КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Стінки задні

Задня стінка - плоский елемент, який кріпиться до крайок стінок корпуса з тильної сторони і надає йому жорсткості. Для корпусів, які завжди ставляться тильною стороною до стін приміщення, використовують стінки з тонких листо­вих матеріалів - фанера товщиною 4, 5, 6 мм і деревноволокнисті плити тверді і напівтверді (ДВП) звичайні або личковані (ДВПО) товщиною 3,2 або 4 мм. Задні стінки закріплюються шурупами (2,3 х 25) з кроком не більше 180-200 мм, пер­ший шуруп від кута стінки ставлять на віддалі 20-^30 мм.

На рис. 4.8 показано кріплення задньої стінки корпуса. Коли задня стінка ви­готовляється з ДВП, то під головку шурупа обов’язково ставиться кругла шайба 4 з метою зміцнення з’єднання. Задні стінки невеликих корпусів можна кріпити цвяхами 1,4 - г 2,0 х 25 мм, або П-подібними клямрами середньої ширини висо-
тою 20 мм. Стінки, що ставляться н чверть (H12/jsl3), надають корпусу більшу жорсткість порівняно з стінками, що ставляться в накладку.

У внутрішніх перегородках при аналогічному розміщенні шканпв сгавип» ся одна стяжка. Граничні відхилення між осями отворів за ГОСТ'6449.4 -82

Як Б розбірних, так і в нерозбірних корпусах задні стінки кріпляться в на­кладку, у чверть, або у паз. Паз для задньої стінки формують П-подібної форми, тобто паз вибирають у бічних і долішній стінках, тоді задня стінка вставляється згори корпусу і закріплюється до горішньої стінки шурупами, рис. 4.8е. В такому випадку, щоб досягнути жорсткості корпусу, задню стінку по ширині необхідно ставити на сковзну посадку - H13/jsl3, чого досягнути в виробничих умовах до­сить складно. Б зв’язку з тим паз вибирають глибшим, а жорсткість корпусу на­дають спеціальними стяжками, рис. 4.9. Такого типу стяжкою є заклинювальна чашка, що після установки задньої стінки прокручується по стрілці А до контак­тування в точках к, і нерухомість стінки гарантована. Для розбірних корпусів кріплення задніх стінок у чверть або в накладку також можна використати тач­ковий затискач гвинтовий, рис. 4.10а. Найбільш досконалими е міні-затискачі ексцентрикові, 6. Кількість затискачів для кріплення задніх стінок визначають наступним чином: від внутрішнього кута - 30н-50 мм, віддаль між наступними затискачами 300*400 мм.

Якщо корпусні вироби тильною стороною можуть стояти не до стіни, тобто вони проглядаються ззаду, то задні стінки таких корпусів виготовляються з тих самих плитних матеріалів, що і корпус. Кріплення таких задніх стінок виконуєте ся як з’єднання стінок з плитних матеріалів.

З мстою кращого використання листового матеріалу для задніх стінок їх ви­конують з окремих частин, рис. 4.11. Складові частини задньої стінки зручно крі­пити за наявності горизонтальної перегородки - а. До бічних стінок задня стінка кріпиться звичайним способом - шурупами. До горизонтальної стінки корпусу складові частини задньої стінки розміщуються симетрично і також закріплю­ються шурупами через прямокутну шайбу-кліщ, гострі кінці якої впресовуються в неї. На рисунку також показано варіант іншого кріплення, за допомогою Т-подібної пластмасової планки, хвостовик якої ставиться в паз горизонтальної стінки на клею. З’єднання складових частин задньої стінки Н-подібною планкою називають нарощуванням задньої стінки - 6. Застосовується такий метод тоді, коли в місці з’єднання складових частин задньої стінки відсутні горизонтальні чи вертикальні середні стінки корпусу. У з'єднувальній планці виконується виріз - 7, необхідність якого зрозуміла на розрізі в - в.

Нові проектні рішення вимагають нетрадиційних і конструктивних рішень. Прикладом такого проектного рішення є заповнення пройми стінкою-екраном. Така стінка створює тло для установки домашнього кінотеатру або демонстрації цікавих предметів побуту.

На рис. 4.32 зображено умовну пристінну шафу, яка формує міні-інтер'єр, де її центральна частина являє собою задню стінку-екран. Задня стінка-екран може бути суцільною або складатись з окремих частин, плоскою або дугоподібною, у вертикальному чи горизонтальному напрямках - а, б, в. Не виключено, що кри­визна дуги може проектуватися до горизонту і під кутами, відмінними від пря­мого. Такі стінки-екрани можуть мати індивідуальне опорядження і оздоблення поверхні, облаштовуватись підсвіткою. Такі стінки-екрани повинні виконувати­ся з гнучкого листового матеріалу ~ личкована фанера або ДВПЛ товщиною до 6 мм. Для кріплення стінки-екрана використовують спеціальні кронштейни. Кронштейн 4 являє собою кутникову конструкцію і кріпиться до стінок двома шурупами.

Рис. 4.12. Кріплення задньої стінки-екрана: а - стінка задня плоска, б - стінка задня дугоподібна, в ~ стінка задня дугоподібна з двох частин. 1 - умовна багатосекційна пристінна шафа, 2 - стінка бічна корпусу секції, 3 - стінка-екран задня, 4 - кронштейн, 5 - кронштейн з поворотом, 6 - шпилька М4,7 - елемент з'єднувальний вертикальний

Він використовується для кріплення плоских стінок на віддалі 20 мм від сті­нок, що формують пройму. Кронштейн 5, на відміну від кронштейна 4, має пово­ротну частину, що дає можливість закріплювати стінку-екран під будь-яким ку­том, який залежить від радіуса кривизни і висоти (30+50 мм) сегмента цієї стін­ки. Після установки стінхи-екрана в лази кронштейнів, вона затискається шпилькою - 6. Якщо з’єднувальний елемент з плити, то стінка в ньому за­кріплюється в паз. Такого типу з’єднувальні елементи можуть бути чисто деко­ративного характеру, наприклад, металеві трубки.