РОСЛИННИЦТВО

Картопля

Значення. Картопля належить до найважливіших сільськогосподарських культур. В світовому землеробстві їй належить одне з перших місць поряд з рисом, пшеницею і кукурудзою. Це культура універсального використання. Картопля є важливою продовольчою, кормовою і технічною культурою.

В бульбах картоплі міститься близько 25% сухих речовин, із яких на долю крохмалю припадає 14-22%, білка - 1,5-3%, клітковини - близько 1%. Бульби багаті також вітамінами групи В, РР, С і каротиноїдами. Більше вітамінів в молодих бульбах.

містяться отруйні речовини (соланін) і використовувати їх для продовольчих потреб не доцільно. Такі бульби після проварювання використовують на корм худобі.

Використовуються бульби картоплі і як цінний корм для сільськогосподарських тварин у сирому і запареному вигляді. Кормове значення мають також силос із зеленого бадилля та відходи промислової переробки бульб-барда, жмаки та ін. За кормовою поживністю 100 кг сирих бульб оцінюються 29,5 корм. од., силосу - 8,5, сушених жмаків - 95,5, сушеної барди - 52 корм. од. При урожайності 120-150 ц/га бульб вихід кормових одиниць може перевищувати 5,5-6 тис.

Картопля є цінною сировиною для переробної промисловості. Із бульб виготовляють спирт, крохмаль, патоку, глюкозу, декстрин та іншу продукцію. З 1 т бульб, які містять 17,6% крохмалю одержують 170 кг крохмалю і 1000 кг жмаків або 112 л спирту і 1500 л барди.

Як просапна культура картопля при високій агротехніці сприяє зменшенню забур’яненості полів і є добрим попередником для зернових і інших культур, а ранні сорти - і для озимих.

Походження, поширення. Батьківщиною картоплі вважають Південну Америку (Чилі, Перу, Болівія), де її вирощували за 2 тис. років до н. е. В Європу (Іспанія) вона була завезена в 1565 р., звідки поступово поширилася в Італію, Францію, Голландію та інші європейські країни. В Росію картопля була завезена Петром І із Голландії (1710-1725 рр.). Інтенсивно в Росії почала вирощуватись з 1765 року.

Тепер картопля вирощується на всіх континентах в більшості країн світу на площі понад 20 млн. га. Найбільші посівні площі в європейських країнах - до 13 млн. га. В СНД картопля займає 6-6,5 млн. га.

На Україні картопля вирощується на площі 1,5-1,6 млн. га. Найбільші масиви зосереджені на Поліссі - близько 60% та в Лісостепу - до 30%. Середня врожайність картоплі на Україні в сприятливі роки складає 120-130 ц/га бульб.

В передових господарствах Чернігівської та інших областей вирощують по 250-300 ц/га бульб.

Ботанічна характеристика. Картопля культурна - Solanum tuberosum належить до родини пасльонові (Solanaceae). Це багаторічна трав’яниста рослина, яку в культурі вирощують як однорічну (рис.21).

В пазухах листків підземної частини стебла формуються стеблові пагони, які називаються столонами. Кінці столонів розростаються в бульби. На одному стеблі утворюється 6-8 столонів, які здатні гілкуватися.

Картопля - переважно самозапильна рослина. Плід картоплі - соковита, двогнізда багатонасінна ягода. Внаслідок розповсюдження чоловічої стерильності багато сортів не утворюють плодів. Маса 1000 насінин близько 0,5г.

Коренева система картоплі мичкувата, проникає в ґрунт неглибоко, основна маса коріння формується в орному шарі і тільки окремі корені заглиблюються на 100-120 см. Максимального розвитку коренева система досягає в період бутонізація - початок цвітіння. Коріння картоплі відрізняється досить високою поглинаючою здатністю, особливо фосфору із важкодоступних сполук.

Розмножують картоплю вегетативно - бульбами або їх частинами, а в селекційній практиці - також насінням. Бульба картоплі - це потовщене закінчення підземного стеблового погона (столона). В пазухах редукованих листків бульби (брівок) знаходяться вічка, які розміщені по спіралі. У більшості сортів вічка розміщені в заглибленнях. В кожному вічку утворюється не менше трьох бруньок, із яких проростає, як правило, тільки одна, найбільш життєздатна. За формою бульби, залежно від сорту, можуть бути округлі, овальні, продовгуваті; за забарвленням - світло - і темно-червоні, рожеві, жовті, білі, світло - і темно-сині або строкаті. На поверхні бульби є так звані сочевички, через які відбувається дихання і випаровування вологи.

