КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

З’єднання за довжиною

З’єднання за довжиною, або зрощування, передбачає збільшення розміру бруска вздовж волокон. Застосування таких з’єднань передбачають з метою:

а) використання короткомірних відходів виробництва для виготовлення за­готовок;

б) збільшення корисного виходу заготовок з пиломатеріалів, коли деталі дов­гі і мають форму ламаної лінії, або дугоподібні, наприклад задня ніжка столярно­го стільця;

в) уникнення зменшення міцності віл перерізання волокон у криволінійних деталях. Так, при перерізанні волокон у деталі під кутом 15° зменшується її міц­ність при статичному згині на 16-^18 %, див, 2.7.

З'єднання за довжиною показано на рис. ЗЛО. Міцність вусового з’єднання (49) збільшується прямо пропорційно довжині І. Це з'єднання супроводжується значними витратами деревини, тому що приймають і = (8*15)#, тобто вісім - п’ятнадцять товщин зрощуваних брусків. Клиновидне вусове з’єднання (50) порівняно з попереднім більш економне, тому що довжина напустки в два рази менша, однак таке з’єднання складніше виготовляти, ніж попереднє. Клиновид­не вусове з’єднання виконують з метою стабілізації прямолінійності вздовж qci довгих деталей, тоді величина І значно збільшується. Додатковим стабілізацій­ним фактором є тс, що з’єднання виконують входженням клина в клиновидне гніздо (з поворотом) на величину /Д5І). У цьому разі ми отримуємо своєрідний переклеєний брусок, причому кут клина можна орієнтувати по-різному, напри­клад, взасмоперпендикулярно в напрямку осі.

Найбільш ефективним зрощуванням у меблевому виробництві є зубчасте (52). Розміри окремих елементів зубчастих з’єднань наведено на рис. 3.6 (17). Таке з’єднання в меблях виконується на міді-, максі - і міні-шипах. Зубчасті з’єднання дають високі показники міцності при розтягу і згині. Легко автомати­зувати технологічний процес дають змогу зрощування. Основним показником міцності клейового з’єднання на зубчастий шип служить межа міцності, досяг­нута в момент руйнування зразка. Показники міцності, деревини без вад, клейо-

вих з’єднань, отриманих під чаг випробування зразків деревини шпилькових порід, що їх наведено в наступній таблиці [72].

Абсолютну і відносну міцність зубчастого клейового з’єднання встановлю' ють шляхом випробувань на статичний згин. Метод заснований на принципі визначення показника відносної міцності клейового з’єднання по відношенню до міцності суцільної деревини, вираженої у відсотках. У виробничих умовах для негайної оцінки якості зубчастих з’єднань використовують взірці, вирізані зі склеєних на зубчастий шип заготовок. Зубчасті з’єднання розділяють на дві кате­горії:

l-з величиною відносної міцності не менше 75 %. До неї відносяться з’єднання, які піддаються великим зовнішнім зусиллям, це максі-шипи, тобто з довжиною шипів 50 і 32 мм.

П-з відносною міцністю не менше 60 %. До неї відносяться з'єднання на міді - і міні-шипах, тобто довжиною шипів 5, 10, 20 мм. Конструктивно профіль зубчатого шипа можна орієнтувати на пласть або крайку деталі.

Для зубчастих з'єднань площу склеювання можна визначити з достатньою точністю, рис. 3.11:

F = ‘ІІліВ, см3, (3.1)

де: F - площа склеювання на зубчастих шипах, см2; 2/. - довжина склеювання одного шипа, см;п = Н /1 - кількість шипів (Н - товщина деталі, см); t - крок, см; В - ширина деталі, см.

З цього ж трикутника можна визначити:

tg а = t / 2 L, (3.3)

знаючи t і L, визначаємо tga і за таблицями тригонометричних функцій - а. Складаємо таблицю для рекомендованих параметрів (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Отже, з табл. 3.3. бачимо, ідо за постій ної товщини деталі 36 мм і ширини 10 мм площа склеювання зменшується зі зменшенням довжини типа. Якщо площу скле­ювання з'єднання № 1 приймаємо за одиницю К = 1, то наглядно бачимо зменшен­ня площі склеювання для інших з’єднань, що підтверджує попередні висновки.