КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Виконання і оформлення креслень меблів

Креслення виробів повинні бути викопані студентом в повній відповідності з вимогами стандартів єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД) [3]. Пояснювальна записка виконується на аркушах паперу А4 з однієї сторони ІЗ, с. 35J. Титульний лист оформляють за рис. 11, додаток 1.

3.3.1. Формати і масштаби

Конструкторська документація виконується за ГОСТ 2.301-68 на окремих ар­кушах таких основних форматів, табл. 6,16.

За необхідності допускається використання додаткових форматів, утворених збільшенням коротких сторін основних форматів на величину, кратну їх розмі­рам (табл. 6.17).

Масштаби на кресленнях мають вибиратися залежно від складності та вели­чини зображення. Для креслень меблевих виробів рекомендуються такі най­більш поширені масштаби (ГОСТ 2.302-68):

- для креслень деталей - 1:1.1:2,1:5,2:1, 5:1;

- для складальних креслень окремих виробів - 1:5,1:10;

- для складальних креслень складальних одиниць - 1:2,1:5,1:10;

- для креслень вигляду загального виробів - 1:5,1:10,1:20;

- для креслень вигляду загального складальних одиниць - 1:2,1:5,1:10;

- для виносних елементів на складальних кресленнях і кресленнях вигляду за­гального - 1:1, 2:1;

- для габаритних архітектурних креслень - 1:10, 1:20;

- для креслень деталей з металу та пластмас - 1:1,1:2, 2:1, 5:1.

Масштаб основних виглядів та розрізів проставляється в основному написі. У разі, коли основні вигляди і розміри на кресленні виконані в одному масштабі, а додаткові вигляди, перерізи, виносні елементи - в іншому, то в основному на­писі проставляють масштаб основних виглядів, а над зображенням додаткових виглядів, перерізів та ін. - масштаби з буквою М, наприклад:

А-А (2:1) Вид К (1:5)

М (1:1) М (1:1).

3.3.2. Лінії

За ГОСТ 2.303 - 68 встановлюються начертания і основні призначення ліній на кресленнях усіх галузей промисловості. Спеціальні призначення ліній визна -

чено у відповідних стандартах ЄСКД (межа зон шорсткості поверхні, зображен­ня різьби тощо).

У табл. 6.18 подано вісім типів ліній, на рис. 12 (a-ж) наведено приклади їх вико­ристання (номери позицій на рисунках збігаються з номерами пунктів табл. 6.18). Товщина суцільної основної лінії має бути в межах (>,5-1,4 мм, залежно від величини і складності зображення, а також від формату креслення. Товщина лінії повинна бути однаковою для всіх зображень на даному кресленні. Найменша товщина лі­ній - 0,2-0,3 мм, і найменша віддаль між ними - 0,8-1,0 мм. Довжину штрихів у штрихових лініях необхідно вибирати в межах - 2-8 мм, а віддаль між штрихами - 1-2 мм. У разі коли штрихові лінії (лінії невидимого контуру) доходять до лінії кон­туру зображення, вони повинні впиратись у лінію контуру без проміжку. При пере­тинанні ліній невидимого контуру штрихи мають перетинатися.

Довжину штрихів у розімкнутих лініях вибирають у межах 8-20 мм залежно від величини зображення, табл. 6.18, п. 6.

Для складних розрізів та перерізів допускається кінці розімкнутих ліній з'єднувати тонкою штрихпунктирною лінією. Довжина штрихів у штрихпунк - тирних тонких лініях має бути від 5 до 30 мм, віддаль між штрихами -
в межах 3-5 мм (посередині крапка), табл. 5, п. 5. Штрихпунктирні лінії необхід­но починати і закінчувати штрихами, а не крапками. Довжина штрихів і проміж­ків у штриховій і штрихпунктирній лініях по всій їх довжині має бути однаковою.

Центри кіл у всіх випадках виконують (визначають) перетинанням штрихів, а не крапкою.

Штрихпунктирні лінії, що їх використовують як центрові або осьові, слід за­мінювати суцільними тонкими лініями, якщо діаметр кола або розміри інших геометричних фігур на зображенні менше 12 мм. Кінці центрових і осьових ліній повинні виступати за лінію кола або за межі зображення виробу чи його елемен­та на 3-5 мм, рис. 12е.