Біологічні особливості. У розвитку картоплі визначають чотири фази: сходів, бутонізації, цвітіння й достигання. Тривалість кожної фази залежить від особливостей сорту і умов вирощування. Так, сходи середньостиглих сортів картоплі з’являються через 15-20 днів, від сходів до початку бутонізації минає 17-24 дні, від бутонізації до повного цвітіння - 14-18 днів і від цвітіння до відмирання бадилля - 45-48 днів. У ранньостиглих сортів кожний період коротший, у пізньостиглих - на кілька днів довший.

Вегетацію картоплі, крім того, умовно розділяють на три періоди. Перший період - від сходів до початку цвітіння. В цей час головним чином збільшується маса бадилля. Приріст бульб незначний. Другий період - від цвітіння до закінчення росту бадилля. Цей період характеризується інтенсивним ростом бульб. Третій період - від закінчення приросту бадилля до його відмирання. Приріст бульб ще продовжується, але менш інтенсивно. В бульбах накопичуються органічні речовини, особливо крохмаль.

Тривалість періодів визначається скоростиглістю сортів і умовами вирощування. Найбільш важливий другий період, за час якого накопичується 65-75% маси бульб. Погодні умови цього періоду суттєво впливають на урожайність картоплі. Середньодобові приросту урожаю бульб в залежності від метеорологічних умов в період максимального бульбоутворення в окремі роки досягають 28-30 ц/га.

Наукові дослідження і матеріали передового досвіду свідчать про те, що картопля найбільш пластична культура, проте нормальний ріст, розвиток і продуктивність її можливий лише при оптимальному забезпеченні рослин теплом, світлом, повітрям, вологою і поживними речовинами.

Вимоги до тепла. Картопля відноситься до теплолюбних культур. Бульби починають проростати при температурі ґрунту на глибині 10-12 см не нижче 3-50С. Проте поява сходів за такої температури затягується до 30-35 днів і вони уражуються хворобами. Нормальне проростання бульб відбувається при температурі 7-80С. Чим вища температура ґрунту, тим раніше з’являються сходи. Оптимальною для проростання бульб вважають температуру 18-200С, при якій з’являються сходи на 10-12 день після садіння. Картопля забезпечує максимальні прирости врожаю при середньодобовій температурі 17-180С. При достатньому освітленні і вологості ґрунту утворення і ріст бульб та накопичення в них крохмалю краще відбувається при температурі ґрунту 16­170С, а надземної маси (стебла, листя) - при 18-220С. Найбільш сприятлива температура для протікання процесів фотосинтезу 22-250С. При температурі вище 300С припиняються асиміляційні процеси, ріст бульб і накопичення в них крохмалю. Високі температури не тільки затримують ріст бульб, а й викликають виродження картоплі, що є основною причиною обмеженого вирощування картоплі в південних посушливих районах.

Картопля чутлива до незначних заморозків. Сходи гинуть при зниженні температури до мінус 2-30С. Бульби в ґрунті при цьому залишаються життєздатними і мають здатність проростати і утворювати нові сходи. При осінніх заморозках, коли температура ґрунту знижується до мінус 20С, бульби замерзають і втрачають здатність проростати.

Сума температур вище 100С, необхідних для повного розвитку картоплі за вегетаційний період, для ранніх і середньоранніх сортів складає 1000­14000С, а для пізньостиглих - 1400-1600°С.

Вимоги до вологи. До вологи картопля дуже вимоглива, оскільки формує потужну надземну масу за недостатньо розвиненої кореневої системи. Транспіраційний коефіцієнт картоплі 400-550, але може змінюватись від 167 до 659, що вказує на її значну пластичність і пристосованість до умов зовнішнього середовища. На родючих ґрунтах, при достатньому забезпеченні поживними речовинами картопля економно використовує воду. Найкращі умови для росту і формування високого врожаю бульб створюються при вологості ґрунту 70-80 НВ в зоні розміщення кореневої системи в період цвітіння і утворення бульб та 60-65% - під час накопичення крохмалю в бульбах.

З ростом рослин потреба картоплі у волозі підвищується. Критичним періодом для неї є фаза цвітіння, коли листкова поверхня досягає максимального розміру. Нестача вологи в ґрунті в цей час спричиняє зниження врожаю бульб на 17-20%. Найменші вимоги до вологи спостерігаються в початковий період, коли проростки і сходи формуються за рахунок води материнської бульби.

Картопля краще за інші культури здатна використовувати воду із повітря за допомогою листя, що сприяє рослинам краще витримувати короткочасну посуху. Проте гарантовано високий урожай картоплі можна одержати тільки при умові, якщо за вегетацію випаде не менше 300 мм опадів. Тому в районах недостатнього зволоження слід особливо дбати про збереження і нагромадження вологи в ґрунті. В цих умовах дефіцит вологи можна компенсувати тільки зрошенням.

