КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Основні положення

Меблеві вироби складаються з окремих деталей і складальних одиниць, з’єднаних між собою різними способами. Загальна класифікація з’єднань, що за­стосовуються в меблевому виробництві приведена на рис. 3.1. Всі з’єднання роз­діляються на два самостійні види - роз’ємні і нероз'ємні. Під роз’ємними ро­зуміють з'єднання, за яких можливе багаторазове роз’єднання, і з'єднання окре­мих елементів. Роз'ємні з’єднання в свою чергу є жорсткими (нерухомими) і шарнірними (рухомими). Жорсткі з’єднання - на стяжках і болтах, які забезпечу­ють повну розбірність і збірність конструкції. До шарнірних з'єднань відносять­ся роз’ємні завіси, механізми трансформації, напрямні, кронштейни тощо. До нероз’ємних з’єднань належать такі, після виконання яких у подальшому їх роз’єднання неможливе. Роз’єднання таких елементів можливе тільки при руй­нуванні конструкції - це, наприклад, з’єднання на клей або цвяхи. Особливе міс­це посідає з’єднання шурупами. З одного боку після закручування шурупів з’єднання стає нсроз’ємним, з другого - за гострої потреби шурупи можна викру­тити і елементи роз’єднати. При багаторазовому викручуванні шурупів, що до­сить незручно, міцність з’єднання знижується, а інколи вимагає ремонтних робіт. Вважається, що з'єднання шурупами є нероз’ємним, Таким чином, до нероз’ємних з’єднань елементів віднесено також шарнірні з'єднання, які після закріплення шурупами, хоча й залишаються рухомими один відносно одного, але є нероз’ємними - рояльна завіса і т. п. У цьому розділі розглядаються нероз’ємні з’єднання на клею. Роз’ємні з’єднання, що виконуються за допомогою спеціаль­ної фурнітури, розглянуто поступово при вивченні окремих типових конструк­тивних рішень, де вони застосовуються (див. розділ IV).

Нероз'ємні з'єднання можна розділити на три групи, а саме: на шипах на клею, на клею і кріпильними виробами. В свою чергу, шипові з’єднання розділяються також на три групи: кутові, по ширині і по довжині. Звичайно, всі шипові з’єднання виконуються на клею. Під нероз'ємними з’єднаннями на клею розуміє­мо склеювання поверхонь деталей - це личкування листовими матеріалами і змикання ділянок на клею на гладку фугу. Кріпильними виробами, що характе­ризують нероз’ємність з’єднань, є: цвяхи, шурупи і клямри. Далі розглянуто всі види з’єднань згідно з класифікацією, наведеною на рис. 3,1,

Опрацьовано систему позначень шипових і інших з'єднань, суть якої полягає в тому, щоб саме позначення розкривало зміст конструктивного рішення.

Позначення складається з трьох частин, які пишуться через тире: І - JI — III.

І частина - вид з’єднання:

РК - рамкове кінцеве;

PC - рамкове серединне;

ЯК - ящикове кінцеве;

К - змикання ділянок крайками;

Д - з’єднання по довжині.

II частина - безпосередня характеристика з'єднання:

В - відкрите (наскрізне);

3 - закрите (ненаскрізне);

П - з одним потемком;

2П - з двома потемками;

Пп - з півпотемком;

Лх - шип «ластівчин хвіст»;

Лхо - шип «ластівчин хвіст» однобічний;

Шк - на шкактах (круглих вставних шипах);

Шв - на вставних плоских шипах;

Шкк - на шкантах кутникових;

Р - на рейку;

By — на вус;

Шз - на зубчастих шипах;

Пз - в паз;

Гр - гребінь;

Пд - в півдерева;

Пт - в потай;

Ппт - б півпотай;

Зм ~ в замок;

Шр - на шурупах;

Гл - на гладку фугу;

4 - в чверть;

Ку - в кут;

Куп - в кут з поворотом під кутом;

Шп — шпунт;

Шг - шип груповий;

Шз — шип зубчастий.

III частина - вказує на кількість шипів, але якщо в цьому немає потреби або шипи групові, то ця частина відсутня.

Приклад: РС-32П.-5 - рамкове серединне закрите з’єднання на одинарний шип з потемками. Вказані позначення внесені в наступні рисунки конструктив­них рішень.