внаслідок чого зменшується їх урожайність і цукристість. Для уникнення цього, густоту посіву буряків слід сформувати не пізніше утворення другої пари справжнього листя.

Найбільш прогресивним і економічно вигідним способом формування густоти рослин за умов ефективного захисту сходів від бур’янів, хвороб і шкідників є сівба буряків на кінцеву густоту, тобто висів такої кількості насіння, яка б забезпечила одержання 5-7 нормально розвинених сходів на 1 м рядка. На забур’янених посівах і при густоті не менше 12 рослин на 1 м рядка сходи проріджують вздовжрядними механічними (УСМП-5,4) та автоматичними (ПСА-2,7, ПСА-5,4) проріджувачами, або культиватором УСМК-5,4Б(В). За допомогою культиватора, обладнаного лапами бритвами, проводять поперечне прорізування (букетування) за схемою: виріз 8,5 см, букет 6,5 см; виріз 8,5 см, букет 9,5 см.

За будь-якого способу формування густоти посівів має залишитись 5­7 рослин на 1 м рядка. Швидкість руху механічних проріджувачів і культиваторів - до 6 км/год., автоматичних проріджувачів 2,5-5,4 км/год.

Розпушування ґрунту в міжряддях проводять після закінчення формування густоти рослин, поєднуючи його з підживленням та присипанням бур’янів ґрунтом в рядках і захисних зонах. Міжрядні розпушування сприяють поглинанню вологи атмосферних опадів і вегетаційних поливів, зменшують щільність ґрунту, створюють сприятливе співвідношення повітряного та водного режимів і є надійним заходом боротьби з бур’янами. Необхідність і кількість розпушувань і присипань бур’янів визначають зволоженістю ґрунту і забур’яненістю посівів. Перше розпушування міжрядь з присипанням бур’янів в захисних зонах рядків проводять культиваторами УСМК-5,4Б(В) в фазі

2- 3 справжніх листків. При цьому підгортання виконується одночасно з розпушуванням ґрунту культиваторами УСМК-5,4, обладнаними однобічними лапами-бритвами і змінними підгортачами, які подають розпушений ґрунт у зону рядків для присипання бур’янів. Друге присипання бур’янів у зонах рядків буряків з одночасним підгортанням рослин і розпушенням ґрунту в міжряддях проводять в фазі 4-5 пар справжніх листків (при змиканні листків у рядках) підгортачами шириною 60 см, встановленими на стрілчасту лапу. При необхідності проводять третє розпушування перед змиканням листків в міжряддях.

Перше міжрядне розпушування проводять на глибину 8-10 см, а на ущільнених ґрунтах для уникнення вивертання брил - на глибину 5-6 см. Глибина наступних розпушувань до 10-12, 12-14 см. Для попередження пошкодження рослин буряків, ширина захисних зон з кожного боку рядка при перших розпушеннях міжрядь має становити 6-7 см, а при наступних - 10-12 см. Швидкість руху агрегатів - до 6 км/год.

Захист від шкідників і хвороб. Цукрові буряки пошкоджують багато шкідливих комах, серед яких найбільш шкодочинними є звичайний і сірий бурякові довгоносики, бурякові блішки, щитоноски, бурякова крихітка, дротяники, бурякова мінуюча муха та листкова бурякова попелиця. Система заходів з захисту цукрових буряків від шкідників розробляється відповідно обстежень посівів, матеріалів прогнозів і оперативної інформації станцій захисту рослин про щільність шкідників і можливу загрозу від них. Хімічні засоби варто застосовувати лише при загрозі масового з’явлення шкідників.