Картопля, разом з тим, не переносить надмірного зволоження ґрунту, яке негативно впливає на її ріст і розвиток. В умовах надмірного зволоження, коли вологість ґрунту перевищує 85% НВ спостерігається передчасне відмирання рослин, припиняється ріст бульб, вони загнивають, урожайність і якість їх різко погіршується.

Вимоги до ґрунту. Коренева система картоплі характеризується

підвищеною інтенсивністю дихання, особливо в період утворення бульб. На

утворення 1 г сухої речовини витрачається 7-12 мг кисню протягом однієї

години. Для того, щоб забезпечити достатню кількість кисню, ґрунт повинен

бути в достатньо пухкому стані. На пухкому ґрунті об’ємною масою 1,1­-5

1,2 г/см3 коренева система краще забезпечена киснем і має високу вбирну здатність. На ущільнених, перенасичених вологою ґрунтах, внаслідок кисневого голодування коріння і бульби загнивають і відмирають. На ущільнених ґрунтах, крім того, погано розвиваються столони, утворюються дрібні, часто деформовані бульби.

Для нормального розвитку бульб ґрунт повинен бути пухким, родючим, аерованим з водопроникним підґрунтям. Найбільш придатні для картоплі достатньо удобрені супіщані і суглинкові ґрунти, легкі чорноземи. При застосуванні органічних добрив вирощують картоплю і на легких піщаних ґрунтах. Малопридатні для картоплі важкі глинисті ґрунти. На таких ґрунтах картопля страждає від хвороб, утворюються дрібні бульби із зниженим вмістом крохмалю. Погано родить картопля і на солонцюватих ґрунтах. Краще росте і розвивається картопля за умови слабокислої реакції ґрунтового розчину (рН 5­6). На кислих і лужних ґрунтах (рН нижче 4,5 і вище 8) вона росте погано.

Особливості живлення. Найбільшу кількість поживних речовин картопля споживає під час інтенсивного наростання надземної маси і на початку бульбоутворення (фаза цвітіння). В кінці вегетації використання поживних речовин рослинами поступово зменшується і зовсім припиняється на початку засихання листя. На період цвітіння картопля використовує близько 60% азоту, 45-50% фосфору і більше 50% калію.

Нестача азоту негативно позначається на продуктивності фотосинтезу, урожаї і якості бульб. При надмірному живленні азотом сильно розростається бадилля, затримується утворення бульб, подовжується вегетаційний період. Нестача фосфору затримує розвиток рослин, погіршує якість бульб. Достатнє фосфорне живлення сприяє швидшому утворенню бульб, збільшенню їх маси і крохмалистості. Виключно важлива роль належить калію. Оптимальне калійне живлення регулює процеси фотосинтезу, білкового і вуглецевого живлення та бульбоутворення, підвищує стійкість картоплі до хвороб (макроспоріозу, гнилі), покращує лежкість бульб. Однак не всі форми калійних добрив позитивно впливають на якість бульб. Добрива, що містять багато хлору, викликають плямистість листя, ослаблення фотосинтезу, зниження врожайності і погіршення якості бульб. Під дією хлору бульби набувають неприємного смаку і запаху.

При середньому врожаї 180 ц/га бульб та 80 ц/га бадилля картопля виносить з ґрунту близько 95-105 кг азоту, 40-50 кг фосфору, 110-120 кг калію. У перерахунку на одну тону бульб це становить 5,6 кг азоту, 2,2 кг фосфору і 6,4 кг калію.

Вимоги до світла. За сучасною класифікацією культурні сорти картоплі відносять до короткоденних рослин. І хоч короткий день не є для неї строго обов’язковим, але в умовах короткого дня у картоплі скорочується період бульбоутворення. Однак при вирощуванні картоплі в районах з довгим світловим днем спостерігається більш інтенсивне цвітіння, кращий розвиток вегетативних органів та вищий урожай бульб.

Як будь-яка просапна культура картопля вибаглива до світла. При затіненні, за надмірного загущення або значного забур’янення рослини жовтіють, витягуються, майже не цвітуть, в них порушується фотосинтез, процеси обміну і ґрунтового живлення, що призводить до пізнього утворення бульб і зниження врожаю.

Суттєво впливає на урожай та якість бульб напрямок рядків. За даними досліджень краще освітлюються рослини картоплі на протязі дня, якщо рядки розміщені в південно-східному, північно-східному або північно-західному напрямках порівняно з західно-східним.

Виродження картоплі. Тривале вегетативне розмноження картоплі призводить до її виродження, ознаками якого є передчасне пробудження бруньок у вічках, утворення довгих ростків, розвиток дрібних бульб, уражених вірусними і іншими хворобами, зниження продуктивності рослин. Виродження спричиняється несприятливими екологічними умовами під час росту і розвитку картоплі і вірусним захворюванням.

