З’єднання кріпильними виробами
У цьому розділі розглянуто кріпильні вироби універсального призначення - цвяхи, шурупи і клямри (скоби). До таких виробів можна віднести ряд пластин, кутників, кронштейнів тощо і різні види фурнітури, які паралельно з прямим призначенням виконують кріпильну функцію.
1.5.1. З’єднання цвяхами
У конструюванні меблів цвяхи рідко використовують для кріплення елементів, переважно вони слугують для допоміжного кріплення при виконанні різних технологічних операцій. Цвяхами, наприклад, прибивають деталь на час затвердіння клею. Самостійно цвяхи використовують при виконанні оббивних робіт і при кріпленні листових матеріалів - фанери, деревноволокнистої плити тощо. Міцність з’єднання цвяхами на їх витягування залежить від напряму забитого цвяха відносно волокон деревини, породи, вологості і розміру цвяхів. З підвищенням вологості деревини здатність її утримувати цвяхи знижується. Якщо цвяхи не мають захисних покриттів, тоу вологій деревині вони швидко іржавіють і сила, що утримує цвях у деревині, зменшується. Опір цвяхів витягуванню збільшується пропорційно їх діаметру і глибині забивання.
Щоб забезпечити міцність з’єднання на цвяхах необхідно їх забивати не менше ніж на 2/3 їх довжини, тобто довжина цвяха мас бути в три рази більша товщини деталі, що прибивається. Щоб не розколоти деревини, цвях необхідно забивати на віддалі від торця не менше 15d, а від крайки не менше Sd (де d - діаметр цвяха). Віддаль між паралельними рядами повинна бути не менше 4d і віддаль між цвяхами вздовж волокон не менше 5d.
3.7.2.3 ’єднання шурупами
З’єднання шурупами (гвинтами для дерева) являє собою найбільш поширений метод безклейового з'єднання деталей у меблевому виробництві, завдяки особливим фізико-механічним властивостям деревини та її модифікацій. Шурупи випускаються з півкруглою, півпотайною, потайною і шестигранною головкою, з прямим або хрестоподібним шліцом (див. 5.7, табл. 5.12,13). Вибір вигляду головки шурупів залежить від їх розміщення - видима чи невидима поверхня, лицьова чи нелицьова, умови експлуатації виробу тощо. Дизайнер повинен знати, як визначитись у цьому питанні стосовно конкретного призначення виробів. У конструюванні меблів потрібно орієнтуватись на шурупи з потайною і півпотайною головкою. Причому часто в конструктивному рішенні можуть бути застосовані шурупи з потайною головкою при конструюванні рухомих поверхонь. Шурупи з шестигранною головкою (глухарі) випускаються крупними і використовуються для кріплення елементів, що несуть великі навантаження у експлуатації. Прикладом їх застосування може слугувати кріплення царги гнутарного стільця з задньою ніжкою.
Опір деревини утримуванню шурупів значною мірою також залежить від породи та її щільності (густини). Опір витягуванню шурупів, вкручених у торець (уздовж волокон), майже в два рази менший за опір витягування, якщо вони вкручені поперек волокон. Величина опору витягування шурупів, вкручених у крайку деревностружкових плит на 20-25 % менша за опір витягування їх, якщо вони вкручені в пласть.
Однак, якщо шурупи, вкручені в деревностружкову плиту, працюють при змінному (динамічному) навантаженні, опір витягування (особливо з крайки) значно зменшуються. Знижує цей опір властивість деревностружкових плит розшаровуватись. Через це не рекомендується кріпити до крайок деревностружко- вих плит вироби з динамічним навантаженням, наприклад, завіси. При необхідності такого кріплення крайки деревностружкових плит мають бути попередньо зміцнені рейками чи обкладками з цільної дереяини.
Дослідження показали, що зі збільшенням діаметра шурупа і глибини його закручування, опір витягування зростає. Так, наприклад, при збільшенні діаметра шурупа від 3 до 5 мм опір витягування шурупів з пласті тришарових деревностружкових плит збільшується на 3-5 кгс із збільшенням діаметра шурупів на 0,5 мм. А при глибині вкручування від 5 до 15 мм опір витягування зростає на 15-30 кг на кожні 5 мм глибини. Отже, якщо глибина закручування шурупа не забезпечує необхідної міцності з'єднання і з конструктивних умов не може бути збільшена, то слід використати шурупи більшого діаметра. Звісно, довжина різьби стержня шурупа має бути не меншою глибини його закручування. Довжину ненарізної частини в шурупах вибирають виходячи з товщини приєднуваної деталі, якій вона повинна дорівнювати. При кріпленні тонких металічних чи інших пластин, елементів стяжок і завісія слід брати шурупи з нарізкою на всю довжину стержня. Цього необхідно обов’язково дотримуватися тому, що міцність кріплення такими шурупами на 20-30 % вища порівняно з шурупами тих же розмірів, але з нарізкою не на всю довжину.
У деталях з деревини та її модифікацій, які приєднуються шурупами, необхідно свердлити отвори діаметром, рівним діаметру стержня шурупа, що запобігає розколюванню. При використанні шурупів довжиною більше 12 мм в деталях, до яких проводяться приєднання, також свердлять гнізда діаметром, рівним внутрішньому діаметру різьби шурупа. Для м'яких порід цей діаметр може бути меншим на 25-35 % у зв'язку з тим, що вони легко зминаються, ущільнюються в процесі закручування.