Для захисту сходів цукрових буряків від довгоносиків, дротяників, бурякових блішок та інших шкідників для сівби використовують насіння, оброблене композицією інтексицидів системної дії (промет 400 - 16,5 л/т + фурадан - 16,5 л/т). Проти бурякових довгоносиків, листкової попелиці, мінуючих мух, бліх, щитоносок посіви, в разі потреби, обприскують одним з таких інтексицидів: базудином (1,8-2 л/га), фостеком (0,2-0,25 л/га), дурсбаном (2-2,5 л/га) та ін. Проти підгризаючих совок і лучного метелика застосовують дурсбан (1,5-2 л/га), золон (3-3,5 л/га). У період льоту лучного метелика на посіви цукрових буряків випускають трихограму (50-100 тис. самок на 1 га) в три прийоми, через кожні 3-5 днів у співвідношенні 50:30:20%.

Цукрові буряки уражуються багатьма хворобами. Найбільш поширеними і шкодочинними є коренеїд сходів, церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз, парша, суха фузаріозна, бура та інші гнилі, вірусні хвороби. Для попередження розвитку хвороб необхідно, перш за все, застосовувати якісний комплекс агротехнічних засобів (восени глибока оранка, дотримання сівозміни, внесення оптимальних доз добрив, міжрядні розпушування ґрунту та ін.). Хімічні заходи захисту цукрових буряків визначають на основі обстежень полів на наявність запасів інфекції.

Для запобігання ураження посівів церкоспорозом і борошнистою росою їх обприскують одним із таких фунгіцидів: альто 400, 40% (0,2 кг/га), імпакт, 12,5% (1,0 кг/га), рекс, 42,7% (0,4-0,6 кг/га), фундазол, 50% (0,6-0,8 кг/га).

Проти пероноспорозу застосовують акробат МЦ, 40% (0,2 кг/га), ридоміл, 25% (1,0 кг/га). Для обробітку посівів проти шкідників і хвороб використовують обприскувачі ОВТ-1В, ОШТ-1, ОПШ-15, ПОУ-1А та ін.

Хімічні засоби боротьби з бур’янами. Для забезпечення необхідного рівня чистоти посівів від бур’янів потрібно поряд з агротехнічними використовувати хімічні прийоми боротьби. Це обумовлюється тим, що тільки агротехнічними методами при високій забур’яненості полів ефективно боротись з бур’янами неможливо. Для цього слід застосовувати гербіциди.

Серйозну проблему викликають на полях, призначених для посіву цукрових буряків, багаторічні бур’яни (пирій повзучий, осоти). Для боротьби з ними восени після лущення стерні слід застосовувати гербіциди суцільної дії. Проти пирію повзучого поля обприскують гербіцидом раундап (3 л/га). Якщо поля забур’янені лише осотом та дводольними однорічними бур’янами застосовують гербіцид 2,4Д амінну сіль (2,5 л/га).

Виробництву в даний час рекомендуються дві системи хімічного захисту посівів цукрових буряків від бур’янів: комбіновану і посходову. При комбінованій системі обов’язковим є застосування ґрунтових гербіцидів до сівби, або до появи сходів. Так, в зоні достатнього і нестійкого зволоження доцільно вносити в ґрунт гербіциди голтікс, 70% (2,0-3,0 л/га) і пірамін турбо, 52% (2,0-3,0 кг/га). У зоні недостатнього зволоження найбільшу біологічну активність, навіть при недостатньому зволоженні верхнього шару ґрунту, проявляє гербіцид ептам (3 л/га).

Для першого обприскування сходів буряків застосовують найбільш селективні "м’які" до рослин цукрових буряків препарати: бетанал прогрес ОФ, 27% (0,5-1 л/га), голтікс, 70% (1,0-2,0 л/га), пірамін турбо, 52% (1,0­

2,2 л/га), бетанал прогрес АМ, 18% (1,0-1,5 л/га) та інші. Бетанал прогрес ОФ є заводською композицією, що містить три діючи речовини і дає можливість знищувати широкий спектр бур’янів. Повторне обприскування проводять при з’явленні бур’янів через 6-8 днів після першого. Застосовують ті ж гербіциди, що і при першому обприскуванні. Внесення гербіцидів проводиться штанговими обприскувачами ОП-2000, "Страйкун", ОШТ-1, ОВТ-1В та іншими.

