СТВОРЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ. ШТУКАТУРНИХ СТАНЦІЙ І АГРЕГАТІВ. НОВОГО ПОКОЛІННЯ
Дослідження рівня енергоспоживання стрічкового шнекового розчинозмішувача
Практичні задачі процесів змішування у більшості випадків не вдається розв’язати аналітично тому, що їх механізм носить складний характер [47, 94, 107]. У таких випадках задачу необхідно розв’язувати дослідним шляхом на моделі процесу. Для того, щоб провести дослід із мінімальними витратами та одночасно одержати максимальний результат, його необхідно відповідним чином спланувати. [2]
Проведення експериментальних досліджень вимагає виконання наступних етапів:
1) проектування та виготовлення лабораторної установки;
2) виконання вимірювань;
3) узагальнення одержаних результатів і визначення дійсних процесів, для яких одержані формули можуть бути використані.
Кожний із перелічених етапів ставить наступні питання:
а) яким чином необхідно реалізувати модель процесу змішування, щоб одержані результати дослідів могли бути перенесені на реальні процеси;
б) які величини необхідно виміряти, щоб за умови мінімальної кількості вимірювань одержати вичерпну інформацію про хід процесу змішування;
в) як узагальнити результати вимірювань та якими будуть межі застосування одержаних формул.
Одержати відповіді на поставлені питання надає можливість теорія подібності [94, 107]. Визначення критеріїв подібності здійснюється або шляхом аналізу диференціальних рівнянь процесу змішування та їх граничних умов, або за допомогою так званого методу аналізу розмірностей.
Хоча для описання багатьох реальних процесів одержані диференціальні рівняння, але вони досить складні для аналітичного розв’язання. У таких випадках використовується теорія подібності, й таким чином аналізуються диференціальні рівняння та їх граничні умови, а також визначається інтеграл цих рівнянь у формі загальної функції критеріїв подібності.
Для процесів, що відбуваються у змішувачах, досить складно визначити критерії, до складу яких входить швидкість руху часток розчину V. Розподілення швидкостей у змішувачах має досить складний характер, і в цьому випадку застосувати середню швидкість VCEP, як, наприклад, у випадку течії у трубі, не представляється можливим. Тому найчастіше використовується умовна швидкість, яка рівна окружній швидкості на зовнішньому діаметрі робочого органа змішувача й. Одержані таким чином критерії з певною мірою достовірності будуть дійсними для процесу змішування.
Критерій Рейнольдса. Традиційне визначення даного критерію подібності для течії в трубах має наступний вигляд:
Re = , (3.82)
Т
Де Vcep - середня швидкість руху рідини в трубі, м/с; d0 - внутрішній діа-
-5
метр труби, м; р - густина суміші, кг/м ; ц - коефіцієнт структурованої в’язкості неньютонівської рідини (будівельного розчину), Па-с.
У фізичному розумінні критерій Рейнольдса Re являє собою відношення сил інерції до сил внутрішнього тертя й, до того ж, є критерієм, що визначає характер течії мас суміші, що перемішується (ламінарний або турбулентний).
Для випадку руху суміші у змішувачі умовно приймають [24, 30, 94]
VCEP = ю - R, (3.83)
де ю - кутова швидкість обертання робочого органа змішувача, рад/с; R - зовнішній радіус робочого органа, м.
Отже, із урахуванням виразів (3.82) та (3.83) можна одержати:
Re =ю-R - Р. (3.84)
Л
Але одержаний таким чином критерій Рейнольдса не є універсальним, таким що визначає характер течії (руху) суміші у змішувачі, оскільки характер течії також залежить від конструкції бункера та робочого органа змішувача, які в останній формулі не відображені. Цей недолік не дозволяє універсально застосовувати одержаний критерій Рейнольдса для аналізу багатьох процесів, що відбуваються у змішувачах. Саме тому для кожного типу змішувача необхідно розробляти окремі формули для визначення потужності, що витрачається на перемішування.
Критерій Фруда представляє собою відношення сил інерції суміші, що перемішується, до сил тяжіння. Для змішувачів він може бути записаний у вигляді:
Fr = —, (3.85)
g
де ю - кутова швидкість обертання робочого органа змішувача, рад/с; R - зовнішній радіус робочого органа, м; g - прискорення вільного падіння, м/с2.
