Термореактивні полімерні матеріали
Фенопласти (термореактивні матеріали на основі фенолформальдегідних смол) об'єднують багато різних видів продукції. Для конструкційних деталей меблів застосовують волокнисті прес-матеріали (волокнити) і прес-порошки з наповнювачами (деревна мука, мінерали тощо). Фенопласти, насамперед, мають значно більшу жорсткість відтермопластів, найстійкіші на стирання серед пластмас, з часом не старіють. Головним недоліком цього матеріалу є низька питома ударна в'язкість. Застосовують фенопласти для виготовлення опор корпусних меблів, лотків тощо.
Амінопласти (пресовані матеріали на основі січовико - або меламінофор - мальдегідних смол), порівняно з фенопластами більш гігієнічні, не мають запаху, світлостійкі, забарвлюються в різні кольори, в тому числі світлих відтінків.
Недолік амінопластів - схильність до розтріскування у експлуатації І високе водопоглинання. З урахуванням таких вад, амінопласти. можуть бути застосовані для виготовлення дрібних декоративних елементів, які не піддаються значним навантаженням. За своєю суттю ДСП можна віднести до категорії амінопластів - стружково-клеєва композиція.
Склопластики - армовані композиції на основі скловолокна і синтетичних смол в якості зв’язуючого (поліефірні, епоксидні, фенолформальдегідні або їх модифікації). Армуючі наповнювачі - склотканини, сітки з кручених ниток скловолокна тощо. Скловолокно має надзвичайно високі армуючі властивості. Використовуються склопластики для виготовлення опор корпусних меблів, стільців,
крісел, блоків «спинка - сидіння», центральних поворотних опор крісел тощо. Технологічно виробництво базується на ручному формувані пакета склопластика та його пресуванні в спеціальних иресформах. Виробництво е шкідливим для здоров’я, тому що дрібні частинки скловолокна розсіюються в повітрі і потрапляють у дихальні органи робітників. Захист - маски з спеціальними фільтрами повітря.
Пінополіуретани - отримують взаємодією поліізоціантатів з поліефірами в присутності спінюючих агентів і інших добавок, або взаємодією ди - або триізо- ціантатів з багатоатомними спиртами. Залежно від відношення вихідних компонентів можна отримати поліуретани, що мають різні властивості - еластичні або жорсткі. Перші застосовують у виробництві м’яких меблів, другі - для виготовлення декоративних елементів, погонних декоративних крайок тощо.
Загальною для отримання жорстких поліуретанів є екзотермічна реакція взаємодії компонентів, внаслідок якої відбувається рівномірне спінювання маси, причому зовнішній шар (біля стінок форми) виходить щільним, не спіненим. Утворюється так звана «сандвіч-конструкція», жорстка і легка з щільним зовнішнім шаром, що плавно переходить у спінену середину.
Вироби з жорсткого конструкційного пінополіуретану мають низку переваг:
- легкість виробів за рахунок спіненої середини;
- жорсткість і міцність за рахунок щільності зовнішнього шару;
- низьку теплопровідність;
- можливість зміни товщини деталі в широкому діапазоні;
- можливість отримання виробів надскладних форм;
- точне відтворення фактури поверхні форми (тонка імітація відкритопористої текстури деревини чи імітація фактури інших матеріалів);
- міцне з’єднання з іншими матеріалами в процесі формування.
Основне застосування - декоративні накладки і розкладки, сидіння і підлокітники, також можна виготовляти цілі корпусні вироби. Отримані з жорсткого пінополіуретану елементи прекрасно імітують поверхню деревини за кольором, текстурою і навіть фактурою (стару окислену і зношену поверхню, тріщини, випадаючі сучки, отвори від пошкодження шашелем тощо).
5.5.4. Експлуатаційні характеристики полімерних матеріалів |
Старіння. Під впливом навколишнього середовища, а саме; ультрафіолетового випромінювання, підвищених або понижених температур і вологості, кис- |
На рис. 5.14 зображено різновиди обкладок з пінополіуретану.