До екологічних причин виродження відносяться високі температури і нестача вологи в ґрунті під час утворення бульб, несприятливе живлення рослин. При температурі вище 250С змінюється склад білкових речовин рослин, бруньки передчасно проростають з утворенням довгих і тонких ростків. Рослини картоплі за таких умов мають низьку продуктивність, формують дрібні бульби. Екологічне виродження найчастіше трапляється в південних районах.

Вірусне виродження картоплі спостерігається в різних кліматичних умовах. Це виродження викликається вірусами Х, S, Y, M, L, R та іншими. Зовнішніми ознаками вірусного захворювання є скручування, морщинистість і крапчастість листків, дрібні бульби та ін. Встановлено, що віруси переносяться попелицею. Вірусне захворювання залежить від особливостей сорту, ґрунту, температури, агротехніки.

Виродження картоплі може бути також внаслідок садіння фізіологічно старих бульб, пізнього садіння, низького рівня агротехніки. В південних районах відбувається сукупна дія на рослини несприятливих екологічних умов і вірусних захворювань, внаслідок чого виродження картоплі підсилюється.

Основними заходами попередження виродження картоплі є вирощування сортів стійких до вірусів та інших причин виродження, вирощування еліти не ураженої вірусами методом мерістемної культури, строгий контроль за розмноженням перспективних клонів та ін.

Сорти. В реєстр сортів, рекомендованих для вирощування в Україні внесено близько 70 сортів картоплі. Залежно від способу використання їх поділяють на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Близько 60% посівних площ займають столові сорти, які характеризуються високими смаковими якостями, сприятливим співвідношенням білка і крохмалю та підвищеним вмістом вітаміну С в бульбах, мають округлу і овальну форму з поверхневим розміщенням вічок. Це звичайно ранньостиглі і середньостиглі сорти.

Технічні сорти найчастіше пізньостиглі, містять найбільше крохмалю (18-25%) в бульбах і характеризуються доброю лежкістю. Для кормових сортів характерні високий вміст білка (до 2% і більше) та висока врожайність.

Бульби універсальних сортів мають хороші смакові якості та високий вміст крохмалю. Залежно від потреб, використовуються як столові, технічні або кормові.

Проте поділ сортів за способом використання досить відносний. Багато столових сортів мають високі смакові якості і, в той же час, за високим вмістом крохмалю придатні для технічної переробки.

За часом достигання сорти поділяють на ранньостиглі (50-60 днів), середньоранні (60-80 днів), середньостиглі (80-100 днів), середньопізні (110­120 днів) і пізньостиглі (120-150 днів). Із рекомендованих сортів картоплі найпоширеніші: ранньостиглі - Божедар, Гарт, Джерела, Зов, Кобза, Краса, Молодіжна, Сідневська рання та ін.; середньоранні - Адретта, Берегиня, Водограй, Обрій, Радич, Доброчин, Карін, Купава та ін.; середньостиглі - Горлиця, Гатчинська, Придеснянська, Слава та ін.; середньопізні - Дезіре, Дарина, Зарево, Ікар, Оксамит, Пікассо, Ракурс та ін.; пізньостиглі - Древлянка, Ласунок та ін.

Технологія вирощування. Інтенсивна технологія спрямована на одержання урожаю картоплі 200-250 ц/га передбачає: вирощування насіннєвої картоплі на всю площу садіння на власних насінних ділянках; вирощування в господарстві 3-4 районованих сортів картоплі з розрахунку: 30-35% площі під ранні та середньоранні; 40-45% - під середньостиглі; 15-30% - під середньопізні та пізні сорти; вирощування насіннєвої картоплі спеціалізованими ланками; закладання на зберігання насінних бульб з розрахунку 5 т/га запланованої площі садіння картоплі; оздоровлення картоплі щорічною зміною насіннєвого матеріалу, завезеного з насінницьких господарств закритих районів або науково-дослідних установ; своєчасне сортооновлення старих сортів.

Місце в сівозміні. Кращими попередниками картоплі вважаються озимі зернові культури після багаторічних трав та зайнятих парів, зернобобові культури, кукурудза на силос, льон-довгунець, однорічні та багаторічні трави. На Поліссі картоплю вирощують після люпину на зелене добриво післяжнивного посіву, в Лісостепу - після озимої пшениці в ланці з зерновими бобовими, кукурудзи та цукрових буряків при умові достатнього зволоження. В посушливих районах Степу високі врожаї картоплі одержують у зрошуваних овочевих сівозмінах, в заплавах річок, на низинних ділянках. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, які мають багато спільних шкідників та хвороб.

Картопля одна з небагатьох культур, яка за високої культури землеробства здатна формувати високі врожаї при повторному вирощуванні на минулорічному полі. В зв’язку з цим у спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 35-50% площі, її повторно вирощують при дотриманні високого агротехнічного рівня.

