Рамкові кутові з’єднання
Усі шипові з’єднання на клею повинні мати геометричні параметри і форму, щоб забезпечити високу міцність з’єднання цих елементів. Попередньо можна стверджувально сказати, що міцність шипового з'єднання буде тим більша, чим більша площа склеювання (площа щічок). Таким чином, якщо два бруски з'єднати під кутом на шип рамковий одинарний, то міцність такого з'єднання значно зросте, якщо ми таке з'єднання виконаємо на аналогічний шип подвійний. Звичайно, що кількість шипів можна збільшувати, але в певних, технологічно можливих межах. У меблевому виробництві мінімальну товщину шипа приймають *6 мм, що пов’язано з технічними можливостями технологічного обладнання та інструменту. Для нарізання шипів менших товщин необхідно міняти парк обладнання з іншим інструментом і режимами різання. Виходячи з цих міркувань і
досвіду в меблевому виробництві кількість шипів нарізають залежно від товщини з'єднуваних брусків. Загальні рекомендації виглядають такі:
Товщина бруска: 12*25 мм - 1 шип;
26*35 мм - 2 шипи;
36*65 мм - 3 шипи. *
Вказані рекомендації не є обов’язковими, але кожен конструктор повинен знати, що вони відповідають вимогам високої міцності. Це особливо важливо при конструюванні каркасів меблів для сидіння. У цьому разі найвразливішим є з'єднання бокових царг стільців з задньою ніжкою, коли при навантаженні зовнішній момент (опирання плечима на спинку) вивертає шип з гнізда задньої ніжки. Однак не завжди до рамкового з’єднання ставляться вимоги високої міцності, наприклад: у рамковій основі сидіння дивана зусилля від навантаження діють перпендикулярно площині щічок шипа, зусилля ж паралельні площині рамки - мізерні. Отже, в цьому разі немає потреби дотримуватись умов максимальної міцності шипових з’єднань і при товщині брусків рамки 40*50 мм можна обмежитись одним-двома шипами. Конструктор у кожному випадку повинен враховувати умови експлуатації виробу і відповідно обирати геометричні параметри елементів шипових з'єднань.
Згідно з класифікацією на рис. 3.1 рамкові кутові з’єднання можуть бути відкритими і закритими. Відкритими з’єднаннями називаємо такі, коли торець шипа виходить на протилежну поверхню деталі, в гніздо якої він входить. Таке з’єднання також називають наскрізним. Закритими з'єднаннями називаємо такі, коли торець шипа не виходить на протилежну поверхню деталі, в гніздо якої він входить. Таке з'єднання також називають ненаскрізним. Довжина такого нена - скрі. зного шипа перебуває в межах 0,5*0,75 ширини деталі з гніздом.
Зрозуміло, що рамкові з’єднання можуть бути тільки кутові, тобто дві деталі з’єднуються тільки під кутом, однак таке з’єднання може бути кінцевим або серединним. Кінцевими називають такі з'єднання, коли з’єднують кінці деталей - торці. Коли ж торець однієї деталі з'єднується з середньою частиною іншої деталі (на віддалі від торця), то таке з'єднання називають серединним. Звичайно, і кінцеві, й серединні з’єднання можуть бути і закритими, і відкритими.
Окрім цього, рамкові кінцеві з’єднання, в свою чергу, також діляться на дві групи: звичайні та вусові. Звичайним називають з'єднання, коли торець однієї деталі змикається з поздовжньою поверхнею (крайкою або пластю) іншої деталі, рис. 3,2. Вусовим називають таке кінцеве з’єднання, коли кінці деталей, що з’єднуються, торцьовані під кутом (рис. 3.3). Крім цього, з’сдання ще характеризують такими термінами, як потайне і півпотайне. Якщо кінцеве з’єднання виконане таким чином, що торці з’єднаних деталей невидимі з зовнішньої сторони, тоді його називають потайним, це всі закриті з'єднання «на вус». Отже, у виробі таке з'єднання стало потайним, тобто невидиме його конструктивне рішення. Якщо звичайне рамкове з'єдання виконане на закритих шипах (рис. 3.2) і зовні з одного боку (по стрілці А) торця деталі не видно, а з іншого боку (стрілка Б) він видимий, то таке з’єднання називають півпотайним. Якщо з'єднання «на вус» виконане таким чином, що торці деталей невидимі з зовнішнього і внутрішнього боків, тоді його називають у повний потай.
На рис. 3.2 показано схеми утворення кінцевих рамкових з’єднань двох брусків на цільних шипах:
а - кінцеве рамкове звичайне прямокутне з'єднання на відкритий шип одинарний;
6 - кінцеве рамкове з'єднання звичайне на закритий одинарний шип під кутом до крайки. Таке конструктивне рішення застосовується, наприклад, коли царговий пояс стільця столярного має трапецієподібну форму;
і? - кінцеве рамкове звичайне не прямокутне з’єднання на закритий шип одинарний, в якого крайки перпендикулярні до косих заплечиків, тобто заплечики зрізані не під прямим кутом (косо) до крайок бруска;
г - кінцеве рамкове звичайне не прямокутне з’єднання на закритий шип оди - нарний з косими заплечиками під кутом.
а
Рис. 3.2. Утворення рамкових кінцевих з’єднань двох брусків |
На рис. 3,3. показано схему утворення рамкових кінцевих з’єднань трьох брусків - двох царг і ніжки. В перерізі А - А показано можливі варіанти вибирання гнізд під шипи:
а - ніжка квадратна, шипи з потемками сходяться під кутом;
6, в - ніжка прямокутна, шипи з потемками мимобіжні; г - гнізда в ніжці для шипів з потемками; д - гнізда в ніжці для шипів з потемками і півпотемками; е - відкриті гнізда недопустимі, можливе відколювання утвореного стовпця.
На рис. 3.4. показано схеми утворення кінцевих вусових з’єднань: а - кінцеве прямокутне з’єднання «на вус» з торцюванням деталей під кутом 45°. Така схема утворюється, коли бруски мають однакову ширину В;
б - кінцеве непрямокутне з'єднання «на вус» деталей однакової ширини, при цьому деталі будуть торцьовані симетрично [5 / 2;
8 - кінцеве прямокутне з’єднання на «на вус» з торцюванням деталей під різними кутами, що спричинено різною шириною деталей;
г - кінцеве непрямокутне з’єднання на «на вус» деталей різної ширини, відповідно і кути торцювання різні.
Рис. 3.4. Схеми утворення рамкових кінцевих з'єднань «на вус» |
Нижче (в таблицях) подано всі види столярних з'єднань з їх повною назвою, позначенням, ескізами, рекомендованими параметрами розмірів конструктивних елементів і нормативними рекомендаціями.