КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Конструктивні вимоги

Розглядаючи конструктивні вимоги, насамперед необхідно враховувати таке: раціональне використання матеріалів, типове рішення вузлів на базі уніфікації, стандартизації рішень і стандартних матеріалів, що забезпечує високий рівень технологічності виробів. При цьому має бути забезпечена міцність, стійкість, жорсткість і надійність експлуатації виробу, розбірність.

Конструктивне рішення виробу в цілому або його окремих елементів, фур­нітури, механізмів суттєво впливають на утилітарні властивості, технологічні та економічні показники. Тектоніка виробів, міцність і надійність експлуатації та їх маса перебувають у прямій залежності від технологічних і фізико-механічних властивостей застосовуваних конструктивних матеріалів.

Для гарантії конструктивної якості, особливо при розробленні нових з'єднань і вузлів, необхідно провести теоретичні розрахунки на міцність і перевірити їх на статичні або стендові випробування.

Залежно від призначення спряжень конструктор повинен передбачити неру­хомість, щільність або взаємну рухомість елементів при оптимальних натягах і люзах, призначити необхідну шорсткість поверхні. Застосування конструкто­ром (вибір) типу основи, пружини об'ємного або плоского плетення, різних на­бивних, настильних і личкувальних матеріалів визначають експлуатаційні якості та рівень комфортабельності м'яких меблів.

Складання і застосовувані з'єднання мають бути простими, сприяти механі­зації і автоматизації виробництва. Технологічність і конструктивність виробів досконало розглянуто в наступному розділі.

Меблі - пересувні або вбудовані вироби для обладнання житлових, ад­міністративних, громадських приміщень, інших зон життєдіяльності людини. Меблі розділяють на види залежно від їх функціонального призначення, склад­ності та характеру збирання; конструктивних, технологічних, утилітзрних і ху­дожніх особливостей, рис. 1.11.

ГРУПА

КОМПЛЕК­

ТІВ

£

Деталь Деталь Деталь

Два вироби і більше, що призначені для виконання допоміжних функцій, наприклад: комплект інструментів дня складання меблів у споживача; для монтажу виробів до стіни; монтажу вбудованих меблів і т. п.

Рис. 1.11. Класифікація продукції меблевого виробництва

Комплекс (лат, complexus - зв’язок, поєднання) - група меблевих комплек­тів, які призначені для умеблювання однієї квартири чи ЇЇ частини, установи тощо. Вони поєднані загальним задумом - архітектурним, конструктивним або іншим. Комплекти комплексу мають різне утилітарне призначення, але викорис­товуються для виконання взаємозв'язаних функцій середовища. Так, наприклад,

комплекти меблів для обладнання передпокою, вітальні та спальні, виконані в єдиному архітектурно-художньому спрямуванні, становлять собою комплекс.

Набори меблів і гарнітури складають комплекти меблевих виробів, що при­значені для умеблювання окремих приміщень.

Гарнітур меблів - група меблевих виробів, поєднаних художньо-стильовими і конструктивними ознаками, призначених для умеблювання одного приміщен­ня, радше його зони. Гарнітури використовуються для умеблювання приміщень одного функціонального призначення - спальня, кабінет, їдальня і т. п.

Набір меблів - група меблевих виробів із широкою варіантністю за складом, поєднаних художньо-стильовими і конструктивними ознаками, призначених для умеблювання різних функціональних зон одного приміщення. Набори меб­лів використовуються для умеблювання приміщень багатофункціонального призначення - загальна кімната {вітальня}, дитяча чи молодіжна кімната, кабі­нет керівника, для засідань і т. п. Так, наприклад, меблевий набір вітальнідови - нен комплектуватися функціональними групами виробів за такими ознаками: відпочинку, роботи, споживання їжі, зберігання тощо.

Набір меблів для кабінету керівника, наприклад, має комплектуватися меб­лями таких зон: робоча, засідання, зберігання, наглядно-інформаційної, озеле­нення, тимчасового відпочинку і споживання їжі тощо. Вироби окремих груп виробів меблів повинні бути поєднані між собою єдиним архітектурно-художнім задумом та бути невід’ємною частиною інтер’єру.