Даний критерій ураховує вплив завихрення, котре утворюється на задній кромці робочого органа розчинозмішувача, під час руху в суміші, що перемішується.
Критерій Хедстрема. Узагальнення результатів дослідження потужності, що витрачається на перемішування неньютонівських рідин, до яких відносяться розчинні суміші, пов’язане із значними труднощами, адже в’язкість таких рідин залежить від гідродинамічного режиму в змішувачі [94, 107], а відповідно, й від кутової швидкості обертання робочого органа та його типу.
Найбільш повно деформаційна поведінка неньютонівських рідин характеризується формулою Шведова - Бінгама [42]
де і - дотичне напруження, Па; і0 - граничне напруження зсуву середовища,
dV
градієнт швидкос
ті (наприклад, вздовж осі Ох).
Таким чином, під час дослідження процесу перемішування розчинних сумішей повинні бути враховані їх реологічні властивості. Це можливо виконати за допомогою безрозмірного критерію Хедстрема [94]:
о
де R - зовнішній радіус робочого органа, м; р - густина суміші, кг/м.
Критерій Ейлера. Основне визначення критерію Ейлера у загальному випадку має наступний вигляд [94, 107]:
де Ар - перепад тиску, Па; V - швидкість руху суміші, м/с.
Критерій Ейлера представляє відношення сил тиску, що викликають рух суміші, до сил динамічного тиску. Для процесів, що відбуваються у змішувачах, перепад тиску Ар та швидкість V правомірно замінити на потужність, що витрачається на перемішування, та окружну швидкість робочого органа змішувача. Якщо прийняти до уваги, що потужність, яка витрачається на перемішування, P « Ар-S - V, де S « R2 (умовний переріз потоку), V« ю R, правомірно записати вираз критерію Ейлера для процесів перемішування:
Отже, з урахуванням вищенаведеного основне критеріальне рівняння, котре описує рух в’язко-пластичного середовища, що перемішується, матиме вигляд:
Ґю-R2 - р ю2R т0R2p^ ’ ’ 2
V Л g Л )
або у формі степеневого одночлена
Eu = C - Rem - Frn - He5, (3.90)
де С - коефіцієнт; m, n, s - показники степені.
Слід відзначити, що рівняння (3.90) справедливе лише для геометрично подібних змішувачів. Розміри стрічкового шнекового змішувача визначаються п’ятьма основними розмірами (рисунок 3.27): радіусом вала змішувача R0, внутрішнім та зовнішнім радіусами стрічки RB та R, радіусом дна бункера RБ та кроком стрічки h. Також важливе значення має висота заповнення бункера сумішшю Н.
Для збереження геометричної подібності під час перемішування повинні виконуватися умови:
де CL - постійна геометричної подоби; величини із індексом ”М” відносяться до моделі або дослідного змішувача, а з індексом ”Р" - до реального (промислового) розчинозмішувача.
Якщо ці співвідношення виконуються, то системи будуть геометрично подібними, й для розрахунку реального змішувача може бути використане рівняння (3.90). Якщо ж деякі з геометричних величин повинні бути зміненими, то у рівняння (3.90) необхідно включити добутки, за допомогою яких ураховується вплив окремих геометричних характеристик.
Рисунок 3.27 - Основні геометричні характеристики стрічкового шнекового змішувача |
Експериментальні дослідження процесу перемішування виконуються, як правило, на моделях, де змінені не лише розміри змішувача, але й технологічні суміші замінені більш дешевими та зручними у користуванні [94]. Тому проблема моделювання процесу змішування є особливо важливою.
Для двох процесів змішування (1 і 2), які виконуються у двох геометрично подібних розчинозмішувачах за умови однакової суміші, що перемішується, відповідно до формули (3.89) справедливою буде залежність
(3.92)
Якщо змінювати розміри змішувача за умови збереження постійної інтенсивності перемішування, визначеної різними способами (див. вище), правомірно записати:
Для Re = const, або ^ R2 = ш2 R:
P_= R = (R_'
P1 R2 v R1 У
Отже, потужність, що витрачається на перемішування, зменшується обернено пропорційно із збільшенням розмірів змішувача.
