КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Розроблення технічного проекту

У виконанні деяких курсових проектів опрацювання конструкції меблів ве­деться на стадії «Технічний проект» {див. п. 2.1.) і включає таку номенклатуру графічних і текстових конструкторських документів: габаритне креслення виро­бу (ГК), архітектурне креслення (АК), вигляд загальний (ВЗ), розширену спе­цифікацію на виріб (СП), технічний опис виробу (ТО).

3.4.1. Габаритне креслення

У курсових проектах розробляється габаритне креслення І перспектива задано­го виробу. Креслення виконується в ортогональних проекціях з нанесенням тексту­ри, тіней і фактури матеріалів, габаритних та основних функціональних розмірів.

Габаритне креслення і перспектива комплексу виконується на листах форма­ту А4 або АЗ. Масштаб креслень 1:5,1:10. Основний напис виконується за фор­мою 1 (див. рис. 2а). Над основним написом розміщуються технічні вимоги. Пер­спективу одного виробу краще виконувати за методом архітектора - з двох то­чок сходу, правильно вибравши лінію горизонту.

Габаритне креслення і перспектива є ілюстрацією до технічного опису комп­лексу або виробу і при виконанні його на форматах А4, АЗ підшиваються в пояс­нювальну записку. Приклад виконання габаритного креслення виробу наведено в додатку 4, перспектива - в додатку 2.

3.4.2. Креслення вигляду загального

Креслення вигляду загального розробляється на виріб, а на його складові час­тини (складальні одиниці) - складальне креслення.

Незалежно від об’єкта розроблення креслення вигляду загального повинно мати таку кількість зображень, розрізів, виглядів, виносних елементів, розмірів та інших даних, які дають змогу повністю вияснити конструкцію виробу і, користую­чись цим кресленням, забезпечити його складання (виготовлення) і контроль.

Креслення вигляду загального виробу виконується, як правило, в трьох ос­новних ортогональних проекціях з простими або складними розрізами і ви­носними елементами основних з'єднань, кріпильні деталі яких і фурнітура зоб­ражаються спрощено або умовно, рис. 10 і 11.

На кресленні вигляду загального - на розрізах і виносних елементах слід про­ставляти таку кількість розмірів, яка б дала змогу визначити розміри зовнішніх і внутрішніх габаритів виробу, номінальні й установочні розміри складальних одиниць і окремих деталей без додаткових розрахунків. Крім того, слід проста­вити розміри, необхідні для контролю окремих елементів (звіси, технологічні уступи і т. п.) в готовому виробі, додержання яких, у певних межах, регламен­тується технічними умовами на меблі. Не допускається повторення розмірів од­ного і того ж елемента на одному або різних зображеннях.

На кресленні не показують граничні відхилення розмірів і позначення шорст­кості поверхні. На виносних елементах позначають граничні відхилення з’єднань буквенно. Від усіх складових частин виробу проводять лінії-виноски, на поли­чках яких вказують номери позицій відповідно до специфікації на виріб.

Креслення вигляду загального виробу виконується на аркуші формату А! або в додаткових форматах у масштабі 1:5 або 1:10 для основних проекцій і в масш­табі 1:1 для виносних елементів. Основний напис виконується за рекомендація­ми, наведеними в п. 3.3.

При виконанні креслення виробу на двох і більше аркушах на першому з них зображують проекції виробу з необхідними розмірами, на других - виносні еле­менти. На першому аркуші розміщається основний напис за формою І, на других - основні написи за формою 2а (див. рис. 3).

Приклад виконання креслення вигляду загального виробу наведено у додатку 6.

НІ

Специфікація технічного проекту - основний текстовий конструкторський документ, що вміщує перелік усіх складових частин виробу. Специфікація вико­нується на одному або декількох аркушах формату А4 по формі 1 для головного (першого) аркуша і формі 2 для наступних, з заповненням граф по формі 2а, ГОСТ 2.106.96 (див. рис. З і додаток 5).

Специфікації складають по розділах у такій послідовності: документація, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби (метвироби), фурнітура та інші куповані вироби.

У розділ «Документація» для виробу входить: габаритне креслення; архітектур­не креслення; технічний опис, специфікація, креслення вигляду загального виробу.

У розділ «Складальні одиниці» вносять назву кожної складальної одиниці згідно з наданою позицією і кількістю кожної з них у виробі.

Після назви перераховують усі деталі, які входять у таку складальну одиницю без креслення.

У розділ «Деталі» вносять деталі, які безпосередньо входять у специфікова­ний виріб, наприклад: стінка задня шафи, виготовлена з деревноволокнистої плити, і присвоюють їм номер позиції.

Для деталей, які не мають креслень (БК>, у специфікації вказують усі дані, необ­хідні для їх виготовлення а такій послідовності: назва деталі, назва матеріалу з якого її виготовляють, стандарт на матеріал, номінальні розміри деталі. Деталі БК в специфікацію записують в порядку технологічної послідовності виготовлення виробів, наприклад, спочатку записують основу, потім личківку пластей і крайок.

Для деталей БК, які мають одну назву, виготовляються з одного матеріалу, але відрізняються розмірами, допускається записувати загальну назву деталей, матеріалів і стандартів один раз у вигляді заголовка. Під ним записують для кож­ної деталі позначення, розміри, кількість та інші параметри.