Картопля - один з кращих попередників для кукурудзи, ярих зернових, зернобобових, олійних і прядивних культур. Ранню картоплю вирощують в зайнятих парах.

Обробіток ґрунту. Однією з основних умов одержання високого урожаю картоплі є створення пухкого, добре аерованого і достатньо вологого орного шару ґрунту. В зв’язку з цим вона позитивно реагує на глибокий обробіток, при якому покращуються фізичні і хімічні властивості ґрунту, знищуються бур’яни, шкідники та збудники хвороб, загортаються органічні та мінеральні добрива. В такому ґрунті створюються сприятливі умови для розвитку кореневої системи, столонів і формування крупних бульб.

Основний обробіток ґрунту залежить від зони вирощування картоплі і попередника. Після стерньових попередників система зяблевого обробітку ґрунту складається із лущення і оранки. Лущення проводять відразу після збирання попередника.

Поля засмічені переважно коренепаростковими бур’янами (осотом, молочаєм, березкою польовою) перший раз лущать дисковими лущильниками (ЛДГ-5А, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, ЛДГ-20) на глибину 6-8 см. При утворенні розеток цих бур’янів проводять повторне лущення полицевими або дисковими лущильниками (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, ЛДГ-5А, ЛДГ-10А) на глибину 10-12 см. Після з’явлення сходів бур’янів поле орють плугами з передплужниками

(ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35) на глибину 27-30 см. Дерново-підзолисті ґрунти з мілким орним шаром орють плугами розпушувачами (ПРПВ-5-50 та ін.).

Поля, на яких переважають кореневищні бур’яни дискують в двох напрямках важкими дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) на глибину до 12 см і після появи "шилець" кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками.

На площах засмічених пирієм часто боротьбу з ним проводять методом вичісування, для чого спочатку проводять оранку на глибину залягання кореневищ (12-15 см), а потім кореневища вичісують пружинними культиваторами за межі поля і спалюють.

Після просапних попередників (цукрові буряки, картопля) проводять оранку без попереднього лущення. Поля на яких вирощувались кукурудза і багаторічні трави спочатку дискують в двох напрямках дисковими боронами (БДТ-10Б, БДТ-7А), а потім орють на глибину 27-30 см.

В зв’язку з тим, що зорані з осені дерново-підзолисті ґрунти сильно ущільнюються і запливають, навесні для поліпшення їх фізичного стану орють повторно і нарізають гребені.

Гребені можна нарізати із осені. Для цього після зяблевої оранки, поки ще не ущільнився ґрунт, восени його додатково культивують культиваторами в агрегаті з важкими боронами і нарізають гребені висотою 18-20 см просапними культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6А.

За даними наукових установ і передового досвіду на Поліссі і в Північному Лісостепу заміна зяблевої оранки веснооранкою практично на урожай картоплі не впливає, якщо веснооранка проводиться без запізнення і в стислі строки.

Весняний обробіток ґрунту повинен забезпечити вирівнювання його поверхні, зменшення випаровування вологи, очищення поля від бур’янів активізацію мікробіологічних процесів, створення умов для рівномірного загортання бульб. В зоні Полісся навесні проводять боронування або ранню культивацію в агрегаті з боронами для закриття вологи. Важкі запливаючі ґрунти переорюють. Якщо навесні вносять органічні добрива і є потреба в поглибленні орного шару, ґрунт переорюють плугами без полиць (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛП-8-35), які заробляють гній і розпушують ґрунт на 27-30 см без вивертання на поверхню підґрунтя. Використовують також фрезерні плуги.

Новим, прогресивним способом підготовки ґрунту є садіння картоплі в попередньо нарізані гребені. Внаслідок швидшого прогрівання ґрунту в гребенях садіння картоплі можна проводити раніше. За рахунок гребенів збільшується кореневмісний шар ґрунту, що сприяє кращому живленню і розвитку рослин.

Удобрення. Головною умовою одержання високого врожаю є внесення органічних і мінеральних добрив під картоплю. Особливо цінні для картоплі органічні добрива. Вони покращують фізичні властивості ґрунту і є джерелом елементів живлення для рослин.

Найкращим органічним добривом для картоплі є напівперепрілий гній на всіх типах ґрунтів і особливо на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся. Безпосередньо під картоплю на Поліссі вносять 50-60 т/га напівперепрілого гною або торфокомпостів, у Лісостепу - під попередник 40 т/га розкидачами РОУ-6, ПРТ-10-1, ПРТ-16М та ін. При внесенні рідкого гною його норму збільшують у 1,5-2 рази. Кращим строком є внесення органічних добрив восени під зяблеву оранку. Як органічні використовують також зелені добрива - люпин, ріпак, озиме жито, які разом з внесеними фосфорно-калійними добривами восени заорюють в ґрунт.