Збирання. Для максимального використання можливостей осіннього приросту коренеплодів і підвищення їх цукристості масове збирання цукрових буряків слід проводити при настанні їх технологічної стиглості (з 20 вересня по 25 жовтня). Для полегшення роботи збиральних машин і зменшення забрудненості коренеплодів ґрунтом, за 10-15 днів до початку збирання розпушують міжряддя на глибину 10-12 см.

На збиранні цукрових буряків застосовують технологію роздільного збирання, за якою гичка і коренеплоди збираються за два проходи окремими агрегатами. Для цього використовують комплекс 6-рядних машин - причіпну гичкозбиральну машину БМ-6А, БМ-6Б, начіпний дворальний очисник ОГД-6 і самохідні коренеплодозбиральні комбайни КС-6Б, КС-6В, РКМ-6, МКК-6-02. Вантажать коренеплоди з кагатів навантажувачами СПС-4А, СПС-4,2А-02.

Особливості вирощування при зрошенні. Порівняно з іншими культурами, цукрові буряки в умовах зрошення забезпечують високий економічний ефект і швидко окупають затрати на будівництво зрошувальних систем.

Кращим попередником на зрошуваних землях є озима пшениця після багаторічних трав, однорічних кормових культур на зелений корм і силос та інших культур, що рано звільняють поле.

Після лущення стерні проводять вирівнювання поверхні ґрунту, що є необхідною умовою для забезпечення рівномірного розподілу води по площі і ефективного її використання. За 5-10 днів до глибокої зяблевої оранки

-5

проводять вологозарядковий полив поливною нормою 1000-1200 м /га води.

Оранку проводять на глибину 30-32 см. Передпосівний обробіток ґрунту проводять боронами-культиваторами ВНТЦ-Р(РА) або культиватором УСМК-5,4Б(В), укомплектованим стрілчастими лапами або лапами бритвами в залежності від умов, роторами з шлейф-балками і райборінками.

За умов вирівняної з осені оранки, оптимальної фізичної структури ґрунту, достатньої вологи можливе проведення "прямої" сівби цукрових буряків при першій можливості виходу в поле.

Для одержання 500-600 ц/га цукрових буряків вносять не менше 40­50 т/га гною і повне мінеральне добриво в дозах ^60-200Р180-240К100-120. Близько 70% добрив вносять під оранку, а решту - в рядки й у підживлення.

Сіяти буряки слід при першій можливості виходу в поле сівалками ССТ-12 шириною міжрядь 45 см при зрошенні методом дощування. На період збирання густота рослин має бути 90-100 тис./га. При зрошенні велике значення має міжрядний обробіток ґрунту, який сприяє зменшенню випаровування води з поверхні ґрунту і кращому доступу повітря. В умовах розпушеного ґрунту краще проникає вода до кореневої системи рослин.

Вологість ґрунту підтримують на рівні 70-75% НВ. В оптимальні за

-5

зволоженням роки проводять 3-4 вегетаційні поливи нормою 600-700 м /га води, в посушливі роки - на 1 -2 поливи більше, а вологі - на 2-3 менше. Зважаючи на те, що цукрові буряки найбільше вологи потребують в липні - серпні, саме в цей період проводять більше поливів.

У зв’язку з підвищеною забур’яненістю посівів в умовах зрошення, боротьбу з бур’янами потрібно проводити більш активно, включаючи як хімічні, так і агротехнічні заходи. Гербіциди в умовах зрошення, як і без поливу, використовуються як ґрунтові, так і по вегетуючих рослинах. Для боротьби з бур’янами та руйнування ґрунтової кірки проводять до - і післясходове боронування. Передполивні розпушування ґрунту в міжряддях проводять в день поливу, а післяполивні - при зниженні вологості верхнього шару ґрунту.