Для постійної швидкості V = ю-R = const, або &1-R1 = ®2-R2:
У цьому випадку потужність збільшується пропорційно квадрату лінійних розмірів змішувача.
Для P/Q = const, або P/Q = Pi/Qi, приймаючи ефективний об’єм пе-
з
ремішування Q « R, одержуємо залежність:
або після перетворення із використанням рівняння
маємо:
(3.96)
Таким чином, за умови забезпечення однакової інтенсивності процесу перемішування P/Q = const, необхідно із збільшенням розмірів змішувача підвищити кутову швидкість обертання робочого органа змішувача та
значно підвищити значення критерію Рейнольдса. Отже, правомірно зробити висновок, що за умови однієї й тієї ж кутової швидкості ю робочого органа, змішувач більших розмірів (із низькою швидкістю обертання робочого органа) витрачає під час перемішування меншу величину потужності на одиницю об’єму суміші, що перемішується, ніж змішувач невеликих розмірів (із високою швидкістю обертання робочого органа).
Рівняння (3.90) пов’язує процеси перемішування у геометрично подібних розчинозмішувачах. При цьому постає питання визначення за допомогою експериментальних досліджень коефіцієнта С та показників степені m, п, s. З цією метою був використаний лабораторний стрічковий шнековий змішувач, геометрично подібний до змішувача штукатурної станції, але із меншою кількістю витків шнекової стрічки.
Стрічковий змішувач 1 (рисунок 3.28, б) експериментального стенда приводиться в рух від електродвигуна 2 за допомогою пасової передачі 3 та циліндричного редуктора 4. Можливість зміни швидкості обертання стрічки змішувача забезпечується під’єднанням електродвигуна 2 до мережі за допомогою перетворювача частоти 5. Для вимірювання активної потужності електродвигуна до проводів живлення підключені два феродинамічних ватметри 6, як це показано на схемі. При цьому за правилами підключення ватметрів виводи обмоток, позначені на корпусі зірочками, обернені в бік джерела енергії. Сумарна активна потужність (саме та потужність, що витрачається на виконання корисної роботи) обчислюється як алгебраїчна сума показників двох ватметрів.
З метою урахування ККД механізму привода змішувача, а також втрат енергії на тертя у підшипниках, на першому етапі досліджень була визначена величина потужності, що споживається на холостому ході неза- вантаженого змішувача. Середнє значення чотирьох вимірів для частоти обертання робочого органа ю = 1,0 рад/с склало Р0 = 42 Вт, для ю = 4,0 рад/с - Р0 = 45 Вт. Для подальших розрахунків було прийняте середнє значення потужності холостого ходу Р0 = 43,5 + 1,0 Вт.
До критеріального рівняння (3.90) входять наступні параметри: зовнішній радіус стрічки шнека R (у даному випадку R = 0,3 м); кутова швидкість обертання робочого органа ю, рад/с; потужність, що витрачається на
змішування, Р, Вт; а також величини, що характеризують властивості роз-5
чинної суміші: густина р, кг/м ; коефіцієнт структурованої в’язкості ц, Пас; граничне напруження зсуву середовища т0, Па. Останні три параметри
визначаються як складом суміші, так і її рухливістю. Їх величина для вапняно-піщаних розчинів за ДСТУ БВ.2.7 - 23 - 95 була одержана у роботі [31].
а)
а - загальний вигляд; б - конструктивна схема
1 - стрічковий шнековий змішувач, 2 - електродвигун, 3 - пасова передача, 4 - редуктор, 5 - перетворювач частоти струму ACS 300, 6 - ватметри
Порядок проведення дослідів наступний. Лабораторний змішувач заповнювався свіжоприготованим вапняно-піщаним розчином відповідної рухливості на рівень до вала змішувача. За допомогою перетворювача частоти встановлювалася необхідна кутова швидкість обертання робочого органа (кутова швидкість знаходилася шляхом визначення за секундоміром часу десяти повних обертів стрічки змішувача). Після цього вмикався двигун привода, і визначалася величина споживаної потужності P', Вт. Потужність P, Вт, що витрачається на змішування, обчислювалася за формулою:
P = P' - Ро, (3.97)
де P0 - потужність холостого ходу лабораторного змішувача, Вт.