Більш ефективне і економне сумісне застосування органічних і мінеральних добрив. Мінеральні добрива забезпечують картоплю поживними

речовинами в першу половину вегетації, а органічні - в другу, коли вони мінералізуються. На фоні органічних добрив в залежності від родючості ґрунту вносять повне мінеральне добриво з розрахунку: на чорноземах - N60-90P60-90K60- 90; на дерново-підзолистих, сірих лісових, світло-каштанових ґрунтах - N90-120P60-90K90-120. На осушених торфових ґрунтах вносять тільки фосфорно - калійні добрива в дозі P60-90K90-120. Фосфорно-калійні добрива вносять під зяблеву оранку, азотні - навесні під культивацію. Вносять також добрива в рядки при садінні картоплі картоплесаджалками.

Кращими фосфорними добривами для картоплі є суперфосфат, а на кислих дерново-підзолистих ґрунтах - фосфоритна мука. Із азотних добрив під картоплю використовують аміачну селітру, сірчанокислий амоній, сечовину і аміачну воду. Калійні добрива мусять бути безхлорними або концентровані з невеликим вмістом хлору. Це такі добрива, як: сірчанокислий калій,

калімагнезія, деревний попіл, калійна сіль. Хлористий калій та сирі калійні добрива під картоплю краще не застосовувати.

Добре реагує картопля на складні добрива (нітрофоска, амофос та ін.), а також на вапнування, яке не тільки зменшує кислотність ґрунту, але і забезпечує рослини кальцієм. Піщані ґрунти вапнують з розрахунку 0,6 норми, супіщані - 0,75 норми за гідролітичною кислотністю. Слід мати на увазі, що на перевапнованих ґрунтах картопля уражується паршею. Для вапнування найкраще використовувати доломітове борошно. На засолених ґрунтах півдня ефективне гіпсування (3-5 т/га гіпсу).

При вирощуванні картоплі за інтенсивною технологією дози мінеральних добрив розраховуються на запланований урожай з врахуванням виносу поживних речовин урожаєм і коефіцієнтами використання поживних речовин ґрунту і добрив.

Підготовка бульб до садіння. Для садіння слід відбирати здорові, непошкоджені бульби середні за розміром, добре сформовані і типові для сорту. Для насіннєвої мети необхідно використовувати бульби з урожайних насіннєвих ділянок. Перед садінням бульби сортують, прогрівають, пророщують, обробляють захисно-стимулюючими речовинами, великі розрізають на частини.

Сортують бульби на картоплесортувальних пунктах КСП-25, КСП-12В на 3 фракції: дрібну - 25-50 г, середню - 51-80 г і велику - понад 80 г. Для садіння краще використовувати бульби середньої фракції, масою 50-80 г. На загущених посадках можна використовувати і дрібні бульби (25-50 г) при умові, якщо вони вирощені на насіннєвих ділянках. Великі бульби (понад 80 г) ріжуть на дві частини і обробляють для кращого опробковіння стимуляторами росту, зокрема 10% ячмінним солодом в суміші з янтарною кислотою.

Навесні, за 10-12 днів до садіння, бульби насипають тонким шаром під навісом для пров’ялювання. В пров’ялених бульбах частково випаровується вода (до 15%), внаслідок чого підсилюються ферментативні процеси в бульбах і вони швидше проростають.

Одним з ефективних способів підготовки бульб до садіння є прогрівання і пророщування бульб на сонці. Для цього відсортовані бульби складають у бурти і прогрівають на сонці при денній температурі 12- 150С до утворення проростків не більше 8-10 мм. Можна прогрівати бульби і під плівковим арковим укриттям. Пророщують бульби також у плівкових теплицях, парниках, у спеціалізованих приміщеннях - яровизаторах, котлованах на протязі 15-30 днів при температурі 12-150С. Бульби постійно переміщують. Пророщення припиняють, коли на бульбах утворюються зелені ростки довжиною не більше 5 мм.

Перед садінням бульби протруюють проти хвороб - ризоктонії, фітофторозу, мокрої гнилі, парші. Для протруєння використовують такі протруйники: фундазол (0,5-1 кг/т), вітавакс 200 (2 кг/т).

Садіння. При надмірно ранньому садінні в непрогрітий ґрунт бульби довго не проростають, пошкоджуються хворобами, що призводить до зрідження рослин і зниження урожаю. Негативно впливає на урожай картоплі і запізнення з садінням.

До садіння картоплі приступають, коли ґрунт на глибині 10-12 см прогріється до температури 4-70С. На легких ґрунтах, де ґрунт прогрівається швидше, картоплю садять в ранні строки - одночасно з сівбою ранніх зернових культур. В першу чергу садять пророщенні бульби ранньостиглих сортів, потім - насінну і товарну картоплю сортів більш пізніх строків достигання.