У специфікаціях для деталей БК, а також в основних надписах креслень дета­лей вказують скорочену назву матеріалів. Перелік найбільш часто застосовува­них для виготовлення меблів матеріалів і їх скорочене (умовне) позначення у документації наведено в табл. 6. У розділі «Стандартні вироби» записують виро­би, застосовувані відповідно до державних, республіканських і галузевих стан­дартів. Назви стандартних виробів записують в алфавітному порядку, а в межах однієї назви - від меншого розміру виробу до більшого, наприклад: шурупи ГОСТ 1145-80 2 - 4 х 13, 2 - 3 х 16, 2 - 3 х 25.

Вигляди найбільш часто застосовуваних шурупів і їх розміри наведені в до­датку S.

У розділі «Інші вироби» спочатку записують вироби за технічними умовами, потім за керівними технічними матеріалами, каталогами меблевої фурнітури, по одному і тому ж каталогу в графі «Назва» записують назву каталогу, автора і рік випуску. Один раз у вигляді заголовку, під ним записують назву і позначення фур­нітури, розміщаючи їх в алфавітному порядку. Назви виробів по каталогах мебле­вої фурнітури допускається записувати зі скороченням слів, наприклад: стяжка ф. 2.11.05 замість стяжка гвинтова ф. 2.11.05.51, або код з фірмового каталога.

Заповнення граф специфікації подано в додатку 5.

ГОСТ 2.108-68 встановлює порядок заповнення окремих граф специфікації.

Графа «Формати». У цій графі вказують формати тих конструкторських доку­ментів, яким присвоєні позначення у графі «Позначення».

При записі в специфікацію деталей, на які креслення не розробляються, в графі пишуть «БК». Графу не заповнюють для виробів, записаних у розділи «Стандартні вироби» та «Інші вироби».

Графа «Зона». Графа заповнюється тільки у випадку розбивки поля креслення на зони.

Графа «Поз.», (позиція). У графу записують порядкові номери позицій, нане­сених на кресленні для показу складових частин, що входять у виріб, послідовно записують їх у специфікації.

Графа «Позначення». У розділах «Документація», «Складальні одиниці», «Деталі» у графі вказують присвоєні згідно з приведеною в розділі 3.4. структу­рою позначення основних конструкторських документів на вироби. Графу не за­повнюють для розділів «Стандартні вироби» та «Інші вироби».

Графа «Назва». Графа заповнюється у послідовності розділів, назви і зміст яких наведено вище.

Графа «Кількість». У графу записують кількість складових частин виробів, які записуються у специфікацію завжди на один специфікований виріб.

Графа «Примітки». Графа використовується для додаткових відомостей щодо виробів, матеріалів і т. п.

Умовні позначення основних конструктивних та личкувальних матеріалів, що застосовуються при виготовленні меблів, наведено в табл. 6.19.

3.4.4. Технічний опис

Технічний опис (ТО) є текстовим документом, що входить до комплекту конструкторських документів і в сукупності з кресленням визначає склад і кон­струкцію набору меблів, окремих виробів і містить необхідні дані для його розроблення або виготовлення, контролю приймання, експлуатації.

Технічний опис виробу повинен включати:

Визначення - назва виробу, його призначення, елементи зовнішнього вигляду і архітектурно-утилітарні властивості. Личкування та захисно-декоративні покрит­тя зовнішніх і внутрішніх поверхонь. Зовнішній вигляд і габаритні розміри. Кон­струкція виробу - конструкційні та личкувальні матеріали, види з’єднань і вико­ристана фурнітура та метвироби; відповідність технічним, ергономічним, функ­ціональним та екологічним вимогам на експлуатацію опрацьованої продукції.

3.4.4.1. Порядок побудови, зміст та оформлення ТО

Із урахуванням специфіки курсового проектування ТО включає розділи, зміст яких наведений у додатку 3.

У розділі вказується визначення та призначення об'єкта, коротка характерис­тика естетичних, конструктивно-технологічних і функціональних особливостей.

У ТО на набори корпусних меблів по кожному виробу, який входить до скла­ду набору, мають бути відображені конструктивні особливості, оснащення внут­рішнім обладнанням (полиці скляні, касети, метабокси, дзеркала і т. п.), варіанти декоративного оформлення фасаду, лицьова фурнітура та ін.

У виробах меблів для сидіння і лежання повинно бути вказано конструктивні особливості, вид м’якого елементу, група складності, категорія м’якості, вид ос­нови, а також опис елементів виробів (спинки, сидіння, боків, механізмів транс­формації, опор, декоративних елементів, група тканин тощо).

Технічний проект на меблевий виріб

Умовні позначення: НЩ - низька щільність, крупна фракція стружки (розміри), шорст­кість поверхні Rm 500*600; СЩ - середня щільність; НВЩ - найвища щільність, напи­лення дрібних частинок деревини, фракція стружки зростає рівномірно до осі симетрії перерізу._______________________

Загальні вимоги до плит усіх типів (ДСТУ EN 312-1:2003) мають відповідати наведеним у табл. 5.7, інші вимоги слід погоджувати додатково.

Вимоги до плит загального призначення, що використовуються в сухих умо­вах експлуатації (ДСТУ TN 312-2:2003 і ДСТУ TN 312-3:2003), визначають ме­ханічні показники, щільність, міцність поверхні, розбухання за товщиною тощо.