Земляна груша (топінамбур)
Вирощують земляну грушу як кормову, технічну та продовольчу культуру. На корм тваринам використовують зелену масу у свіжому або засилосованому вигляді та бульби. Зелена маса поживна. В 100 кг міститься 2025 корм. од.
Бульби, в яких міститься 25-30% сухих речовин, в тому числі 10-15% інуліну і близько 2% білків - цінний корм для свиней. Із бульб одержують спирт, винний оцет, кормові дріжджі, фруктозу та ін. У Франції бульби топінамбуру вживають в їжу так само, як бульби картоплі.
Земляна груша поширена в багатьох районах України. При належному вирощуванні - урожайна культура. У передових господарствах збирають 200-300 ц/га бульб і 300-500 ц/га зеленої маси.
Походить земляна груша із Північної Америки. В Європі вирощується з XVII ст. Поширена у Франції, Польщі, Англії, а також в США, Японії, Китаї та ін.
Рис. 22. Топінамбур (земляна груша)
Біологічні особливості. Земляна груша (Helianthus tuberosus L.) - багаторічна рослина родини айстрових (рис.22). За загальним виглядом нагадує соняшник. Коренева система у неї мичкувата, стебло заввишки 1,5-2 м, прямостояче, суцвіття - невеликий кошик. Цвіте тільки на півдні при короткому дні.
Розмножується, головним чином, вегетативно, за допомогою бульб. Бульби утворюються на кінцях підземних пагонів-столонів. Форма бульб грушовидна. На їх поверхні є вічка, часто у вигляді бородавок. Забарвлення бульб біле або рожеве, на смак вони солодкуваті.
Земляна груша характеризується доброю пластичністю. Вона здатна при сприятливих режимах живлення та вологості формувати високі врожаї в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Вимогливість до мов вирощування у неї невисока. Досить посухо - і морозостійка культура.
Бульби земляної груші можуть зимувати в ґрунті і витримувати під снігом морози до мінус 30-350С. Навесні бульби проростають при температурі
6- 80С, а через 10-15 днів з’являються сходи.
До ґрунтів земляна груша невибаглива. Високі врожаї її вирощують на різних ґрунтах, крім засолених, кислих та заболочених. Проте краще росте і розвивається на чорноземах і інших родючих і добре зволожених ґрунтах. В Степу земляна груша високоврожайна тільки в умовах зрошення.
Сорти: Вадим, Дієтичний, Інтерес, Київський білий, Находка, Новость,
Віра.
Особливості технології вирощування. В зв’язку з тим, що земляна груша може рости на одному місці на протязі 5 і більше років, вирощують її на запільних ділянках поблизу тваринницьких ферм.
Ґрунт обробляють так само, як і під картоплю. Під оранку вносять органічні добрива (25-30 т/га) і фосфорно-калійні добрива (по 60-90 кг/га д. р.). Азотні добрива в нормі 40-60 кг/га вносять навесні під культивацію.
Садять бульби земляної груші рано навесні, а на півдні і восени картоплесаджалкою. Спосіб садіння - гребеневий або безгребеневий з шириною міжрядь 60-70 см. Садять свіжозібраними бульбами. Норма садіння 15-20 ц/га. Густота садіння в зоні достатнього зволоження 60 тис./га, недостатнього - до 35 тис. бульб на 1 га. Глибина загортання бульб на легких ґрунтах 8-10 см, на середніх - 7-8 см і на важких - 5-6 см. При осінньому садінні бульби загортають на 2-3 см глибше.
Догляд за земляною грушею такий же, як і за картоплею. Проводять до - і післясходові боронування і 2-3 міжрядних обробітки. В районах достатнього зволоження і при зрошенні насадження земляної груші підгортають.
Збирають земляну грушу на силос та зелену масу восени до настання заморозків силосними комбайнами. Бульби збирають тільки частково. Основну масу бульб залишають в ґрунті і збирають навесні перед садінням. Збирають бульби земляної груші так само, як і картоплі.
На полях, де земляна груша залишається для використання в наступні роки вносять мінеральні і органічні добрива. До появи сходів проводять боронування для боротьби з бур’янами. Після появи сходів поле повторно боронують. Потім загущені сходи проріджують культиваторами або підгортачами при висоті рослин 10-15 см, вирізаючи міжряддя до ширини 6070 см. Подальший догляд за земляною грушею такий самий, як і при однорічному її вирощуванні.