Основні положення
Меблеві вироби складаються з окремих деталей і складальних одиниць, з’єднаних між собою різними способами. Загальна класифікація з’єднань, що застосовуються в меблевому виробництві приведена на рис. 3.1. Всі з’єднання розділяються на два самостійні види - роз’ємні і нероз'ємні. Під роз’ємними розуміють з'єднання, за яких можливе багаторазове роз’єднання, і з'єднання окремих елементів. Роз'ємні з’єднання в свою чергу є жорсткими (нерухомими) і шарнірними (рухомими). Жорсткі з’єднання - на стяжках і болтах, які забезпечують повну розбірність і збірність конструкції. До шарнірних з'єднань відносяться роз’ємні завіси, механізми трансформації, напрямні, кронштейни тощо. До нероз’ємних з’єднань належать такі, після виконання яких у подальшому їх роз’єднання неможливе. Роз’єднання таких елементів можливе тільки при руйнуванні конструкції - це, наприклад, з’єднання на клей або цвяхи. Особливе місце посідає з’єднання шурупами. З одного боку після закручування шурупів з’єднання стає нсроз’ємним, з другого - за гострої потреби шурупи можна викрутити і елементи роз’єднати. При багаторазовому викручуванні шурупів, що досить незручно, міцність з’єднання знижується, а інколи вимагає ремонтних робіт. Вважається, що з'єднання шурупами є нероз’ємним, Таким чином, до нероз’ємних з’єднань елементів віднесено також шарнірні з'єднання, які після закріплення шурупами, хоча й залишаються рухомими один відносно одного, але є нероз’ємними - рояльна завіса і т. п. У цьому розділі розглядаються нероз’ємні з’єднання на клею. Роз’ємні з’єднання, що виконуються за допомогою спеціальної фурнітури, розглянуто поступово при вивченні окремих типових конструктивних рішень, де вони застосовуються (див. розділ IV).
Нероз'ємні з'єднання можна розділити на три групи, а саме: на шипах на клею, на клею і кріпильними виробами. В свою чергу, шипові з’єднання розділяються також на три групи: кутові, по ширині і по довжині. Звичайно, всі шипові з’єднання виконуються на клею. Під нероз'ємними з’єднаннями на клею розуміємо склеювання поверхонь деталей - це личкування листовими матеріалами і змикання ділянок на клею на гладку фугу. Кріпильними виробами, що характеризують нероз’ємність з’єднань, є: цвяхи, шурупи і клямри. Далі розглянуто всі види з’єднань згідно з класифікацією, наведеною на рис. 3,1,
Опрацьовано систему позначень шипових і інших з'єднань, суть якої полягає в тому, щоб саме позначення розкривало зміст конструктивного рішення.
Позначення складається з трьох частин, які пишуться через тире: І - JI — III.
І частина - вид з’єднання:
РК - рамкове кінцеве;
PC - рамкове серединне;
ЯК - ящикове кінцеве;
К - змикання ділянок крайками;
Д - з’єднання по довжині.
II частина - безпосередня характеристика з'єднання:
В - відкрите (наскрізне);
3 - закрите (ненаскрізне);
П - з одним потемком;
2П - з двома потемками;
Пп - з півпотемком;
Лх - шип «ластівчин хвіст»;
Лхо - шип «ластівчин хвіст» однобічний;
Шк - на шкактах (круглих вставних шипах);
Шв - на вставних плоских шипах;
Шкк - на шкантах кутникових;
Р - на рейку;
By — на вус;
Шз - на зубчастих шипах;
Пз - в паз;
Гр - гребінь;
Пд - в півдерева;
Пт - в потай;
Ппт - б півпотай;
Зм ~ в замок;
Шр - на шурупах;
Гл - на гладку фугу;
4 - в чверть;
Ку - в кут;
Куп - в кут з поворотом під кутом;
Шп — шпунт;
Шг - шип груповий;
Шз — шип зубчастий.
III частина - вказує на кількість шипів, але якщо в цьому немає потреби або шипи групові, то ця частина відсутня.
Приклад: РС-32П.-5 - рамкове серединне закрите з’єднання на одинарний шип з потемками. Вказані позначення внесені в наступні рисунки конструктивних рішень.