НАВАНТАЖЕННЯ І ВПЛИВИ
Під час монтажу і експлуатації на конструкції діють різні навантаження, зумовлені власною масою конструкцій та деталей, масою снігу та ожеледі, технологічним обладнанням та масою матеріалів, що зберігаються, температурними та сейсмічними впливами тощо. Числові та якісні характеристики навантажень визначають за нормативними документами (наприклад, СНиП 2.01.07-85) або додатком 1.
Основними характеристиками навантажень і впливів є їхні нормативні значення F„, які відповідають нормальним умовам виготовлення, монтажу та експлуатації. Можливі несприятливі відхилення значень навантажень від нормативних враховують за допомогою коефіцієнтів надійності щодо навантажень уу, які також приймають згідно з нормами. Розрахункові значення навантажень F обчислюють:
F = F„-Y/. (3.1)
Значення коефіцієнта уf залежить від мінливості даного навантаження. Наприклад, порівняно з проектними (нормативними) значеннями маса ізоляційних шарів, виконаних в умовах будівельного майданчика, може змінюватися у ширших межах, ніж тих самих шарів, виконаних у заводських умовах. Тому в першому випадку значення коефіцієнта надійності щодо навантаження вищі, ніж у другому (відповідно у,- = 1,3 і уу = 1,2).
Це ж стосується маси несучих конструкцій, які загалом мають менші відхилення маси, ніж ізоляційні шари. Найменші відхилення спостерігаються для металевих конструкцій, що виготов - ллються на основі прокатних профілів чи листів з найменшими допусками до лінійних розмірів. У цьому випадку = 1,05. Для залізобетонних конструкцій, допуски на розміри яких ширші, значення коефіцієнта вище: у^ = 1,1. Найвища мінливість характерна для навантажень, зумовлених атмосферними явищами — вітром, снігом. Відповідно найвищими є значення уj = 1,4...1,6 (див. іігі. 5.7, 6.11 СНиП 2.01.07-85). Високими є також значення коефіцієнта надійності для навантажень, які виникають під час транспортування і монтажу конструкцій.
Згідно з нормами навантаження класифікують за тривалістю їх дії. Ті, що діють на конструкцію неперервно з часу її виготовлення (власна маса, зусилля попереднього напруження, тиск грунту тощо), називають постійними. Навантаження, які діють лише певний час, називаються тимчасовими. У свою чергу, за тривалістю дії тимчасові навантаження поділяють на довготривалі (від маси технологічного обладнання, тиску газів, рідин, сипких матеріалів, що зберігаються у складських приміщеннях, тощо) та короткочасні (від тиску вітру, зміни температури, дії кранів, ті, які виникають при транспортуванні, ремонтних роботах. випробуваннях тощо).
Навантаження, що виникають лише у певних умовах (сейсмічні впливи, впливи при аваріях технологічного обладнання, різкому осіданні грунтів, обривах тягових канатів тощо), називають особливими.
При одночасній дії кількох навантажень розрахунок конструкцій виконують на дію найнес - приятливішого їх поєднання. При цьому, враховуючи ймовірність одночасної дії найневигідніших значень окремих навантажень, вводять як множник при навантаженнях коефіцієнт поєднання у (див. СНиП 2.01.07-85).
Для визначення розрахункових зусиль у конструкціях нормами встановлено два розрахункових поєднання навантажень:
Основне поєднання складається з постійних, довготривалих і короткочасних навантажень, дія яких є несприятливою;
Особливе поєднання містить несприятливі постійні, довготривалі, короткочасні та одне найне - сприятливіше (з кількох можливих) особливе навантаження.
Коефіцієнт поєднання визначають залежно від тривалості дії навантаження і виду поєднання згідно з нормативними документами (СНиП 2.01.07-85).