На Поліссі картоплю садять гребеневим способом з загортанням бульб на

8- 10 см, на торфовищах - на 10-12 см від вершини гребеня. Гребені нарізають перед садінням. У Лісостепу і Степу гребені слід нарізати восени. Садіння проводять саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6. При гребеневій посадці ґрунт швидше і краще прогрівається, менше ущільнюється, швидше проростають бур’яни, що значно полегшує боротьбу з ними міжрядними обробітками ще до появи сходів.

Ширина міжрядь при посадці картоплі 70 см з розміщенням бульб в рядку на відстані 25-35 см. Деколи застосовують посадку з міжряддям 90 см.

Середня густота садіння бульбами масою 50-80 г в районах достатнього зволоження (Полісся, Північний Лісостеп) 55-60 тис./га, насінної 55-60 тис./га; в зоні нестійкого зволоження (Південний Лісостеп) - відповідно 50 і 55 тис./га; у Степу - 45 і 50 тис./га; при зрошенні - 55 і 60 тис./га. Густіше (на 10%) садять картоплю на більш родючих ґрунтах, при вирощуванні ранніх сортів та при використанні дрібних бульб. Залежно від розміру бульб на 1 га висаджують 3,5-4,5 т.

Догляд. На гребеневих посадках картоплі для підтримання ґрунту в розпушеному і чистому стані проводять 2-3 досходових і 2-3 післясходових обробітки міжрядь та застосування хімічних засобів захисту рослин від бур’янів, хвороб і шкідників. Досходові обробітки міжрядь, які проводять на 5­

7- й і 12-14-й день після садіння картоплі, виконуються культиваторами

КРН-4,2Д, КРН-4,2Г, КРН-5,6Д, КОН-2,8А, обладнаними лапами -

підгортачами в агрегаті з сітчастою бороною.

Перший та другий післясходові обробітки, як і досходові, проводять лапами-підгортачами і долотами на глибину 10-12 см. Третій обробіток полягає в підгортанні кущів картоплі на початку бутонізації при висоті рослин 25-35 см, для чого по центру міжрядь ґрунт розпушують стрілчастими лапами на глибину 5-6 см, а кущі підгортають дисковими підгортачами-розпушувачами.

Для боротьби з однорічними бур’янами після садіння до з’явленні сходів, застосовують гербіцид 2М-4Х натрієву сіль (0,8-1,5 кг/га). Проти фітофторозу рослини при висоті 15-20 см обприскують купроксатом (3-5 кг/га), через 10-12 днів обприскування повторюють.

Обробіток посівів проти колорадського жука проводять 2-3 рази при масовій появі личинок 1-го і 2-го віку. Економічним порогом шкодочинності колорадського жука вважається заселення личинками 10% і більше при чисельності від 20 і більше личинок на кущ. Для обприскування використовують один з препаратів - банкол (50%-й) 0,2-0,3 кг/га, децис (2,5-й) 0,2 кг/га, золон (35-й) 1,5-2 кг/га, сонет (10-й) 0,2 кг/га, карате 0,125-0,15 кг/га. Обприскують насадження картоплі обприскувачами ОПШ-15-01, ОМ-630-2 та ін.

Збирання. Ознаками повного достигання бульб картоплі є засихання бадилля, підсихання столонів і легке відривання від них бульб. Перед збирання скошують бадилля кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70, КСК-100А). За

3- 4 дні до збирання на важких ґрунтах розпушують міжряддя на глибину 14-16 см для поліпшення роботи картоплекомбайнів (КПК-2, КПК-3 та ін.).

Збирають картоплю прямим, роздільним та комбінованим способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих від бур’янів площах, легких і середніх за механічним складом ґрунтах, де ґрунт відсівається на робочих органах комбайна.

Роздільне збирання застосовується на важких вологих ґрунтах. При цьому способі бульби спочатку копачами-валкоутворювачами викопуються і укладаються в валки з двох, чотирьох або шести рядків. Після підсихання бульби із валків підбираються комбайнами. Залишені рядки викопують комбайном КПК-2.

При комбінованому способі збирання копачами-валкоутворювачами (КСТ-1,4А, КТН-2В) викопують бульби із двох рядків і укладають в міжряддя невикопаних двох рядків. При наступному проході в той же валок укладаються бульби з двох інших суміжних рядків. Після підсихання бульби підбираються комбайнами з одночасним викопуванням і підбором бульб з пропущених рядків.

При потоковому збиранні бульби відправляють на сортувальні пункти КСП-25, КСП-15В, де їх розділяють на фракції, кожну з яких закладають на зберігання в сховища та кагати. При потоково-перевалочному способі збирання бульби деякий час зберігають в буртах на полі під шаром соломи.