Результати визначення споживаної потужності залежно від рухливості розчинної суміші та кутової швидкості обертання стрічки шнека (таблиця 3.6) ілюструє об’ємний графік (рисунок 3.29, б). Він у цілому підтверджує попередні теоретичні розрахунки, а також експериментальні дані, одержані для прямокутної лопатки. Як і у випадку лопатки, зниження рухливості розчину до 6...8 см значно підвищує величину споживаної потужності.
Таблиця 3.6 - Результати визначення потужності P, Вт, що витрачається на змішування, для одного витка стрічки шнека лабораторного змішувача
|
Одержані експериментальні дані дають змогу визначити невідомі показники степені m, n, s та коефіцієнт С критеріального рівняння (3.90).
За допомогою даних по величині потужності (таблиця 3.6) можемо записати систему рівнянь, кількість яких достатня для визначення невідомих параметрів:
374,477 = С • 1,267m • 0,006116" • 40,04*;
11,695 = С • 6,048m • 0,05505" • 81,725;
<| (3.98)
2,251 = С • 18m • 0,1529" • 213,75*;
0,6197 = С • 36,48m • 0,3914" • 228*.
Тут вихідні дані взяті для значень ю = 0,5; 1,5; 2,5; 4,0 рад/с та відповідно рухливостей vpyx = 6; 8; 10; 12 см. Розв’язавши систему, маємо:
а) б) Рисунок 3.29 - Залежність потужності, що споживається одним витком стрічки шнека лабораторного змішувача, від кутової швидкості робочого органа та рухливості розчину: |
а - експериментальні дані (позначені точками); б - узагальнюючий графік
С = 7,471-10'2; m = 1,015; n = - 2,091; 5 = - 0,6439. Критеріальне рівняння, виконання якого забезпечить подібність процесів змішування у стрічкових шнекових розчинозмішувачах, при цьому матиме вигляд:
Eu = 20,471 • Re0,815 • Fr“U91 • He"16439 , або
(3.99)
Як бачимо, останнє рівняння також може бути використане для обчислення потужності P, що споживається під час змішування одним витком стрічкового шнекового розчинозмішувача, заповненого сумішшю до осі вала:
Порівняємо (рисунок 3.30) значення потужності P, обчислені за залежностями (3.47) і (3.100), із даними, одержаними експериментальним шляхом (таблиця 3.6).
а - розрахованими за залежністю (3.50);
б - обчисленими за критеріальним рівнянням (3.100)
Як бачимо за графіками потужності (рисунок 3.30, а), обчисленої за методикою урахування опорів, що діють на стрічку шнека з боку суміші (формула (3.47)), та одержаної у результаті лабораторних досліджень, вони мають певну розбіжність у значеннях. Ця розбіжність становить ~ 15% для малорухливих сумішей за умови низької кутової швидкості обертання робочого органа змішувача. Причому експериментальні дані перевищують розрахункові. Але в межах основних робочих кутових швидкостей (~ 3,0 рад/с) графіки співпадають досить точно, про що свідчить лінія їх перетину. Для кутових швидкостей більше 3,0 рад/с знову з’являється розбіжність, яка зростає із збільшенням кутової швидкості ю, причому в цій області розрахункові дані більші за експериментальні.
Аналогічну картину бачимо й у випадку порівняння потужності, обчисленої за критеріальним рівнянням (3.100) (рисунок 3.30, б), та одержаної у результаті лабораторних досліджень. Але на відміну від попереднього випадку найбільша розбіжність значень (теж ~ 15%) спостерігається для розчинів великої рухливості при малих значеннях ю та для низькорухливих сумішей за умови кутової швидкості ю > 3,0 рад/с. Але в межах рухливос - тей 6...8 см та кутової швидкості ~ 3,0 рад/с графіки збігаються, про що свідчить лінія їх перетину.