Комплект функціональний - група або набір меблів з обмеженим складом (номенклатурою) вузького спеціального функціонального призначення для умеблювання однієї частини (зони) приміщення, наприклад: обідня група - стіл обідній зі стільцями; відпочинкова група - стіл письмовий з робочим кріслом; відпочинкова група - крісла для відпочинку, диван і журнальний столик тощо.

Кожен комплект функціональний може мати окреме архітектурно-художнє рішення, всі - єдине для всіх груп функціональних комплексів, що входять у набір.

Звичайно, якщо набір сформований на базі різних функціональних комплек­сів, то досягнути єдиного художньо-естетичного ансамблю важко, але в життя такий метод входить, коли надається перевага естетичним і ергономічним якос­тям окремих функціональних груп.

Виріб меблевий - одиниця продукції меблевого виробництва. Конструкція, що характеризується властивостями, заданими для її самостійного використан­ня споживачем за відповідним функціональним призначенням. Складові части­ни такої конструкції можуть бути складені у виріб безпосередньо на підприємс- тві-виготовлювачі або споживачем за інструкцією, з використанням спеціальної фурнітури і кріпильних виробів (стояки, кутники, шурупи, гвинти, болти тощо) за допомогою комплекту монтажного.

Модель - (фран. models) - відтворення меблевого виробу в зменшеному вигляді, конкретний зразок (виготовляється з тих же матеріалів, що і майбутній виріб).

Макет (фран. maquette) - модель виробу, що відтворена в зменшеному виг­ляді за ескізами з різних матеріалів. Моделі та макети виробів необхідні для пе­ревірки об’ємного і просторового сприйняття майбутнього виробу, а також для перевірки принципів компонування і взаємодії його складових частин.

Ескіз - (франц. esquisse) - попередній начерк, що фіксує задум дизайнера 8 його загальних, найхарактерніших рисах.

Моделювання і макетування виступають активним засобом творчого дослід­ження дизайнера в процесі формотворення виробів і предметно просторового середовища в цілому. Останнім часом у моделюванні широко використовують комп’ютерну техніку з відповідним програмним забезпеченням.

Складальна одиниця - цс складні деталі, що е складальними частинами ви­робу: двері, лавка-опора, сидіння крісла, задній або передній вузол стільця. Під складною деталлю розуміємо таку, яка складається з окремих нероз’ємних еле­ментів. Двері корпусного виробу як складальна одиниця включають такі деталі: плита (основа), личківка пласті, личківка крайки, розкладки і відповідна фур­нітура (завіса, защіпка, ручка тощо). Отже, будь - яка личкована деталь являє со­бою складальну одиницю. Складальні одиниці можуть бути досить складними і включати в себе складові одиниці, які, у свою чергу, також є складальними оди­ницями. Наприклад, висувна шухляда з накладною стінкою з плити складається з двох складових частин - коробки і накладної передньої стінки, а останні теж складаються з окремих деталей. Для назви складової частини складальної оди­ниці використовують термін складна складальна одиниця. Отже, шухляда - складна складальна одиниця, а її передня накладна стінка і коробка - складальні одиниці.

Деталь - елементарна частина виробу, кінцева форма і розміри якої надані способом механічної обробки без використання збиральних операцій. Напри­клад, ніжка з деревини, стінка з фанери, полиця зі скла, гнутоклеєний бік крісла зі шпону, пластикова коробка шухляди, пружина, шар набивочного матеріалу, личківка натурального чи синтетичного шпону.

До деталей також відносимо такі вироби, які виготовлені з напівфабрикатів із відповідно облагородженою поверхнею (лакофарбовим або хімічним оброблен­ням поверхні). Наприклад, полиця з декоративної фанери, стінка з ламінованої плити, дно шухляди з ДВП, покритої нітроемаллю.

До деталей також належать такі, що були склеєні з окремих частин ще на стадії чорнової заготовки для ощадності деревини, збільшення міцності чи спе­цифіки матеріалу, - заготовка гнутовиклейна зі шпону.