Рис. 5,14. Різновиди обкладок крайок з жорсткого пінополіуретану |
ню повітря тощо полімерні матеріали старіють [8]. Процес старіння полімерних матеріалів ~ порушення структури і будови молекул, при цьому паралельно йде два процеси: деструкція і структурування.
Процес деструкції викликає руйнацію полімера (розрив зв’язку між атомами), міцність його падає. При структуруванні слідом за розривом зв’язку між атомами йде утворення нових зв'язків між утвореними осколками і цілими макромолекулами. При цьому полімер може не втратити, а набути більшої міцності.
Значно переважають випадки, коли при старінні фізико-механічні властивості полімерних матеріалів погіршуються: підвищується ламкість, зменшуються еластичність і механічна міцність. З’являються тріщини, втрачається або змінюється колір. У житлових приміщеннях найбільше значення має світлостійкість полімерних матеріалів (хоча 90% ультрафіолетових променів затримує скло). Стійкими до сонячних променів є термореактивні полімери. Дуже чутливим до прямих сонячних променів є удароміцний полістирол. Процес старіння дуже сповільнений у поліетилену низького тиску в порівнянні з поліпропіленом. При старінні також відбувається зміна розмірів (деформація) полімерних матеріалів. Так, напрямні полозки і розкладки скорочуються за довжиною і зриваються з поверхні, до якої вони були закріплені клеєм чи метвиробами.
Щороку відбувається удосконалення виробництва полімерів і способів їх стабілізації, що створює умови найширшого їх використання в конструюванні меблів як замінників цінної натуральної деревини.
Повзучість - процес деформування полімерних виробів (у часі) під дією зовнішніх навантажень. Вона негативно позначається на експлуатаційних властивостях навантажених деталей, що сприяє деформації поза межами допустимих норм. Високу стійкість до повзучості при експлуатації мають реактопласти, а також поліформальдегід, полікарбонат, АБС-1 пластик і ряд інших термопластичних полімерів. Необхідно зауважити, що всі термопласти при підвищеній температурі (40 °С) деформуються скоріше, ніж при нормальній. Таким чином, ці матеріали завжди можна армувати неорганічними матеріалами - скловолокном, металевими сітками тощо.
Отже, при проектуванні і конструюванні пластмасових елементів меблів, особливо коли вони працюють на згин, необхідно враховувати повзучість.
Гігієнічність - одна з найважливіших переваг пластмасових елементів. їх можна легко чистити, мити, використовуючи хімічно активні мила. Однак використання нових синтетичних матеріалів у меблевих виробах тривалий час ставить вимоги безпеки до цих матеріалів для здоров'я людини. До таких факторів відносять: неприємний запах, що приводить до стану дискомфорту; гранично допустима концентрація шкідливих речовин, що в малих дозах, але постійно виділяється в навколишнє середовище, особливо це шкідливо для продуктів харчування, які можуть накопичувати ці речовини; накопичення статичної електрики, що, в свою чергу, сприяє накопиченню на їх поверхні пилу.
У зв’язку з цим деталі меблів для житла поділяють на два типи: І - ті, що не мають у процесі експлуатації контакту з харчовими продуктами; П - призначені для зберігання харчових продуктів або які можуть мати з ними контакт.
Особливу групу становлять вироби для дітей, до яких необхідно ставити підвищені вимоги гігієнічності.
Для таких полімерних деталей, які мають контакт з людським тілом, наприклад підлокітники, важливим фактором є їх теплопровідність. Вироби з низькою теплопровідністю видаються людині теплими, зокрема жорсткий пінополіуретан.
Естетичність. Застосування полімерних матеріалів в їх численних видах дає можливість дизайнерам створювати комфортабельні і разом з тим раціональні форми різних стильових напрямів.
При конструюванні нових форм виробів, вузлів і деталей із пластмас необхідно враховувати технологічні і конструкційні можливості даного матеріалу. Естетичні критерії форми і кольору найбільш важливі для цих елементів меблів.
Надзвичайно важливим показником естетичності є колір і фактура матеріалу. Класифікацію фактури поверхні наведено на рис. 5.15.
Рис. 5.15. Стан поверхні полімерних матеріалів |