Опори
4.9.1. Класифікація
Під опорою розуміють конструкцію, частину виробу або такі деталі, що підтримують корпус на необхідній висоті відносно підлоги. Опори можуть виконуватись окремо від каркаса і потім до нього закріплюватись (ніжки, лавочки тощо) або вони є частиною самого виробу ~ прохідні несучі вертикальні стінки корпусу.
Важливу роль опори відіграють у зовнішньому архітектурному рішенні меблів, завершуючи долішню частину виробу, через це вони змінювались і розвивались по-своєму в різні історичні епохи. Конструктивно опори корпусних виробі суттєво відрізняються від опор меблів для сидіння, столів тощо, де вони органі^ но пов’язані з самим виробом. Опори корпусних виробів - це переважно самс стійні складальні одиниці, окрім несучих прохідних стінок.
Опрацьована класифікація опор корпусних меблів за конструктивними ознг ками дає змогу розглядати їх розвиток і взаємозв’язок конструктивного рішенн з технологічними особливостями виробництва, рис. 4.92. Всі опори можна згру пувати у чотири основних типи: ніжки, ланочки, цоколі (коробки) і площини.
Рис. 4.92. Класифікація опор корпусних меблів за конструктивними ознаками |
Ніжки - це різної форми деталі, що підтримують виріб, як правило, в чотирьох опорних точках (може бути інша кількість опорних точок). До знімних належать такі, які закріплює сам споживач і за потреби може їх знову зняти. Не - знімні - це ніжки закріплені напостійно. Незнімні ніжки можуть бути простимі? і кутобими. Підсадні - це знімні ніжки, що закріплюються до долішньої частин*: корпусу шпилькою, болтом, шурупами або іншим чином.
Лавочки - це самостійна просторова рамкова конструкція з ніжок і царг.
Цоколі - це коробчасті конструкції, що утворюють суцільну опору по периметру корпусу.
На рис. 4. 93 показано принципові схеми тилів опор.
Корпусні меблі минулих епох аж до XX ст. характеризувалися наявністю плінтуса у вигляді рамок чи коробок, які служили цокольною опорою, або до них закріплювалися ніжки із деревини. Це меблі епохи Відродження (XV-XVI ст.) і стиль бароко, що характеризується складністю конструктивного рішення долішньої коробки і рамки, табл. 4.20.
Так, готичний буфет стоїть на масивній коробці, яка конструктивно складається з коробки і рамки, вони разом утворюють цю масивну опору, табл. 4.20-1. У період Відродження (XVI—XVII ст.) у плінтусних коробках характерні фігурні вирізи, які зустрічаються не тільки в корпусних виробах. Також для оформлення опор корпусного виробу одночасно можуть бути використані рамки і коробки, табл. 4.20-2. У 20-х роках минулого століття плінтусні коробки набули спроще - ного вигляду, табл. 4.20-3.
Таблиця 4.20
№ пор. |
Зовнішній вид, назва |
Конструктивне рішення. Виносний елемент
Готичний буфет XI ст., Франція |
Відродження, ХУЛ ст. |
20-ті роки XX ст.
--------------------- Л-v--------
У французькому стилі Іенріха II {XVI ст.) шафа стоїть на брускових низьких ніжках, які закріплені до поздовжнього бруска рамки, табл. 4.20-4. Цікавим оформленням нижньої частини креденса цього періоду є нагромадження кальо - вок, що конструктивно вирішується накладанням двох рамок одна на одну, табл. 4.20-5. У псевдостилях XX ст. також зустрічаються точені кульові ніжки, закріплені до профільованої рамки, табл. 4.20-6. У англійському класицизмі вже маємо кутові ніжки, табл. 4.20-7. Поширення набули у 40-60 роки минулого століття кутові ніжки на Закарпатті, табл. 4.20-8.
Зусилля навантаження, що утворюються масою всього, що є в корпусі, і влас - ною його масою, передасться на бокові стінки, а далі на плінтусну коробку або раму з ніжками, на підлогу. Без сумніву, цокольні коробки можуть приймати на себе великі навантаження, утримуючи корпус по периметру.
Щоб не прогинались під масою корпусу плінтусні рамки з закріпленими до них ніжками, їхні бруски мають відповідний переріз, зазвичай переріз у брусків рамок перебуває в межах 25+40 х 35+60 мм (h х Ь) залежно від габаритів і призначення виробів, Інколи перерізи цих брусків цілком продиктовані чисто архі - тектурно-естетичними міркуваннями.
Характерною особливістю конструктивних рішень опор корпусних меблів минулих епох є те, що вони виконувалися виключно з суцільної деревини. Звичайними незнімними ніжками називаються такі, що виконані з цільної деревини і закріплені до плінтусної рами або коробки на круглих шипах або вставних шкантах на клею. Вони можуть бути, табл. 4.20: простими - коли виконані з одного суцільного бруска 4, 5, 6, і кутовими, коли виконуються з двох з’єднаних брусків, 7, 8. Також необхідно зауважити, що опори, наведені в табл. 4.20, ставляться з фасаду виробу, дві задні опори практично невидимі (ставляться далі від бокової стінки корпуса) і виконуються в формі простого бруска прямокутної форми.