Насінну картоплю після видалення уражених хворобами бульб доцільно на протязі 10-12 днів витримати на світлі до слабкого позеленіння. В позеленілих бульбах накопичується алкалоїд соланін (0,3-0,4%), який захищає бульби від ураження хворобами.

Зберігають картоплю в спеціалізованих картоплесховищах та кагатах. У картоплесховищах сприятливий режим зберігання бульб створюється за допомогою активної вентиляції. Температура тут має становити 2-40С, а відносна вологість 85-90%.

При відсутності, чи недостатній площі картоплесховищ картоплю зберігають в кагатах. Кагати розміщують на підвищених місцях рельєфу з невеликим ухилом. Основою кагату є котлован глибиною 20-30 см, шириною 2 м і довжиною 15-20 м. На дні котловану викопується поздовжня вентиляційна канавка, яка заповнюється хмизом, сухими стеблами соняшника чи кукурудзи.

Канавка з’єднується з вертикальними вентиляційними трубками. Бульби в кагати насипаються висотою до 1 м, вкриваються шаром соломи і землі товщиною до 60-70 см. Температура зберігання картоплі в кагатах регулюється товщиною солом’яного та земляного накриття.

Особливості вирощування картоплі на торфових ґрунтах. На торфових ґрунтах Полісся формується здоровий не вироджений садивний матеріал картоплі. Порівняно з дерново-підзолистими торф’янисті ґрунти достатньо вологі і пухкі. На них підтримується невисокий і рівномірний температурний режим. Бульби вирощені на цих ґрунтах фізіологічно зрілі, мають довший період спокою, краще зберігаються, на них утворюється більше вічок.

На торфових ґрунтах картоплю вирощують після зернових культур, льону та багаторічних трав 2-3 річного користування. Обробіток ґрунту включає 2-3 разове дискування на глибину 6-8 см і зяблеву оранку на глибину 25-30 см. Навесні поле боронують, дискують і коткують.

Вносять тільки фосфорно-калійні добрива в дозі 60-70 кг/га фосфору і 120-130 кг/га калію та мідні мікродобрива - піритні недогарки (4-6 ц/га) або мідний купорос (25 кг/га). Садять картоплю при досягненні температури ґрунту на глибині 18-20 см 8-90С, використовуючи пророщені бульби. Густота садіння товарної картоплі 60-65 тис. кущів на 1 га, насінної - 70-90 тис. Садять картоплю на слаборозкладених торфовищах гребеневим способом, а на осушених і розкладених торфах - безгребеневим.

Способи оздоровлення насінної картоплі. При вирощуванні насінної картоплі застосовується, в основному, той же комплекс агротехнічних заходів, що і при вирощуванні високих урожаїв товарної картоплі. Проте для цієї мети використовуються і спеціалізовані заходи. Для одержання високоякісного посівного матеріалу застосовується літнє садіння картоплі, вирощування її на торфовищах, збирання недозрілих бульб.

При літньому садінні утворення бульб відбувається в більш сприятливих умовах, ніж при весняному. При садіння картоплі в кінці червня - на початку липня утворення бульб протікає в умовах нежаркої погоди, коли випадають дощі і скорочується світловий день. Для літнього садіння використовують насінний матеріал, завезений із закритих північних районів. Для садіння використовують також свіжозібрані бульби з весняних посадок. Густота посадки 60-65 тис./га. У період літньо-осінньої вегетації картоплю після

-5

з’явлення сходів 4-5 разів поливають поливною нормою 450-500 м3/га та видаляють уражені хворобами рослини. Збирають картоплю у другій декаді жовтня. Літні посадки особливо ефективні в Степу України.

Особливості вирощування картоплі при зрошенні. Зрошення картоплі особливо ефективне в посушливих південних районах. В умовах зрошення урожайність бульб збільшується майже в два рази.

Садять картоплю при зрошенні гребеневим способом, густоту садіння збільшують до 55-60 тис. кущів на 1 га. Норму органічних і мінеральних добрив підвищують на 30-40%. Бульби загортають на глибину 8-10 см.

Потребу в поливах визначають за станом рослин (в’янення листя в денні години) і вологістю ґрунту. В період цвітіння і утворення бульб вологість ґрунту повинна бути на рівні 75-80% НВ. Поливають картоплю 3-5 разів

-5

поливною нормою 450-500 м /га води. Припиняють поливи при утворенні основної маси бульб. Після кожного поливу проводять міжрядний обробіток. В період бутонізації картоплю підгортають. Поливи більш ефективні, якщо вони поєднуються з вегетаційними підживленнями мінеральними добривами, особливо в період бульбоутворення.