Розчини для кам’яної кладки
За видом в’яжучого розчини поділяють на прості (цементні, вапняні, гіпсові) й складні або змішані (цементно-вапняні, цементно-глиняні).
Цементні розчини використовують для зведення підземних і надземних конструкцій, які несуть великі навантаження, а також конструкцій, що працюють у насичених водою ґрунтах.
Вапняні розчини застосовують для кладки конструкцій, які працюють у сухих умовах.
Цементно-вапняні розчини використовують у сухих і вологих умовах. Як заповнювач використовують кварцовий, шлаковий або пемзовий пісок.
з
Щільність - до 1500 кг/м.
Марка розчину визначається межею міцності на стиск кубу з ребром 70 мм на 28 добу твердіння. За нормальних умов використовують розчини марок М4, М10, М25, М50, М75, М100, М150, М200; в осінньо-зимовий
період - розчини марок від М100 до М300.
Розчини мають бути пластичними й водоутримувальними. Пластичність залежить від водов’яжучого відношення (В/В) і визначається величиною занурення в нього стандартного конуса. Для бутової кладки застосовують розчини з рухливістю 4-6 см, для кладки з цегли, бетонних каменів - 9-13 см. В умовах сухого й жаркого клімату рухливість розчину - 12-14 см.
