Опори цокольні
При переході на проектування цілими пристінними блоками цоколі витіснили майже всі інші опори. їм надасться перевага при проектуванні крупних виробів важкого типу. Недоліками цокольних опор є недоступність прибирання під меблями на таких опорах. Чим нижча опора, тим більше вражає тяжкість виробу, тому надасться перевага високим цоколям або їх не використовують зовсім.
4..9.5.1. Опори-коробки
На рис. 4.102 показано шість принципових конструктивних рішень опорних коробок корпусних меблів: а - коробка збирається з передньої і задньої прохідних стінок, 6 - коробка збирається з передньої прохідної і задньої непрохідної стінок, із - коробка за схемою аналогічна попередній, але вона виконується на всю глибину корпуса, тому має зріз для плінтуса підлоги (45 х 45 мм) і задня стінка завужена, г - передня стінка з боковими збирається «на вус», що підвищує оглядову естетичність коробки з трьох боків, окрім цього, виріз долішньої крайки імітує ніжки, <5 - усі стінки коробки зібрані «на вус», рекомендується для виробів, що проглядаються з усіх боків; е - коробка з деревини, що збирається на потайний груповий шип - передня стінка з боковою і напівпотайний груповий шип - бокова стінка із задньою.
Використання тієї чи іншої схеми збирання цокольної коробки часто диктується естетичними і технологічними факторами.
Так, у схемах а, 6, в - деталі легко виготовляються і збираються в коробку, однак видимі збоку крайки погіршують естетичні властивості коробки. Виготовлення коробок г, а, е - набагато складніше, але при цьому крайки зникають із видимих поверхонь. У всіх випадках конструктор повинен добре продумати питання технологічних можливостей і задовольнити вимоги дизайнера. При ширині коробки більше 800 мм необхідно ставити середник (схема е), що збільшує її жорсткість.
Рис. 4.102. Принципові схеми складання опор-коробок |
V _L |
Висота цокольних коробок рекомендується в межах 80+150 мм, найбільше поширена висота 100 мм. Товщина стінок з деревини (шпилькові, береза, вільха) 18, 20, 22 мм, і з стандартних товщин плит. Можна використовувати і зміцнену плиту, тобто личковану ДВП і шпоном. Стінки цоколів личкують не тільки шпоном, а й плівковими чи тканинними матеріалами. У зв'язку з малою висотою коробок їх жолоблення запобігаеться з’єднанням кріпильними виробами з долішньою стінкою корпусу, личкувати можна тільки лицьову пласть.
Конструктивне рішення з’єднань стінок коробок показано на виносних елементах 1 - V, що їх наведено на рис. 4.103: І-ll - деталі між собою зібрані на шкантах на клею або без них і додатково зміцнені скріплювачем і шурупами або кутником; III - потайне з'єднання «на вус» на рейку і скріплювачах;
IV-V - відповідно потайне і півпотайне з'єднання стінок із деревини прямим груповим шипом, з’єднання досить міцне і додаткового зміцнення не потребує. Середник широких цокольних коробок ставлять на шканти або серединне з’єднання на рамковий шип, коли коробка з масивної деревини - VI.
Цокольні коробки можна збирати і на прямих відкритих групових шипах і проводити личкування в зібраному вигляді. Для запобігання браку (втягування шпону на торцях шипів), у кутах з’єднань закривають шипи вставками з деревини, рис. 4.104я, б.
VI
Рис. 4.104. Виносні елементи (див. рис. 4.102): VI - з'єднання середника цокольної коробки; а, 6 - конструктивне оформлення цокольних коробок з масивної деревини - прямокутне і округле
Коробки до основи корпусу виробу закріплюються присадними шкантами, кутниками або шурупами під кутом з внутрішнього боку, рис. 4.105. Бокові стінки коробок по долішній опорній крайці повинні мати пластмасові наконечники або металічні п’яти-опори. У масовому виробництві для збирання коробок най - вигідніше використовувати металеві з’єднувальні вироби, які кріпляться шурупами: 3 - звичайна п’ята (кутник ф. 221.05, |46]) для з’єднання між собою стінок або коробок до долішньої стінки корпуса; 1 - п’ята-опора (ф. 315.02), що кріпиться до задньої частини крайки бокової стінки; 7 - кутові п’яти-опори правого і лівого виконання (ф. 315.04,|46)), які є одночасно з’єднувальним елементом. Наконечники надають виробу на цокольній опорі кращої стійкості - чотири точки опори. З цією метою в опорних крайках цоколя інколи вибирають виїмку глибиною не менше 3+4 мм, рис. 4.102г.
При блокуванні декількох виробів між собою необхідно мати ідеальну площинність підлоги, яка часто прогинається, особливо це стосується старого житлового фонду. Справа в тому, що корпуси меблевих виробів є пружною кон-
струкцією, яка деформується вже навіть під дією власної маси. Деформація опорної площини корпуса і нерівність підлоги, навіть у межах декількох міліметрів, сприяють появі нерівномірних щілин між боковими стінками виробів, перекошуються двері, цього уникнути неможливо.
Рис. 4.105. З’єднувальні метвироби і домкратик цокольної коробки: 1 - п’ята хутникова, 2 - шуруп, 3 - кутник, 4 - стінка вертикальна корпусу, 5 - стінка цокольної коробки, 6 - стінка долішня корпусу, 7 - п’ята кутова (ліва), 8 - шліц гвинта, 9 - скоба домкратика, 10 - гвинт домкратика, 11 - п’ята гвинта |
Частково можна уникнути цього явища, коли бокові стінки всіх корпусів стягнути між собою спеціальними стяжками, що і рекомендується. Але кращим варіантом е вирівнювання всіх секцій на спеціальних домкратах - 9, 10, 31 викруткою зсередини корпусу через отвір у долішній горизонтальній стінці, яка входить у шліц гвинта, а тоді виконати стягування всіх корпусів у єдиний монтажний блок. Існує багато конструктивних різновидностей таких домкратиків різних фірм.